РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
_____________________________________________________________________
Справа №:
22-ц/0191/170/2012Головуючий суду першої інстанції:Блейз І.Г.
Головуючий суду апеляційної інстанції:Авраміді Т. С.
РІШЕННЯ
"31" січня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого суддіАвраміді Т.С.
СуддівПриходченко А.П.
Іщенка В.І.
При секретаріКувшиновій А.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії цивільну справу за позовом Закритого акціонерного товариства «Теодосія» до ОСОБА_6 про виселення із службового жилого приміщення, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_6 – ОСОБА_7 на рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 19 грудня 2011 року
В С Т А Н О В И Л А :
У червні 2011 року ЗАТ «Теодосія» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_6 про виселення з квартири АДРЕСА_1, АР Крим, без надання іншого жилого приміщення.
Вимоги позову мотивовані тим, що на підставі наказу №17 від 24 січня 2005 року відповідач була прийнята на роботу в ЗАТ «Теодосія» на посаду головного бухгалтера. Рішенням виконавчого комітету Феодосійської міської ради АР Крим №642 від 16.07.2010 року на підставі клопотання керівництва ЗАТ «Теодосія» від 12.07.2010 року №378 і відповідно до пункту 6 положення «Про надання службових жилих приміщень і користування ними в Української РСР» від 04.02.1988 №37 однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 було закріплено як службову за ОСОБА_6 Наказом №41-К від 03.08.2010 року згідно п.1ст. 36 КЗпП України ОСОБА_6 було звільнено з посади головного бухгалтера. Отже вона втратила право користування вказаною квартирою і відповідно до приписів житлового законодавства підлягає виселенню без надання іншого жилого приміщення. Однак відповідач не звільняє спірну службову квартиру, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 19 грудня 2011 року позов Закритого акціонерного товариства «Теодосія» задоволений. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Не погодившись з рішенням суду представник ОСОБА_6 – ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
В обґрунтування апеляційної скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції, норм матеріального та процесуального права, неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, які суд вважав встановленим, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.
Так апелянт зазначає, що оскільки відповідач не відносіться до категорії працівників, які мають право на отримання службового жилого приміщення, проте таке приміщення надане за спеціальним ордером, а тому положення ст. 124 ЖК України, на підставі якої заявлений позов про виселення, застосуванню при вирішенні даного спору не підлягають.
Крім того, апелянт зазначає, що суд першої інстанції у супереч вимог чинного законодавства не залучив до участі у справі виконавчий комітет Феодосійської міської ради.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, що з’явилися у судове засідання, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія судів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Як правильно встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, ЗАТ «Теодосія» є власником квартири АДРЕСА_1, АР Крим.
На підставі наказу № 17 від 24 січня 2005 року ОСОБА_6 була прийнята на роботу до ЗАТ «Теодосія» на посаду головного бухгалтера.
Рішенням виконкому Феодосійської міської ради АР Крим № 1520 від 26 листопада 2007 року квартира АДРЕСА_1, АР Крим закріплена службовою за ЗАТ «Теодосія» та надана ОСОБА_6
На підставі даного рішення 27 листопада 2007 року виданий спеціальний ордер на жиле приміщення № 574.
Рішенням виконкому Феодосійської міської ради АР Крим № 642 від 16 липня 2010 року квартира АДРЕСА_1 із ряду службових виключена і закріплена за ОСОБА_6 21 липня 2010 року на ім’я відповідача на вказане житлове приміщення виданий ордер №995.
13 серпня 2010 року рішенням № 759 виконкому Феодосійської міської ради АР Крим вищезазначене рішення про виключення вказаної квартири із ряду службових і закріплення її за ОСОБА_6 визнано таким, що втратило силу.
3 серпня 2010 року наказом № 41 К в.о. Директора ЗАТ «Теодосія» відповідач була звільнена з роботи за п.1 ч. 2 ст. 36 КЗпП України.
Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачка, якій надане спірне жиле приміщення як службове, у зв’язку з припиненням трудових відносин з роботодавцем підлягає виселенню із службового житла без надання іншого житла на підставі положень ст. 124 ЖК України, що стало підставою для задоволення позову.
З таким висновком не може погодитись колегія суддів, виходячи з такого.
Згідно статті 6 ЖК України жилі будинки і жилі приміщення призначаються для постійного проживання громадян, а також для використання у встановленому порядку як службових жилих приміщень і гуртожитків.
