Справа №2-1205/11

Провадження №2/406/155/2012

Р І Ш Е Н Н Я

14 січня 2012 р. Верхньодніпровський районний суд Дніпропетрвоської області

в складі:

головуючого- судді Дігтярь Н.В.

при секретарі- Демяненко С.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Верхньодніпровськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дітей та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, треті особи орган опіки та піклування Верхівцевської міської ради, служба у справах дітей Верхньодніпровської районної державної адміністрації, про визначення місця проживання дітей,

                                                                 В С Т А Н О В И В:

      До суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про визначення місця проживання  їх двох сумісних малолітніх дітей на підставі ст..161 СК України разом з ним за адресою АДРЕСА_1, посилаючись на те, що  14 грудня 1991р зареєстрували шлюб з відповідачкою. Від шлюбу мають двох сумісних малолітніх дітей: ОСОБА_3,  ІНФОРМАЦІЯ_1 народження та ОСОБА_4,  ІНФОРМАЦІЯ_2у народження.

      Наприкінці літа 2011року відповідачка залишила сім’ю та пішла проживати до своєї матері, написавши йому розписку про те, що добровільно залишає сім’ю та дітей.

      На теперішній час дружина вимагає повернути їй дітей, неодноразово зверталася до міліції з заявами, що він без її згоди утримує дітей.

      На теперішній час він має роботу, самостійний дохід і постійне місце проживання Спиртними напоями не зловживає, за місцем роботи і проживання характеризується позитивно, добре відноситься до дітей.

      Відповідачка не працює, не має самостійного доходу, майже не займалася вихованням дітей. Крім того страждає на психічну хворобу та перебуває на обліку у лікаря-психіатра районної лікарні . За таких умов вважає, що дітям краще буде проживати разом з ним.

      З зустрічним позовом до суду звернулася ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання двох їх сумісних малолітніх дітей разом з нею за адресою АДРЕСА_2, посилаючись на те, що діти тимчасово мешкають разом з батьком, оскільки той не надає їй можливості проживати разом з дітьми та спілкуватися з ними, змусив її піти з квартири, тому вона мешкає в матері, оскільки стосунки між нею та чоловіком погіршилися і спільне проживання стало неможливим, тому вона змушена була його залишити. Однак, дітей відповідач їй не віддав, вона вимушена була піти сама, діти залишилися мешкати з відповідачем. Спілкуватися з дітьми відповідач їй не дозволяє, потрапити в квартиру де мешкають діти вона не має можливості, відповідач до квартири її не впускає.

      Враховуючи те, що відповідач неправильно ставиться до процесу виховання дітей, не дає їй можливості як матері дітей спілкуватися з ними, приймати участь у їх вихованні, вона змушена була звернутися до органу опіки та піклування міської ради, служби у справах дітей районної державної адміністрації, прокуратури району.

      Вона неодноразово приходила до відповідача з метою зустрітися з дітьми, приймати участь у їх вихованні та утриманні, чому відповідач перешкоджає, до квартири не впускає, знаходить різні причини щоб уникнути їх побачення з дітьми.

      На час роботи відповідача діти перебувають під наглядом його родичів,  сам в повній мірі не має змоги надавати дітям увагу та догляд в повній мірі і їй не дає таку можливість.

      Вона на теперішній час знаходиться у відпусті по догляду за дитиною віком трьох років, отримує державну допомогу з цього приводу, має постійне місце проживання, спиртними напоями не зловживає. За місцем роботи характеризується позитивно, умови для проживання дітей в будинку ї матері  задовільні.

        В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві. Позовні вимоги за зустрічним позовом не визнав, посилаючись на те, що до народження сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2. все в їх сімїї було добре. А через два тижні після пологів поведінка відповідачки стала неадекватно: вона перестала спати. Погано їла, не слідкувала за собою, не орієнтувалася в часі. В лютому 2011р пішла жити до своєї матері, викликали їй лікаря, призначили лікування. Через вісім днів вона повернулася. 15 березня 2011р вона намагалася повіситися в кімнаті, де перебувала дитина, він викликав швидку, її забрали до лікарні, а на слідуючий день до обласної психіатричної лікарні, де вона перебувала до 28 квітня 2011року. Потім дружина прохала найняти няню стала говорити, що їм було краще жити без ОСОБА_4. Він зрозумів, що після спілкування з дитиною їй стає гірше. 27 серпня ц3011р відповідач пішла жити до матері, пояснивши, що не хоче жити з дитиною. Діти залишилися з ним, бо відповідачка просила віддати дитину до дитбудинку або позбавити її батьківських прав. Старший син сам вирішив жити з ним, сказав, що не хоче іти з квартири.

