УХВАЛА

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

Справа №:
22-ц/0191/223/2012Головуючий суду першої інстанції:Микитюк О.А.

Головуючий суду апеляційної інстанції:Редько Г.  

"21" лютого 2012 р.  колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіРедько Г.В.,

СуддівМоісеєнко Т.І. Полянської В.О.,

При секретаріРемез Т.В.

 розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, за участю третьої особи - Феодосійської міської ради АР Крим про розподіл домоволодіння та визначення порядку користування земельною ділянкою, за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_7 – ОСОБА_8 на рішення Феодосійського міського суду АР Крим  від 27 грудня 2011 року,

В С Т А Н О В И Л А :

 Позивач уточнивши свої позовні вимоги, звернувся до суду із позовом до ОСОБА_6 про виділ 1\3 частини домоволодіння АДРЕСА_1 та визначення порядку користування земельною ділянкою, що розташована за тією ж адресою. Позовні вимоги мотивовані тим, що йому належить 1/3 частина спірного будинку, а відповідачу у справі належить 2\3 часток домоволодіння. Оскільки між ними не вирішено питання про розподіл будинку в добровільному порядку, а він як власник позбавлений можливості користуватися будинком і з цього приводу у них виникають конфлікти, просить реально розділити будинок у відповідності до часток співвласників. Спірна земельна ділянка, на якій розташоване домоволодіння АДРЕСА_1 виділялась попереднім власникам для будівництва та обслуговування житлового будинку. Оскільки у відповідності до діючого законодавства на спірну земельну ділянку право власності не оформлено, а тому до нього та його брата перейшло право користування вказаною земельною ділянкою, у зв’язку з чим просив визначити порядок користування нею у відповідності до часток в будинку.

Рішенням Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 27 грудня 2011 року позов ОСОБА_6 про розподіл домоволодіння та визначення порядку користування земельною ділянкою задоволений.

На вказане рішення суду представник відповідача ОСОБА_7 – ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 27 грудня 2011 року, та ухвалити нове рішення суду про відмову у задоволенні позову.

Апелянт посилається на те, що суд першої інстанції зазначивши і рішення суду, що система водопостачання, каналізації та опалення залишається в спільному користуванні, не звернувши увагу на  відображення в додатку № 2 висновку експерта, що вся вказана система проведена з сторони вулиці Баранової м. Феодосія, а отже перебуває на території частки позивача. Отже таким чином порушено його право на користування системою опалення, водопостачання та каналізації.

Апелянт вважає, що вказаним розподілом спірного домоволодіння порушені його права користування кухнею з природним освітленням, оскільки пічне отоплення в його частині домоволодіння можливе  тільки в кімнаті з вікном, а такий варіант відсутній.   

Крім того, апелянт вважає, що даний варіант розділу домоволодіння вимагає з його сторони значних матеріальних витрат, яких він не може  забезпечити.

Апелянт вважає, що необхідно було провести повторну експертизу, що не було зроблено судом першої інстанції

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню за таких підстав.

Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що експертом запропонований єдиний можливий варіант розподілу будинку у відповідності до ідеальних часток співвласників і він відповідає нормам ДБН. Крім того, суд першої інстанції дійшов до висновку, що запропонований експертом, варіант порядку користування спірною земельною ділянкою у відповідності до ідеальних часток співвласників, не порушує прав сторін, є справедливим та таким, що відповідає ідеальним часткам співвласників будинку.

З такими висновками суду погоджується колегія суддів.

Відповідно до статті 120 Земельного кодексу України, у разі набуття права власності на жилий  будинок,  будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється  право  власності,   право   користування   земельною ділянкою,  на  якій розташовані ці об'єкти.  До особи,  яка набула право власності на жилий будинок,  будівлю або споруду,  розміщені на  земельній  ділянці,  що  перебуває  у  власності  іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину,  на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Згідно до статті 358 Цивільного кодексу України, кожен  із  співвласників  має  право  на  надання  йому  у володіння та користування тієї частини спільного майна  в  натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі  неможливості  цього  він  має  право  вимагати   від   інших співвласників,  які  володіють  і  користуються  спільним  майном, відповідної матеріальної компенсації.

