КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16.02.2012 № 5028/11/151/2011
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Гаврилюка О.М.
суддів: Майданевича А.Г.
Мальченко А.О.
за участю секретаря судового засідання Верещака Д.П.
за участю представників
від позивача: ОСОБА_2 – дов. від 22.07.2010 року № 3118-О
від відповідача: ОСОБА_3 – адвокат
розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Комерційний банк „Приватбанк” на рішення господарського суду Чернігівської області від 20.12.2011 року
у справі № 5028/11/151/2011 (суддя Бобров Ю.М.)
за позовом Публічного акціонерного товариства „Комерційний банк „Приватбанк”, м. Дніпропетровськ
до Фізичної особи – підприємця ОСОБА_4, м. Чернігів
про розірвання договору
встановив:
До господарського суду Чернігівської області звернулося Публічне акціонерне товариство „Комерційний банк „Приватбанк” з позовом до Фізичної особи – підприємця ОСОБА_4 про розірвання з 05.02.2011 року договір оренди приміщення від 05.03.2008 року, укладений між позивачем та відповідачем зі строком дії з 05.02.2011 року по 05.01.2014 року.
Рішенням від 20.12.2011 року господарський суд Чернігівської області у позові відмовив повністю.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням місцевого господарського суду ПАТ „КБ „Приватбанк” звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення господарського суд Чернігівської області від 20.12.2011 року по справі № 5028/11/151/2011 повністю та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов повністю.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.01.2012 року апеляційна скарга позивача була прийнята до провадження та призначено розгляд справи № 5028/11/151/2011 у судовому засіданні за участю представників сторін.
В судовому засіданні 13.02.2012 року оголошувалася перерва до 16.02.2012 року до 10 год. 00 хв.
В судовому засіданні 16.02.2012 року представник позивача підтримав вимоги своєї апеляційної скарги. Представник відповідача проти вимог апеляційної скарги заперечував з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.
Дослідивши докази, що є у справі, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги судова колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Чернігівської області має бути залишено без змін, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).
Абз. 3 ч. 3 ст. 283 ГК України визначено, що об’єктом оренди може бути нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення).
Ч. 6 ст. 283 ГК України визначено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Ч. 1 ст. 760 ЦК України визначено, що предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).
05.03.2008 року Суб’єкт підприємницької діяльності в особі ОСОБА_4 (орендодавець) та Закрите акціонерне товариство Комерційний банк „Приватбанк”, правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство „Комерційний банк „Приватбанк”, в особі Чернігівського регіонального управління (орендар) підписали два договори оренди приміщення зі строком дії з моменту підписання і дією до 05.02.2011 року (а.с.18) та строком дії з 05.02.2011 року по 05.01.2014 року (а.с.9).
Слід звернути увагу, що за ЦК України договір найму (оренди) може бути як реальним, так і консенсуальним, а за ГК України такий договір тільки реальний, тобто такий, що породжує права та обов’язки виключно після передачі речі.
Згідно п. 1.1 цих договорів, в порядку та на умовах, визначених договорами, орендодавець зобов’язався передати орендареві, а орендар зобов’язався прийняти у тимчасове користування (оренду) приміщення, визначене у договорах, за плату та на обумовлених строк, для здійснення господарської діяльності.
Таким чином, відповідно до визначеної сторонами справи юридичної конструкції характеру двосторонніх зобов’язань – договір оренди приміщення від 05.03.2008 року, який просить розірвати позивач, є консенсуальним, тобто таким, що породжує права та обов’язки з моменту досягнення згоди з основних умов договору.
Згідно п. 1.2 цих договорів, приміщення, яке передається в оренду за договорами, знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, має загальну площе 330,6 кв.м, складається з першого поверху (105,2 кв.м), другого поверху (114,1 кв.м) та третього поверху (111,3 кв.м), і належить орендодавцеві на підставі купівлі-продажу від 29.02.2008 року.
Приміщення надається орендареві для використання його у банківській діяльності орендаря (п. 1.4 договорів).
Договір оренди приміщення зі строком дії з березня 2008 року по 05.02.2011 року був виконаний сторонами, і орендоване приміщення було повернуто з оренди за Актами здачі-приймання приміщення по договору оренди приміщення від 05.03.2008 року, складеними 01.07.2009 року (повернуто приміщення загальною площею 225,4 кв.м – а.с.24) та 05.02.2011 року (повернуто приміщення загальною площею 105,2 кв.м – а.с.25).