 Через деякий час дружина стала приходити до їх будинку, агресивно себе вела. Сиділа на лавці біля під’їзду, а потім дзвонила до міліції, що він не впускає її. Він працює змінно, і коли на роботі –дитина знаходиться у його матері. Їжу готують їм та перуть одежу мати та знайома ОСОБА_6 Відповідач написала за своєю ініціативою розписку, що залишає йому дітей добровільно. Він боїться за здоров’я меншої дитини, бо відповідачка психічно нездорова. Він, в свою чергу, переоформив на себе виплату по народженню дитини, утримує дітей повністю та займається їх вихованням.

        Позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 свої позовні вимоги підтримала, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві. Позовні вимоги за первісним позовом не визнала, посилаючись на те, що до останнього тижня до народження вІНФОРМАЦІЯ_2 сина ОСОБА_4, вона працювала реалі затором на центральному ринку в м.Верхівцеве. Дитина народилася неспокійно., весь час перебувала на руках. Погано спала. Чоловік не допомагав, вона нервувала. Пропало молоко. Вона з дитиною пішла до матері, де перебувала 8 днів, пила заспокійливе, їй покращало.

       Коли повернулася, чоловік став казати, що вона сурогатна мати, обзивав її, не допомагав, до дитини вночі не піднімався. Вона в нервовому стані зробила спробу суїциду. Потрапила до психлікарні, де встановили, що в неї післяпологова депресія, доведена до суїциду в домашніх умовах.

       Розписку, на яку посилається позивач, написав він, а її заставив переписати, свідків при написанні розписки не було.

       Вдруге до лікарні потрапила з ініціативи чоловіка, після чого пішла від нього до матері, бо не могла більше перебувати з ним в одній квартирі. Дитину не забрала, бо Арме знаходився у няні., бо вона вийшла на роботу, коли повернулася - дитини  вдома не було, чоловіка також. А вранці він приїхав і сказав, щоб дитину вона не чекала. Вона звернулася до міліції, потім в службу у справах дітей. В прокуратуру.

       На теперішній час старша дитина житиме з батьком, а менша - з бабусею. Ключі від квартири чоловік в неї забрав, в квартиру не допускає. Старший син відмовляється брати від неї подарунки. З меншим фактично не бачиться.

        Представник трьох особи- орану опіки та піклування Верхівцевської міської ради підтримала позовні вимоги ОСОБА_2, оскільки орган опіки та піклування вивчивши умови проживання дітей у обох батьків, які є задовільними, їх характеристики, відношення до дітей та вважає, що дітям краще проживати разом з матір’ю, про що було прийнято постанову, яку затверджено рішенням виконкому Верхівцевської міської ради.

       Третя особа- Служба у справах дітей Верхньодніпровської райдержадміністрації до суду не направила свого представника, про ден розгляду справи повідомлена належним чином.

        Суд, вислухавши пояснення сторін, представника третьої особи, дослідивши докази по справі, вважає, що позовні вимоги позивача ОСОБА_1 задоволенню не підлягають, позовні вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_2 підлягають задоволенню частково  за слідуючими підставами:

        ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають у зареєстрованому шлюбі з  14 грудня 1991р.

        Від шлюбу мають двох сумісних дітей: неповнолітнього сина ОСОБА_3,  ІНФОРМАЦІЯ_1 народження  та малолітнього сина ОСОБА_4,  ІНФОРМАЦІЯ_2року народження.

        Сім’я ОСОБА_1 мешкала в квартирі АДРЕСА_1, наймачем якої є позивач ОСОБА_1 В квартирі зареєстровані подружжя ОСОБА_1 та двоє їх дітей.

        Після народження ІНФОРМАЦІЯ_2року сина ОСОБА_4 відповідачка ОСОБА_8  зненацька захворіла, зі слів позивача - стала мало уділяти уваги дитині, віддалятися від неї, погано доглядала за дитиною, мала місце спроба суїциду і потрапила до Дніпропетровської клінічної психіатричної лікарні, де перебувала на лікуванні з 18 березня 2011р по 28 квітня 2011р (а.с.17).

        Влітку 23011р сім’я ОСОБА_1 разом з дітьми відпочивала на морі, по приїзду стан здоров’я відповідача погіршився і вона знову потрапила до психіатричного відділення Верхньодніпровської центральної районної лікарні де перебувала на лікуванні в період з 28 липня 2011р по 26 серпня 2011р з діагнозом: депресивний епізод середнього ступеня важкості. (а.с.6, 7).

