ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 "22" лютого 2012 р.                                                                                    Справа № 37/227  

Вищий господарський суд України у складі колегії:

головуючого:

суддів:          Мирошниченка С.В.

Князькова В.В.,

Хрипуна О.О.

за участю представників

сторін позивача –Петровська-Іваніченко О.С.;

відповідача 1 –Поляков О.Е.;

відповідача 2 –Ященко М.В.;

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аторней"

на постановуКиївського апеляційного господарського суду

від29.11.2011

та на рішення господарського суду міста Києва

від03.10.2011

у справі № 37/227

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Аторней"

до1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк";

2. Національного банку України;

провідшкодування збитків та моральної шкоди

В С Т А Н О В И В:

В липні 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Аторней" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" та Національного банку України про стягнення солідарно, з урахуванням уточнення позовних вимог матеріальної шкоди (збитків) у розмірі 5 878 788,00 грн. з яких: інфляційні втрати у розмірі 1 582 354,17 грн., 3% річних –434 159,22 грн., матеріальна шкода (збитки), пов’язані зі сплатою відсотків –у розмірі 1 447 197,41 грн., а також моральна шкода у розмірі 500 000, 00 грн. у зв’язку з неналежним виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" своїх зобов’язань за договором банківського рахунку № 30479 від 18.12.2010.

Рішенням господарського суду міста Києва (суддя Гавриловська І.О.) від 03.10.2011 у задоволенні позову відмовлено повністю.

          Постановою Київського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючий суддя Дзюбко П.О., судді Сотніков С.В., Разіна Т.І.) від 29.11.2011 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аторней" залишено без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 03.10.2011 - без змін.

          Не погоджуючись з рішенням господарського суду міста Києва від 03.10.2011 та постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.11.2011, Товариство з обмеженою відповідальністю "Аторней" подало касаційну скаргу, в якій просить рішення та постанову суду, як такі, що прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

          Касаційну скаргу мотивовано тим, що при прийнятті рішення у справі судами попередніх інстанцій не забезпечено повного, всебічного та об"єктивного судового розгляду справи та порушено ч. 4 ст. 85 Закону України "Про банки і банківську діяльність", ст. ст. 133, 224 ГК України та ст.ст. 321, 393,1166, 1173 ЦК України .

          Розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 1117 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі фактичних встановлених обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Звертаючись до суду з позовом Товариство з обмеженою відповідальністю вказувало на те, що втрата товариством можливості володіти, користуватися і розпоряджатися своїми грошовими коштами у розмірі 5 817 478, 56 грн. є його майновою шкодою, яка підлягає відшкодуванню за правилами ст. 1173 ЦК України.

Окрім того, з метою договірних зобов’язань за договором купівлі-продажу земельної ділянки від 25.12.2008, товариство змушене було укласти додаткову угоду № 2 від 28.12.2010 до договору процентної позики № 19/12 від 19.12.2008 та отримати другий транш у розмірі 5 645 244, 66 грн. від позикодавця –компанії "KOLANDAY LTD." під відсотки з розрахунку 10% річних.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог до Національного банку України, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив із недоведеності протиправності дій Національного банку України. В частині позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" щодо відшкодування 5 817 478, 56 грн. збитків, які складають грошові кошти, якими позивач не може користуватися, володіти та розпоряджатися, суди попередніх інстанцій виходили із того, що оскільки вимоги про їх стягнення визнані ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" та, згідно зі ст. 96 Закону України "Про банки та банківську діяльність", віднесені до сьомої черги задоволення, а отже вони за своєю природою не є збитками. В частині щодо стягнення 1 447 197, 41 грн. збитків, які полягають у сплаті відсотків за користування позикою, суди виходили із того, що позивачем не доведено причинно-наслідкового зв’язку між укладенням додаткової угоди № 2 від 28.12.2010 до договору процентної позики № 19/12 від 19.12.2008 та фактом неналежного виконання відповідачем зобов’язання за договором                № 30479 банківського рахунку. Щодо стягнення1 582 354, 17 грн. інфляційних втрат та 434 159, 22 грн. 3% річних, то з урахуванням того, що відповідачем не було взято на себе грошового зобов’язання щодо перерахування грошових коштів на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Аторней", при цьому, частково виконуючи переказ грошових коштів за платіжним дорученням № 7 від 22.01.2009, банк виконував розпорядження клієнта щодо перерахування коштів на рахунок УДК у м. Трускавець. В частині відмови щодо стягнення 500 000,00 грн. моральної шкоди суди виходили із недоведеності позивачем факту наявності всіх складових моральної шкоди.

