Справа № 22-Ц-2453 2007р Головуючий 1-ї інст.ГРИПЖЄВА А.О.
Категорія - трудове Доповідач - ЗАЗУЛИНСЬКА Т.П.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 травня 2007 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого - КАРІМОВОЇ Л.В.
суддів - ЗАЗУЛИНСЬКОЇ Т.П., КІРСАНОВОЇ Л.І.
при секретарі - ЗЕЛІНСЬКІЙ І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 21 лютого 2007 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Територіального центру соціального обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян «Забота» Дзержинського району міста Харкова (далі ТЦ „Забота"), третя особа ОСОБА_2 про відміну наказів № 38 від 20.06.2002 року; № 40 від 02.07.2002 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності; поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за вимушений прогул та відшкодування моральної шкоди, -
встановила :
У листопаді 2004 року ОСОБА_1 звернулася до Дзержинського районного суду міста Харкова з позовом до Територіального центру «Забота» Дзержинського району міста Харкова, третя особа ОСОБА_2, про скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу і відшкодування моральної шкоди.
Позивач зазначала, що у трудових відносинах з відповідачем перебувала з 23.03.1993 року.
Наказом № 40 від 15.07.2002 року була звільнена з роботи з посади завідуючого відділенням соціальної допомоги вдома за п.3 ст. 40 КЗпП України - за систематичне невиконання робітником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або Правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення.
Причиною звільнення у наказі було зазначено систематичне невиконання нею своїх посадових обов'язків, що не відповідало дійсності і справжньою причиною звільнення було неприязне відношення до неї директора ТЦ „ Забота" ОСОБА_2, а накази № 38 від 20.06.02 року і № 40 від 02.07.02 року про накладення на неї дисциплінарних стягнень були видані відповідачем з порушенням законодавства, оскільки вона не давала пояснень з приводу зазначених в наказах обставин, не була ознайомлена з матеріалами, якими обгрунтовані порушення трудової дисципліни і з самими наказами і не отримувала їх копії.
Вважаючи своє звільнення незаконним; посилаючись що незаконним звільненням їй заподіяна глибока душевна травма і зазначаючи, що з таким же позовом вона зверталася до суду у 2002 році, позивач просила суд: скасувати накази № 38 від 20.06.2002 року і № 40 від 02.07.2002 року; поновити її на роботі на посаді завідуючого відділенням
соціальної допомоги вдома з 15.07.2002 року; стягнути з ТЦ «Забота» заробітну плату за час вимушеного прогулу та 20000 грн. - у відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Дзержинського районного суду міста Харкова від 21.02.2007 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1
В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_3 просить скасувати зазначене рішення і постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 у повному обсязі.
Посилається на порушення судом норм матеріального і процесуального права; неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи.
ТЦ «Забота» подав заперечення на апеляційну скаргу, в яких просить про її відхилення та залишення рішення суду першої інстанції без змін, посилаючись на безпідставність доводів скарги. Вказує, що накази про застосування до ОСОБА_1 дисциплінарних стягнень були видані на законних підставах і не підлягають скасуванню у тому числі і за пропуском нею строку на їх оскарження.
Заслухавши доповідь судді; пояснення учасників процесу; перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги судова колегія не знаходить підстав для її задоволення.
З матеріалів справи та приєднаних до неї матеріалів архівної справи № 2-244/04 за позовом ОСОБА_1 до Територіального центру „Забота" про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за вимушений прогул і моральної шкоди вбачається, що з 01.04.1996 року вона переведена на посаду завідуючого відділенням соціальної допомоги вдома, (а.5 арх. справи)).
Згідно доповідної записки інженера з охорони праці ОСОБА_4 від 10.06.2002 року ОСОБА_1 як завідуюча відділенням допустила грубі порушення у веденні журналу первісного інструктажу підлеглих їй соціальних працівників, а саме: в журналі були відсутні записи про інструктаж ряду соціальних працівників, відсутній розпис про проведення інструктажу соцробітника ОСОБА_5 а соціальні працівники ОСОБА_6 і ОСОБА_7 взагалі не були занесені до журналу.(а 39 арх. справи)
На вимогу директора ТЦ «Забота» до ОСОБА_1 надати пояснення з приводу зазначених порушень, остання від їх надання відмовилася, про що був складений відповідний акт.(арк.40 арх. справи)
Наказом № 38 від 20.06.2002 року до ОСОБА_1 була оголошена догана за порушення вимог ст.153 КЗпП України, ст.ст.4.2.7 і 4.2.10 Типового положення про навчання з питань охорони праці та халатне ведення журналу обліку інструктажів.(арк.38 арх.справи)
Відповідно до розпорядження директора ТЦ «Забота» від 04.02.2002 року ОСОБА_1 до 25.03.2002 року була зобов»язана подати списки одиноких непрацездатних громадян та пенсіонерів, які знаходяться на обслуговуванні ТЦ і мають працездатних дітей.
