УХВАЛА

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

Справа №:
22-ц/0191/40/2012Головуючий суду першої інстанції:Хачикян А.Х.

Головуючий суду апеляційної інстанції:Авраміді Т.  

"31" січня 2012 р.  колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіАвраміді Т.С.

СуддівРедько Г.В.,

Приходченко А.П.

При секретаріКувшиновій А.Д.

 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_6 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_7  до ОСОБА_8 про поділ жилого будинку, за апеляційною скаргою ОСОБА_8 на рішення Кіровського районного суду АР Крим від 8 вересня 2010 року та додаткове рішення Кіровського районного суду АР Крим від 22 жовтня 2010 року

В С Т А Н О В И Л А :

 ОСОБА_6 в інтересах неповнолітньої  ОСОБА_7 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_8 про поділ житлового будинку.

Вимоги позову мотивовані тим, що з 4 жовтня 2003 року ОСОБА_6 перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем. Від шлюбу сторони мають неповнолітню дитину ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1.  12 серпня 2009 року шлюб між сторонами розірваний. Під час шлюбу сторони з дитиною проживали у будинку АДРЕСА_1. Вказаний будинок був переданий у власність відповідача та їх неповнолітньої дитини в порядку приватизації в рівних частках, що підтверджено свідоцтвом про право власності на житло від 21 грудня 2007 року №301. У зв’язку з тим, що відповідач перешкоджає у користуванні вказаним домоволодінням, ОСОБА_6 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_7 просила  суд розділити спірне домоволодіння відповідно до висновків судово-будівної експертизи згідно другого варіанту, виділивши у власність ОСОБА_7 приміщення як 1 співвласнику, з виплатою відповідачу компенсації відступу від ідеальних часток.

Рішенням Кіровського районного суду АР Крим від 8 вересня 2010 року позов ОСОБА_6 задоволений. Розділений житловий будинок АДРЕСА_1, що належить в рівних частках ОСОБА_8 та ОСОБА_7 Виділено у власність ОСОБА_8 частку житлового будинку літ. «А» (приміщення №5, №6), загальною площею 43,4 кв.м., вартістю 41 111грн., вбиральню літ. «У», вартістю 838 грн. ОСОБА_7  виділено частку житлового будинку літ. «А» (приміщення №1, №2, №3, №4), зальною площею 48,0 кв.м. вартістю 45 468грн, прибудову літ. «А», вартістю 12 570грн.  З ОСОБА_6 стягнуто компенсацію різниці вартості часток на користь ОСОБА_8 в розмірі 8 044грн.50 коп. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Додатковим рішенням Кіровського районного суду АР Крим від 22 жовтня 2010 року розділено житловий будинок АДРЕСА_1 якій згідно свідоцтва про право власності від 21.12.2007 року, виданого Кіровською селищною Радою Кіровського району АР Крим, належить в рівних частках ОСОБА_8 та ОСОБА_7 Виділено у власність ОСОБА_8 частку житлового будинку літ. «А» (приміщення №5, №6), загальною площею 43,4 кв.м., вартістю 41111грн., вбиральню літ. «У», вартістю 838 грн., разом вартість будівель, які виділені останньому на ? частку, складає 41949грн., що відповідає 42/100 частки, що на 8044грн.50 менш, ніж належить на частку. ОСОБА_7 виділено частку житлового будинку літ. «А» (приміщення №1, №2, №3, №4), загальною площею 48,0 кв.м. вартістю 45468грн, прибудову літ. «А», вартістю 12570грн., разом вартість будівель, які виділені останній на ? частку, складає 58038грн., що відповідає 58/100 частки, що 8044грн.50коп. більш, ніж належить на частку. При виділенні вказаних вище часток необхідно зробити наступне переобладнання: - демонтувати дверні блоки між приміщеннями №1 и №6; №5 и №6; в приміщенні №6 встановити перегородки. У приміщенні, які утворилися, площею 20,1 кв.м. – влаштувати жилу кімнату; у приміщенні площею 3,8 кв.м. – влаштувати суміщений санвузол із душем, умивальником та унітазом; у приміщенні площею 4,8 кв.м. – коридор; в приміщення №5 обладнати кухню, в якій встановити мийку, двохкомфорочну газову плиту та опалювальний котел; в приміщенні №6 демонтувати віконний блок, в даному прорізі пробити дверний проріз. Встановити вхідні подвійні двері. Частину прорізу закласти цеглою; кожну квартиру обладнати незалежною системою електропостачання, водопостачання, каналізації та опалення. Витрати, пов’язані з переобладнанням, покладено на  ОСОБА_6 – в розмірі 60 відсотків від загальної вартості переобладнання, на ОСОБА_8 – в розмірі 40 відсотків від загальної вартості переобладнання. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_8 компенсацію в розмірі 8 044грн.50. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.  

