Справа № 2-3980\11  р

Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я

І  М  Е  Н  Е  М        У  К  Р  А  І  Н  И

23 лютого  2012  р.                                  Рівненський   міський суд    Рівненської області                                                         

в особі :судді                                          Кучиної Н.Г.

при секретарі                                          Цимбалюк А.І.

з участю  позивача                                 ОСОБА_5

представників  позивача                        ОСОБА_3, ОСОБА_4

    розглянувши у відкритому судовому  засіданні  в  м.  Рівне цивільну справу за  позовом   ОСОБА_5  до  Приватного  вищого  навчального  закладу « Європейський Університет» про зміну  дати звільнення, стягнення  середнього  заробітку за  час вимушеного  прогулу, відшкодування   моральної  шкоди,

                                                  В С Т А Н О В И В:

          29 квітня  2011  року  ОСОБА_5  звернулась  до суду  з позовом до  Приватного  вищого  навчального  закладу «  Європейський Університет» ( далі по тексту ПВЗН «Європейський  Університет»про зміну  дати звільнення, стягнення  середнього  заробітку за  час вимушеного  прогулу, відшкодування   моральної  шкоди.

          В судовому  засіданні  позивач  позовні вимоги  підтримала, суду  пояснила,  що рішенням Рівненського міського суду від 14 березня 2008 року,  залишеним без змін Ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 15 листопада 2010 року, зобов’язано приватний вищий навчальний заклад „Європейський Університет” видати їй належно оформлену,  станом на час звільнення –16 жовтня 2000 року трудову книжку.

Проте   відповідач відмовився виконувати дане рішення суду. Зазначила, що   лише 06 квітня 2011 року Державна виконавча служба м. Києва видала їй трудову книжку і 08 квітня 2011 р. винесла Постанову про закінчення виконавчого провадження.

Вважає, що відповідач навмисно затримав видачу трудової книжки на десять з половиною років, крім того,   видав  їй  нову трудову книжку лише із записом про трудову діяльність у приватному вищому навчальному закладі „Європейський Університет”, яку заповнив лише 15 березня 2011 року. Пояснила, що днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки. Про новий день звільнення видається наказ і вноситься запис до трудової книжки працівника. Просить  визнати дату її звільнення з приватного вищого навчального закладу „Європейський Університет” –06 квітня 2011 р. і зобов’язати приватний вищий навчальний заклад „Європейський Університет” внести зміни у трудову книжку серії АЕ № 925796: замість дати звільнення –16 жовтня 2000 року вказати дату звільнення –06 квітня 2011 року.

Зазначила, що оскільки  відповідач  умисно затримав  видачу трудової  книжки, то  на  її користь підлягає  стягненню  середній  заробіток  за  весь час  затримки, що становить  128695, 12 грн.   

Також,   у судовому  засіданні  пояснила, що  відсутність трудової книжки після звільнення перешкодила їй працевлаштуватись. Це негативно вплинуло на її життя, оскільки вона примусово опинилась у вимушеному прогулі і позбулася засобів до існування. Це призвело її  до моральних страждань, до втрати нормальних життєвих зв’язків,  а тому  просить стягнути  моральну шкоду  в сумі  34 000 гривень. Просить   стягнути з  відповідача на її  користь  понесені  нею   судові  витрати  на правову  допомогу, що становить  7900 грн.

Представники  позивача ОСОБА_3 та  ОСОБА_4  позовні вимоги  підтримали  повністю, з  підстав  викладених у  позові   та  в письмових   поясненнях.

Представник   відповідача   ПВЗН «Європейський  Університет»- Боюка В.В.  під  час    розгляду  справи заперечив проти задоволення  позову. Суду  пояснив, що  позивача було  звільнено  16 жовтня  2000 року, проте  з  позовом про зміну  дати  звільнення   вона   звернулась  зі спливом  10 років. Вважає, що позивачем  пропущено   строк  для вирішення  трудового спору, передбачений  ст. 233 КЗпП України. Крім того, зазначив, що  позивач   не вказує у  своїх  позовних вимогах, що набули  чинності  рішення   судів по частині   позовних вимог, а  тому  вважає, що  позивач повторно звертається  до суду  з приводу  аналогічного спору  між тими   самими  сторонами, про той  самий предмет. Зазначив, що на момент   працевлаштування до ПВЗН «Європейський  Університет»  позивач   ще працювала  в Національному   університеті  водного  господарства  та природокористування  і, оскільки трудова  книжка  не була  належно оформлена, то вони повернули трудову  книжку ОСОБА_5 і  вона   її  більше  до ПВЗН «Європейський  Університет» не повертала.  Зазначає, що  жодних винних та протиправних  дій  ПВЗН «Європейський  Університет»  відносно  ОСОБА_5   не   вчиняв, а тому   просить у  задоволенні   позовних  вимог про стягнення  моральної  шкоди відмовити. Вважає  позовні вимоги  позивача  недоведеними та  необґрунтованими і  в  їх  задоволенні  просить відмовити.