        Після одужання відповідач ОСОБА_8 залишила сім’ю та пішла жити до своєї матері за адресою АДРЕСА_2, де мешкає до теперішнього часу.

        Діти залишилися проживати з батьком.

         З вказаного часу між батьками виник спір про місце проживання дітей.

         Відповідно л ост.161 СК України  якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

         Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків щодо виконання своїх батьківських обов’язків, особиста прихильність дитини до кожного із них,  вік дитини, стан її здоров я,  та інші обставини, зо мають істотне значення.

        Сторони суду підтвердили, що причиною захворювання відповідачки був післяпологова депресія. До цього часу відповідач не хворіла, належним чином виконувала свої батьківські обов’язки щодо старшої дитини -  сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження.

        Фактично причиною того, що відповідач пішла з сім’ї стали відносини між подружжям. Доводи позивача, що відповідачка пішла з сім’ї із-за  народження другої дитини. Відносно якого не схотіла виконувати свої батьківські обов’язки - безпідставні, оскільки відповідач відразу, як пішла жити до матері, стала  прохати позивача віддати їй дітей, на що отримала відмову, внаслідок чого стала звертатися до різних державних установ за допомогою у вирішення питання повернення їй дітей, про що підтвердив позивач у своїй позовній заяві.

        Також не знайшли підтвердження доводи позивача, що відповідач пішовши жити до матері, припинила піклуватися дітьми, майже не займалася їх вихованням.

        Так, сам позивач підтвердив, що до народження другої дитини відповідач належним чином виконувала свої материнські обов’язки відносно старшої дитини. Непередбачуваною стала її поведінка після народження другої дитини. Але встановлено, що причиною цього стала хвороба відповідачки.

        Так, свідок ОСОБА_10 суду пояснив, що після народження другої дитини відповідачка захворіла і потрапила до психіатричної лікарні, відмовлялася їхати додому до дітей, говорила, що вони їй непотрібні. Відповідачка мала якийсь підозрілий вид, не як нормальна людина. Потім написала позивачу розписку, що відмовляється від дітей. Він не був присутнім при написанні розписки, але підписав її на прохання позивача.

        Свідок ОСОБА_6 суду пояснила, що  вони дружать сім’ями з навальними. Раніше сім’я ОСОБА_1 була нормальна. Після народження другої дитини у відповідачки сталися проблеми зі здоров’ям. Приїздила з дитиною до неї, говорила, що не знає чим годувати дитину, яка була одіта в одежу якогось більшого розміру. Після повернення з відпочинку на морі, ОСОБА_1 приїхали до них, відповідачка стала збиратися жити до своєї матері,  всі її умовляли не йти, а вона пішла, написавши розписку. В цей час її поведінка та вид були нездорової людини, розмовляла як на останньому подиху. На теперішній час позивач сам утримує та виховує дітей. Вона допомагає позивачу, готує їжу на дві сім’ї - свою та позивача.

       Таким чином, судом встановлено, що станом на 26 липня 2011року, під час написання розписки про залишення дітей позивачу, на яку посилається позивач, відповідач вже перебувала в хворобливому стані, що підтверджується як показаннями вищенаведених свідків так і тими обставинами, що вже з 28 липня 2011р вона перебувала у психіатричному відділенні районної лікарні  з діагнозом: депресивний епізод середнього ступеня важкості, куди її відвіз позивач.  

       Тому, суд не може прийняти розписку як доказ залишення відповідачкою дітей, внаслідок небажання виконувати свої материнські обов’язки, небажання  виховувати та жити разом з дітьми.      

       Так, свідок ОСОБА_11 суду показала, що  на території будинку, де мешкає сім’я ОСОБА_1, знаходиться магазин в якому вона з кінця 2011р по теперішній час працює продавцем. Неодноразово бачила як відповідачка приходить  додому, сидить біля будинку на лавці, їй пояснювала, що не пускають до квартири. Інколи вона бачила як відповідачка з позивачем та маленькою дитиною гуляли в дворі. Іншого разу бачила як позивач гуляв з дитиною в дворі, потім сів в машині і поїхав, і відразу до двору прийшла відповідачка.

     Іншого разу, перебуваючи в магазині, відповідачка включила  гучний зв'язок на телефону,  і вона чула як позивач запитав- чого хочеш? Вона пояснила, що погуляти з дитиною. А позивач сказав, що до рішення суду гуляти з дитиною не будеш, а після суду буде гуляти з дитиною він.

     15 грудня 2011р вона бачила як відповідачка зайшла в будинок, і відразу вийшла, плакала, сказала, що чоловік штовхнув. Речі також забирала з працівниками міліції.

