Справа № 2-145/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2012 року  Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

                      головуючої судді                                                                         Дубіжанської Т.О.

    при секретарі                                                                        Сорокіній А.С.

    за участю позивачки                                                            ОСОБА_1          

    за участю відповідачки                                                        ОСОБА_2   

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про захист честі та гідності, спростування поширеної інформації та відшкодування матеріальної та моральної шкоди та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди,  -

В С Т А Н О В И В :

В січні 2008 року позивачка звернулась до суду з позовною заявою, в якій просила стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на її користь заподіяну матеріальну та моральну шкоду в сумі 23 500 грн. В обґрунтування своїх вимог вказала на те, що в 2005 року її подруга ОСОБА_2 запропонувала їй займатись спільним бізнесом, а саме здавати в оренду квартиру АДРЕСА_1, що належала її матері ОСОБА_4 Вона відмовила, вказавши на те, що в неї не має коштів на ремонт вищевказаної квартири. Пізніше ОСОБА_2 прийшла до мене та повідомила, що її цивільний чоловік ОСОБА_3 може фінансувати ремонт квартири її матері для подальшого здавання її у оренду. ОСОБА_2 почала ремонт, однак в липні 2005 року повідомила мене, що ОСОБА_3 бажає щоб я написала розписку, що кошти на ремонт отримала у борг. Таким чином вона видала ОСОБА_3 розписки  на кошти, які витрачались на ремонт квартири  її матері, обумовивши, що кошти поверну після отримання доходів від надання квартири в оренду. 22.05.2006 року ОСОБА_3 почав вимагати повернення коштів, однак всі кошти одноразово вона повернути не змогла , про що його попередила та просила надати їй можливість повернення боргу частково. Так 09.06.2006 року вона повернула ОСОБА_3 1000 грн., 07.07.2006 року - 1000 грн., 10.08.2006 року - 500 грн., 10.10.2006 року –500 грн. В жовтні 2006 року до неї прийшла цивільна дружина ОСОБА_3 –ОСОБА_2  та стала звинувачувати в тому, що вона відмовляється повертати кошти. Вона також повідомила ОСОБА_2, що не може платити кошти в більшому розмірі. Через декілька днів за своїм місцем проживання та поблизу будинку, де проживала її мати, а згодом і в інших районах міста вона побачила листівки, на яких були її фотокартка, паспортні дані, адреса місця проживання, зміст текстів розписок, які вона надавала ОСОБА_3, а також напис образливого характеру на її адресу. З приводу появи листівок вона звернулась до ОСОБА_3, останній відповів, що листівки розповсюджує з його дозволу ОСОБА_2, до того часу поки не будуть повернуті взяті у борг кошти. Через розповсюдження листівок образливого характеру її було переобрано з посади голови домового комітету, зіпсовані відносини з матір»ю, оскільки в належній їй квартирі ремонту зроблено не було та вона (ОСОБА_4) була позбавлена заробляти кошти на наданні в оренду квартири. Просила суд винести рішення котрим задовольнити її позовні вимоги.

В подальшому позивачка позовні вимоги уточнила та остаточно просила зобов’язати відповідачів по справі спростувати поширену інформацію, яка не відповідає дійсності, відносно неї шляхом розміщення оголошення в засобах масової інформації м. Дніпропетровськ, стягнути з відповідачів моральну шкоду 27 441 грн.77 коп. та матеріальну шкоду в сумі 27 441 грн. 77 коп. Вказала на те, що у зв’язку з неправомірним розклеюванням листівок ОСОБА_2 вона понесла матеріальні збитки, оскільки була зіпсована її репутація вона не змогла надавати в оренду квартиру своєї матері.