В судові  дебати представник  відповідача  не  прибув, подав до   суду  телеграму  про  відкладення   розгляду  справи,  проте,   судом причина  неявки представника   відповідача    визнана неповажною  та   продовжено  розгляд справи  по суті.

Оцінюючи  пояснення   учасників  цивільного  процесу, допитавши  свідків, дослідивши письмові  докази по справі, суд прийшов  до висновку, що  позовні  вимоги  підлягають до   часткового задоволення з  таких  підстав.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть  участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Згідно ст. 60 ЦПК кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу свої вимог і заперечень, крім випадків встановлених ст. 61 ЦПК України

Сукупністю досліджених  в справі  доказів, які  неоспорені  відповідачем  та  визнаються  судом  достовірними, підтверджується, що позивач і відповідач перебували у трудових відносинах з   21 липня 1999 року по  16 жовтня 2000 року.

16 жовтня 2000 року трудові відносини між позивачем і відповідачем були припинені і позивач звільнена з роботи ( а.с.  20-21).

Згідно ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов’язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести розрахунок у строки зазначені в ст. 116 КЗпП України.                                                                                  

З оголошеного та  оціненого  в  судовому  засіданні рішення  Рівненського міського суду від 14 березня 2008 року, залишеним без змін Ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 15 листопада 2010 року вбачається, що  приватний вищий навчальний заклад „Європейський Університет” зобов»язано  видати ОСОБА_5 належно оформлену станом на час звільнення –16 жовтня 2000 року трудову книжку ( а.с. 10-11).

Відповідно до п. 4.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженого спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення № 58 від 29 липня 1993 року, власник або уповноважений ним орган зобов’язаний видати працівникові його трудову книжку в день звільнення з внесенням до неї записом про звільнення. При затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові сплачується середній заробіток за час вимушеного прогулу. Днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки. Про новий день звільнення видається наказ і вноситься запис до трудової  книжки працівника. Раніше внесений запис про день звільнення визнається недійсним, так як фактичним днем звільнення  має бути дата, коли  трудова книжка була вручена фактично.

          Як  вбачається, з оглянутої в  судовому  засіданні   постанови  про закінчення  виконавчого  провадження  від 08 квітня  2011   року, винесену  державним  виконавцем   відділу  ДВС Святошинського   управління  юстиції  м.Києва, трудову книжку  ОСОБА_5  отримала  06 квітня 2011 року в порядку примусового виконання  рішення Рівненського міського суду Рівненської області про зобов’язання Приватного вищого навчального закладу «Європейський університет»видати ОСОБА_5 належно оформлену станом на час звільнення - 16 .10.2000 року трудову книжку.    Трудова книжка ( дублікат)  заповнена  відповідачем 15 березня 2011 року (а.с. 18-19).

Проте, всупереч  вимогам п. 4.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, якими  встановлено, що  «при затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові сплачується середній заробіток за час вимушеного прогулу. Днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки.  Про новий день звільнення видається наказ і вноситься запис до трудової книжки працівника. Раніше внесений запис про день звільнення визнається недійсним у порядку установленому пунктом 2.10 цієї інструкції» відповідач не здійснив відповідний запис до трудової книжки.   А отже , виконуючи вимоги Іінструкції про порядок ведення трудових книжок, відповідач в трудовій книжці повинен був зазначити, що днем звільнення  позивачки є 15 березня 2011 року.

Відповідно    до ч. 4 ст. 235 КЗпП України в разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за час вимушеного прогулу. Відповідач добровільно не виконав вказану норму права , так як не виплатив позивачу середній заробіток за час вимушеного  прогулу, а отже ухилився  від  виконання вказаної правової норми.

Для застосування  правової норми передбаченої  ч. 4 ст. 235 КЗпП України  необхідна наявність таких умов: затримка видачі трудової книжки, вина власника або уповноваженого ним органу, вимушений прогул, викликаний затримкою видачі трудової книжки.

