РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
_____________________________________________________________________
Справа №:
22-ц/0191/91/2012Головуючий суду першої інстанції:Хожаінова О.В.
Головуючий суду апеляційної інстанції:Кустова І. В.
РІШЕННЯ
"01" лютого 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого суддіКустова І.В.
СуддівЛоманової Л.О., Притуленко О.В.
При секретаріКовтун Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна контора № 5» про поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, зобов’язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди, за апеляційною скаргою Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна контора № 5» на заочне рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 11 листопада 2011 року
В С Т А Н О В И Л А :
У травні 2011 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна контора № 5» (далі – КП «ЖЕК-№ 5») про поновлення на роботі, виплату середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу за період з 16 березня 2011 року по день ухвалення рішення суду, зобов’язання відповідача внести запис в трудову книжку про прийом на роботу з 14 червня 2010 року, стягнення 5000 грн. у компенсацію моральної шкоди.
Позов мотивований тим, що позивач працювала на посаді паспортиста у КП «ЖЕК - №5» на підставі трудових угод безперервно з 14 червня 2010 року по 14 березня 2011 року. При цьому наказ про прийом її на роботу не видавався, записи до трудової книжки не вносилися. 11 квітня 2011 року вона звернулася із заявою про внесення записів до трудової книжки про час роботи та прийняття на роботу відповідно до положень статті 39-1 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП України), але відповідач відмовив їй, посилаючись на те, що складені з нею угоди є не трудовими, а цивільно - правовими договорами. Також їй відмовлено у оплаті лікарняного. Вважає, що звільнення позивача, яка є одинокою матір’ю, суперечить вимогам частини 3 статті 184 КЗпП України. Крім того, неправомірними діями відповідача їй заподіяна моральна шкода, яка виникла внаслідок порушення її нормальних життєвих зв’язків, суттєвого погіршення стану здоров’я, порушення звичайного укладу сімейного життя у зв’язку із позбавленням необхідного матеріального забезпечення в період вагітності.
Рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 11 листопада 2011 року позов ОСОБА_6 задоволений частково: поновлено позивача на посаді паспортиста КП «ЖЕК-№5», стягнуто з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 15 березня 2011 року по 11 листопада 2011 року в сумі 5 358,98 грн., у компенсацію моральної шкоди - 2 000,00 грн.; зобов’язано відповідача внести запис в трудову книжку позивача про прийом на роботу з 14 червня 2010 року на посаду паспортиста КП «ЖЕК -№5».
Рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць допущено до негайного виконання. В решті позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Не погодившись з вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в який, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове – про відмову у позові.
На думку апелянта, судом не прийнято до уваги той факт, що між сторонами були укладені саме договори цивільно – правового характеру, які не підпадають під дію Кодексу законів про працю України; також не згоден з висновком суду про те, що строк звернення до суду позивачем не пропущено.
В запереченнях на апеляційну скаргу, позивач, посилаючись на відсутність правових підстав для задоволення скарги, просить апеляційну скаргу відхилити, а оскаржуване рішення суду залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши позивача та представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відхилення апеляційної скарги.
Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції дійшов висновку, що за характером роботи, умов її виконання та оплати праці наявні між сторонами відносини мали постійний, безстроковий характер, а тому порушені трудові права позивача підлягають судовому захисту.
Такий висновок суду, на думку колегії суддів відповідає обставинам справи та вимогам статті 21, частини 2 статті 23, статті 24, частини 2 статті 39-1, статей 48, 116, 117, частини 1 статті 235 КЗпП України.
З матеріалів справи вбачається, що позивач працювала паспортистом у КП «ЖЕК - №5» на підставі трудових угод, які укладалися між роботодавцем та працівником безперервно з 14 червня 2010 року по 14 березня 2011 року (а.с. 3-12, 30-32). За штатним розписом, затвердженим 01 лютого 2010 року, у КП «ЖЕК - №5» були передбачені дві посади паспортиста з окладом у розмірі 896 грн. (з червня по листопад 2010 року) та окладом у розмірі 1850,28 грн. (з грудня 2010 року по березень 2011 року) (а.с. 71, 120). Оплата праці позивача складала половину штатного окладу паспортиста та проводилася на підставі відомостей нарахування заробітної плати за відповідний місяць (а.с. 59-68). За червень – жовтень 2010 року сторонами також складалися акти виконаних робіт (а.с. 36 -39, 117-120).
Відомостей щодо видання наказів про прийом та звільнення позивача з роботи, внесення записів до її трудової книжки матеріали справи не містять.