Відповідно до статті 364 Цивільного кодексу України, співвласник  має  право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо  виділ  у  натурі  частки  із  спільного   майна   не допускається  згідно  із  законом  або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу),  співвласник,  який бажає  виділу,  має право  на  одержання  від  інших  співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_6 належить на праві власності 1\3 частина домоволодіння АДРЕСА_1, а інша 2\3 частина вказаного домоволодіння належить ОСОБА_7.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що при визначенні єдиного можливого варіанту розподілу спірного домоволодіння АДРЕСА_1 експертом в судовій будівельно-технічній експертизі № 2655 від 30 вересня 2010 року враховано майно відповідно частки кожного із сторін у праві спільної часткової власності. При такому варіанті поділу не втрачається цільове призначення майна кожного із співвласників спірного домоволодіння.

Крім того, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції в рішенні врахував порядок користування приміщеннями та земельною ділянкою, який склався між сторонами, конфігурацію земельної ділянки, можливість нормального користування будинком та здійсненням догляду за ним, розташування господарських будівель.

Згідно роз’яснень викладених, у п.19 Постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 16 квітня 2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», вбачається, що у  справах за позовом учасників спільної власності на землю про встановлення порядку володіння й користування спільною земельною ділянкою, на якій розташовані належні їм жилий будинок, господарські будівлі та споруди, суд з'ясовує і враховує можливість нормального користування будинком і здійснення догляду за ним, розташування господарських будівель, споруд, необхідність зведення будівель, розташування плодово-ягідних насаджень співвласників, можливість проходу з вулиці на подвір'я тощо. Враховуються також вимоги санітарних правил і правил протипожежної безпеки. В разі неможливості перенесення співвласником господарських будівель і насаджень на надану в його користування частину ділянки суд має обговорити питання про відповідну грошову компенсацію

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апелянта про те, що за варіантом поділу домоволодіння, який запропонований експертом він залишається без опалення, водопостачання, та даний варіант розділу домоволодіння вимагає значних матеріальних витрат, оскільки сторонами відвід експерту не заявлений, висновок експерта не оскаржений.

Крім того, не наведені апелянтом об'єктивні та належні докази істотного порушення висновком експерта часток співвласників, не можливість при такому розподілі корисно користування своєю часткою, а також наявність порушень вимог санітарних правил і правил протипожежної безпеки.  

Крім того, учасник спільної часткової власності майна має право вимагати виділення належної йому частки зі складу земельної ділянки та отримання в його володіння, користування частини спільної земельної ділянки, що відповідає розміру його частки.

Згідно до частини 3 статті 85 Земельного кодексу України, учасник  спільної  часткової  власності має право вимагати виділення належної йому частки  із  складу  земельної  ділянки  як окремо,  так і разом з іншими учасниками, які вимагають виділення, а у разі неможливості  виділення  частки  -  вимагати  відповідної компенсації.

Згідно до ч.4 ст.120 ЗК України, при переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбаченого у договорі відчуження будівлі і споруди.

Колегія суддів, погоджується з висновком суду першої інстанції, що визначення порядку користування спірною земельною ділянкою було зроблено із врахуванням часток сторін у праві власності на вказане домоволодіння, а саме 1\3, 2\3 частин.

І інші доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування законного та обґрунтованого рішення суду.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює і прийшов до правильного висновку про безпідставність позовних вимог.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтею 303, частиною 1 статті 308, пунктом 1 частини 1 статті 307, статтею 314 та 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів,

УХВАЛИ Л А :

 Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_7 – ОСОБА_8 відхилити.

Рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 27 грудня 2011 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

 Г.В.Редько Т.І.Моісеєнко В.О.Полянська