          Факт невидачі  трудової книжки і те, що  трудова  книжка не була  видана позивачу  з вини відповідача встановлено  Рівненським міським судом,   рішення  якого  від 14 березня 2008 року вступило в законну силу 15 листопада 2010 року, відповідно до ухвали апеляційного суду Рівненської області , а відповідно до  ч. 3 ст. 61 ЦПК України «обставини встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, або особа щодо якої встановлено ці обставини». Трудову книжку  позивач  отримала  лише 06 квітня 2011 року в  виконавчій службі Святошинського управління  юстиції м. Києва, а отже   період затримки трудової книжки   становить з 16 жовтня  2000 року по 06 квітня 2011 року.

Вимушений прогул -  це час, за який  би працівник міг отримати заробіток від іншого роботодавця , влаштувавшись на постійне місце роботи ,  але  не отриманий ним у зв’язку з відсутністю  трудової книжки.  Трудова книжка - основний документ про трудову діяльність працівника ( ст. 48 КЗпП ). Причому трудова книжка використовується незалежно від бажання  сторін трудового договору –це документ, обов’язковий  для застосування. Так, при працевлаштуванні  наймана особа зобов’язана надати роботодавцю трудову книжку ( п. 1.3 Інструкції   про порядок ведення трудових книжок працівників). Така вимога  міститься і в ч. 2 ст. 24 КЗпП України. Без трудової книжки роботодавець, коли особа не вперше влаштовується на роботу, не має права приймати працівника на постійне місце роботи.  А, отже, у позивача не було реальної можливості працевлаштуватися на роботу, не маючи на руках трудової книжки, чи її дублікату.

Фактично  позивач змогла влаштуватися на постійну роботу лише 01 вересня 2005 року, після того, як перебуваючи в судовому спорі з відповідачем з 2000 року, в мотивувальній заяві попросила НУВГП, де вона працювала до  роботи в Європейському університеті, видати їй дублікат трудової книжки на підставі копії трудової книжки, яка збереглася в особовій справі позивачки. Про  це свідчать і відомості з центральної бази даних Державного реєстру  фізичних осіб ДПА України про суми виплачених доходів, в яких зазначено, що на постійне місце роботи  після роботи в Рівненській філії «Європейського університету» позивач працевлаштована в РДГУ з 01.09.2005 року.

    Не можна погодитися із запереченнями відповідача проти позову, які надані суду,   на підставі того, що нібито: набрали законної сили рішення судів, ухвалені та постановлені з приводу спору між тими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, отримання трудової книжки не було перешкодою у працевлаштуванні позивача, при працевлаштуванні позивач не подала належним чином оформлену трудову книжку,відповідач не має заборгованості по виплаті заробітної плати перед позивачем, що встановлено судовими інстанціями, з огляду  на наступне.

Предметом позову  є зобов’язання внести зміни в трудову книжку про дату звільнення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди. Судових спорів за даним предметом позову між позивачем і відповідачем  раніше не було. Даний судовий спір виник із –за того, що відповідач не виконав свої зобов’язання імперативного характеру, передбачені ч. 4 ст. 235 КЗпП  та вищевказаними правовими нормами Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників.

Відповідно до чинного трудового законодавства України при працевлаштуванні на роботу працівник, який працевлаштовується на роботу не вперше не може бути прийнятий на роботу без надання  трудової книжки, чи її дублікату ( ч. 2 ст. 24 КЗпП України), а отже позивачка на постійне місце роботи не могла влаштуватися без трудової книжки, що і було явною перешкодою у працевлаштуванні позивача.

Що стосується твердження відповідача , про те, що відповідач не має заборгованості по виплаті заробітної плати перед позивачем, то предметом позову є не стягнення заборгованості по заробітній платі за відпрацьований час та виконання певного обсягу роботи, а стягнення заборгованості за час вимушеного прогулу в результаті затримки видачі трудової книжки.

При   цьому, суд  враховує, що  кожна сторона  зобов»язана  довести ті  обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, однак  представником   відповідача  при посиланні  на   номери  цивільних справ, не було  подано відповідних  рішень, разом  з тим,   позивач  надала  суду   рішення   у справі  № 2-586\01, № 2-2353\02, з яких  вбачається, що дані  рішення  стосувались  стягнення донарахувань до заробітної  плати та  виплат за  роботу   в надурочний  час та  непідтверджені  прогули, а не стягнення заборгованості за час вимушеного прогулу в результаті затримки видачі трудової книжки ( а.с.109-113).

