РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
_____________________________________________________________________
Справа №:
22-ц/0191/30/2012Головуючий суду першої інстанції:Хожаінова О.В.
Головуючий суду апеляційної інстанції:Авраміді Т. С.
РІШЕННЯ
"10" січня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого суддіАвраміді Т.С.
СуддівПриходченко А.П.,
Іщенка В.І.
При секретаріКувшиновій А.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Феодосії цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк Петрокоммерц-Україна» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 3 листопада 2011 року
В С Т А Н О В И Л А :
У червні 2011 року ПАТ «Банк Петрокоммерц-Україна» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_6, у якому просить стягнути заборгованість за кредитним договором у розмірі 19115,47 доларів США, що в еквіваленті становить 152417,20 грн., яка включає заборгованість за кредитом в розмірі 10227,66 (37227,66-27000) доларів США, заборгованість за процентами - 7815,44 доларів США, пеня 7815,44 грн., штраф - 1400 грн.
Вимоги позову мотивовані тим, що 10 вересня 2008 року між Банком та ОСОБА_6 був укладений кредитний договір № 2981н-09-08, за яким відповідачу був наданий кредит у сумі 400000 доларів США строком до 9 вересня 2018 року зі сплатою 16,5 % річних за користування кредитом.
В забезпечення виконання відповідачем зобов’язань за кредитним договором між сторонами був укладений договір іпотеки предметом якого стала земельна ділянка по АДРЕСА_1.
Проте ОСОБА_6 свої зобов’язання щодо повернення кредиту та сплати процентів порушив, у зв'язку з чим за виконавчим написом нотаріусу від 3 червня 2011 року було звернуто стягнення на предмет іпотеки для задоволення вимог Банку про стягнення заборгованості у розмірі 27000 доларів США.
Сума заборгованості ОСОБА_6 за кредитним договором за період з 12 квітня 2010 року по 2 червня 2011 року складає 19115,47 доларів США, яку і просить стягнути позивач.
Рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 3 листопада 2011 року позов задоволено: стягнуто з позивача на користь Банку заборгованість за кредитним договором за період з 12 квітня 2010 року по 2 червня 2011 року у розмірі 19115,47 доларів США, що в еквіваленті складає 152417,20 грн., яка включає заборгованість за кредитом 37227,66-27000 = 10227,66 доларів США, заборгованість за процентами 7815,44 доларів США, суму пені 7815,44 грн., суму штрафу в розмірі 1400 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, неправильне встановлення обставин, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у позові.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції при вирішенні спору, залишив поза увагою угоду від 10 вересня 2008 року, укладену між сторонами про передачу предмета іпотеки та не звернув увагу на те, що вартість предмету іпотеки становить 344124 грн., а тому розрахунок заборгованості є помилковим.
В запереченнях на апеляційну скаргу ПАТ «Банк Петрокоммерц-Україна» просить апеляційну скаргу відхилити.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія судів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Як правильно встановлено судом та не оспорюється сторонами, 10 вересня 2008 року між Банком та ОСОБА_6 був укладений кредитний договір № 2981н-09-08, за яким відповідачу був наданий кредит у сумі 400000 доларів США строком до 9 вересня 2018 року зі сплатою 16,5 % річних за користування кредитом.
В забезпечення виконання відповідачем зобов’язань за кредитним договором того ж дня, між сторонами був укладений договір іпотеки предметом якого стала земельна ділянка по АДРЕСА_1.
У зв'язку з порушенням відповідачем за виконавчим написом нотаріусу від 3 червня 2011 року було звернуто стягнення на предмет іпотеки для задоволення вимог Банку про стягнення заборгованості у розмірі 27000 доларів США.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_6 належним чином не виконує зобов’язання щодо повернення кредиту та сплати процентів, що стало підставою для стягнення заборгованості за кредитним договором.
З таким висновком погоджується колегія суддів, оскільки він відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи.