          Під час вирішення спору по суті та перегляді прийнятого рішення в апеляційному порядку, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступні обставини.

18.12.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Аторней" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" укладено договір банківського рахунку № 30479, за умовами якого установа банку відкрила клієнту поточний рахунок у національній та/або іноземній валюті і зобов’язалася здійснювати розрахунково-касове обслуговування цього рахунку клієнта у відповідності до вимог чинного законодавства України, в тому числі до нормативно-правових актів Національного банку України та умов цього договору.

Відповідно до п. 2.1.3. договору Товариство з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" зобов’язалося своєчасно виконувати розпорядження Товариства з обмеженою відповідальністю "Аторней" на списання коштів з рахунку. У разі відсутності або недостатності коштів на рахунку клієнта на момент подання розрахункових документів до банку, здійснювати списання коштів з рахунку в межах суми встановленого овердрафту, якщо це обумовлено окремим договором, укладеним між клієнтом та банком, в іншому випадку –повертати розрахункові документи без виконання не пізніше наступного робочого дня з відміткою про причини повернення документа без виконання та зазначенням дати його повернення.

Згідно з пунктами 3.2.1. та 3.2.3. договору, клієнт має право безперешкодно розпоряджатися коштами на своєму рахунку з дотриманням вимог чинного законодавства України, за винятком випадків примусового списання (стягнення); має право вимагати своєчасного і повного здійснення розрахунків та надання інших обумовлених цим договором послуг.

Судами також встановлено, що 25.12.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Аторней" та Трускавецькою міською радою укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки загальною площею 17,8608 га, розміщеної на території Трускавецької міської ради за адресою: м. Трускавець, вул. Бориславська, б/н, Львівської області.

Згідно з п.п. 2.1. та 2.2. договору купівлі-продажу земельної ділянки від 25.12.2008 Товариство з обмеженою відповідальністю "Аторней" взяло на себе зобов’язання оплатити придбану земельну ділянку вартістю 20 296 972,16 грн. в наступному порядку: кошти в сумі 1 806 727,50 грн. оплачено покупцем до підписання цього договору, а решта суми в розмірі 18 490 244,66 грн. покупець сплачує до 25.01.2009 шляхом переказу на рахунок № 33118327700018 УДК у м. Трускавець, МФО 825014 ГУДК у Львівській області, ЗКПО 23949669, код платежу 33010101.

При цьому 19.12.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Аторней" (позичальник) та Компанією "KOLANDAY LTD." (позикодавець) укладено договір процентної позики № 19/12, за умовами якого позикодавець надає позичальнику позику у вигляді відновлювальної позики на загальну суму у розмірі 4 000 000 доларів США, з поетапним використанням коштів, які будуть поступати траншами або повною сумою одноразово, на період з дати реєстрації договору в Національному банку України до 31.12.2010.

Колегія суддів розглянувши матеріали справи погоджується з висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Строки виконання банками переказу коштів за розрахунковим документом клієнта закріплені п. 8.1 ст. 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та п. 2.19 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті (постанова НБУ № 22 від 21.01.2004), згідно яких банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

Пункт 30.1 статті 30 "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" передбачає, що переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 1068 ЦК України банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 22.01.2009 Товариством з обмеженою відповідальністю "Аторней" було ініційовано переказ грошових коштів на рахунок УДК у м. Трускавець у розмірі 18 490 244,66 грн. шляхом подачі до Товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк"платіжного доручення № 7 з призначенням платежу: проплата згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки від 25.12.2008.

Зазначене платіжне доручення було прийнято Товариством з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" 23.01.2009, однак грошові кошти у розмірі 18 490 244,66 грн. так і не було зараховано на рахунки Управління Державного казначейства у м. Трускавець Львівської області.