Також з матеріалів справи вбачається, що позивач з 14 березня 2011 року по 09 квітня 2011 року знаходилася на лікарняному, листок непрацездатності здала роботодавцю у перший робочий день після одужання - 11 квітня 2011 року (а.с. 14).
Відповідно до частини 2 статті 23 КЗпП України строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.
При цьому в розумінні частини 2 статті 23 КЗпП України “характер роботи” означає таку роботу, яка не виконується постійно, а лише протягом певного строку (сезону), а формулювання “умови виконуваної роботи” визначає таку роботу, як постійну, але для виконання якої в силу конкретних обставин трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений термін (наприклад для заміщення відсутнього працівника тощо).
Обов’язок підтвердження обставин, які роблять неможливим укладення безстрокового трудового договору покладається на роботодавця. У разі недоведення останнім таких обставин слід вважати що трудовий договір укладено на невизначений строк.
Судом першої інстанції встановлено та надано належної оцінки доказам щодо постійного характеру виконуваної позивачем роботи, зокрема, укладенню трудового договору на виконання роботи саме паспортиста КП «ЖЕК - №5», штатному розпису на 2010-2011 роки з вакантною посадою паспортиста,
колу посадових обов’язків паспортиста та фактично виконуваній позивачем роботи, відомостям про нарахування заробітної плати у розмірі 0,5 ставки посадового окладу паспортиста за відпрацьовані робочі дні відповідно до розрахункових листків з нарахування заробітної плати паспортиста, відрахувань з нарахованої заробітної плати у вигляді прибуткового податку та внесків до страхових фондів, що характерно для трудових відносин, які регулюються нормами трудового законодавства.
Встановивши в судовому засіданні факт багаторазового укладання трудових договорів на короткий строк для виконання однієї й тієї ж роботи, суд врахував положення частини 2 статті 39 - 1 КЗпП України, відповідно до якої трудові договори, що були переукладені один чи декілька разів, за винятком випадків, передбачених частиною 2 статті 23 цього Кодексу, вважаються такими, що укладені на невизначений строк.
Отже, колегія суддів не може погодитися з доводом апеляційної скарги про неодноразове укладення сторонами саме договорів цивільно – правового характеру, оскільки таке твердження апелянта спростовується обставинами, якими обгрунтовано позов, та наявними у справі доказами, яким судом першої інстанції надано належної оцінки у їх сукупності відповідно до вимог частини 3 статті 212 ЦПК України.
Також не може погодитися колегія суддів з посиланням апелянта на неправомірність висновку суду про дотримання позивачем строку позовної давності, оскільки про відмову відповідача продовжувати трудові відносини позивач дізналася у першій робочий день після закінчення періоду лікування - 11 квітня 2011 року, а до суду звернулася 10 травня 2011 року, тобто у визначений статтею 233 КЗпП України місячний термін (а.с. 1,14). При цьому даних про вручення позивачу копії наказу про звільнення або про видачу звільненому працівнику трудової книжки матеріали справи не містять.
Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку про спричинення позивачу моральної шкоди неправомірними діями роботодавця та визначив суму відшкодування у 2000 грн. З таким висновком суду колегія суддів погоджується, оскільки розмір відшкодування є співмірним розміру моральних страждань, які зазнала позивач внаслідок порушення її трудових прав та позбавлення джерела існування.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення ухвалено з додержанням вимог матеріального та процесуального права, а підстав для скасування рішення апеляційна скарга не містить.
Проте, ухвалюючи це рішення, суд першої інстанції не визначив дату, з якої позивач підлягає поновленню на роботі, що відповідно до положень частини 4 статті 309 ЦПК України є підставо для зміни резолютивної частини рішення з визначенням дати поновлення позивача на посаді паспортиста КП «ЖЕК - № 5» з 14 березня 2011 року, тобто з дати закінчення строку останнього трудового договору позивача.
На підставі наведеного, керуючись статтею 303, пунктом 3 частини 1 статті 307, частиною 4 статті 309, частиною 2 статті 314, статтею 3156 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у місті Феодосії
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна контора № 5» відхилити.
Резолютивну частину заочного рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 11 листопада 2011 року змінити, вказавши, що ОСОБА_6 підлягає поновленню на посаді паспортиста Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна контора № 5» з 14 березня 2011 року.
В решті заочне рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 11 листопада 2011 року залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
І.В. Кустова О.В. Притуленко Л.О. Ломанова