Відповідно до вимог ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (позика), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).
Згідно ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Однак, як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, ОСОБА_6 належним чином зобов’язання щодо повернення кредиту та сплати процентів не виконує, у зв’язку з чим утворилась заборгованість за вказаними зобов’язаннями за період з 12 квітня 2010 року до 2 червня 2011 року, яка складається із заборгованості за кредитом у розмірі 10227,66 доларів США та заборгованості за процентами у розмірі 7815,44 доларів США.
Розмір заборгованості визначений відповідно до умов договору, вимог чинного законодавства та з урахуванням всіх фактичних обставин справи.
Правильність визначення вищезазначеної суми заборгованості відповідачем не спростовано.
Відповідно до положень ст. 16 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов'язку в натурі.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано ухвалив рішення про стягнення заборгованості, що виникла за зобов’язаннями щодо повернення кредиту та сплати процентів.
Посилання апелянта укладення між сторонами 10 вересня 2008 року угоди про передачу Іпотекодавцем з метою забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором Іпотекодержателю предмету іпотеки - земельної ділянки, не беруться колегією суддів до уваги, оскільки остання не має правого значення для вирішення спору.
Також є неспроможними доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що вартість предмету іпотеки, на яку звернено стягнення за вищевказаним виконавчим написом нотаріусу покриває у тому числі спірну суму заборгованості, оскільки за виконавчим написом було звернено стягнення на предмет іпотеки для задоволення вимог у розмірі 27000 доларів США, спірна заборгованість і вказану суму не увійшла, а за правилами ЗУ «Про іпотеку» решта коштів отриманих від реалізації предмета іпотеки повертається іпотекодавцю.
Разом з тим колегія суддів не може погодитись з рішенням суду в частині визначення суми неустойки, що підлягає стягненню з відповідача на користь Банку.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 та ст. 549 ЦК України виконання зобов’язання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов’язання. Сплата неустойки є правовим наслідком у разі порушення зобов’язання (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).
Пунктом 3.1.1 кредитного договору передбачена відповідальність за порушення зобов’язання щодо повернення кредиту та сплати процентів, а саме: пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення та штраф у розмірі 100%. Тобто за одне й те саме порушення зобов’язання передбачена подвійна відповідальність одного виду. При цьому в ст. 61 Конституції України зазначено, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Проте, суд першої інстанції на ці положення закону не звернув уваги та ухвалив рішення в цій частині у супереч вказаним положенням закону.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що з відповідача на користь Банку підлягає стягненню лише неустойка у вигляді пені, що складає 7815,44 грн. Штраф у розмірі 1400 грн. стягненню не підлягає як повторна відповідальність одного виду.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України порушення судом норм матеріального права є підставою зміни рішення суду першої інстанції в частині визначення заборгованості за кредитним договором та розподілу судових витрат.
На підставі наведеного, керуючись статтею 303, пунктом 3 частини 1 статті 307, пунктом 4 частини 1 статті 309, частиною 2 статті 314, статтею 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 3 листопада 2011 року – задовольнити частково.
Рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 3 листопада 2011 року в частині визначення заборгованості за кредитним договором, що підлягає стягненню – змінити.
Зменшити суму заборгованості за кредитним договором, що підлягає стягненню з ОСОБА_6 на користь Публічного акціонерного товариства «Банк Петрокоммерц-Україна» на суму штрафу за порушення зобов’язань щодо повернення кредитних коштів у розмірі 1400 грн., тобто до 151017 (сто п’ятдесят однієї тисячі сімнадцяти) грн. 20 коп., компенсацію витрат на сплату судового збору до 1510 ( однієї тисячі п’ятсот десяти ) гривень 17 коп.
В решті рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 3 листопада 2011 року – залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з дня його проголошення, однак може бути оскаржене до суду касаційної інстанції шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Т.С. Авраміді А.П. Приходченко В.І.Іщенко