ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 січня 2012 р. Справа № 2а/0470/16723/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіКонєвої С.О.
при секретарі судового засіданняТроценко О.О.
за участю представників сторін:
Від позивача: Журавльов О.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АБЕРОН ЛТД» до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Дніпропетровську про скасування рішення відповідача від 09.09.2011р. та зобов’язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
05.12.2011р. Товариство з обмеженою відповідальністю «АБЕРОН ЛТД» звернулося з позовом до Лівобережної міжрайонної Державної податкової інспекції у м.Дніпропетровську та просить:
- скасувати рішення Лівобережної міжрайонної Державної податкової інспекції у м.Дніпропетровську № 28470/10/28-215 від 09.09.2011р. про невизнання звітності ТОВ «АБЕРОН ЛТД» з податку на додану вартість за звітний податковий період серпень 2011 року податковою декларацією;
- зобов’язати Лівобережну міжрайонну Державну податкову інспекцію у м.Дніпропетровську прийняти податкову звітність ТОВ «АБЕРОН ЛТД» з податку на додану вартість за звітний податковий період – серпень 2011 року в якості податкової декларації без застосування штрафних санкцій.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 05.09.2011р. позивач направив на адресу податкової інспекції податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2011 року. 14.09.2011р. позивач отримав рішення відповідача від 09.09.2011р. №28470/10/28-215 про невизнання податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2011р. як податкової звітності у зв’язку з анулюванням свідоцтва платника податку на додану вартість ТОВ «АБЕРОН ЛТД». Позивач з вказаним рішенням відповідача не погоджується, вважає його безпідставним і таким, що суперечить чинному законодавству України, оскільки Податковим кодексом України не передбачено такої підстави для неприйняття декларації як «анулювання реєстрації платника ПДВ». При цьому, позивач зазначає, що 15.04.2011р. позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача щодо скасування рішення податкового органу про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «АБЕРОН ЛТД» та рішення прийняте у вказаній справі не є остаточним, оскільки оскаржується позивачем у порядку апеляційного провадження, а тому позивач вважає, що подана ним декларація з податку на додану вартість за серпень 2011р. повинна бути прийнята податковим органом у встановленому законом порядку до прийняття судом остаточного рішення та набрання ним законної сили.
У судовому засіданні позивач свої позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.
Представник відповідача, який був присутнім у судовому засіданні 18.01.2012р., проти позову заперечував, у письмових запереченнях на позов просить відмовити в задоволенні позову повністю посилаючись на те, що податковою інспекцією правомірно не визнана як податкова звітність – декларація з податку на додану вартість за серпень 2011р. позивача, оскільки надана декларація з ПДВ за серпень 2011р. не відповідала вимогам ст.ст. 48,49 Податкового кодексу України. 11.01.2011р. податковою інспекцією згідно інформації від державного реєстратора, яка надійшла до податкового органу 06.01.2011р. про відсутність позивача за вказаною адресою (внесено запис 05.01.2011р. № 12241430015019750) на підставі п.п. «ж» п.184.1 ст. 184 Податкового кодексу України було складено рішення № 869 про анулювання реєстрації платника ПДВ – ТОВ «АБЕРОН ЛТД». У зв’язку з анулюванням свідоцтва платника ПДВ податкова декларація з податку на додану вартість за серпень 2011р. невизнана як податкова, а тому відповідач вважає, що посилання позивача на незаконність прийнятого рішення від 09.09.2011р. № 28470/10-28-215 не відповідає дійсності. Також, представник відповідача в усних поясненнях зазначив, що підставою для невизнання податкової декларації за серпень 2011р. є і зазначення позивачем недостовірних даних щодо номеру свідоцтва платника податку – позивача, яке було станом на серпень 2011р. анульовано, що є порушенням п.48.3, п.48.4 ст. 48 Податкового кодексу України.
У судовому засіданні оголошувалася перерва до 25.01.2012р.
