РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
_____________________________________________________________________
Справа №:
22-ц/0191/290/2012Головуючий суду першої інстанції:Шкуліпа В.І.
Головуючий суду апеляційної інстанції:Авраміді Т. С.
РІШЕННЯ
"14" лютого 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого суддіАвраміді Т.С.
СуддівІщенка В.І.,
Приходченко А.П.
При секретаріКувшиновій А.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія», треті особи Східно-Кримська філія Приватного акціонерного товариства «УСК «Гарант-Авто», ОСОБА_7, про стягнення суми компенсації витрат, за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» на рішення Керченського міського суду АР Крим від 5 грудня 2011 року
В С Т А Н О В И Л А :
У серпні 2011 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія», у якому просить стягнути страхову виплату у розмірі 4489,42 грн.
Вимоги позову мотивовані тим, що 6 квітня 2011 року, керуючи забезпеченим автомобілем на відповідній правовій підставі, позивач спричинив дорожньо-транспортну пригоду (надалі ДТП), у якій автомобілю Опель Астра, що належить Східно-Кримській філії Приватного акціонерного товариства «УСК «Гарант-Авто» була заподіяна шкода у розмірі 4489,42 грн. Зобов’язання встановлені ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», зокрема щодо повідомлення про страховий випадок та зберігання транспортного засобу в такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди, до тих пір, доки їх не огляне призначений страховиком аварійний комісар або експерт, позивачем були виконані. За згодою з відповідачем ОСОБА_6 відшкодував збитки завдані ДТП третій особі, у зв’язку з чим виникло право на отримання страхової виплати. Однак, ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» було відмовлено у здійсненні страхової виплати, що вважає за порушення своїх прав і просить їх захистити у визначений ним спосіб.
Рішенням Керченського міського суду АР Крим від 5 грудня 2011 року позов задоволено: стягнуто з ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» на користь позивача 4489,42 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Не погодившись з рішенням суду ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, ставить питання його скасування та ухвалення нового про відмову у позові.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції у супереч положенням ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» стягнув з ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» страхову виплату, оскільки страховик не надавав згоди на відшкодування ОСОБА_6 заподіяної шкоди третій особі.
Також апелянт вказує на те, що справа розглянута з порушенням правил підсудності.
Крім того в апеляційній скарзі йдеться про порушення судом правил зменшення суми страхової виплати на суму франшизи.
У запереченнях на апеляційну скаргу позивач ОСОБА_6 просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, рішення суду залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія судів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції підлягає частковому задоволенню.
Як правильно встановлено судом та вбачається з матеріалів справи 6 квітня 2011 року, з вини ОСОБА_6, який управляв автомобілем НОМЕР_1 на підставі довіреності, відбулося ДТП, у якій автомобілю Опель Астра держномер НОМЕР_2, що належить на праві власності третій особі, були заподіяні пошкодження, у наслідок чого була заподіяна шкода у розмірі 4489,42 грн. (а.с. 6, 8, 10).
13 квітня 2011 року ОСОБА_6 вказана шкода третій особі відшкодована у повному обсязі, що підтверджується листом Східно-Кримської філії Приватного акціонерного товариства «УСК «Гарант-Авто» та квитанцією (а.с. 11, 12).
Також встановлено, що на час ДТП цивільно-правова відповідальність позивача була застрахована у порядку ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (Договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності першого типу, укладений 17 серпня 2010 року, між ОСОБА_7 та ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія», який передбачає страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах (а.с. 7).
7 квітня 2011 року ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» у встановленому порядку та належними особами було повідомлено про настання ДТП, що відповідачем не заперечується.
1 червня 2011 року ОСОБА_6 звернувся до ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» із заявою про виплату страхового відшкодування.
Однак відповідачем було відмовлено у здійсненні такої виплати, про що позивач був повідомлений листом від 30 червня 2011 року. Підставою відмови, стали ті обставини, що позивачем була відшкодована шкода третій особі, за відсутністю згоди ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» (а.с. 9).
Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем порушенні зобов’язання взяті на себе за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності та встановлені ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», дійшовши висновку про необґрунтовану відмову відповідачем у здійсненні компенсації витрат особи, відповідальність якої застрахована (позивача).
З таким висновком погоджується колегія суддів, виходячи з такого.
Обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників (ст. 3 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Відповідно до вимог ст. 22 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно положенням ст. 37 Закону страховик має право здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги з ремонту пошкодженого майна, лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків. Страховик здійснює компенсацію витрат страхувальника або особи, відповідальність якої застрахована, у разі, коли такі витрати здійснюються за згодою страховика. Якщо страхувальник або особа, відповідальність якої застрахована, здійснили такі витрати без попереднього погодження із страховиком, страховик має право відмовити у компенсації таких витрат або зменшити їх розмір з урахуванням вимог законодавства України про порядок відшкодування такої шкоди.
Спосіб здійснення погодження страхувальником із страховиком відшкодування збитків потерпілим чинним законодавством не визначено.
З тверджень позивача випливає, що відшкодування збитків потерпілому - Східно-Кримська філія Приватного акціонерного товариства «УСК «Гарант-Авто» було узгоджено з відповідачем в усній формі.
Крім того, сама по собі відсутність згоди страховика на здійснення, особою відповідальність якої застрахована, витрат по відшкодуванню шкоди потерпілому, не може бути підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування, оскільки за змістом наведеного Закону, обов’язковою умовою для такої відмови є відсутність підстав для виплати страхового відшкодування.
Таким чином, страховик приймає вмотивоване рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування, лише тоді коли відсутні підстави для їх здійснення, передбачені ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Виходячи з того, що позивачем як Страховиком були виконанні зобов’язання, визначенні ст.ст. 33, 35 Закону, не порушено умов договору страхування стосовно інформування страховика про настання страхового випадку та вчасно подані необхідні документи, враховуючи, що матеріали справи не містять відомостей, які б свідчили, що ОСОБА_6 невиконанні обов'язки, визначені Законом, що призвели б до неможливості страховика встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про притягнення відповідача до цивільної відповідальності у вигляді стягнення компенсації витрат страхувальника.
Вищенаведене спростовує доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції вимог ст. 37 Закону та помилковість висновку суду першої інстанції про наявність підстав для притягнення відповідача до цивільної відповідальності.
Також не містять підстав для скасування оскаржуваного рішення суду доводи апеляційної скарги про порушення судом правил підсудності в силу положень ч.3 ст.309 ЦПК України, оскільки ці порушення не призвели до неправильного вирішення справи.
Водночас колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при визначенні суми виплати страхового відшкодування не враховані положення ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відповідно до якого страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Сума франшизи компенсується особою, відповідальність якої застрахована (ст. 37 Закону).
Згідно страховому полісу (а.с. 7) сума франшизи складає 510 грн.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що зі страхувальника на користь позивача, підлягає стягненню сума компенсації його витрат на відшкодування шкоди потерпілому у розмірі 3979,42 грн. ( 4489,42 грн.- 510 грн.)
Наведене свідчить про обґрунтованість доводів апеляційної скарги про порушення судом правил зменшення суми страхової виплати на суму франшизи.
Відповідно до п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України порушення судом норм матеріального права, є підставою для його зміни в частині визначення розміру суми компенсації витрат страхувальника.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
З урахуванням положень вказаної статті щодо пропорційності відшкодування судових витрат, ЗУ «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» з ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» на користь позивача підлягають стягненню у відшкодування судових витрат: судового збору, витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та правову допомогу загалом в сумі 532,60 грн.
На підставі наведеного, керуючись статтею 303, пунктом 3 частини 1 статті 307, пунктом 4 частини 1 статті 309, частиною 2 статті 314, статтею 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» – задовольнити частково.
Рішення Керченського міського суду АР Крим від 5 грудня 2011 року в частині визначення сум компенсації витрат та розподілу судових витрат, що підлягають стягненню з Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» на користь ОСОБА_6 – змінити.
Зменшити суму компенсації витрат, що підлягає стягненню з Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» на користь ОСОБА_6 до 3979 (трьох тисяч дев’ятсот сімдесяти дев’яти) грн. 42 коп., судових витрат - до 532 (п’ятсот тридцяти двох) грн. 60 коп.
В решті рішення Керченського міського суду АР Крим від 5 грудня 2011 року – залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржено протягом двадцяти днів, з дня набрання законної сили, до суду касаційної інстанції.
Т.С.Авраміді А.П. Приходченко В.І. Іщенко