     Потім від позивача вона дізналася що у відповідачки з головою щось. До квартири відповідачка  приходила по 2-3 рази на тиждень

     Свідок ОСОБА_12 суду пояснила, що сім’ю ОСОБА_1 знає давно. Діти на теперішній час проживають з батьком, він насильно їх забрав. Відповідачка терпіла поведінку позивача до останнього,  боялася, він погрожував, що дітей вона не буде бачити, не дозволяв відповідачці спілкуватися з іншими людьми.

     В неробочий час відповідачка вдома з дітьми. А позивач їхав дол. ОСОБА_6 Неодноразово відповідачка приходила вранці на базар, де працювали вони. З синцями на обличчі. Вони почали торгували на базарі біля десяти років і вона бачила які відносини у ОСОБА_1. Позивач намагався створити про відповідачку думку, що та хвора.

     Після того як відповідач пішла від позивача, він не пускав її до дітей до квартири . Декілька разів вона разом з відповідачкою ходила до їх квартири, видно було, що в квартирі хтось є, біля порогу стояли черевики великого розміру, біля гаража стояла машина позивача, що підтверджувало, що він був вдома, але двері не відкривали.

       До народження другої дитини на людях відносини ми між подружжям були нормальні, але вона бачила, що позивач до дружини відноситься не дуже добре. Відповідачка залишила сім’є із-за відносин з позивачем.

      Свідок ОСОБА_13 суду показала, що  відповідачка прийшла до неї в кінці липня- на початку серпня 2011року, сказала, що хоче вийти на базар працювати, а вона щоб погляділа меншу дитину, оскільки сама перебувала у декретній відпустці. ОСОБА_1 привезли дитину, а біля трьох годин подзвонив позивач. Сказав, що відповідачка з речами залишила їх. Біля двадцятої голини позивач приїхав, поло прохав залишити дитину на ніч, а відповідачці сказав, що дитини немає у неї. Після чого позивач ще 3-4 рази привозив дитину до неї глядіти, коли виходив на роботу. В подальшому вона побачила відповідачку на лавці під будинком, де мешкає сім’я ОСОБА_1 і де живуть її, свідка, батьки, коли приходила до батьків. Відповідач дуже переживала, казала, що позивач не пускає її.

     Декілька раз бачила як позивач був вдома, вона тоді дзвонила відповідачці, щоб та приходила - позивач вдома. Відповідачка приходила до квартири, але він її в впускав. Відповідачка від дитини не відмовлялася.

     Таким чином, в ході судового розгляду встановлено, що відповідач від дитини не відмовлялася,  не мала намір залишити дітей проживати з батьком, не мала намір не утримувати дітей.

      Згідно акту депутата Верхівцевської міської ради №67 від 12 листопада 2011року-ним була проведена бесіда з мешканцями будинку АДРЕСА_3, в якому мешкає сім’я ОСОБА_1. Подружжя посварилося і відповідач змушена була піти проживати до матері. Після сварки чоловік дітей дружині не віддав, вони залилися з ним.(а.с52).

      В судовому засіданні неповнолітній ОСОБА_3 пояснив, що хоче жити разом з батьком, бо мама їх покинула. Все змінилося після народження братика ОСОБА_4. Мама разом з ОСОБА_4 пішла до бабусі, потім повернулася. А останній раз, чотири місяці тому, сказала, що залишає їх з батьком, він їх підніме, бо сильний, забрала речі і пішла. Після того він рідко її бачив, інколи вона приходила до квартири, але тільки сварилася та кричала, на них з братом уваги не звертала. Оскільки вона їх покинула, обманула, тому він не хоче жити з нею. Також декілька раз приходила мама до нього до школи. Але тільки розказувала який поганий батько. Вона купила йому куртку, але він відмовився її брати, бо в нього є куртка.

      Згідно довідки - характеристики (а.с.54)- ОСОБА_2. впродовж семи років навчання її сина ОСОБА_3 постійно займалася вихованням сина, брала активну участь у житті класу, неодноразово обиралася членом батьківського комітету.

     При вирішення питання місця проживання дитини, суд враховує слідуюче  в ході судового розгляду справи встановлено, що відповідач пішла з сім’ї внаслідок стосунків, які склалися між нею та чоловіком, а не щоб покинути дітей. Станом на час написання розписки, що вона залишає дітей батькові- відповідач перебувала у хворобливому стані, що підтвердили суду свідки та факт, що через день після написання розписки вона потрапила до психіатричного відділення.