Відповідно до положень статті 118 цього Кодексу службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв’язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету місцевої Ради.
Спеціальний порядок надання службових жилих приміщень встановлено статтями 119, 121 ЖК України та Положенням про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР, затвердженим постановою Ради Міністрів УРСР від 04 лютого 1988 р. N 37, відповідно до яких жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету місцевої Ради за клопотанням адміністрації підприємства; таке житло надається працівникам, які включені до відповідного Переліку та постійно проживають, а також прописані в населеному пункті за місцем розташування підприємства; воно надається на час виконання обов'язків, які потребують проживання в такому приміщенні, на підставі рішення адміністрації роботодавця, перед винесенням якого працівникові роз’яснюються особливості договору найма зазначеного приміщення, а останній дає письмове зобов'язання про його звільнення.
Відповідно до вимог статті 122 ЖК України та пункту 21 вказаного Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР на підставі рішення про надання службового жилого приміщення виконавчий комітет місцевої Ради видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення у надане жиле приміщення.
Відповідно до статті 124 ЖК України працівники, які припинили трудові відносини з роботодавцем за власним бажанням, підлягають виселенню із службового жилого приміщення з усіма особами, які з ними проживають, без надання іншого жилого приміщення.
При вирішенні питання про виселення із службових жилих приміщень працівників, що розірвали трудові відносини з підприємствами, слід перевіряти чи включено у встановленому порядку жиле приміщення в число службових та чи віднесено особу, які було надано службове жиле приміщення до категорії працівників, якім можуть надаватись службові приміщення у зв’язку з характером трудових відносин.
Однак суд першої інстанції на вищенаведені норми закону уваги не звернув та вказані обставини не перевірив, у зв’язку з чим дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову на підставі положень ст.124 ЖК України.
Між тим з матеріалів справи, не вбачається, що службова квартира була надана відповідачам з дотриманням вищевказаного порядку надання службових жилих приміщень. Посада, яку займала відповідач, не відноситься до Переліку категорій працівників, яким може бути надано службове жиле приміщення, що визнається позивачем.
Таким чином, оскільки відповідач не відноситься до категорії працівників, які мають право проживати у службовому жилому приміщенні, проте таке приміщення надано за спеціальним ордером, положення ст. 124 ЖК України, на підставі якої заявлений позов про виселення, застосуванню при вирішенні даного спору не підлягають і відповідач не може бути виселений в порядку даної норми закону.
Якщо відповідач не відноситься до категорії працівників, що мають право проживати у службовій квартирі, проте таке жиле приміщення йому було надано за спеціальним ордером, питання про виселення має вирішуватися наряду з вимогами про визнання ордеру недійсним та в залежності від підстав його визнання таким (ст. 117 ЖК України).
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що відповідачу 21 липня 2010 року був виданий ордер № 995 на спірну квартиру, як не на службове житло, який відповідно до ст. 58 ЖК України є підставою для вселення в жиле приміщення і породжує певні права на його.
Не зважаючи на те, що рішення виконавчого комітету, яким виданий вказаний ордер, цим же органом визнано таким, що втратило силу, ордер оспорений у встановленому порядку не був, недійсним судом не визнавався, що також виключає можливість виселення відповідача зі спірної квартири в порядку ст. 124 ЖК України у зв’язку з припиненням трудових відносин сторін, на підставі якої заявлений позов.
За таких обставин суд першої інстанції вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм матеріального права та неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи.
Доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального права щодо незалучення до участі у справі в якості третьої особи виконавчого комітету Феодосійської міської ради АР Крим не можна визнати обґрунтованими.
Відповідно до п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України порушення судом норм матеріального права, неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового про відмову у задоволенні позову.
На підставі наведеного, керуючись статтею 303, пунктом 2 частини 1 статті 307, пунктом 4 частини 1 статті 309, частиною 2 статті 314, статтею 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 – ОСОБА_7 – задовольнити.
Рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 19 грудня 2011 року – скасувати.
Ухвалити у справі нове рішення, яким у позові Закритого акціонерного товариства «Теодосія» до ОСОБА_6 про виселення із службового жилого приміщення – відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з дня проголошення, однак може бути оскаржено до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Т.С. Авраміді А.П. Приходченко В.І. Іщенко