     Суд   не приймає   до  уваги показання свідків  ОСОБА_7 та ОСОБА_8 щодо того,  що  позивач, нібито, при працевлаштуванні не подала, належним чином, оформлену трудову книжку  так, як в суді вони зазначили, що  аналогічні свідчення вони давали і раніше в суді, оскільки дані свідчення враховані при винесені   Рівненським міським судом рішення від 14 березня 2008 року, яке вступило в законну силу 15 листопада 2010 року., а  відтак, судом  при  винесені  рішення  14 березня  2008  року   дана обставина, що  трудова  книжка  не подавалась  ОСОБА_5 вже  перевірялась і  була  оцінена. Якихось свідчень, що стосуються позову про внесення змін до трудової книжки чи виплати позивачу середнього заробітку у разі затримки трудової книжки свідки не повідомили.

     Як видно із  витягів з Єдиного державного реєстру  юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців  позивач не  була,  а ні фізичною особою - підприємцем, а ні засновником чи керівником суб’єктів господарювання. Відсутність доходів з листопада  2000 року по 01 вересня  2005 року з постійного місця роботи підтверджується і відомостями наданими Пенсійним фондом України.( а.с.121-122,154-155,162-166, 168-180).

          Відповідачем  не виконана в повному обсязі  ухвала суду щодо надання довідки  про заробітну плату доцента і декана Європейського університету з урахуванням підвищень заробітної плати вказаної категорії науково-педагогічних працівників,  та  відповідачем,  наданий   суду розрахунок,   належними  та допустимими    доказами не спростований, а отже,  суд   приймає до уваги, розрахунок,  наданий позивачем відповідно до розрахунку заборгованості  і компенсації втрати частини заробітної плати за період з 17 жовтня 2000 року по 01 вересня 2005 року, який проводився відповідно до чинного законодавства Територіальною державною інспекцією праці у Рівненській області, загальна сума заробітної плати з врахуванням компенсації становить сто двадцять вісім тисяч шістсот дев’яносто п’ять гривень. ( а.с. 27-29)

          Що стосується  позовних вимог про  стягнення  моральної  шкоди,  то в  цій   частині, позовні вимоги  підлягають до часткового  задоволення, з огляду  на  наступне.

Відповідно  до  ст. 1167 ЦК  України моральна  шкода,  завдана  фізичній  або  юридичній  особі  неправомірними рішеннями, діями  чи  бездіяльністю, відшкодовується  особою, що  її  завдала, за  наявності  її  вини.

Відповідно  до ст.  237-1 КЗпП України    відшкодування   власником  або  уповноваженим  ним  органом моральної   шкоди  працівнику  провадиться у  разі, якщо  порушення  його  законних  прав  призвели  до  моральних   страждань,  втрати  нормальних  життєвих зв»язків   і  вимагають  від нього  додаткових  зусиль  для  організації   свого  життя

В судовому   засіданні     встановлено, і  це  не спростовано  відповідачем, що відсутність трудової книжки після звільнення перешкодила ОСОБА_5 працевлаштуватись. Це негативно вплинуло на її життя, оскільки вона  примусово опинилась у вимушеному прогулі і позбулася засобів до існування,  оскільки, тривалий  час  не   могла   працевлаштуватись, оскільки  після  звільнення   у  2000  році, вона  змогла  працевлаштуватись  лише  у  2005  році, це призвело до моральних страждань, до втрати нормальних життєвих зв’язків. Згідно ст. 1167 ЦК та ст. 237' КЗпП України це є підставою для відшкодування відповідачем заподіяної ним моральної шкоди.

Під час фактичного безробіття з 17 жовтня 2000 року по 01 вересня 2005 року (день працевлаштування в Рівненський державний гуманітарний Університет) позивач не могла реалізовувати свій професіоналізм в науковій, навчальній, методичній і виховній роботі.

Розмір відшкодування моральної шкоди визначається з урахуванням фізичних страждань, рівня порушення душевного спокою, глибиною та тривалістю психологічних страждань, через неможливість продовження сталого життя. З поданих  до  суду   доказів, вбачається, що  відповідач заподіяв не одноразове порушення законних прав та інтересів, та чинив тривале систематичне посягання на трудові права позивача, оскільки  більше  10  років  не  видав  трудову  книжку.

