УХВАЛА

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

Справа №:
22-ц/0191/147/2012Головуючий суду першої інстанції:Блейз І.Г.

Головуючий суду апеляційної інстанції:Редько Г.  

"21" лютого 2012 р.  колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіРедько Г.В.     

СуддівПолянської В.О., Моісеєнко Т.І.,     

При секретаріРемез Т.В.,     

 розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Феодосійської міської ради АР Крим, Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне об'єднання «ІНМО», треті особи - Феодосійське міське управління земельних ресурсів, Феодосійське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації АР Крим, інспекція Державного архітектурно-будівельного контролю про визнання недійсним Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою, визнання частково недійсним рішення, та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне об'єднання «ІНМО» до ОСОБА_6, треті особи - Феодосійська міська рада АР Крим, Феодосійське міське управління земельних ресурсів АР Крим про знесення незаконної будівлі, самовільно збудованої на чужій земельній ділянці, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, поновлення огорожі та стягнення моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 14 грудня 2011 року,

В С Т А Н О В И Л А :

 У лютому 2007 року ОСОБА_6 звернулася до суду із позовом до Феодосійської міської ради АР Крим, Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне об'єднання «ІНМО» про визнання недійсним Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою, визнання частково недійсним рішення.    

Вимоги мотивовані тим, що вона та її чоловік раніше були засновниками Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне об'єднання «ІНМО». У 1998 році вони вирішили вийти зі складу засновників. 13.07.1998 року зборами засновників Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне об'єднання «ІНМО» вирішено вивести їх зі складу засновників та продати їм приміщення магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1», яке розташоване за адресою АДРЕСА_1, а також передати їм в користування земельну ділянку, площею 0,152 га із складу земель товариства, розташовану в м. Феодосія, по Керченському шосе під магазином «ІНФОРМАЦІЯ_1». Договір купівлі-продажу магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1», розташованого за адресою АДРЕСА_1, було укладено між товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо –комерційне об'єднання «ІНМО» та  ОСОБА_6, ОСОБА_7 21 серпня 1998 року. 23 січня 1997 року рішенням виконавчого комітету Феодосійської міської ради АР Крим ТОВ «ВКО ІНМО» було дозволено проведення реконструкції магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1, із збільшенням етажності та доведення його площі до 600 кв.м. Рішенням Феодосійської міської ради АР Крим від 31 жовтня 1997 року було затверджено технічну документацію по встановленню меж земельної ділянки в натурі, і ТОВ «ВКО «ІНМО» було надано у користування земельну ділянку 0,10 га по АДРЕСА_2 для обслуговування  магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1», розташованого за адресою АДРЕСА_1.

04 серпня 1998 року директор ТОВ «ВКО «ІНМО» звернувся із заявою до міського голови м. Феодосія із заявою про вилучення частини земель ТОВ «ВКО «ІНМО» площею 1520 кв.м та передання їй та її чоловіку, як власникам магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1». 06 серпня 1998 року директор ТОВ «ВКО «ІНМО» звернувся із заявою про видачу Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою, у тому ж числі і на магазин «ІНФОРМАЦІЯ_1», який товариству не належав, а належав їй із чоловіком на праві приватної власності. Отже, ТОВ «ВКО «ІНМО» отримало Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою без врахування, що позивач та її чоловік є власниками магазину. Відповідно до ст. 30 Земельного кодексу України,  що діяв на момент отримання Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою, при переході права власності на будівлю, переходить також право користування даною земельною ділянкою. Крім того, позивач разом з чоловіком закінчили реконструкцію вказаного магазину по технічній документації раніше виготовленій  ТОВ «ВКО «ІНМО». Отже, є всі правові підстави для визнання за ними права власності на самочинно проведені зміни до магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1».

19 травня 2009 року позивачем змінено позовні вимоги, відповідно до змін позивач  просить визнати недійсним Державний акт на право постійного користування землею, виданий товариству з обмеженою відповідальністю «ВКО «ІНМО»  Феодосійською міською радою АР Крим 18 листопада 1998 року, визнати недійсним п 1.5 рішення 20 сесії 22 скликання Феодосійської міської ради АР Крим від 26 березня 1998 року №324 «Про затвердження технічної документації з встановлення меж в натурі земельних ділянок та оформлення документів на право постійного користування землею». Додатковою підставою для визнання недійсним вказаного спірного Державного акту позивачем зазначено невідповідність його Інструкції про порядок видачі реєстрації та зберігання державних актів, а саме, внесення виправлень до даного акту. Стосовно позовних вимог про визнання права власності на самовільну будівлю, визнання права на користування земельною ділянкою, зобов'язання Феодосійську міську раду АР Крим укласти договір оренди та зобов'язання ФМБРТІ вчинити певні дії заявлено клопотання про залишення їх без розгляду.