Відповідач в судове засідання 25.01.2012р. не з’явився, однак надав до канцелярії адміністративного суду клопотання про перенесення розгляду справи на іншу дату для надання додаткових доказів (а.с.99).
Розглянувши вказане клопотання, вислухавши думку представника позивача з приводу заявленого відповідачем клопотання, який проти його задоволення заперечував, суд не находить підстав для його задоволення та перенесення розгляду справи на іншу дату, оскільки відповідач не був позбавлений можливості надати додаткові докази у судове засідання 25.01.2012р., не обґрунтував клопотання та не вказав які докази він хоче надати та не зазначив причини ненадання їх у судове засідання на 25.01.2012р. у зв’язку з чим, суд вважає надані відповідачем докази є достатніми для прийняття рішення у даному судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України.
Заслухавши представників сторін, які брали участь у справі, дослідивши матеріали справи, з’ясувавши обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку про те, що в задоволенні позовних вимог позивачеві слід відмовити, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «АБЕРОН ЛТД» зареєстроване виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 15.11.2005р. за адресою: 49130, м. Дніпропетровськ, вул.Березинська, буд. 66-Д та перебуває на обліку у Лівобережній міжрайонній державній податковій інспекції у м. Дніпропетровську, що підтверджується копією статуту позивача та наданими матеріалами справи (а.с.37-48).
02.11.2006р. Лівобережною МДПІ було видано свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «АБЕРОН ЛТД» № 04348465, що підтверджується копією цього свідоцтва (а.с.101).
11.01.2011р. податковою інспекцією на підставі інформації від державного реєстратора, яка надійшла 06.01.2011р. до відповідача щодо внесення запису про відсутність ТОВ «АБЕРОН ЛТД» за вказаною адресою (дата внесення запису 05.01.2011р. №12241430015019750), податковою інспекцією було прийнято рішення № 869 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «АБЕРОН ЛТД» у зв’язку з наявністю запису у Єдиному державному реєстрі інформації щодо відсутності юридичної особи – ТОВ «АБЕРОН ЛТД» за вказаною адресою відповідно до підпункту «ж» пункту 184.1 с. 184 Податкового кодексу України.
Факт анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість ТОВ «АБЕРОН ЛТД» з 11.01.2011р. також підтверджено як матеріалами справи, так і представником позивача в ході судового розгляду справи.
05.09.2011р. ТОВ «АБЕРОН ЛТД» направило поштою до Лівобережної МДПІ м.Дніпропетровська податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2011р., що підтверджується копією декларації та копією поштового опису вкладення (а.с.29-34).
09.09.2011р. податковою інспекцією було прийнято рішення № 28470/10/28-215 про невизнання декларації з податку на додану вартість за серпень 2011р. ТОВ «АБЕРОН ЛТД» як податкової декларації з посиланням на те, що вона складена з порушенням норм ст.ст.49, 184 Податкового кодексу України, а тому не вважається податковою декларацією. При цьому, вказана відмова містить посилання на те, що рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ - ТОВ «АБЕРОН ЛТД» видане Лівобережною МДПІ м. Дніпропетровська прийнято 11.01.2011р. за № 869, про що позивача повідомлено 14.09.2011р.(а.с.7-8).
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до п.180.1 ст. 180 Податкового кодексу України платником податку на додану вартість є особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку.
Згідно п.46.1 ст. 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок – документ, що подається платником податку контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов’язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платника податків – фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
Податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 Податкового кодексу України та чинному на час її подання. Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов’язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору. Обов’язкові реквізити – це інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків – п.п.48.1 – 48.2 ст. 48 Податкового кодексу України.
Відповідно до п.48.3 ст. 48 Податкового кодексу України податкова декларація повинна містити такі обов’язкові реквізити: тип документа ( звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період), що уточнюється ( для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім’я, по-батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта ( для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування органу державної податкової служби, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення – залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток посадових осіб платника податків; підписи платника податку – фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку ( за наявності).