Не погодившись з вказаними рішеннями суду ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення.

В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_8 посилається на порушення судом вимог матеріального права, а саме ст. 177 Сімейного кодексу, згідно якої батьки керують майном, яке належить малолітнім дітям, без спеціальних на це повноважень. Апелянт вважає, що у суду не було підстав для задоволення позову ОСОБА_6 про розподіл спірного домоволодіння, оскільки спору щодо  управління майном між сторонами не має, а також через те, що він не перешкоджає проживанню своєї дочки та колишньої дружини в спірному домоволодінні. Апелянт вказує, що суд, у порушення принципу рівності часток у спільному майні, необґрунтовано та невмотивовано розділив спірне домоволодіння згідно другого варіанту будівельно-технічної експертизи, оскільки перший варіант найбільш наближений до виділу ? частки домоволодіння. Крім того, розподіливши спірне домоволодіння відповідно до вказаного варіанту, суд фактично позбавив відповідача усіх комунікацій, проведення яких, зокрема, потребує доповнених грошових витрат та часу, що також не враховано судом при ухваленні оскаржуваного рішення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін та їх представників,  обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія судів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Як правильно встановлено судом та не оспорюється сторонами, спірний будинок – АДРЕСА_1 належить на праві спільної часткової власності малолітній ОСОБА_7, 2004 року народження та її батькові -ОСОБА_8 по ? частки кожному.

ОСОБА_6 є матір’ю малолітньої ОСОБА_7, яка проживає з останньою окремо від відповідача.

Задовольняючи позов та ухвалюючи рішення про поділ спірного будинку, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог, при цьому дійшов висновку, що будинок підлягає поділу за другим варіантом висновку судової експертизи, виділивши у власність  ОСОБА_8 частку житлового будинку літ. «А» (приміщення №5, №6), загальною площею 43,4 кв.м., вартістю 41 111грн., вбиральню літ. «У», вартістю 838 грн. ОСОБА_7  виділено частку житлового будинку літ. «А» (приміщення №1, №2, №3, №4), зальною площею 48,0 кв.м. вартістю 45 468грн, прибудову літ. «А», вартістю 12 570грн.  З ОСОБА_6 стягнуто компенсацію різниці вартості часток на користь ОСОБА_8 в розмірі 8 044грн.50 коп. Витрати по переобладнанню будинку покладено на сторони.

З таким висновком погоджується колегія суддів, оскільки він відповідає обставинам справи та ґрунтується на вимогах закону.

Відповідно до положень ст. 242 ЦК України батьки (усиновлювачі) є законними представниками своїх малолітніх та неповнолітніх дітей.

Батьки управляють майном, належним малолітній дитині, без спеціального  на  те  повноваження.  Батьки  зобов'язані дбати про збереження та використання майна дитини в її інтересах. Батьки вирішують  питання  про  управління  майном дитини спільно,  якщо  інше не передбачено договором між ними. Спори, які виникають  між  батьками  щодо  управління  майном  дитини, можуть вирішуватися органом опіки та піклування або судом (ст. 177 СК України).

Згідно вимогам ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності   здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Статтею 367 ЦК України встановлено, що майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється. Договір про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до положень ст.ст. 1, 3 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів

Отже з наведених норм випливає, що реалізація права на поділ спільного майна носить диспозитивний харак тер, між тим у разі відсутності згоди між співвласниками щодо поділу майна і взаєморозрахунків між ними спір вирішується в судовому порядку.

Таким чином, враховуючи відсутність згоди між співвласниками щодо поділу спірного будинку, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для його поділу у судовому порядку за позовом ОСОБА_6, поданого  в інтересах своєї малолітньої дитини ОСОБА_7

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач  не перешкоджає проживанню своєї дочки та колишньої дружини в спірному домоволодінні, не спростовують висновків суду першої інстанції про наявність підстав для поділу майна, оскільки як  вбачається з матеріалів справи, згоди між співвласниками щодо поділу спірного будинку не досягнуто, що є підставою для поділу спільного майна у судовому порядку.

Також не можна визнати обґрунтованими  доводи апеляційної скарги про те, що між сторонами не існує спору щодо управління майном, належним дитині.

