УХВАЛА

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

Справа №:
22-ц/0191/7/2012Головуючий суду першої інстанції:Блейз І.Г.

Головуючий суду апеляційної інстанції:Кустова І.  

"01" лютого 2012 р.  колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіКустова І.В.     

СуддівЛоманової Л.О., Притуленко О.В     

При секретаріКовтун Н.В.     

   розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 до Садового товариства «Волна» про стягнення моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на заочне рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 25 липня 2011 року   

В С Т А Н О В И Л А :

   У травні 2010 року позивачі звернулися до суду із позовом до Садового товариства «Волна» (далі - Товариство), уточнивши який,  просили стягнути з відповідача   компенсацію моральної шкоди у розмірі  13 260 грн., зокрема, на користь ОСОБА_6 – 5270 грн., на користь ОСОБА_7 – 3570 грн., на користь ОСОБА_8 – 4420 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у 2007 – 2008 роках позивачі, як члени Товариства, 16 разів зверталися письмово до відповідача з метою отримання інформації з приводу діяльності Товариства, однак, жодного разу відповіді на звернення їм не надали, незважаючи на те, що  головою Товариства зміст цих звернень доведено до членів Товариства. Вважають, що неправомірні дії відповідача суперечать вимогам Конституції України, Цивільного кодексу України, Закону України «Про звернення громадян», та Закону України «Про інформацію». Внаслідок тривалої та систематичної бездіяльності відповідача  порушено права позивачів на отримання інформації та  позбавлено їх  участі у діяльності Товариства, чим спричинено моральної шкоди.

Заочним рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 25 липня 2011 року позов задоволений частково: стягнуто з відповідача у компенсацію моральної шкоди на користь кожного з позивачів по 300 грн. В решті позову відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

          В апеляційній скарзі позивачі ОСОБА_7 та ОСОБА_8, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просять оскаржуване рішення суду змінити, збільшивши  розмір стягнутих на їх користь грошових сум.

          Апелянти зазначають, що судом не врахована систематичність та тривалість порушення їх прав; при визначені однакової суми відшкодування усім позивачам не взято до уваги, що їх права порушені різною мірою, а тому потребують індивідуального визначення розміру відшкодування моральної шкоди.

          Також, на думку апелянтів судом неправомірно  відмовлено ОСОБА_7 у компенсації судових витрат пов’язаних із прибуттям у судові засідання.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія судів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню виходячи з наступного.

Згідно вимог частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

З матеріалів справи вбачається, що позивачі є членами Садового товариства «Волна» (а.с.7,8), статутом якого передбачено право членів Товариства вносити пропозиції про поліпшення його діяльності та усунення недоліків у роботі (пункт 4.2 статуту Садового товариства «Волна» - а.с. 80). У 2007 році (07 вересня, 08 вересня, 10вересня, 20 вересня), у 2008 році (14 січня, 20 березня, 21 березня, 26 березня, 05 травня, 16 травня, 21 жовтня) позивачі зверталися до Товариства з письмовими вимогами про надання статутних документів, господарських договорів, звітних документів та рішень загальних зборів, які отримані адресатом (а.с.9-28). Відомостей про отримання позивачами  відповідей на вказані звернення матеріали справи не містять.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з доведеності факту порушення бездіяльністю  відповідача  особистих немайнових прав позивачів  та дійшов висновку про спричинення позивачам моральної  шкоди, визначивши, що відшкодуванню підлягає по 300 грн. кожному позивачу.

При визначені розміру відшкодування суд першої інстанції врахував характер правопорушення, глибину душевних страждань позивачів у зв’язку  порушенням їх права на отримання відповідей у визначений Законом України «Про звернення громадян» строк, почуття приниження та безсилля, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, а також вимоги розумності та справедливості.

При  вирішенні питання про розмір відшкодування необхідно керуватися роз’ясненнями, які містяться у пункті 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року (з наступними змінами) „Про судову практику в справах про відшкодування моральної ( немайнової ) шкоди” та відповідно до яких обов’язковому з’ясуванню підлягає  наявність моральної шкоди, протиправність діяння її заподіювача та вина останнього в її заподіянні; чим підтверджується факт заподіяння моральних  страждань або витрат немайнового характеру; за яких обставин та якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні; в якій грошовій сумі позивач оцінює заподіяну шкоду та з чого він виходить при цьому.   

Судова колегія вважає, що, враховуючи обставини справи,  принципи розумності та справедливості, суд першої інстанції обґрунтовано зменшив заявлений позивачами розмір грошового еквіваленту моральної шкоди до 300 грн. кожному, таким чином врахувавши положення статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини щодо  права кожної людини при визначенні її громадянських прав і обов’язків  на справедливий судовий розгляд.

Доводи апеляційної скарги не свідчать про неврахування судом першої інстанції глибини моральних страждань позивачів, які виникли внаслідок побоювання останніх можливого порушення відповідачами їх права на керування Товариством.

Також не можливо погодитися з твердженням апеляційної скарги про неправильне вирішення судом першої інстанції питання про розподіл судових витрат, оскільки дати проїзних документів та окремі визначені у них маршрути не збігаються з датами судових засідань  (проїзд: Київ-Владиславівка 28.05, Київ – Феодосія 23.06, Феодосія – Київ 28.06, Київ – Феодосія 01.07, Київ – Феодосія 03.08, Феодосія – Київ 13.08, Київ – Симферополь 16.10  - а.с. 66, 129, 132, 146).

Отже, відповідно до положень частини 1 статті 308 ЦПК України  апеляційна скарга ОСОБА_7 та ОСОБА_8 підлягає відхиленню, а заочне рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 25 липня 2011 року залишенню без змін.

На підставі наведеного, керуючись статтею 303, пунктом 1 частини 1 статті 307, частиною 1 статті 308, пунктом 1 частини 1 статті 314, статтею 315 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у місті Феодосії

УХВАЛИ Л А :

  У задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_7 та ОСОБА_8 відмовити.

Заочне рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 25 липня 2011 року залишити без змін.

Ухвала  апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

    І.В. Кустова О.В. Притуленко Л.О. Ломанова