Фактично списки були передані ОСОБА_1 у друк лише 17.05.2002 року.
01.07.2002 року директор ТЦ запросив від ОСОБА_1 письмових пояснень з цього приводу, від надання яких остання відмовилася.
Наказом № 40 від 02.07.2002 року до ОСОБА_1 була оголошена догана за невиконання розпорядження директора ТЦ про своєчасне подання списків одиноких непрацездатних громадян та пенсіонерів, необхідних для подання у Пенсійний фонд для визначення розмірів пенсії .
У зв»язку з поданням доповідної записки інспектором відділу кадрів про незаконно нарахування соціальному працівнику ОСОБА_8 заробітної плати та оплати за відпустку, розпорядженням директора ТЦ «Забота» була створена комісія для проведення службового розслідування за фактом порушень у складенні табелю обліку робочого часу.
Актом розслідування від 12.07.2002 року було підтверджено порушення ОСОБА_1 як завідуючого відділенням обов»язку щодо звірення даних табелю з журналом обліку робочого часу, що призвело до неправильного нарахування виплат соціальному працівнику ОСОБА_8.
Дати письмові пояснення з цього приводу ОСОБА_1 відмовилася.
Беручи до уваги оголошення двох доган, які передували черговому порушенню дисципліни праці, наказом від 15.07.2002 року ОСОБА_1 була звільнена з посади завідуючого відділенням соціальної допомоги вдома на підставі п.3 ч.1 ст.40 КЗпП України - за систематичне невиконання без поважних причин обов»язків, покладених трудовим договором.
Дисциплінарні стягнення за наказами №№ 38 і 40 були застосовані до ОСОБА_1 у відповідності до вимог ст.ст. 147-1 - 149 КЗпП України.
Накази № 38 від 20.096.2002 року і № 40 від 02.07.2002 року не були оскаржені ОСОБА_1 у передбачений ст. 233 КЗпП України строк.
Матеріали архівної справи № 2-244/04 за позовом ОСОБА_1 до ТЦ „Забота" свідчать про те, що вона, звернувшись 12.08.2002 року з позовом про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за вимушений прогул і моральної шкоди, не заявляла вимог про скасування вказаних наказів і тільки у травні 2003 року доповнила позов вимогами про визнання незаконними наказів № 38 від 20.06.2002 року і № 40 від 02.07.2002 року.
її посилання на те, що з зазначеними наказами вона не була ознайомлена, спростовуються поясненнями свідків ОСОБА_9, ОСОБА_4, ОСОБА_10 ОСОБА_11, які підтвердили, що зазначені накази оголошувалися ОСОБА_1 директором ТЦ у їх присутності, але остання відмовлялася засвідчити ознайомлення з наказами своїм підписом, про що були складені відповідні акти, які містяться в матеріалах архівної справи на арк. 38 зв., 43 зв.
Відповідно до ст.43-1 КЗпП України розірвання трудового договору за ініціативою власника або уповноваженого ним органу без згоди виборного органу первинної профспілкової організації допускається у випадку звільнення працівника, який не є ч.1еном первинної профспілкової організації.
Рішенням профспілкової конференції ТЦ « Забота» від 12.06.2002 року ОСОБА_1 було виключено з ч.1енів профспілки за недовіру та дискредитацію посади голови профспілкового комітету ( а.а.57-58 арх. справи)
25.12.2006 року профспілковий комітет ТЦ «Забота» висловив думку щодо законності звільнення ОСОБА_1 з займаної посади (а.с.177 т.2).
За твердженням позивачки моральна шкода була заподіяна їй відповідачем незаконним звільненням з займаної посади.
Дійшовши висновку , що накази про накладення на позивачку дисциплінарних стягнень не підлягають скасуванню; визнавши що ОСОБА_1 звільнена з займаної посади законно і не підлягає поновленню на роботі, суд обгрунтовано відмовив і у задоволенні її вимог про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу і відшкодування моральної шкоди.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Судова колегія вважає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до ст.308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст.303,304, п.іч.1 ст.307, ст.ст.308, 313-315,319 ЦПК України, судова колегія, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу відхилити.
Рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 21 лютого 2007 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але
може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двох місяців безпосередньо до
Верховного Суду України.