Листом від 28.01.2009 за № 1/2801 Товариство з обмеженою відповідальністю "Аторней" звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" з вимогою негайного виконання зобов’язань щодо своєчасності проведення платежів за договором № 30479.

Листом від 05.02.2009 № 6155 Товариство з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" повідомило позивачу, що для стабілізації фінансового стану банку Постановою Правління Національного банку України № 19/БТ від 20.01.2009 в ТОВ "Укрпромбанк" було введено тимчасову адміністрацію, та запропонувало орієнтовний графік проведення платежів Товариства з обмеженою відповідальністю "Аторней", згідно якого повністю кошти мають бути перераховані за призначенням до 18.02.2009.

Однак, вищенаведений графік проведення платежів, запропонований тимчасовим адміністратором ТОВ "Укрпромбанк", не було виконано, не перерахованими залишаються грошові кошти в сумі 5 817 478, 56 грн., що визнав представник ТОВ "Укрпромбанк", що і стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом.

При цьому, предметом заявленого позову є стягнення страхового відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч.2 ст. 16 ЦК України відшкодування збитків є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів. Відшкодування збитків як санкція може бути застосовано в усіх випадках порушення цивільно-правових зобов’язань, коли внаслідок такого порушення потерпіла сторона несе збитки.

Згідно з приписами ст. 22 ЦК України, ч.2 ст. 224 ГК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Притягнення до цивільно-правової відповідальності можливе лише при наявності передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який є підставою цивільно-правової відповідальності.

Склад цивільного правопорушення, визначений законом для настання відповідальності у формі відшкодування збитків, утворюють наступні елементи: суб'єкт, об'єкт, об'єктивна та суб'єктивна сторона. Суб'єктом є боржник; об'єктом - правовідносини по зобов'язаннях; об'єктивною стороною - наявність збитків у майновій сфері кредитора, протиправна поведінка у вигляді невиконання або неналежного виконання боржником свого зобов'язання, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника і збитками; суб'єктивну сторону цивільного правопорушення складає вина, яка представляє собою психічне відношення особи до своєї протиправної поведінки і її наслідків.

Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільної відповідальності відповідно до статті 623 ЦК України.

Обов’язковими умовами покладення відповідності на винну сторону є наявність збитків, протиправність дій цієї особи, причинного зв’язку між діями особи та збитками, які складають об’єктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.

Звертаючись до суду з позовом до Національного банку України Товариство з обмеженою відповідальністю "Аторней" вказувало на те, що постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.07.2010 постанову Правління Національного банку України № 447 від 05.08.2009 "Про продовження мораторію на задоволення вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк"було визнано протиправною. Разом з тим, 21.01.2010 Правлінням Національного банку України було прийняте рішення про відкликання банківської ліцензії та ініційовано процедуру ліквідації ТОВ "Укрпромбанк"з 21.01.2010. За таких обставин втрата Товариством з обмеженою відповідальністю "Аторней" можливості володіти, користуватися і розпоряджатися своїми грошовими коштами у розмірі 5 817 478, 56 грн. є його майновою шкодою, яка підлягає відшкодуванню за правилами ст. 1173 ЦК України.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено попередніми судовими інстанціями, Постановою Правління Національного банку України від 05.08.2009 № 447 продовжено мораторій на задоволення вимог кредиторів з 05.08.2009 до 21.01.2010, крім зобов’язань за договорами банківських вкладів (депозитів) договорами банківських рахунків, а також за зобов’язаннями щодо переказу коштів у межах лімітів, установлених тимчасовим адміністратором банку і погоджених Національним банком України.

21.01.2010 Правлінням Національного банку України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ініційовано процедуру ліквідації ТОВ "Укрпромбанк" з 21.01.2010.

Головною метою здійснення банківського регулювання та нагляду, відповідно до ст. 55 Закону України "Про Національний банк України", є безпека та фінансова стабільність банківської системи, захист інтересів вкладників і кредиторів. Національний банк здійснює функції банківського регулювання і нагляду за діяльністю банків в межах та порядку, передбачених законодавством України.

Згідно зі статтею 66 Закону України "Про банки і банківську діяльність" Національний банк здійснює державне регулювання діяльності банків, у тому числі у формі адміністративного регулювання, зокрема шляхом здійснення нагляду за діяльністю банків.