Ухвалою Феодосійського міського суду від 14 жовтня 2009 року позовні вимоги про визнання права власності на самовільну будівлю, визнання права на користування земельною ділянкою, зобов'язання Феодосійську міську раду АР Крим укласти договір оренди та зобов'язання ФМБРТІ вчинити певні дії залишено без розгляду.

02 квітня 2007 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне об'єднання «ІНМО» звернулося із зустрічним позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_7, треті особи - Феодосійська міська рада АР Крим, Феодосійське міське управління земельних ресурсів АР Крим про знесення незаконної будівлі, самовільно збудованої на чужій земельній ділянці, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, стягнення моральної шкоди, мотивуючи свої вимоги тим, що у ТОВ «ВКО «ІНМО» у постійному користуванні знаходиться земельна ділянка площею 0,6 га за адресою АДРЕСА_1. Право постійного користування вказаною земельною ділянкою підтверджується Державним актом на право постійного користування землею від 18.11.1998 року. 21 серпня 1998 року магазин «ІНФОРМАЦІЯ_1» продано ОСОБА_7 та ОСОБА_6, однак, у подальшому, у липні у 2000 року ОСОБА_6 самовільно зруйнували бетонну огорожу та почали будувати без дозволу та проектної документації капітальну двухповерхову споруду. На неодноразові звернення про припинення будівництва відповідачі не реагували. За результатами проведеної 23.10.2000 року перевірки,  інспекцією ДАБК м. Феодосія на ОСОБА_7 складено протокол та 24.10.2000 року на нього накладено адміністративне стягнення за проведення самовільного будівництва приміщення за адресою АДРЕСА_1. Таким чином, ТОВ ВКО «ІНМО» вважає, що товариству відповідачами незаконним захватом їх земельної ділянки, самовільним будівництвом та веденням проти товариства численних судових процесів, спричинено  значну моральну шкоду.

Рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 14 грудня 2011 року у задоволенні позову ОСОБА_6 та зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне об'єднання «ІНМО» відмовлено.   

 В апеляційній скарзі ОСОБА_6 посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 14 грудня 2011 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги, та відмовити по іншим підставам у задоволенні зустрічного позову.

Апелянт посилається на те, що з укладенням договору купівлі-продажу магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1», відповідно до ст. 30 Земельного кодексу України перейшло і право користування земельною ділянкою, площею 0,152 га, яка відведена для обслуговування вказаного магазину.

Також апелянт вважає, що суд першої інстанції безпідставно дійшов до висновку про те, що позивач не скористалася своїм правом на отримання земельної ділянки для обслуговування магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1», оскільки даний факт підтверджується неодноразовими зверненнями до Феодосійської міської ради АР Крим про надання їй та її чоловіку в користування спірну земельну ділянку, чи укладення з ними договору оренди на вказану спірну земельну ділянку.

Крім того, апелянт вважає, що ТОВ «ВКО «ІНМО» незаконно отримало Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою, на якому знаходиться нерухоме майно, яке перебуває у власності інших осіб.

Апелянт посилається на те, що Державний акт на право постійного користування землею від 18 листопада 1998 року є недійсним, оскільки у ньому наявні виправлення розміру земельної ділянки.

Апелянт також вважає, що підставами для відмови у задоволенні зустрічного позову є відсутність доказів наданих суду ТОВ «ВКО «ІНМО» .

Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши наведені у скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню по наступним підставам.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_6, суд першої інстанції виходив з того, що у ТОВ «ВКО ІНМО» не було права користування спірною земельною ділянкою на момент купівлі-продажу позивачем магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1», а тому немає підстав вважати, що право користування спірною земельною ділянкою автоматично перейшло до ОСОБА_6

Відмовляючи ТОВ «ВКО ІНМО» у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції виходив з того, що самовільне будівництво за адресою АДРЕСА_1, фактично було здійснено малим приватним підприємством «Міранда», а отже відсутні правові підстави для зобов'язання ОСОБА_6 знести вказані самовільні будівлі. Крім того, відсутні докази, про те, що ОСОБА_6  зруйнувала огорожу за вказаною адресою, а отже відсутні підстави для зобов'язання її відновити вказану огорожу .  