     На теперішній час стан здоров’я відповідачки задовільний. З часу, коли вона залишила позивача, до лікарні вона вже не зверталася і на лікуванні не перебувала.

      Посилання позивача, що він боїться за дитину внаслідок стану здоров’я відповідачки нічим не підтвердженні. Суду не надано жодного доказу протиправної, агресивної поведінки відповідачки відносно дитини, залишення дитини без нагляду або неналежний нагляд за дитиною. Поки вони мешкали разом.

      З часу, коли відповідач залишила позивача, він перешкоджає їй у спілкуванні з дитиною, що знайшло своє підтвердження у вище наведених доказах. Старший сина ОСОБА_3 налаштований проти матері, стверджуючи, що вона їх покинула, що не відповідає дійсності.

      Умови проживання обох з подружжя фактично рівноцінні: позивач мешкає в двокімнатній квартирі, і є її наймачем. Відповідач мешкає вдвох зі своєю матір’ю в пятикімнатному приватному будинку, належному матері. Умови проживання для дітей в квартирі та будинку задовільні, що підтвердила суду представник органу опіки та піклування та підтверджується актом обстеження матеріально-побутових умов проживання ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_2 (а.с.35)., та рекомендовано суду визначити місце проживання дітей з матір’ю.

      Згідно пояснень позивача - стан його житла також був обстежений представником органу опіки та піклування, що підтвердив представник органу опіки та піклування, але акт суду позивач не надав.

      Як позивач так і відповідачка позитивно характеризуються за місцем роботи і місцем проживання (а.с.13, 14, 33,34).

      Суду позивачем не надано доказів невиконання відповідачкою своїх батьківських обов’язків.

      Орган опіки та піклування при виконкомі Верхівцевської міської ради від  16 листопада 2011року вирішив клопотати перед судом про визначення місця проживання дітей з матір’ю в АДРЕСА_2. Дану постанову  було затверджено рішенням виконкому Верхівцевської міської ради 17 листопада 2011р №209/2.

       В ході судового розгляду справи не знайшло свого підтвердження що відповідач приділяє меншу увагу до дитини та турботу про неї, ніж позивач.

      Крім того, встановлено, що позивач змушений звертатися за допомогою в догляді за однорічним ОСОБА_4 як до своїх родичів, залишаючи дитину бабусі на час свого перебування на роботі, так і знайомих,  які допомагають готувати їжу.

       Відповідач навпаки, перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею віку трьох років. Отримує державну допомогу, крім того, позивачем на своє ім’я переоформлено отримання виплати при народженні дитини, яку повинна отримувати мати.

       За Декларацією прав дитини від 20 листопада 1959року- дитина може бути розлучена з матір’ю лише у винятковій ситуації. Такої виняткової ситуації в ході судового розгляду не встановлено.

        ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 народження, на теперішній час виповнився тільки рік, більше чотирьох місяців він позбавлений материнського піклування, що є неприпустимим відносно дитини, тому суд вважає необхідним визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_4. ІНФОРМАЦІЯ_2, разом з матір’ю ОСОБА_2.

       В частині позовних вимог обох батьків відносно визначення місця проживання дитини- ОСОБА_3,  ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, суд враховує слідуюче: на час вирішення спору він досягнув віку 14 років, він визначився, що буде проживати разом з батьком ОСОБА_1.

     Згідно ч.3 ст.160 СК України- якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається самою дитиною.

     Оскільки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, має право сам визначати з ким йому проживати, тому в судовому порядку не може бути встановлено таке місце проживання, тому в задоволенні позовних вимог в цій частині обом батькам слід відмовити.

    Відповідно ст..88 ЦПК України з відповідача за зустрічним позовом повинно бути стягнено судові витрати на користь позивачки в, оскільки задоволено її позовні вимоги, судові витрати становлять 137грн.. з яких судовий збір 17грн. та витрати на інформаційно-0технічне забезпечення розгляду справи 120грн.

        Керуючись ст.ст.10, 60,212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд-

                                                            В И Р І Ш И В:

        ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 про визначення місця проживання з ним дітей ОСОБА_3,  ІНФОРМАЦІЯ_1 народження та ОСОБА_4,  ІНФОРМАЦІЯ_2року народження –відмовити.

        Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково.

        Визначити місце проживання дитини ОСОБА_4,  ІНФОРМАЦІЯ_2року народження,  з матір’ю ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_2 Верхньодніпровського району.

         В задоволенні позовних вимог про визначення місця проживання з нею дитини - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження - відмовити.

     Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати в розмірі 137грн.

       Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня оголошення рішення..

       Повний текст рішення складено 22 січня 2012року.

Головуючий-