Листом від 04.02.2011 року ФОП ОСОБА_4 нагадала ПАТ „КБ „Приватбанк” в особі Чернігівського РУ про те, що 05.02.2011 року набирає чинності договір від 05.03.2008 року, згідно якого відповідач зобов’язався передати, а позивач зобов’язався прийняти в оренду приміщення. В листі повідомлялося, що приміщення готові для приймання-передачі та повідомлялося про час для підписання акта приймання-передачі приміщення (а.с.14).
Оскільки позивач не направив своїх представників для підписання акта приймання-передачі приміщень листом від 08.02.2011 року ФОП ОСОБА_4 повторно намагалася узгодити із ПАТ „КБ „Приватбанк” в особі Чернігівського РУ час для підписання акта приймання-передачі приміщення (а.с.15).
Листом від 08.02.2011 року № 05/362 ПАТ „КБ „Приватбанк” в особі Чернігівського РУ повідомив ФОП ОСОБА_4, що позивач просить вважати договір оренди неукладеним, а вказані приміщення не можуть бути прийняті в зв’язку з істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при підписанні договору, оскільки частина приміщення (повернута позивачем за актом приймання-передачі від 01.07.2009 року) перебуває в оренді ФОП ОСОБА_5; приміщення перебуває в іпотеці згідно іпотечного договору від 25.06.2008 року № 3381; за адресою орендованих приміщень зареєстроване ТОВ „Інформаційно-розрахунковий центр – Чернігів”; листами від 22.10.2010 року та від 01.11.2010 року позивач повідомляв про відмову від використання приміщення; відповідно до п. 2.1, п. 5.2 договору та ч. 1 ст. 795 ЦК України приміщення є переданим після підписання акту здачі-приймання (а.с.40).
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
При укладенні договору сторонами були погоджені всі істотні умови, встановлені ст. 284 ГК України: об’єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації) (п. 1.2, 1.3); строк, на який укладається договір оренди (п. 7.1); орендна плата з урахуванням її індексації (п. 2.2); порядок використання амортизаційних відрахувань (п. 7.6); відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу (п. 3.2, 4.2, 5).
Статтею 640 ЦК України визначено момент укладення договору. Так відповідно до ч. 1 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Ч. 2 ст. 640 ЦК України визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
Так як колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що договір оренди приміщення від 05.03.2008 року зі строком дії з 05.02.2011 року по 05.01.2014 року згідно його юридичної конструкції є консенсуальним, то момент його укладення слід визначати за ч. 1 ст. 640 ЦК України, який є датою підписання його сторонами – 05.03.2008 року.
За таких обставин колегія суддів апеляційного господарського суду вважає безпідставними твердження позивача про те, що відповідачем було порушено вимоги ч. 2 ст. 769 ЦК України та не повідомлено позивача про права третіх осіб на річ, що передається у найм, а саме, про те, що орендоване приміщення перебуває в іпотеці згідно іпотечного договору від 25.06.2008 року № 3381 (а.с.60), оскільки іпотечний договір було укладено після договору оренди від 05.03.2008 року.
Крім того 02.02.2011 року листом № 86 іпотекодержатель – Публічне акціонерне товариство „Сведбанк” погодило передачу в оренду предмету договору іпотеки – нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 (а.с.58).
Також твердження позивача про неможливість прийняти приміщення за договором оренди не можуть бути прийняті, оскільки частина приміщення (повернута позивачем за актом приймання-передачі від 01.07.2009 року) перебуває в оренді ФОП ОСОБА_5 спростовується тим, що 04.02.2011 року СПД ОСОБА_4 та СПД ОСОБА_5 додатковою угодою до договору оренди приміщення від 29.06.2009 року (а.с.69) від 04.02.2011 року (а.с.73) визнали договір оренди приміщення від 29.06.2009 року припиненим з 04.02.2011 року, а також підписали акт здачі-приймання приміщення до договору оренди від 29.06.2009 року (а.с.74), яким СПД ОСОБА_5 передав СПД ОСОБА_4 приміщення загальною площею 225,4 кв.м, яке розташоване за адресою АДРЕСА_1.
Твердження позивача про те, що одночасне використання приміщень ним та ТОВ „Інформаційно-розрахунковий центр – Чернігів”, зареєстрованим за адресою орендованого приміщення, є неможливим колегія суддів апеляційного господарського суду визнає надуманим, оскільки позивач не пояснив причин, що цьому перешкоджають. Також згідно договору купівлі-продажу майна від 29.02.2008 року (а.с.78), зареєстрованого в реєстрі за № 852 та зареєстрованого в КП „Чернігівське МБТІ”, відповідач є власником нежитловою будівлі-офісу загальною площею 534,7 кв.м, з яких позивач орендував 330,6 кв.м, а після повернення частини приміщення – 105,2 кв.м. В договорі оренди приміщення від 05.03.2008 року відсутні посилання на заборону передачі в оренду незайнятих позивачем частин приміщення, а також, як вбачається з наявних в матеріалах справи доказів, таких заперечень позивачем не подавалося.
Щодо листів від 22.10.2010 року та від 01.11.2010 року, якими за твердженням позивача він повідомляв про відмову від використання приміщення, то оскільки такі листи відсутні в матеріалах справи колегія суддів апеляційного господарського суду не може надати їм правову оцінку.
Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 651 ЦК України істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Абз. 2 ч. 1 ст. 652 ЦК України визначено, що зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Позивач стверджував в листі від 08.02.2011 року № 05/362, що враховуючи істотну зміну обставин, якими сторони керувалися при підписанні договору оренди приміщення від 05.03.2008 року просить договір вважати неукладеним.
Колегія суддів зазначає, що факт не укладення договору є спростованим з вищенаведених підстав.
При зверненні з позовом до суду позивач просив суд розірвати договір оренди від 05.03.2008 року строком дії з 05.02.2011 року по 05.01.2014 року з 05.02.2011 року в зв’язку з тим, що позивач розраховував безперешкодно користуватися приміщенням протягом всього строку оренди без необхідності звільнення приміщення у будь-який час та пошуку й обладнання нового приміщення для здійснення банківської діяльності у випадку звернення стягнення на приміщення за іпотечним договором від 25.06.2008 року № 3381, тому порушення договору оренди з боку відповідача є істотним.
Втім в самій позовній заяві від 28.10.2011 року б/н позивач не зазначив, який пункт договору було порушено відповідачем. Натомість підставою для розірвання договору позивачем зазначено ч. 2 ст. 769 ЦК України. Як вже встановлено колегією суддів апеляційного господарського суду порушення ч. 2 ст. 769 ЦК України зі сторони відповідача не відбулося, оскільки договір, який просить розірвати позивач, вважається укладеним до настання обставин, які позивач пов’язує із позбавленням в значній мірі того, на що він розраховував при його укладенні.
Також ч. 3 ст. 291 ГК України визначено, що договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1-4 ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.
Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.
Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.
У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Таким чином позивачем не було дотримано порядку розірвання договору, встановленого ст. 188 ГК України. Лист від 08.02.2011 року № 05/362 пропозицію про зміну чи розірвання договору вважатися не може, оскільки в ньому позивач просить лише вважати договір неукладеним.
Також в листі від 08.02.2011 року № 05/362 ПАТ „КБ „Приватбанк” в особі Чернігівського РУ зазначив про істотну зміну обставин, якими сторони керувалися при підписанні договору. Проте закон пов’язує можливість розірвання договору за рішенням суду не безпосередньо з істотною зміною обставин, а з наявністю чотирьох умов, визначених ч. 2 ст. 652 ЦК України, за істотної зміни обставин (постанова Верховного Суду України від 23.05.2011 року № 53/325-09).
Ч. 2 ст. 652 ЦК України визначається, що якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, – змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:
1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;
2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;
3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;
4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Так як позивач не обґрунтував наявності чотирьох умов, визначених ч. 2 ст. 652 ЦК України, а колегія суддів апеляційного господарського суду наявності одночасно чотирьох умов, визначених ч. 2 ст. 652 ЦК України, не вбачає, то договір оренди приміщення від 05.03.2008 року строком дії з 05.02.2011 року по 05.01.2014 року не може бути розірваний з підстав істотної зміни обставин.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, а тому відсутні підстави для скасування рішення господарського суду.
Колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому, рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга – без задоволення.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд –
п о с т а н о в и в:
1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Комерційний банк „Приватбанк” на рішення господарського суду Чернігівської області від 20.12.2011 року по справі № 5028/11/151/2011 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Чернігівської області від 20.12.2011 року по справі № 5028/11/151/2011 залишити без змін.
3. Справу № 5028/11/151/2011 повернути до господарського суду Чернігівської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Повний текст постанови підписано__20.02.2012 р.__
Головуючий суддя Гаврилюк О.М.
Судді Майданевич А.Г.
Мальченко А.О.