Відповідно до ч. 7 ст. 67 Закону України "Про банки і банківську діяльність" Національний банк України здійснює банківський нагляд на індивідуальній та консолідованій основі та застосовує заходи впливу за порушення вимог законодавства щодо банківської діяльності.

Статтею 73 Закону України "Про банки і банківську діяльність" встановлено, що у разі порушення банками або іншими особами, які можуть бути об'єктом перевірки Національного банку України відповідно до цього Закону, банківського законодавства, нормативно-правових актів Національного банку України або здійснення ризикових операцій, які загрожують інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, Національний банк України адекватно вчиненому порушенню має право застосовувати заходи впливу, до яких, зокрема, відноситься призначення тимчасової адміністрації.

Підстави призначення тимчасової адміністрації визначені статтею 75 Закону України "Про банки і банківську діяльність.

Тимчасовий адміністратор, відповідно до вимог Закону про банки, Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.08.2001 № 369, наділений повноваженнями здійснювати процедуру тимчасової адміністрації Банку та повинен користуватись правами і виконувати обов'язки тимчасового адміністратора.

З дня призначення тимчасовий адміністратор має повне і виняткове право управляти банком та зобов'язаний вживати всіх необхідних заходів для приведення діяльності банку в правову та фінансову відповідність із вимогами цього Закону та нормативно-правовими актами Національного банку України з метою захисту інтересів вкладників та інших кредиторів (ст. 80 Закону України "Про банки та банківську діяльність").

Відповідно до вимог статті 85 Закону України "Про банки і банківську діяльність" Національний банк України під час здійснення тимчасової адміністрації має право ввести мораторій на задоволення вимог кредиторів банку.

Отже, виходячи із вищенаведеного, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що приймаючи постанову № 19/БТ від 20.01.2009 про введення в ТОВ "Укрпромбанк" тимчасової адміністрації, постанову від 05.08.2009 № 447 про продовження мораторію на задоволення вимог кредиторів з 05.08.2009 до 21.01.2010 та приймаючи рішення про відкликання банківської ліцензії та ініційовано процедуру ліквідації ТОВ "Укрпромбанк" з 21.01.2010, Правління Національного банку України діяло в межах повноважень і способом, передбаченим Законом України "Про Національний банк України", а також Закону України "Про банки і банківську діяльність", якими прямо передбачено здійснення Національним банком України банківського регулювання та нагляду.

При цьому, правомірно зауважено попередніми судовими інстанціями, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Аторней" відповідно до ст.ст. 32, 33 ГПК України не надано будь-яких доказів, які б свідчили про оскарження позивачем дій посадових осіб Національного банку України та визнання цих дій неправомірними.

Щодо позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк", то колегія суддів відзначає наступне.

Питання організаційних і правових засад створення, діяльності, реорганізації та ліквідації банків регулюються Законом України "Про банки і банківську діяльність".

Згідно зі ст. 2 зазначеного Закону ліквідація банку - це процедура припинення функціонування банку як юридичної особи відповідно до положень цього Закону.

Ліквідатор - це юридична або фізична особа, яка здійснює функції щодо припинення діяльності банку та задоволення вимог кредиторів, а кредитор банку - юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.

За змістом норм ст. 88 Закону України "Про банки і банківську діяльність" процедура ліквідації банку у зв'язку з його неплатоспроможністю починається з дня відкликання Національним банком України ліцензії і повинна бути завершена не пізніше трьох років з цього дня.

Поняття банкрутства, порядок відновлення платоспроможності суб'єкта підприємницької діяльності - боржника або визнання його банкрутом, порядок та умови застосування ліквідаційної процедури, повного або часткового задоволення вимог кредитора визначається Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Банкрутство - визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше, як через застосування ліквідаційної процедури (ст. 1 цього Закону).

Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" законодавство про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом при розгляді судом справи про визнання банку неплатоспроможним (банкрутом) застосовується в частині, що не суперечить нормам Закону України "Про банки і банківську діяльність".

У ч. 3 ст. 88 Закону України "Про банки і банківську діяльність" зазначено, що законодавство України про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом при розгляді судом справи про визнання банку неплатоспроможним застосовується в частині, що не суперечить нормам цього Закону.

