РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

_____________________________________________________________________

Справа №:
22-ц/0191/36/2012Головуючий суду першої інстанції:Муратова Ж.А.

Головуючий суду апеляційної інстанції:Кустова І. В.

РІШЕННЯ

"15" лютого 2012 р.  колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіКустова І.В     

СуддівЛоманової Л.О., Притуленко О.В.     

При секретаріКовтун Н.В.

    розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Керченської міської ради АР Крим до ОСОБА_6 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення будівлі, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення  Керченського міського суду АР Крим від 10 листопада 2011 року  

В С Т А Н О В И Л А :

   У квітні 2011 року Керченська міська рада АР Крим  звернулася до суду з позовом до ОСОБА_6 про зобов’язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, мотивуючи  тим, що в районі жилого будинку АДРЕСА_1 знаходиться металевий гараж № 3 орієнтовним розміром 4,5х9,3м., що перебуває у користуванні відповідача. Остання самовільно без правовстановлюючих документів користується земельною ділянкою, на який розташований вказаний гараж. Обґрунтовуючи свої вимоги нормами статей  124 – 126, 212 Земельного кодексу України (далі – ЗК України), просить задовольнити позов.

Рішенням Керченського міського суду АР Крим від 10 листопада 2011 року позов задоволений: зобов’язано відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, розташовану  в районі жилого будинку АДРЕСА_1, шляхом знесення гаражу № 3. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на недоведеність факту побудови відповідачем гаражу на самовільно зайнятій земельній ділянці, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове – про відмову у задоволенні позову.  

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши відповідача та представників сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення скасуванню за таких підстав.

Згідно вимог частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач самовільно зайняла земельну ділянку, яка  користується  нею для  власних потреб.

Колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він не відповідає  обставинам справи та вимогам закону.

           Відповідно до статті 212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними;  повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

З аналізу цієї правової норми вбачається, що для її застосування необхідно встановити факт цілеспрямованого порушення винною особою порядку отримання права  користування земельною ділянкою з метою  її  зайняття, використання, освоєння, забудови, тощо.

З матеріалів справи  вбачається, що відповідач постійно зареєстрована та проживає у квартирі №  3 багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_1 з 1986 року як наймач, а у 1996 році приватизувала це житло разом із членами своєї родини (а.с. 6, 51-52). Цей будинок  побудовано у 1952 році, окремо розташованих  господарських споруд при  ньому  ніколи не існувало (а.с. 43-44, 49, 50).

Сторонами не заперечується, що визначений на плані забудови  кварталу №53 в селищі ім. Войкова  у м. Керчі  літерою  «Е» сарай  відноситься до будинку АДРЕСА_2 та  є будовою, яка розташована на спірній земельній ділянці (а.с. 42-44).

З пояснень відповідача у суді першої та апеляційної інстанцій вбачається, що вона дійсно після  ремонту , проведеного з дозволу коменданта гуртожитку, розташованого у  будинку АДРЕСА_2, використовує сарай літера  «Е» для власних потреб,  проте створення цього майна особисто та за власний кошт остання категорично заперечує.

Таким чином, використання  відповідачем сараю  літера  «Е» не свідчить про самовільне зайняття нею  земельної ділянки, на якій розташована ця споруда, а правомірність  користування  відповідачем вказаною спорудою позивачем не спростовується (а.с. 42, 44).

Отже, суд першої інстанції, всупереч  положенням статті 212 ЦПК України, належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам не надав, внаслідок чого ухвалив рішення на підставі висновків, які не відповідають обставинам справи.  

Відтак, колегія суддів вважає, що відповідно до положень пункту 3 частини 1 статті 309 ЦПК України апеляційна скарга ОСОБА_6 підлягає задоволенню, а рішення Керченського міського суду АР Крим від 10 листопада 2011 року - скасуванню з  ухваленням нового - про відмову у задоволенні позову.

На підставі наведеного та керуючись статтею 303, пунктом 2 частини 1 статті 307, пунктом 3 частини 1 статті 309, частиною 2 статті 314 та статтею 316 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у місті Феодосії   

В И Р І Ш И Л А :

 Апеляційну скаргу ОСОБА_6  задовольнити.

Рішення Керченського міського суду АР Крим від 10 листопада 2011 року скасувати, ухваливши у справі нове рішення про відмову у задоволенні позову Керченської міської ради АР Крим до ОСОБА_6 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення будівлі.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

І.В. Кустова Л.О. Ломанова О.В. Притуленко