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується частково по наступним підставам.

Відповідно до статті 16 ЦПК України не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Пунктами 1, 3 ч. 1 ст. 15 ЦПК України встановлено, що суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Згідно із ч. 1 ст. 1, ст. ст. 2, 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких сторонами є юридичні особи та громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, розглядаються господарськими судами.

Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року N 2 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції", вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд повинен виходити з того, що згідно зі ст. 124 Конституції України юрисдикція загальних судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, а за частинами першою і другою ст. 15 ЦПК у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за КАС України (ст. 17) або ГПК України (ст. ст. 1, 12) віднесено до компетенції адміністративних чи господарських судів. Оскільки згідно зі ст. 16 ЦПК України не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом, суд відкриває провадження у справі в частині вимог, які належать до цивільної юрисдикції, і відмовляє у відкритті провадження у справі щодо вимог, коли їх розгляд проводиться за правилами іншого судочинства.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 були засновниками Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче-комерційне об'єднання «ІНМО». 23 січня 1997 року рішенням виконавчого комітету Феодосійської міської ради АР Крим № 50 ТОВ «ВКО «ІНМО» було дозволено проведення реконструкції магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1» з збільшенням етажності та доведення площі до 600 кв.м. (Т.1 а.с.8). 31 жовтня 1997 року рішенням Феодосійської міської ради АР Крим № 208 було затверджено технічну документацію по встановленню меж земельної ділянки в натурі, і ТОВ «ВКО «ІНМО» було надано у постійне користування земельну ділянку 0,10 га по АДРЕСА_1 для обслуговування  магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1». (Т.1 а.с.9). 26 березня 1998 року рішенням виконавчого комітету Феодосійської міської ради АР Крим № 324 ТОВ «ВКО «ІНМО» було затверджено технічну документацію з встановленням меж в натурі  земельної ділянки та оформлення документів на право постійного користування земельною ділянкою, площею 0,42 га для автостоянки за адресою АДРЕСА_1. (Т1. а.с. 114). Пунктом 2 вказаного рішення зобов'язано ТОВ «ВКО ІНМО» оформити Державний акт на право постійного користування вказаною земельною ділянкою.

13.07.1998 року зборами засновників Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче-комерційне об'єднання «ІНМО» вирішено вивести ОСОБА_6 та ОСОБА_7 зі складу засновників вказаного товариства та продати їм приміщення магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1», розташоване за адресою АДРЕСА_1, а також передати їм в користування земельну ділянку, площею 0,152 га із складу земель ТОВ «ВКО «ІНМО», розташовану в АДРЕСА_1 під магазином «ІНФОРМАЦІЯ_1». (Т.1.а.с.12).

04 серпня 1998 року директор ТОВ «ВКО «ІНМО» звернувся із заявою до міського голови м. Феодосія АР Крим про вилучення частини земель ТОВ «ВКО «ІНМО» площею 1520 кв.м та передання її власникам магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1» ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (Т.1 а.с.11). В свою чергу, 06 серпня 1998 року директор ТОВ «ВКО «ІНМО» звернувся із заявою про видачу Державного акту на право користування земельними ділянками, в тому ж числі і на земельну ділянку для обслуговування магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1», площею 0,63 га, за адресою АДРЕСА_1. (Т.1а.с.13).

21 серпня 1998 року був укладений договір купівлі-продажу магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1», розташований за адресою АДРЕСА_1 між товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо –комерційне об'єднання «ІНМО» та  ОСОБА_6, ОСОБА_7.(Т.1а.с.7). ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на період укладення вказаного договору купівлі-продажу були фізичними особами-підприємцями та придбавали магазин для своєї підприємницької діяльності.

Таким чином, відносини, які виникли між товариством з обмеженою відповідальністю «Виробниче –комерційне об'єднання «ІНМО» та фізичними особами –підприємцями ОСОБА_6, ОСОБА_7 щодо магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1» підпадають під дію господарського судочинства.

Крім того, 25 квітня 2003 року рішенням виконавчого комітету Феодосійської міської ради АР Крим № 717 було затверджено проект відводу суб'єктам підприємницької діяльності ОСОБА_6 та ОСОБА_7 земельної ділянки, розташованої за адресою АДРЕСА_1, для комерційної діяльності, площею 0,159 га, для обслуговування магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1». (Т.1 а.с.24). 3 червня 2003 року був укладений договір оренди земельної ділянки, площею 0,159 га, розташованої за адресою АДРЕСА_1, між Феодосійською міською радою АР Крим та  суб'єктами підприємницької діяльності ОСОБА_6 та ОСОБА_7, з цільовим призначенням цієї земельної ділянки – комерційна діяльність. (Т.1 а.с.25). Рішенням господарського суду АР Крим від 30 вересня -19 жовтня 2004 року, яке набрало законної сили, по справі за позовом ТОВ «ВКО «ІНМО» до Феодосійської міської ради, третіх осіб суб'єктів підприємницької діяльності ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про визнання недійсним рішення, позов було задоволено частково та визнано недійсними пункти 1,2,подп.4.1,4.2, пункти 4,5,6,7 рішення виконавчого комітету Феодосійської міської ради АР Крим № 717 від 25 квітня 2003 року про надання суб'єктам підприємницької діяльності ОСОБА_6 та ОСОБА_7, земельної ділянки, розташованої за адресою АДРЕСА_1, для комерційної діяльності, площею 0,159 га, для обслуговування магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1». (Т1. а.с 206-210).

Рішенням господарського суду АР Крим від 14 червня 2005 року по справі за позовом ТОВ «ВКО «ІНМО» до суб'єктів підприємницької діяльності ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про визнання недійсним договору оренди, позов було задоволено та визнано недійсним договір оренди земельної ділянки, площею 0,159 га, розташованої за адресою АДРЕСА_1, укладений 3.06.2003 року між Феодосійською міською радою АР Крим та  суб'єктами підприємницької діяльності ОСОБА_6 та ОСОБА_7.(Т1. а.с 26-27). Ухвалою вищого адміністративного суду України від 30 жовтня 2007 року рішення господарського суду АР Крим від 14 червня 2005 року залишено без змін (Т.1 а.с.76-78).   

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не врахував, що спірні відносини щодо користування земельною ділянкою, розташованою за адресою АДРЕСА_1, визначеною для комерційної діяльності, для обслуговування магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1» виникли між ТОВ «ВКО «ІНМО» та суб'єктами підприємницької діяльності ОСОБА_6 та ОСОБА_7, та безпідставно прийняв до свого провадження  позов, оскільки вказаний спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства (ст. 12 ГПК України).

На теперішній час, ОСОБА_7 18 березня 2009 року помер і його правоприємником стала ОСОБА_6 (Т.1 а.с.110), яка є суб'єктом підприємницької діяльності і продовжує бути учасником спірних відносин, щодо ті є самої земельної ділянки, за адресою АДРЕСА_1, з метою отримання її для комерційних цілей, а отже вказані спірні відносини необхідно розглядати в господарському провадженні.   

Крім того,  з матеріалів справи вбачається та вірно встановлено, судом першої інстанції, що самовільне будівництво за адресою АДРЕСА_1, фактично було здійснено малим приватним підприємством «Міранда», а отже спірні відносини щодо вказаного самочинного будівництва виникли між ТОВ «ВКО «ІНМО»  та малим приватним підприємством «Міранда», що також є предметом розгляду господарського судочинства.   

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає що судом першої інстанції порушені норми процесуального права, та приходить до висновку про скасування рішення суду першої інстанції, та вважає необхідним закрити провадження у справі.

З оглядом на наведене, керуючись ст.ст. 303, п.4 ч.1 ст. 307, п. 4 ч. 1 ст. 309, 313, 314, 316 ЦПК України колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії –

УХВАЛИ Л А :

 Апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 14 грудня 2011 року – задовольнити частково.

Рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 14 грудня 2011 року скасувати, провадження у справі за позовом ОСОБА_6 до Феодосійської міської ради АР Крим, Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне об'єднання «ІНМО», треті особи - Феодосійське міське управління земельних ресурсів, Феодосійське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації АР Крим, інспекція Державного архітектурно-будівельного контролю про визнання недійсним Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою, визнання частково недійсним рішення, та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне об'єднання «ІНМО» до ОСОБА_6, треті особи - Феодосійська міська рада АР Крим, Феодосійське міське управління земельних ресурсів АР Крим про знесення незаконної будівлі, самовільно збудованої на чужій земельній ділянці, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, поновлення огорожі та стягнення моральної шкоди - закрити.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

 Г.В. Редько В.О.Полянська Т.І. Моісеєнко