Відповідно до ст. 89 Закону України "Про банки і банківську діяльність" ліквідатором здійснюється опублікування відомостей про відкриття ліквідаційної процедури у газеті "Урядовий кур'єр" чи "Голос України" за рахунок банку у строки, передбачені законами України, з дня прийняття Національним банком України рішення про відкликання ліцензії або власником банку рішення про ліквідацію банку. Відомості про відкриття ліквідаційної процедури повинні містити найменування та інші реквізити банку, що ліквідується, дату прийняття Національним банком України рішення про відкликання ліцензії або дату прийняття рішення власника банку про ліквідацію банку і призначення ліквідатора, відомості про ліквідатора. Протягом одного місяця з дня опублікування оголошення про відкриття ліквідаційної процедури кредитори мають право заявити ліквідатору про свої вимоги до банку.

Як вбачається із матеріалів справи, публікація про відкриття ліквідаційної процедури та призначення ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" оприлюднено в газеті "Голос України" 26.01.2010.

При цьому, як встановлено судами, Товариство з обмеженою відповідальністю "Аторней", як кредитор, заявило свої вимоги у розмірі 5 817 478,56 грн., що підтверджується листом від 30.03.2010 за №10479вк.

Окрім того, п. 6.1 договору №30479 від 18.12.2008, сторони погодили, що сторони не несуть відповідальності у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за вказаним договором у разі вступу у дію в тому числі і актів нормативного і ненормативного характеру Національного банку України, що прямо або побічно забороняють чи обмежують можливість належного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором.

Отже, з урахуванням наведеного, правомірними є висновки судів попередніх інстанцій, що вимоги позивача про стягнення 5 817 478, 56 грн. збитків, які складають грошові кошти, якими позивач не може користуватися, володіти та розпоряджатися, за своєю природою не є збитками, оскільки вимоги про їх стягнення визнані ліквідатором ТОВ "Український промисловий банк" та згідно зі ст. 96 Закону України "Про банки та банківську діяльність" віднесені до сьомої черги задоволення.

Щодо позовних вимог про стягнення 1 447 197, 41 грн. збитків, які полягають у сплаті відсотків за користування позикою, то колегія суддів також погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що оскільки позивачем не доведено причинно-наслідкового зв’язку між укладенням додаткової угоди № 2 від 28.12.2010 до договору процентної позики № 19/12 від 19.12.2008 та фактом неналежного виконання відповідачем зобов’язання за договором № 30479 банківського рахунку, то і відповідно позивачем не доведено об`єктивну сторону складу правопорушення.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З урахуванням того, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" не брав на себе грошового зобов’язання щодо перерахування грошових коштів на рахунок ТОВ "Аторней". І, навіть частково виконуючи переказ грошових коштів за платіжним дорученням № 7 від 22.01.2009 р., він виконував розпорядження клієнта щодо перерахування коштів на рахунок УДК у м. Трускавець, то і вимоги щодо стягнення 1 582 354, 17 грн. інфляційних втрат та 434 159, 22 грн. 3% річних не підлягають задоволенню.

Підприємством також заявлено вимоги про стягнення з Банку моральної шкоди в порядку ст. 1167 ЦК України, якою визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Втім, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що позивачем не доведено в порядку ст. 34 ГПК України ані факту заподіяння моральної шкоди, ані того, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить.

На підставі викладеного, господарський суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правомірного висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог, оскаржувані рішення та постанова є повними, законними та обґрунтованими, які винесено з дослідженням всіх обставин справи в сукупності, при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, а тому колегія не вбачає підстав для її зміни чи скасування.

Доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "Аторней", викладені у касаційній скарзі зводяться до переоцінки фактів, встановлених судами попередніх інстанцій, а отже виходячи зі змісту ст. 1117 ГПК України, не можуть бути взяті до уваги Вищим господарським судом України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Соверен" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.11.2011 та рішення господарського суду міста Києва                  від 03.10.2011 у справі №37/227 –без змін.

Головуючий - суддя                                                            С.В. Мирошниченко

Судді:                                                                                          В.В. Князьков

                                                                                                    О.О. Хрипун