РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

                                                                                                                     Справа № 2/0525/41/12

КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДОНЕЦЬКА

16 лютого 2012р.                                                                                                     м. Донецьк

у складі:                                                  судді -               ЖОЛТОГО Д.В.

                                                               при секретарі –СЛОКВЕНКО О.А.

за участю                              представника позивача –ОСОБА_1

                                         представника відповідача –ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому  засіданні в залі суду в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Страхового товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія»«про стягнення матеріальної та моральної шкоди, спричинених в наслідок дорожньо-транспортної пригоди а також втраченої вигоди»,   -

ВСТАНОВИВ:

          Позивач ОСОБА_3 звернувся до Кіровського районного суду м. Донецька з позовом до  ОСОБА_4 «про стягнення матеріальної та моральної шкоди, спричинених в наслідок дорожньо-транспортної пригоди».

          Свої позовні вимоги мотивує наступним.

                    25 січня 2010 року в 14.15 відповідач ОСОБА_4, керуючи автомобілем марки «Форд», державний номер НОМЕР_1, власником якого він є, рухаючись по вул. Купріна у Кіровському районі м. Донецька, у порушення вимог п. 12.1 Правил дорожнього руху України, не вибрав безпечну швидкість руху, не урахував дорожню обстановку та скоїв зіткнення з автомобілем марки «Мерседес», державний номер НОМЕР_2, яким керував позивач рухаючись по вул. Купріна, який належить йому на праві приватної власності.

За наслідками розгляду протоколу про адміністративне правопорушення, складеного за фактом ДТП за участю водія ОСОБА_4, постановою суді Кіровського районного суду м. Донецька від 30 жовтня 2010 року провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_4 закрито за спливом строку накладення адміністративного стягнення за ст. 124 КУоАП.

Таким чином, в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення за статтею 124 КУоАП. Це рішення, яке є чинним, однозначно свідчить про наявність вини саме ОСОБА_4 у вчиненні 25 січня 2010 року ДТП, так як у діях позивача відсутні ознаки складу правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України.

Позивач вказує, що при зіткненні його автомобіль отримав значні технічні ушкодження. Згідно з висновком експерта-товарознавця від 02 березня 2010 року, величина матеріальних збитків, завданих його автомобілю становить 27 683 гривень 74 копійок, вартість проведення цієї експертизи становить 150, 00 гривень, витрати на правову допомогу складають 1 200, 00 гривень.

Також внаслідок цього ДТП позивачу заподіяно моральну шкоду, яка полягає у душевних стражданнях, яких він зазнав у зв’язку з ушкодженням власності - автомобіля, та неможливості протягом тривалого часу користуватися автомобілем за його призначенням, порушенням нормальних життєвих зв’язків, певним ударом престижу. Також він був змушений витрачати багато часу та неодноразово відвідувати авторинок та магазини у пошуку необхідних для ремонту запчастин, і внаслідок відсутності таких, замовляти їх особисто або через посередників у Німеччині. Розмір відшкодування моральної шкоди позивач  визначає у сумі 2 500, 00 гривень.

Згідно з висновком № 228/03 автотоварознавчого дослідження виконаного експертом СПД - ФО ОСОБА_5, вартості відновлювального ремонту автомобілю позивача становить 27 683 гривень 74 копійок, вартість ремонту з врахуванням фізичного зносу складає суму –12 321, 72 гривен. Відповідно до квитанції  № 6749972 від 27 грудня 2007 року, за виконання зазначеного звіту позивачем сплачено 150, 00 гривень.

Страховою компанією СК «Гарантія»з урахуванням амортизації відповідно до ст. Згідно зі ст. 29 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»у зв’язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов’язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством. Позивачу було сплачено 11 811, 72 гривен.

Однак цих коштів не вистачило для відшкодування збитків, завданих внаслідок ДТП автомобіля позивача та він був вимушений звернутися для проведення ремонту до ПП «Іскра», що займається ремонтуванням транспортних засобів. Так, у відповідності до рахунку, договору та акту прийоми та здачі виконаних робіт, що виписані ПП «ІСКРА»за кошти позивача було проведено відновлювальний ремонт його автомобіля вартість якого склала 20 840 гривень 00 копійок.