Відповідачка ОСОБА_2 подала 03 лютого 2009 року зустрічну позовну заяву, в якій просила суд винести рішення, котрим стягнути з позивачки ОСОБА_1 на її користь моральну шкоду в розмірі 3000 грн. В обґрунтування зустрічного позову вказала на те, що вона є інвалідок по психічному захворюванню. ОСОБА_1 скористувалась її довірою та отримала кошти в борг, які добровільно повертати відмовлялась. Вона була в стані нервового зриву та для того щоб вплинули на ОСОБА_1 самостійно почала розклеювати листівки, однак ОСОБА_1 не реагувала. Вона знаходилась в стані нервового зриву, вимушена була лікуватись в ПНД. В кінці 2006 року ОСОБА_1 підкинула за місцем її мешкання лист образливого змісту, що спровокувало розлад здоров»я. Окрім того, позивачка постійно ображувала її, наносила моральні травми вигукуючи, що мала справи з ненормальною. Вважає, що ОСОБА_1 принизила її , спричинила моральну шкоду.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 уточнені позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити. Вказала на те, що між нею та відповідачами по справі була домовленість: за кошти ОСОБА_3 буде відремонтовано квартиру її матері ОСОБА_4, а спільно в подальшому квартиру будуть надавати в оренду, а отримані кошти ділити та за рухунок них буде повернуто борг. Однак внаслідок того, що відповідачка ОСОБА_2 розповсюдила листівки в котрих називала її квартирною аферисткою, вона отримала моральну шкоду, оскільки вищевказані відомості не відповідають дійсності та була позбавлена можливості отримувати прибуток. Позовні вимоги по зустрічній позовній заяві не визнала в повному обсязі, вказала на те, що з ОСОБА_2, після розповсюдження листівок не спілкувалась, листів образливого змісту на її адресу не надсилала.

В судовому засіданні відповідачка ОСОБА_2 позовні вимоги не визнала в повному обсязі та вказала на те, що ОСОБА_1 скориставшись її довірою, отримала в борг у її цивільного чоловіка ОСОБА_3 кошти в сумі 18 000 грн., які добровільно повертати не бажала. З метою того, щоб ОСОБА_1 повернула отримані кошти вона розклеювала листівки, без відома ОСОБА_3 Позовні вимоги по зустрічному позову підтримала в повному обсязі та пояснила, що в зв’язку з тим, що вона вмовила цивільного чоловіка ОСОБА_3 надати в борг ОСОБА_1 кошти відносини у них зіпсувались, була вимушена лікуватись в психоневрологічному диспансері. Вважає, що своїми протиправними діями позивачка нанесла їй моральну шкоду, яку оцінює в 3 000 грн.

В судове засідання відповідач ОСОБА_3 не з’явився, був належним чином повідомлений, причин неявки не повідомив. Але у судовому засіданні 19.08.2010 року надав пояснення, у яких позовні вимоги не визнав в повному обсязі та вказав на те, що про те, що ОСОБА_2 розповсюджувала листівки йому не було відомо, боргові розписки ОСОБА_1 він їй не надавав. В 2006 році вони проживали разом та остання могла її бачити, окрім того, вона була подругою ОСОБА_1 та від неї могла знати зміст розписок.

Вислухавши сторони, вивчивши матеріали справи, матеріали про відмову в порушенні кримінальної справи, суд вважає, що первісні вимоги підлягають частковому задоволенню, а в задоволенні зустрічного позову необхідно відмовити.

Відповідно до ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації щодо особи, яка померла, належить членам її сім'ї, близьким родичам та іншим заінтересованим особам. Негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію.

Відповідно до ч. 1 ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Як встановлено в судовому засіданні та не заперечувалось сторонами по справі в жовтні 2006 року відповідачка ОСОБА_2 розклеювала в м. Дніпропетровську в різних місцях листівки, в яких була образлива інформація щодо позивачки ОСОБА_1, а саме, копія розписки  про взяття в борг 8 000 грн. з фотокарткою ОСОБА_1 та надпис: «Що ОСОБА_1 є аферисткою, а особи які будуть мати з нею справи будуть обов’язково ошукані». Даний факт був підтверджений в судовому засіданні поясненнями сторін по справі, постановою про відмову в порушені кримінальної справи від 28.03.2008 року по відмовному матеріалу за № 3505.  

Відповідно до ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Будь-яких даних щодо засудження позивачки за шахрайство відповідачка ОСОБА_2 суду не надала.

Таким чином суд приходить до висновку що, інформація, яку в листівках виклала та розклеювала на рекламних дошках м. Дніпропетровська ОСОБА_2 відносно ОСОБА_1,  була доступна для ознайомлення невизначеній кількості осіб, - є недостовірною та підлягає спростуванню.

Згідно ст. 280 ЦК України якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано майнової та (або) моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню.

