АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №  10/1690/87/2012           

                                                                         Головуючий по 1-й інстанції Савченко Л.І.                                                        

Суддя-доповідач:  Ландар О. В.          

УХВАЛА

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

29 лютого 2012 року                                                                                           м.Полтава

2012 року лютого місяця 29 дня  Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних  справах  Апеляційного суду  Полтавської області в  складі:

            головуючого судді                       Ландара О.В.

           суддів                               Кожевнікова О.В., Харлан Н.М.

           з участю  прокурора                  Шапошник С.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві матеріали справи за апеляцією  адвоката ОСОБА_2 на постанову Октябрського районного суду м. Полтави від 06 лютого 2012 року,-

ВСТАНОВИЛА:

Цією постановою  місцевий суд відмовив у   прийнятті скарги адвоката ОСОБА_2 на дії прокуратури Полтавської області про зобов’язання прийняти рішення щодо реєстрації заяви у книзі обліку заяв і повідомлень про злочини, проведення перевірки заяви про скоєння злочину та прийняття рішення в порядку ст.97 КПК України.

Своє рішення суд мотивував тим, що скарга адвоката не підлягає розгляду в порядку кримінально-процесуального законодавства України.

В апеляційній скарзі  адвокат ОСОБА_2 порушує питання про скасування  постанови суду як  незаконної та ухваленої з порушенням норм кримінально-процесуального законодавства України.

Заслухавши доповідача, думку прокурора Шапошник С.А. про відсутність підстав для задоволення скарги апелянта, перевіривши матеріали справи та обговоривши  мотиви апеляції, колегія суддів вважає їх слушними, а тому апеляційна скарга  підлягає задоволенню  виходячи з наступного.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

           Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції, відмовляючи адвокату ОСОБА_2 у розгляді по суті його скарги на відмову прокуратури Полтавської області зареєструвати його заяву про злочин та прийняти по ній рішення, послався на те, що вона не підлягає розгляду в порядку кримінально-процесуального законодавства України, оскільки, на його думку, згідно до ч.2 ст.2 КАС України будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень мають оскаржуватись  до  адміністративних судів.

            Такий  висновок є хибним. Рішенням Конституційного суду України від 14. 12. 2011 року у справі за конституційним зверненням гр. ОСОБА_3  щодо офіційного тлумачення положень ч. 2 ст. 55 Конституції України, ч. 2 ст. 2, п. 2 ч. 3 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України, ч. 2 ст. 236 Кримінально-процесуального кодексу України та конституційним поданням Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ щодо офіційного тлумачення положень ст. ст. 97, 236 Кримінально-процесуального кодексу України, ст. 3, 4, 17 Кодексу адміністративного судочинства  в аспекті ст. 55 Конституції України   (про оскарження бездіяльності суб’єктів владних повноважень щодо заяв про злочини) зворотну дію кримінального закону в часі) розяснено, що  положення ст. 97 Кримінально-процесуального кодексу України в аспекті конституційного звернення і конституційного подання та в системному зв’язку з положеннями  ч.2 ст. 55 Конституції України,  ч.2 ст.236 Кримінально-процесуального кодексу України, ч.2 ст. 2, п. 2 ч.3 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України необхідно розуміти так, що скарги осіб стосовно прийняття рішень, вчинення дій або допущення бездіяльності суб’єктом владних повноважень щодо заяв і повідомлень про вчинені або підготовлювані злочини суди повинні розглядати і вирішувати в кримінальному судочинстві.  

Крім того, Конституційний Суд наголосив, що у статтях 110, 234, 236 КПК України йдеться про оскарження в суді рішень чи дій органів дізнання, слідчого, прокурора, які вони постановили чи вчинили уже під час провадження у кримінальній справі. Суб’єкти, визначені в цих нормах, є носіями спеціальних владних процесуальних повноважень і тому виконують функції, обумовлені завданнями кримінального судочинства.

Здійснюючи перевірку заяв і повідомлень про злочини, прокурор, слідчий, орган дізнання діють до порушення кримінальної справи, однак вдаються до тих же способів і прийомів, що й під час збирання доказів у кримінальній справі. Отже, правовідносини, що мають місце під час розгляду заяв про злочини, за своєю правовою природою є кримінально-процесуальними.

Тому перевірка скарг на рішення, дії чи бездіяльність вказаних суб’єктів владних повноважень має відбуватися у тому ж процесуальному порядку і тим же судом, на який відповідно до закону покладені повноваження  щодо перевірки й оцінки доказів у кримінальній справі, тобто судом із розгляду кримінальних справ.

З огляду на викладене судове рішення не може залишатися в силі і підлягає скасуванню.   

Керуючись ст.ст. 366, 377, 379 КПК України, колегія суддів апеляційного суду,                                     

У Х В А Л И Л А:

 Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_2  задовольнити.   

Постанову Октябрського районного суду м.Полтави від 6 лютого 2012 року скасувати, а матеріали справи направити на новий судовий розгляд в той же суд, в іншому складі суддів. 

Головуючий:   О. В. Ландар

        Судді: