РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
_____________________________________________________________________
Справа №:
22-ц/0191/197/2012Головуючий суду першої інстанції:Муратова Ж.А.
Головуючий суду апеляційної інстанції:Редько Г. В.
РІШЕННЯ
"21" лютого 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого суддіРедько Г.В.,
СуддівМоісеєнко Т.І., Полянської В.О.,
При секретаріРемез Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, Товариства з обмеженою відповідальністю «Водограй і КО» про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Водограй і КО» на рішення Керченського міського суду АР Крим від 12 грудня 2011 року,
В С Т А Н О В И Л А :
У вересні 2011 року ОСОБА_6 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_7, Товариства з обмеженою відповідальністю «Водограй і КО» про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, мотивуючи позовні вимоги тим, що 03 вересня 2008 року під час переходу вулиці К.Маркса м. Керчі на нього був здійснений наїзд автомобіля марки ВАЗ 2102 державний номер НОМЕР_1, яким під час виконання трудових обов'язків керував відповідач ОСОБА_7 В результаті дорожньо - транспортної пригоди йому були заподіяні тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості, що спричинило тривалий розлад здоров'я. В результаті отриманої травми, в період часу з 09.09.2008 року по 15.09.2008 року, а також з 25.11.2009 року по 29.11.2009 року він знаходився на стаціонарному лікуванні в клінічній лікарні м. Сімферополя, де йому проводилася операція. Пізніше проходив амбулаторне лікування. У зв'язку з лікуванням він поніс витрати у сумі 11924 грн.85 коп. Вказану суму він просить стягнути з відповідачів. У зв'язку з отриманою травмою він не міг укласти трудовий договір, внаслідок чого втратив заробіток на суму 143490 грн.60 коп.
Рішенням Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 12 грудня 2011 року позов ОСОБА_6 задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Водограй і КО» на користь ОСОБА_6 матеріальну шкоду у сумі 11924 грн.85 коп. і судові витрати у сумі 3207 грн. Всього стягнуто 15131грн. 85 коп. У задоволенні решти частини позову відмовлено.
В апеляційній скарзі апелянт, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати, та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Апелянт посилається на те, що суд першої інстанції не прийняв до уваги те, що у скоєнні ДТП його вини не встановлено.
Апелянт також посилається на те, що лікування проводилось у державній лікарні, за рахунок бюджетних коштів, тому сума на лікування відшкодуванню не підлягає.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з наявності правових підстав для покладення на відповідача ТОВ «Водограй і КО» обов’язку відшкодувати позивачеві матеріальну шкоду разом з судовими витратами у розмірі 15 131 грн. 85 коп. При цьому суд, керуючись вимогами частини 2 статті 1187 Цивільного кодексу України, дійшов висновку про те , що саме ТОВ «Водограй і КО» як юридична особа, повинна нести матеріальну відповідальність перед позивачем, оскільки шкода позивачу заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, яким на відповідній правовій підставі володіє ТОВ «Водограй і КО».
Однак такого висновку суд першої інстанції дійшов з порушенням вимог матеріального закону.
Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
За змістом частини 2 статті 1187 цього Кодексу шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності , інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом.
Відповідно до статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду заподіяну їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових обов'язків.
Як вбачається з матеріалів справи, 3.09.2008 року на вул. К.Маркса м. Керчі в 19 год. 52 хв. сталася дорожньо-транспортна пригода, учасниками якої були водій автомобіля ВАЗ -2102 державний номер НОМЕР_1 ОСОБА_7 та пішохід ОСОБА_6 В результаті вказаної ДТП пішоходу ОСОБА_6 завдані тілесні ушкодження середньої тяжкості. Причиною ДТП між вказаними особами, стало порушення правил дорожнього руху України пішоходом ОСОБА_6, вини водія ОСОБА_7 не встановлено. Вказані факти підтверджені постановою про відмову у порушенні кримінальної справи від 27 жовтня 2008 року. (а.с.1-2 відмовного матеріалу № 4748).
Таким чином, колегія суддів вважає, що вина відповідача ОСОБА_7 в дорожньо - транспортній пригоді відсутня, оскільки причиною ДТП було порушення Правил дорожнього руху пішоходом ОСОБА_6
Відповідно до ст. 133 ЦПК України одним із способів доказування є призначення експертизи.
Відповідно до висновку спеціаліста № 2940 (а.с.44-50 відмовного матеріалу № 4748), у ДТП, учасниками якої були водій автомобіля ВАЗ -2102 державний номер НОМЕР_1 ОСОБА_7 та пішохід ОСОБА_6, відсутня вина водія ОСОБА_7 та встановлена причина ДТП, якою стало порушення правил дорожнього руху пішоходом ОСОБА_6
Окрім того, відповідно до частини 2 ст. 1166 ЦК України, особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Такі докази містять матеріали справи.
За змістом частини 5 статті 1187 ЦК України, особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непоборної сили або умислу потерпілого.
Враховуючи доведеність вини пішохода ОСОБА_6 у ДТП, який порушив правила дорожнього руху, та відсутність вини водія ОСОБА_7 у вказаній ДТП, колегія суддів вважає про наявність непрямого умислу у ОСОБА_8, оскільки його дії носять конкретний характер. ОСОБА_8 порушивши правила дорожнього руху, повинен був чітко усвідомлювати, можливість настання саме від його дій конкретного суспільно небезпечного наслідку, в даному випадку ДТП.
Колегія суддів, не виключає, що цей наслідок позивач передбачав лише як можливий результат свого діяння, хоча воля його в цьому разі не спрямована на досягнення ДТП. Але колегія суддів, вважає, що в цьому і полягає розпізнавальна особливість передбачення наслідків при непрямому умислі і основна сутність непрямого умислу полягає у відсутності бажання настання суспільно небезпечного наслідку, тобто ДТП.
Отже, колегія суддів, вважає, що при даній ДТП, мала місце ситуація, при якій ОСОБА_8, не спрямовуючи свою волю на досягнення наслідку, все ж таки свідомо допустив його настання, порушивши правила дорожнього руху, які стали причиною вказаної ДТП.
Однак при вирішенні справи місцевий суд всупереч вимогам статей 212 , 214 і 215 ЦПК України не звернув увагу на ці обставини, належним чином не перевірив доводи відповідачів і не дав оцінки викладеним доказам, не визначився у достатньому обсязі із характером спірних правовідносин унаслідок чого дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для покладання на ТОВ «Водограй і КО» матеріальної відповідальності за ніби то винні дії третьої особи – ОСОБА_7
Згідно пункту 2 постанови пленуму Верховного суду України « Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» при заподіянні шкоди джерелом підвищеної небезпеки на його володільця не може бути покладено обов’язок по її відшкодуванню, якщо вона виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого, а у випадках, передбачених спеціальним законом, - тільки умислу потерпілого. Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого, коли іншого не встановлено законом, розмір належного з володільця джерела підвищеної небезпеки відшкодування має бути зменшений або у відшкодування шкоди має бути відмовлено.
Колегія суддів, виходячи з матеріалів справи, вбачає у діях позивача нехтування правилами безпеки руху, що призвело до ДТП та завдання йому тілесних ушкоджень.
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає обґрунтованими посилання апелянта про те, що у скоєнні ДТП його вини не встановлено, оскільки ТОВ «Водограй і КО» повинно відшкодовувати шкоду за свого працівника тільки у випадку його вини, та у відсутність умислу потерпілого, що в даній ситуації не доведено.
Окрім того, колегія суддів, вважає, є підстави для відмови у задоволенні позову позивача, оскільки доведена наявність у нього непрямого умислу у вигляді грубої необережності, що призвело до ДТП.
За такими обставинами, рішення суду першої інстанції не можна визнати законним та обґрунтованим,таким, що відповідає вимогам діючого законодавства.
Пунктом 4 ч.1 ст.309 ЦПК України передбачено, що підставами для скасування або зміни рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення по справі є порушення або неправильне застосування судом норм матеріального або процесуального права.
На підставі наведеного, керуючись статтею 303, пунктом 2 частини 1 статті 307, пунктом 4 частини 1 статті 309, частиною 2 статті 314, статтею 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів,
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Водограй і КО» задовольнити.
Рішення Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 12 грудня 2011 року скасувати.
Ухвалити по справі нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 до ОСОБА_7, Товариства з обмеженою відповідальністю «Водограй і КО» про відшкодування матеріальної і моральної шкоди.
Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржене протягом 20 днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.
Г.В.Редько Т.І. Моісеєнко В.О. Полянської