В той же час, форма податкової декларації додатково може містити обов’язкові реквізити, зокрема, індивідуальний податковий номер та номер свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість згідно з даними реєстру платників податків на додану вартість за звітний (податковий) період - абз.4 п.48.4 ст. 48 Податкового кодексу України.
Відповідно до п..49.2 ст. 49 Податкового кодексу України платник податку зобов’язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.
Пунктом 49.8 статті 49 Податкового кодексу України визначено, що прийняття податкової декларації є обов’язком органу державної податкової служби. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов’язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов’язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.
При цьому, пункт 49.11 статті 49 Податкового кодексу України передбачає, що у разі подання платником податків до органу державної податкової служби податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий орган державної податкової служби зобов’язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийняття його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.
У відповідності до п.п. «ж» п.184.1 ст. 184 Податкового кодексу України реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку і відбувається у разі, якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців наявний запис про відсутність юридичної особи або фізичної особи за її місцезнаходженням (місцем проживання) або запис про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу.
Свідоцтво про реєстрацію платника податку вважається анульованим з дати анулювання реєстрації платника податку – п.184.2 ст. 184 Податкового кодексу України.
Пунктом 184.6 ст. 184 Податкового кодексу України також передбачено, що у разі анулювання реєстрації особи як платника податку останнім звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається від дня, що настає за останнім днем попереднього податкового періоду, та закінчується днем анулювання реєстрації.
З аналізу вищенаведених норм Податкового кодексу України вбачається, що право та обов’язок на подання податкової декларації з податку на додану вартість мають лише платники такого податку, які зареєстровані в установленому законом порядку, а у разі анулювання реєстрації особи як платника податку останнім звітним періодом є період, який розпочинається від дня, що настає за останнім днем попереднього податкового періоду та закінчується днем анулювання реєстрації згідно до вимог ст. 49 ст. 180, 184 Податкового кодексу України.
При цьому, судом приймається до уваги те, що нормами Податкового кодексу України на платників податків покладається обов’язок подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платниками якого вони є.
Як встановлено в судовому засіданні, підтверджується матеріалами справи та не спростовано позивачем у ході судового розгляду справи, податковою інспекцією 11.01.2011р. було прийнято рішення № 869 про анулювання свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ «АБЕРОН ЛТД».
Тобто, позивач мав обов’язок та право на подання податкової декларації з податку на додану вартість, виходячи з п.184.6 ст. 184 Податкового кодексу України у строк до 11.01.2011р. ( дати анулювання реєстрації платника податку на додану вартість).
Незважаючи на те, що позивач у відповідності до норм ст. 184 Податкового кодексу України з 11.01.2011р. не був платником податку на додану вартість, 05.09.2011р. подав податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2011р. до податкової інспекції.
Податкова інспекція, перевіривши достовірність заповнення всіх обов’язкових реквізитів декларації у відповідності до вимог п. 49.8. ст. 49 Податкового кодексу України встановила, що позивачем зазначено номер свідоцтва платника податку позивача, яке анульовано 11.01.2011р. про що направила позивачеві повідомлення від 09.09.2011р. про відмову у прийнятті його податкової декларації за серпень 2011р. із зазначенням причин такої відмови (а.с.7,8).
Таким чином, суд дійшов висновку про те, що у серпні 2011р. позивач не був платником податку на додану вартість у розумінні ст.ст. 180 Податкового кодексу України та з 11.01.2011р. позивач був позбавлений права реєстрації як платник податку на додану вартість у відповідності до вимог п.п. «ж» п.184.1 ст. 184 Податкового кодексу України, оскільки податковою інспекцією було анульовано свідоцтва платника податку на додану вартість ТОВ «АБЕРОН ЛТД» рішенням № 869, що підтверджується матеріалами справи.
Частина 1 статті 71 КАС України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили.
