Справа № 22-Ц-2608 2007р. Головуючий 1 -ї інст. ТАРАСЕНКО Л.І.
Категорія - право власності Доповідач - ЗАЗУЛИНСЬКА Т.П.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 травня 2007 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого - КАРІМОВОЇ Л.В.
суддів - ЗАЗУЛИНСЬКОЇ Т.П., КІРСАНОВОЇ Л.І.
при секретарі - ЗЕЛІНСЬКІЙ І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Красноградського районного суду Харківської області від 13 березня 2007 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про визнання недійсним договору дарування квартири, визнання права власності на Уг частину квартири, встановлення порядку користування квартирою та усунення перешкод у здійсненні права користування квартирою; 3-я особа Красноградська державна нотаріальна контора, -
встановила:
19 серпня 2006 року ОСОБА_2 звернувся до Красноградського районного суду Харківської області з позовом до ОСОБА_1 про визнання права власності на Уг частину квартири; встановлення порядку користування житлом та усунення перешкод у здійсненні права користування.
Позивач зазначав, що з весни 2001 року перебував з ОСОБА_1 у фактичних шлюбних відносинах під час яких, а саме восени 2002 року, вони придбали квартиру АДРЕСА_1, яка складається з трьох кімнат площею 10,4, 13,17,9 кв.м. і зареєстрована на праві власності у Красноградському бюро технічної інвентарізації за відповідачкою.
Посилаючись на те, що сімейні відносини між ним та ОСОБА_1 припинені з весни 2006 року позивач просив суд визнати за ним право власності на Уг частину спірної квартири та встановити порядок користування цим житлом, виділивши йому дві кімнати 10,4 і 13,0 кв.м, балкон 4,0 кв.м., а відповідачці - кімнату 17,9 кв.м. і балкон 4,0 кв.м.
Інші приміщення квартири - залишити у спільному користуванні, зобов»язавши відповідачку не чинити йому перешкод у користуванні виділеними приміщеннями.
Крім того просив стягнути з ОСОБА_1 на його користь понесены ним судові витрати.
Разом з позовом ОСОБА_2 подав до суду заяву про його забезпечення, у якій просив накласти арешт на спірну квартиру, посилаючись на необхідність перешкодити відповідачці у відчуженні квартири.
Ухвалою судді Красноградського районного суду від 28 серпня 2006 року накладено арешт на квартируАДРЕСА_1, яка зареєстрована на праві власності в КПТІ «Інвентаризатор» за ОСОБА_1 з забороною її відчуження будь- яким способом.
У попередньому судовому засіданні 12.09.2006 року відповідачка подала заперечення проти позову, у яких зазначала, що позов є безпідставним, а викладені в ньому обставини не відповідають дійсності, оскільки квартира придбана нею без участі позивача. Крім того вказала, що не є належним відповідачем, оскільки 15.08.2006 року подарувала квартиру своєму брату і надала суду копію вказаного договору дарування .
Подчерняєв звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_3, 3-я особа Красноградська державна нотаріальна контора, який просив об»єднати з його первісним позовом..
У позові зазначав, що квартира, як предмет дарування за договором від 15 серпня
2006 року, який був укладений між дарувателем ОСОБА_1 та
обдарованим ОСОБА_3, є спільною сумісною власністю його і
ОСОБА_1, між тим договір укладено і посвідчено без його відома і згоди.
На підставі наведеного, просив визнати недійсним зазначений договір дарування, який був посвідчений Красноградською державною нотаріальною конторою, та стягнути з відповідачів на його користь судові витрати.
Рішенням Красноградського районного суду Харківської області від 13 березня
2007 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені: визнано недійсним договір
дарування квартири АДРЕСА_1
укладений 15 серпня 2006 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , посвідчений Красноградською державною нотаріальною конторою
за реєстром № 3-3503;
Визнано право власності за ОСОБА_2 на Уг частину зазначеної квартири;
Встановлено порядок користування цією квартирою з виділенням у користування ОСОБА_2 жилих кімнат № 10 площею 10,4 кв.м. і № 8 площею 13 кв.м. та балкон площею 4 кв.м.;
Виділено у користування ОСОБА_1 жилу кімнату № 7 площею 17,9 кв.м. та балкон площею 4 кв.м.;
Залишено у спільному користуванні сторін допоміжні приміщення: кухня, коридор, прихожа, ванна і туалет;
Зобов»язано ОСОБА_1 не перешкоджати ОСОБА_2 користуватися приміщеннями, які виділені йому у користування та спільними нежилими приміщеннями;
Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судові витрати в рівних частках по 340 грн. з кожного.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати вказане рішення суду першої інстанції та ухваклити нове, яким відмовити в позові ОСОБА_2 у повному обсязі. При цьому посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права; невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи; неповне з»ясування обставин та однобічну оцінку доказів.
Красноградська державна нотаріальна контора, в особі завідуючого, просить справу в апеляційній інстанції розглянути без участі свого представника. Зазначає, що договір дарування був посвідчений нотаріальною конторою у відповідності з вимогами чинного законодавства і позов ОСОБА_2 є необгрунтованим.
Заслухавши доповідь судді; пояснення сторін та представника позивача; перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, судова колегія не знаходить підстав для її задоволення.
