РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

_____________________________________________________________________

Справа №:
22-ц/0191/4/2012Головуючий суду першої інстанції:Кіт М.В.

Головуючий суду апеляційної інстанції:Кустова І. В.

РІШЕННЯ

"11" січня 2012 р.  колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіКустова І.В.     

СуддівЛоманової Л.О., Притуленко О.В.,     

При секретаріКовтун Н.В.     

  розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Керченської міської ради Автономної Республіки Крим (правонаступника ОСОБА_8) про визнання дійсним договору купівлі – продажу та визнання права власності, за апеляційною скаргою прокурора м. Керчі АР Крим на рішення Керченського міського суду АР Крим від 04 червня 2007 року    

В С Т А Н О В И Л А :

   У травні 2007 року ОСОБА_6 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_8 про визнання дійсним договору купівлі – продажу будинку по АДРЕСА_1 та визнання права власності на вказаний будинок, мотивуючи вимоги тим, що 20 листопада 2006 року між сторонами вказаний договір  укладений у простій письмовій формі та відповідач ухиляється від його нотаріального посвідчення.

Рішенням Керченського міського суду АР Крим від 04 червня 2007 року позов задоволений.

20 липня 2011 року прокурор м. Керчі АР Крим в інтересах держави в особі Кримського республіканського підприємства «Керченське міське бюро реєстрації та технічної інвентаризації» (далі – КРП «Керченське МБРТІ») подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове - про відмову у задоволенні позову.

Прокурор вказує, що предметом діяльності  КРП «Керченське МБРТІ» є державна реєстрація права власності  на об’єкти нерухомого майна, тому оскаржуване рішення стосується виконання покладених на нього державою функцій.

Прокурор посилається на відсутність правових підстав для визнання спірного договору купівлі-продажу дійсним, оскільки положення частини 2 статті 220 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) не застосовується щодо правочинів з приводу нерухомого майна, що підлягають нотаріальному посвідченню і державній реєстрації. Момент вчинення таких правочинів пов’язується з державної реєстрацією, тому вони є неукладеними і не створюють прав та обов’язків для сторін.

          Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія судів вважає, що апеляційна скарга  підлягає  задоволенню з наступних підстав.

Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вирішуючи справу по суті, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що вимоги позивача  ґрунтуються на законі та задовольнив позов на підставі вимог частини 2 статті 220, статей 334, 657, 665 ЦК України.

З таким висновком суду погодитися не можна.

Як вбачається з матеріалів справи,  20 листопада 2006 року між сторонами у простій письмовій формі  був укладений договір купівлі-продажу жилого будинку з господарськими спорудами, розташованого по АДРЕСА_1. Позивач сплатив відповідачу 25000 грн., що підтверджено розпискою (а.с.14). Нотаріально  договір  купівлі-продажу  посвідчений не був, також не було здійснено його державну реєстрацію.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції не звернув увагу на відсутність нотаріального    посвідчення вказаного договору, відсутність його державної реєстрації, та  не врахував, що умовами застосування частини 2 статті 220 ЦК України є безповоротне ухилення та втрата стороною можливості з будь-яких причин посвідчити правочин. Проте, позивачем не доведений факт ухилення відповідача від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу.

Разом з цим, оскільки предметом договору купівлі-продажу є нерухоме майно – жилий будинок, згідно вимог  статті 657 ЦК України такий договір укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, він є укладеним з часу його державної реєстрації (статті 210, 640 ЦК України), з цього ж часу згідно положень частини 4 статті 334 ЦК України у набувача виникає право власності на нерухоме майно.

Положення частини 2 статті 220 ЦК України не застосовуються щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210 та 640 ЦК України пов’язується з державною реєстрацією.

Однак, суд першої інстанції на зазначені положення закону уваги не звернув і в порушення норм матеріального права визнав дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна на підставі положень частини 2 статті 220 ЦК України.

Крім того, суд першої інстанції у порушення положень частини 4 статті 174 ЦПК України не перевірив, чи не суперечить закону визнання відповідачем позову.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції ухвалене рішення з порушенням норм матеріального права, що відповідно до положень пункту 4 частини 1 статті 309 ЦПК України дає підстави для його скасування та ухвалення нового рішення – про відмову у позові.

Встановлено, що після розгляду справи судом першої інстанції, відповідач ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 від 22 грудня 2010 року актовий запис № 1332 від 08 липня 2009 року (а.с. 24).   

З інформації Першої Керченської Державної нотаріальної контори вбачається, що спадкова справа після смерті ОСОБА_8 не заводилася  (а.с. 49). Строк для прийняття спадщини сплинув 21 грудня 2009 року.

Ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії від 23 листопада 2011 року до участі у справі залучено відповідача Керченську міську раду Автономної Республіки Крим, яка відповідно до положень частини 1 статті 1277 ЦК України зобов’язана подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою.

Враховуючи наведене, керуючись статтею 303, пунктом 2 частини 1 статті 307, пунктом 4  частини 1 статті 309,   частиною 2 статті 314, статтею 316 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії   

В И Р І Ш И Л А :

 Апеляційну скаргу прокурора м. Керчі АР Крим задовольнити.

Рішення Керченського міського суду АР Крим від 04 червня 2007 року скасувати.

Ухвалити по справі нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_6 до Керченської міської ради Автономної Республіки Крим (правонаступника ОСОБА_8) про визнання дійсним договору купівлі – продажу та визнання права власності – відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з дня проголошення, однак може бути оскаржене до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

І.В. Кустова О.В. Притуленко Л.О. Ломанова