У ході судового розгляду справи позивачем суду не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що позивач є платником податку на додану вартість станом на серпень 2011р., має свідоцтво платника податку та внесений до реєстру платників податку у встановленому порядку у відповідності до вимог Податкового Кодексу України.
Посилання позивача на те, що постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.05.2011р. у справі № 2а/0470/4477/11, якою відмовлено позивачу у позові щодо скасування рішення податкової інспекції про анулювання реєстрації платника податку від 11.01.2011р. оскаржується в апеляційному порядку, не може бути підставою для задоволення даного позову. Також, не можуть бути прийняті до уваги судом та покладені в основу даного рішення посилання позивача на аналогічну правову позицію, викладену в постановах Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.07.2011р. у справі № 2а/0470/7542/11, від 08.09.2011р. у справі № 2а/0470/10077/11, від 01.09.2011р. у справі № 2а/0470/9482/11 за якими позовні вимоги позивача щодо визнання нечинним відмови відповідача у невизнанні декларацій з податку на додану вартість за березень, квітень та травень 2011р. задоволені, оскільки позивачем не надано суду доказів того, що дані судові рішення набрали законної сили у відповідності до вимог ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України.
Твердження позивача відносно того, що Податковим кодексом України не передбачено такої підстави для невизнання податкової декларації як анулювання реєстрації платника податку, суд вважає безпідставним, оскільки позивач порушив норми Податкового кодексу України та не будучи зареєстрованим як платник податку на додану вартість станом на серпень 2011р. подав податкову декларацію за серпень 2011р., вказавши в ній недостовірні дані щодо номеру свідоцтва платника податку на додану вартість, знаючи при цьому, що дане свідоцтво було анульовано рішенням податкового органу від 11.01.2011р. та станом на момент розгляду цієї справи вказане рішення податкового органу від 11.01.2011р. не скасовано в судовому порядку.
Враховуючи факт анулювання податковою інспекцією свідоцтва платника податку на додану вартість ТОВ «АБЕРОН ЛТД», останній станом на серпень 2011р. не був платником податку на додану вартість та не мав права подавати податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2011р. з урахуванням п.184.6 ст. 184 Податкового кодексу України.
Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. У справах, щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Вирішуючи позовні вимоги та перевіривши їх чи прийняті (вчинені) дії відповідачем з урахуванням приписів ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, проаналізувавши надані документи, пояснення представників сторін, норми чинного законодавства України, суд приходить до висновку, що прийняте відповідача рішення про невизнання звітності позивача з податку на додану вартість за серпень 2011р. є правомірним, законним, обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству України, дії вчинені відповідачем у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Виходячи з того, що рішення відповідача є законним та обґрунтованим, у адміністративного суду відсутні підстави і для задоволення позовних вимог позивача про зобов’язання відповідача прийняти податкову звітність ТОВ «АБЕРОН ЛТД» з податку на додану вартість за серпень 2011 року в якості податкової декларації без застосування штрафних санкцій.
Крім цього, слід зазначити, що позивач, обравши вказаний спосіб захисту права, не врахував, що у відповідності до п.49.13 ст. 49 Податкового кодексу України у разі, якщо в установленому порядку буде встановлено факт неправомірної відмови органом державної податкової служби (податковою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання органом державної податкової служби.
Враховуючи вищенаведене, суд не вбачає підстав для задоволення заявлених позивачем позовних вимог.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що рішення прийнято на користь суб’єкта владних повноважень у зв’язку з чим судові витрати понесені позивачем не підлягають стягненню з відповідача відповідно до ч. 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12,71,72, 86, 94, 122, 128, 160, 161, 162, 163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «АБЕРОН ЛТД» до Лівобережної міжрайонної Державної податкової інспекції у м. Дніпропетровську про скасування рішення відповідача від 09.09.2011р. та зобов’язання вчинити певні дії – відмовити повністю.
Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови, або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України та
Повний текст постанови складений 30.01.2012р.
Суддя
С.О. Конєва