Справа № 22-ц-1130                                       Головуючий у 1-й інстанції Степаненко О.А.

Категорія 23                                                     Суддя-доповідач Семеній Л.І.

УХВАЛА

06  вересня  2007   року  колегія  суддів  судової  палати  в   цивільних  справах

апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого - Смирнової Т.В.,

суддів                                    - Семеній Л.І., Ільченко О.Ю.,

з участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І., та осіб, які беруть участь у справі - позивача ОСОБА_1, відповідачки ОСОБА_2 та представника відповідачки ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Сумського районного суду Сумської області від 11 липня 2007 року у   справі   за   позовом   ОСОБА_1   до   ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди

встановила:

Рішенням Сумського районного суду Сумської області від 11 липня 2007 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 4000 грн. завданої шкоди.

Вирішене питання судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить це рішення скасувати та постановити нове, яким частково задовольнити позовні вимоги в сумі 1750 грн. Зазначає, що судом не врахований той факт, що корова пала протягом години, після обідньої перерви, тобто після того, як вона з 12-00 до 15-00 знаходилась вдома у позивача.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення та заперечення сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 08 вересня 2006 року позивач передав корову на випас відповідачці, яка в той день випасала корів мешканців села в порядку черговості, встановленої за усною домовленістю між мешканцями села. Під час випасу корів відповідачкою корова позивача померла.

Ведучим лікарем Терешківської дільничої лікарні ветеринарної медицини ОСОБА_4 був складений акт про вимушений забій корови, який був проведений в результаті гострого розширення (тимпанії) рубця, яка розвилася внаслідок одночасної дії несприятливих факторів - обільного газоутворення, розширення рубця, гострої атонії рубця та великої кількості рідких мас в передшлунках.

У відповідності зі ст. ст. 526, 611 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших умов, що звичайно ставляться. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції відповідачка зобов'язувалась доглядати корову позивача та нести за неї відповідальність, але даного зобов'язання не дотрималась і через свою недбалість корова позивача померла.

Посилання апелянта на те, що корова позивача не паслась на полі люцерни, а випасалася на лузі не заслуговують на увагу, оскільки з акту розтину корови, складеним ведучим лікарем Терешківської дільничої лікарні ветеринарної медицини ОСОБА_4 та його пояснень вбачається, що шлунок корови був переповнений кормовою масою з домішками газів. Причиною смерті стало те, що вона об'їлася легкобродячих кормів, до яких відносяться люцерна, конюшина, кукурудза. Саме свідок ОСОБА_5 пояснив, що корова знаходилась на полі, на якому росла люцерна.

Суд першої інстанції вірно визначився у розмірі матеріальної шкоди, оскільки виходив з довідки Терешківської сільської ради Сумського району, згідно якої середня вартість корови складає 4000 грн.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

Таким чином рішення суду по справі відповідає обставинам справи та вимогам закону. Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про невірність застосування судом норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Сумського районного суду Сумської області від 11 липня 2007 року в даній справі залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.