УХВАЛА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Справа №:
22-ц/0191/22/2012Головуючий суду першої інстанції:Хожаінова О.В.
Головуючий суду апеляційної інстанції:Кустова І.
"18" січня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого суддіКустова І.В.
СуддівЛоманової Л.О, Притуленко О.В.
При секретаріКовтун Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за зустрічним позовом ОСОБА_6 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про визнання недійсним кредитного договору та стягнення матеріальної і моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Феодосійського міського суду від 10 листопада 2011 року
В С Т А Н О В И Л А :
У травні 2011 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (далі –Банк) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості в сумі 4452,85 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ складає 35515,49 грн., мотивуючи тим, що згідно з кредитним договором №226598-cred від 12 травня 2008 року відповідач отримала у Банку кредит в розмірі 6000 доларів США зі сплатою 25 % річних (у разі порушення зобов’язань за договором зі сплатою 48% річних) на суму залишку непогашеної заборгованості, зі строком погашення відповідно графіку та кінцевим терміном погашення до 13 січня 2010 року. Зобов’язання за вказаним договором відповідач належним чином не виконувала, у зв’язку з чим станом на 30 травня 2011 року утворилася заборгованість перед Банком у вказаній сумі.
29 вересня 2011 року ОСОБА_6 звернулася до суду з зустрічним позовом до Банку про визнання недійсним кредитного договору, стягнення матеріальної шкоди у сумі 21300,00 грн., та моральної шкоди у сумі 5000,00 грн., мотивуючи тим, що надання грошових коштів в іноземній валюті за правовою природою є валютною операцією, на здійснення якої необхідно отримання індивідуальної ліцензії, що є необхідною умовою правомірності видачі та одержання вказаного кредиту. Проте, такої ліцензії Банк на час укладення спірного договору не мав.
Крім того, Банком порушені вимоги частини 1 статті 524 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України), відповідно до яких зобов’язання між особами-резидентами України має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні.
Вказує, що підвищення курсу долара США привело до збільшення суми боргу, у зв’язку з чим значно погіршився фінансовий стан Позичальника. З метою перерахування розміру заборгованості у гривневий еквівалент та дострокового погашення кредиту остання зверталася до Банку, але відповіді не отримала.
Обґрунтовуючи позов положеннями частин 1 та 2 статті 227 та частини 2 статті 216 ЦК України, просить визнати кредитний договір недійсним, стягнути з Банку спричинені збитки та компенсацію моральної шкоди.
Ухвалою суду від 03 жовтня 2011 року позови об’єднанні в одне провадження.
Рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 10 листопада 2011 року позов Банку задоволений: стягнуто з ОСОБА_6 на користь Банку заборгованість за кредитним договором у сумі 31 204,94 грн. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_6 відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
В апеляційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить позовні вимоги про визнання недійсним кредитного договору та стягнення матеріальної і моральної шкоди задовольнити.
На думку апелянта, судом необґрунтовано не прийнято до уваги факт укладення кредитного договору у іноземній валюті та відсутність у Банку індивідуальної банківської ліцензії.
Крім того, апелянт вказує, що спірна угода відповідно до положень статті 234 ЦК України є фіктивною, оскільки її вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення представника позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги за матеріалами справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню за таких підстав.
Згідно вимог частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості та доведеності вимог Банку та відсутності правових підстав для задоволення зустрічних вимог ОСОБА_6
З матеріалів справи вбачається, що 12 травня 2008 року між Банком та ОСОБА_6 укладено кредитний договір, на виконання якого остання отримала у Банку гроші у сумі 6000 доларів США зі сплатою 25 % річних (у разі порушення зобов’язань за договором зі сплатою 48% річних) на суму залишку непогашеної заборгованості, зі строком погашення кредиту відповідно графіку та кінцевим терміном погашення до 13 січня 2010 року (а.с. 5-8).
У зв’язку з порушенням зобов’язань за кредитним договором станом на 30.05.2011 року відповідач має заборгованість в розмірі в сумі 4452,85 доларів США (а.с.4). За курсом НБУ на день слухання справи (10 листопада 2011 року) заборгованість в гривневому еквіваленті складає 31204,94 грн. (а.с.45). Розмір заборгованості відповідачем не заперечується.
Задовольняючи позов Банку, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач неналежним чином виконувала взяті на себе зобов’язання по поверненню кредиту.
Відповідно до частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.
Обов’язок виконувати зобов’язання належним чином та заборона односторонньої відмови від зобов’язання передбачені статями 525, 526 ЦК України.
У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (частина 1 статті 611 ЦК України).
Оскільки, відповідач порушила зобов’язання по своєчасному погашенню кредиту, Банк на підставі наведених правових норм скористувався своїм правом на захист порушено права у судовому порядку.
Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд відповідно до вимог статті 212 ЦПК України належним чином оцінив наявні у справі докази та дійшов висновку про безпідставність вимог ОСОБА_6, що обґрунтовані нормами статті 227 ЦК України.
Колегія суддів погоджується з цим висновком, оскільки обставини, на які посилається ОСОБА_6, у своєму позові, не можуть бути підставами для звільнення її від відповідальності та визнання недійсним спірного кредитного договору.
Апелянт наполягає на тому, що надання кредиту у доларах США значно погіршило положення Позичальника, оскільки, визначивши суму кредиту у іноземній валюті, Банк порушив її права, гарантовані чинним законодавством (частина 1 статті 524 ЦК України).
На думку колегії суддів, валюта, у якій отримано кредит, є суттю зобов’язання, оскільки при укладенні договору ОСОБА_6, мала розуміти, що курс долара США відносно гривні постійно змінюється, свідомо вступила у такі правовідносини з Банком і мала прогнозувати тягар власних фінансових труднощів у зв’язку з поверненням кредиту у валюті іншої країни.
При отриманні кредиту відповідач використала своє право на свободу договору, задеклароване статтею 627 ЦК України, тому колегія суддів не може погодитися з доводом апелянта про порушення Банком прав Позичальника.
Не можна погодитися з доводом апеляційної скарги в частині порушення Банком національного законодавства при здійсненні валютних операцій у зв’язку з відсутністю індивідуальної ліцензії Національного банку України, оскільки наявність Банковської ліцензії № 22 на право здійснювати банківські операції в іноземній валюті, зареєстрованої Національним банком України 19 березня 1992 року за № 92 та письмового дозволу № 2 22 на залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України відповідно до пункту 1.5 Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти як засобу платежу у даному випадку дозволяє Банку використання іноземної валюти у сфері кредитування без отримання індивідуальної ліцензії.
Посилання апелянта на неврахування судом положень статті 234 ЦК України щодо визнання кредитного договору фіктивною угодою колегія суддів до уваги прийняти не може, оскільки ця правова норма, не була підставою зустрічного позову в частині визнання недійсності кредитного договору від 12 травня 2008 року.
Відповідно до положень частини 1 статті 308 цього Кодексу апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу ОСОБА_6 і залишає рішення Феодосійського міського суду від 10 листопада 2011 року без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі наведеного, керуючись статтею 303, пунктом 1 частини 1 статті 307, частиною 1 статті 308, пунктом 1 частини 1 статті 314, статтею 315 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у місті Феодосії
УХВАЛИ Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.
Рішення Феодосійського міського суду від 10 листопада 2011 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
І.В. Кустова Л.О. Ломанова О.В. Притуленко