Не заслуговують на увагу і твердження апелянта щодо про те, що при визначенні варіанту розподілу будинку, суд першої інстанції розділивши будинок за 2 варіантом, необґрунтовано відступив від рівності часток.

Як вбачається з матеріалів справи висновком № 2546 будівельно-технічною експертизою від 29 грудня 2009 року було запропоновано суду два варіанта поділу спірного будинку.

Варіант № 2 висновку будівельно-технічної експертизи від 29 грудня 2009 року, який визначений судом для поділу будинку, відповідає вимогам закону, інтересам сторін, засадам справедливості та розумності. Суд першої інстанції, з приводу цього питання, дійшов висновку з урахуванням всіх істотних обставин.

Матеріали справи відповідно до положень ст. 152 ЖК України містять дозвіл виконкому Кіровської селищної ради АР Крим від 30 листопада 2011 року № 264 на переобладнання та перепланування будинку, які передбачені вказаним варіантом поділу.

Також у відповідністю зі ст. 19 СК України, матеріали справи містять висновок органу опіки та піклування, згідно якого права та інтереси малолітньої ОСОБА_7 при вищезазначеному варіанту поділу будинку не порушуються.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд, необґрунтовано здійснив поділ спірного будинку згідно другого варіанту будівельно-технічної експертизи, оскільки такий поділ не відповідає розміру часток сторін у праві власності, не містять підстав для скасування оскаржуваного рішення суду виходячи з такого.

У п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» роз’яснено, що в спорах про поділ будинку в натурі учасникам спільної часткової власності на будинок може бути виділено відокремлену частину будинку, яка відповідає розміру їх часток у праві власності. Якщо виділ технічно можливий, але з відхиленням від розміру часток кожного власника, суд з врахуванням конкретних обставин може провести його зі зміною у зв'язку з цим ідеальних часток і присудженням грошової компенсації учаснику спільної власності, частка якого зменшилась.

Згідно висновку № 2546 будівельно-технічної експертизи від 29 грудня 2009 року поділ спірного будинку технічно можливий, але з відхиленням від розміру часток кожного власника у обох варіантах.

Отже враховуючи, що співвласник ОСОБА_7 є малолітньою особою, у зв’язку з чим потребує батьківського піклування і проживає постійно з матір’ю, суд першої інстанції обґрунтовано обрав другий варіант поділу і стягнув на користь відповідача грошову компенсацію, на яку зменшилася його частка.

Посилання апелянта на те, що суд, ухваливши рішення про поділ будинку за другим варіантом, фактично позбавив відповідача усіх комунікацій, є безпідставними, оскільки в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували неможливість відповідачем у встановленому законом порядку використання мереж електро-, тепло-, водопостачання, водовідведення.

Крім тогою, згідно другого варіанту розподілу будинку, за яким судом розділено домоволодіння, передбачено обладнання кожної квартири незалежною системою електро- водопостачання, опалення, водовідведення, витрати по здійсненню вказаних робіт покладені на обох сторін.

Колегія суддів вважає неможливим розподіл житлового будинку за запропонованим відповідачем в суді апеляційної інстанції 1 варіантом розподілу будинку, згідно якого відповідач запропонував виділити у власність  малолітній  дитині приміщення,  як 2 співвласнику, які потребують значних переобладнань, оскільки це не відповідає інтересам дитини і призведе до погіршення її житлових умов, що є неприпустимим.

Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції позбавив відповідача можливості вирішення питання щодо варіантів розподілу житлового будинку шляхом призначення повторної експертизи матеріалами справи не підтверджені.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що за 2 варіантом розподілу житлового будинку, обраним судом, максимально враховуються інтереси сторін, рішення суду про поділ житлового будинку ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не містять підстав, з якими законодавство пов’язує зміну або скасування судового рішення, що відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги та залишення без змін рішення суду.

На підставі наведеного і керуючись, статтею 303, пунктом 1 частини 1 статті 307, частиною 1 статті 308, статтями 314, 316  Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії

УХВАЛИ Л А :

 Апеляційну скаргу ОСОБА_8 – відхилити.

Рішення Кіровського районного суду АР Крим від 8 вересня 2010 року та додаткове рішення Кіровського районного суду АР Крим від 22 жовтня 2010 року – залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена протягом двадцяти днів, з дня набрання законної сили, до суду касаційної інстанції.

 Т.С.Авраміді А.П. Приходченко Г.В. Редько