Визначаючи  розмір  моральної  шкоди, що  підлягає  відшкодуванню  ОСОБА_5, суд  виходить  із  глибини, характеру  та  обсягу  фізичних  та  психологічних хвилювань  та  страждань  позивача, які  виникли  внаслідок  порушення трудових  прав  позивача,  те, що   вона  змушена   була докладати значних  зусиль  для  організації  свого життя  через раптову  та  термінову  потребу  в коштах  через   неможливість працевлаштуватись.

З  урахуванням  таких  обставин, виходячи  із  вимог  розумності  та  справедливості, суд  вважає, що  позовні  вимоги  ОСОБА_5 щодо стягнення   моральної  шкоди,    підлягають  до  задоволення   частково -  на  суму  5000 ( п»ять  тисяч) грн.

В частині позовних вимог, щодо стягнення 7900 гривень витрат, пов’язаних з оплатою правової допомоги, суд  приходить   до висновку   про  задоволення вказаних вимог частково, з огляду  на наступне.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                  

Відповідно до ст. 84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

З матеріалів справи безспірно вбачається, що ОСОБА_5 , уклавши 29 квітня 2011 року з ПП « Ауріола» в особі  директора  ОСОБА_4 договір  про юридичний   захист № 32 (а.с. 222), внесла  аванс  в розмірі  50%   суми за  надання  правової   допомоги , яка у  відповідності   до  розрахунку  становить 7900 гривень, (а.с.221 ).

Склад та розмір витрат, пов’язаних зі сплатою правової допомоги, належить до предмета доказування у справі. Проте, на підтвердження цього виду понесених ОСОБА_5  витрат,  суду  не надано  жодних  квитанцій, чи  інших  належних  доказів  у справі.

Суд  приймає  до  уваги і  те, що максимально допустимий розмір витрат на правову допомогу, встановлюється Постановою КМУ від 27 квітня 2006 р. N 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави», якою передбачається, що гранична сума компенсації за правову допомогу не може перевищувати суму, що становить 40 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи, позивачем  в даному випадку наданий   відповідний   розрахунок, а сума витрат на правову допомогу є значно високою, а  відтак   позов  в  цій   частині    підлягає  до задоволення частково, а саме  на  суму   понесених витрат  в  розмірі   3500 грн.

На  підставі  викладеного, керуючись ст.47,235, 237-1 КЗпП України,   ст.ст.10,11,57-60,88, 212, 213-215,218,223, 294 ЦПК України, суд, -

                                                            В И Р І Ш И В :

          Позовні  вимоги ОСОБА_5  до  Приватного  вищого  навчального  закладу «Європейський Університет» про зміну  дати звільнення, стягнення  середнього  заробітку за  час вимушеного  прогулу, відшкодування   моральної  шкоди задоволити  частково.

          Зобов»язати приватний  вищий  навчальний  заклад «Європейський  Університет» внести  зміни  у трудову  книжку  серії АЕ №  925796, замість дати звільнення 16 жовтня  2000  року  вказати  дату  звільнення  06  квітня  2011 року.

          Стягнути  з приватного вищого  навчального закладу «Європейський Університет» на   користь ОСОБА_5   суму заробітної плати  за період  вимушеного  прогулу  з  17  жовтня  2000  року  по  01  вересня  2005  року в сумі  128695 гивень 12  коп. ( сто  двадцять  вісім  тисяч  шістсот  дев»яносто п»ять гривень 12  коп.).

          Стягнути  з  приватного  вищого   навчального  закладу «Європейський  Університет»на користь ОСОБА_5    заподіяну  моральну  шкоду  в розмірі  5000 ( п»ять  тисяч) гривень.

Позовні вимоги   в  частині   стягнення   витрат на  правову  допомогу   задоволити  частково. Стягнути  з  приватного  вищого   навчального  закладу «Європейський  Університет»на користь ОСОБА_5   понесені   нею витрати на правову  допомогу в розмірі  3500 ( три тисячі п»ятсот ) грн.  

              Апеляційна   скарга на  рішення  суду  подається  протягом  десяти  днів  з  дня  його  проголошення.  Особи, які   брали  участь  у  справі, але  не  були  присутні  у  судовому  засіданні  під  час  проголошення  судового   рішення, можуть  подати  апеляційну  скаргу  протягом   десяти  днів  з  дня  отримання    копії   цього  рішення.

          Суддя   Рівненського  міського  суду                                           Н.Г.  Кучина