Спірною є трикімнатна ізольована квартира АДРЕСА_1, яка є предметом купівлі-продажу за договором від 11 жовтня 2002 року між ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ін. і ОСОБА_1( а.с.25)
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив з того, що вказана квартира була придбана у спільну сумісну власність позивачем і відповідачкою ОСОБА_1 під час, коли вони проживали однією сім»єю, вели спільне господарство.
Цей висновок суду прідтверджується матеріалами справи і є обгрунтованим.
Як пояснював у суді першої інстанції ОСОБА_2 на придбання спірної квартири його рідна тітка дала 1000 доларів США, 500 доларів США - були його заощадженями, частину коштів внесла відповідачка.
Свідок ОСОБА_6 пояснила, що ОСОБА_2 є її рідним племіником. З 2001 року він пішов жити до КоваленкоОСОБА_1. Вона вирішили допомогти племінику у придбанні квартири і з цією метою на рахунок сестри у Приватбанку поклала 1000 доларів США.
Від ОСОБА_2 знала, що квартира придбана на ім»яОСОБА_1.
Свідок ОСОБА_7дала анлогічні пояснення, крім того пояснила, що після придбання квартири ОСОБА_2 і ОСОБА_1 разом туди переїхали і ОСОБА_2 почав робити ремонт.
З довідки Красноградської філії Приватбанку убачається, що у вересні 2002 року ОСОБА_8 був розірваний депозитний внесок і знята сума грошових коштів в розмірі 1014 доларв США( а.с.64)
Тверджененя позивача, що з 2001 року він мав сімейні відносини з відповідачкою ОСОБА_1 і спірну квартиру вони придбали разом для сумісного проживання; після придбання квартири разом в ній оселилися і значні кошти він вклав у ремонт цієї квартири підтверджуються поясненнями свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17 та іншіх, а також наданими ним суду товарними чеками та кредитними договорами на придбання вікон, дверей, матеріалів для системи опалювання, обладнання для ванної кімнати (а.с.45,47,48-52, 58-62).
Згідно довідки Красноградського житлово-експлуатаційного підприємства ОСОБА_2 зареєстрований у спірній квартирі зі5.12.2003 року по теперешній час.
З довідок про заробітну плату сторін вбачається, що у період з 2001 по 2006 рік середньомісячна заробітна плата ОСОБА_2 складала 1029 грн., а середня заробітна плата відповідачки ОСОБА_1 у період з 01.01.2001 року по 27.06.2004 року - 280 грн.
Вищезазначені докази узгоджуються між собою і спростовують твердження відповідача ОСОБА_18 про те, що однією сім"єю з позивачем вона стала проживати тільки з весни 2003 року; спріну квартиру придбала для себе за допомогою свого брата ОСОБА_3, якому згодом її подарувала.
Стверджуючи у суді першої інстанції про передачу своїй сестрі ОСОБА_1 1000 доларів США для придбання квартири і погашення її боргу ОСОБА_19 в сумі 400 доларів США, які ОСОБА_1 позичала для придбання спірної кваротири, у суді апеляційної інстанції відповідач ОСОБА_3 пояснив, що гроші своїй сестрі він давав у борг, який вона йому повернула особисто.
Наведене дає підстави вважати зазначені пояснення відповідачів обраною ними позицією заперечення проти вимог ОСОБА_2, яку всупереч вимогам ст.60 ЦПК України вони суду не довели.
Дійшовши обгрунтованого висновку про те, що квартира АДРЕСА_1 є спільною сумісною власністю ОСОБА_2 і ОСОБА_1 суд обгрунтовано визнав недійснив і договір дарування цієї квартири, укладений між ОСОБА_1 і ОСОБА_3 без відома і згоди ОСОБА_2, як співвласника цього житла і визнав право власності на х/г частину цієї квартири за ОСОБА_2
Посилання суду в обгрунтування своїх висновків в цій частині на ч. 1 ст. 17 Закону України « Про власність» не впливає на висновок судової колегії про законність і
обгрунтованість рішення, оскільки положення вказаної норми Закону про те, що майно, придбане внаслідок спільної праці ч.1енів сім»ї, є їх спільної сумісною власністю не суперечить положенню ст. 74 СК України, на яку посилався позивач, як на підставу своїх вимог, згідно якої, якщо жінка та чоловік проживають однією сім»єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.
Згідно з ч.2 ст.308 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Оспорюючи рішення від 13.03.2007 року в цілому, конкретних доводів щодо незгоди з встановленим судом порядком користування квартирою апелянт в своїй скарзі не наводить. Судова колегія вважає, що цей порядок визначено судом за варіантом, який не порушує прав співвласників цього житла і підстави для скасування або зміни рішення і в ції частині відсутні.
Питання про розподіл судових витрат вирішено судом у відповідності з вимогами ст.88 ЦПК України.
Судова колегія визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги, доводи якої висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст.303,304,п.1ч.1 ст.307, ст.ст.308, 313-315, 319 ЦПК України, судова колегія, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу відхилити.
Рішення Красноградського районного суду Харківської області від 13 березня 2007 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення., але може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двох місяців безпосередньо до Верховного Суду України.