У відповідності до п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»способами захисту гідності, честі чи ділової репутації від поширення недостовірної інформації можуть бути, крім права на відповідь та спростування недостовірної інформації, також і вимоги про відшкодування збитків та моральної шкоди, заподіяної такими порушеннями як фізичній, так і юридичній особі. Зазначені вимоги розглядаються у відповідності до загальних підстав щодо відповідальності за заподіяння шкоди. Крім того, при визначенні розміру моральної шкоди судам слід виходити із засад справедливості, добросовісності та розумності.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи, тому вимога про відшкодування моральної шкоди може бути заявлена самостійно, якщо, наприклад, редакція засобу масової інформації добровільно опублікувала спростування, яке задовольняє позивача.

В судовому засіданні встановлено, що відповідачкою ОСОБА_2 було поширено недостовірну інформацію щодо позивачки ОСОБА_1 шляхом розклеювання листів з текстом образливого характеру на рекламних дошках м. Дніпропетровська, а саме: «Що ОСОБА_1 є аферисткою, а особи які будуть мати з нею справи будуть обов’язково ошукані». Внаслідок поширення даної інформації позивачка відчувала сильні душевні хвилювання, навколо неї сформувалася негативна думка, що підриває її авторитет. Таким чином, з урахуванням вимог розумності та справедливості, враховуючи характер порушення прав позивачки та глибину її душевних страждань, межі поширення недостовірної інформації, суд приходить до висновку, що необхідно стягнути з відповідачки ОСОБА_2 на користь позивачки в рахунок відшкодування моральної шкоди –2 000 грн.  

Відносно позовних вимог ОСОБА_1 про  стягнення матеріальної шкоди в сумі 27 441 грн. 77 коп. ( що складається з збитки у вигляді не отриманого доходу від оренди квартири ), суд вважає, що останні задоволенню не підлягають, оскільки позивачкою не надано доказів розміру збитків, окрім того, вона не була зареєстрована як приватний підприємець в установленому законом порядку, а тому не могла здійснювати діяльність направлену на отримання прибутку.

Що стосується позовних вимог ОСОБА_1 про захист честі та гідності, спростування поширеної інформації та відшкодування матеріальної та моральної шкоди до ОСОБА_3, то вони задоволенню не підлягають, оскільки між сторонами по справі, а саме ОСОБА_1 та ОСОБА_3 виникли цивільно правові відносини та останній міг звернутись до суду з позовними вимогами про повернення боргу. Що він зробив в подальшому та рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 22 вересня 2008 року по цивільній справі  за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення суми боргу за борговими розписками, а доказів що відповідач брав участь у розповсюдженні недостовірно інформацію стосовно ОСОБА_1, чим самим спричинив моральні страждання позивачці, суду надано не було.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, заподіяна фізичній та юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

У відповідності до п. 5 Постанови Пленуму ВСУ № 4 від 31.03.1995 року „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди”, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов’язковому з’ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв’язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні, а також чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.    

Оскільки позивачка за зустрічним позовом ОСОБА_2 в судовому засіданні не надала доказів протиправності діянь ОСОБА_1, та наявності причинного зв’язку між шкодою і протиправними діяннями заподіювача та вини останнього в її заподіянні, суд вважає необхідним відмовити в задоволенні зустрічного позову.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 23, 277, 280, 1167 ЦК України , ст. ст. 3, 10, 11, 57-61, 209, 212- 215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про захист честі та гідності, спростування поширеної інформації та відшкодування матеріальної та моральної шкоди –задовольнити частково.

Визнати недостовірною інформацію розповсюджену ОСОБА_2 у відношені ОСОБА_1 шляхом розклеювання листів з текстом образливого характеру на рекламних дошках м. Дніпропетровська, а саме: «Що ОСОБА_1 є аферисткою, а особи які будуть мати з нею справи будуть обов’язково ошукані».

Зобов’язати ОСОБА_2 спростувати поширену щодо ОСОБА_1 недостовірну інформацію, яка була розповсюджена шляхом розклеювання  листів з текстом образливого характеру на рекламних дошках м. Дніпропетровська, а саме: «Що ОСОБА_1 є аферисткою, а особи які будуть мати з нею справи будуть обов’язково ошукані», шляхом розміщення оголошення з резолютивною частиною рішення у засобах масової інформації м. Дніпропетровська –будь якій газеті м. Дніпропетровська, не пізніше одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму завданої моральної шкоди в розмірі 2 000 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди –відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

  Суддя                                                                                          Т.А. Дубіжанська