Таким чином, розмір матеріальної шкоди завданої позивачу внаслідок ДТП, яка підлягає відшкодуванню, визначається у межах фактично понесених та документально підтверджених витрат та складає 9 028, 28 гривень. Також стягненню підлягають документально підтверджені витрати на проведення автотоварознавчого дослідження вартості відновлювального ремонту автомобілю у сумі 150, 00 гривень, понесені судові витрати у сумі 229, 00 гривен.

Враховуючи, що заподіянням шкоди автомобілю позивача йому були спричинені незручності, що полягали у порушенні нормального життєвого укладу, до якого він звик,  незручностей для його родини, стресу при вчиненні ДТП, втрати часу на звернення до ДАІ, страхової компанії, суду, час перебування авто на ремонті, позивач вважає розумним і справедливим визначити розмір відшкодування завданої йому моральної шкоди у 2 500, 00 гривень.

Крім того позивач вказує, що ним були понесені витрати на правову допомогу у сумі 1 200, 00 гривень.

За таких обставин, позивач просить суд стягнути на його користь з ОСОБА_4 грошові кошти у сумі 9 028, 28 гривень в порядку відшкодування завданої матеріальної шкоди, 150, 00 гривень - відшкодування витрат на проведення автотоварознавчого дослідження, судові витрати у сумі 220, 00 гривен, в порядку відшкодування моральної шкоди – 2 500, 00 гривень, витрат на правову допомогу –1 200, 00 гривен а усього стягнути 13 098, 28 гривен.

Також, ОСОБА_3 звернувся до Кіровського районного суду м. Донецька з позовом до ОСОБА_4, Страхового товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія»«про стягнення втраченої вигоди, спричинених в наслідок дорожньо-транспортної пригоди».

Свої позовні вимоги мотивує наступним.

Згідно з висновком № 228/03 автотоварознавчого дослідження виконаного експертом СПД - ФО ОСОБА_5, вартості відновлювального ремонту автомобілю позивача становить 27 683 гривень 74 копійок, вартість ремонту з врахуванням фізичного зносу складає суму –12 321, 72 гривен. Відповідно до квитанції (додається) № 6749972 від 27 грудня 2007 року, за виконання зазначеного звіту позивачем сплачено 150, 00 гривень.

Страховою компанією СК «Гарантія»з урахуванням амортизації відповідно до ст. Згідно зі ст. 29 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»у зв’язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов’язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством. Позивачу було сплачено 11 811, 72 гривен.

Відповідно до вимог Закону страховик не відшкодовує упущену вигоду, тому позивач вимушений звертатися до суду з вимогами на підставі положень п. 2 ч.2 ст. 22 ЦК України стягнути з відповідача суму упущеної вигоди.

Позивач є фізичною особою-підприємцем, зареєстрований у встановленому порядку в єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (свідоцтво ВОЗ № НОМЕР_5), вибрав форму оподаткування зі сплатою єдиного податку, що підтверджується відповідним свідоцтвом, та як фізична особа-підприємець отримав ліцензію серії АВ № НОМЕР_6 від 30.11.2006 року, строком дії з 21.11.2006 року по 30.11.2011 року та займається наданням послуг з перевезення пасажирів автомобільним транспортом.

Займаючись цим видом підприємницької діяльності позивач використовував свій власний транспортний засіб, а саме:  автомобілем марки «Мерседес Варіо», державний номер НОМЕР_2, яким він керував під час скоєння ДТП відповідачем ОСОБА_4 з  транспортним засобом позивача.

Здійснюючи підприємницьку діяльність, позивачем 01 вересня 2009 року було укладено Договір № 2-10 (який діяв на час скоєння ДТП з відповідачем) з ПП «Шахтобудівельне управління № 14»на надання послуг по забезпеченню замовника   транспортним обслуговуванням по перевезенню працівників замовника.

У відповідності до п. 2.1 укладеного Договору, вартість послуг виконавця визначається на підставі протоколу погодження договірної ціни, що є невід’ємною частиною укладеного договору. У відповідності до зазначеного протоколу, вартість одного дня роботи мікроавтобуса «Мерседес Варіо»державний номер НОМЕР_2 встановлюється у розмірі 600 гривен. Також сторони - позивач та ПП ««Шахтобудівельне управління № 14»щомісячно підписували акти прийому-здачі виконаних авто послуг за договором. У відповідності до зазначених актів позивач отримав за надані послуги з перевезення робітників замовника у вересні 2009 року - 13 200, 00 гривен, у жовтні 2009 р. - 15 600, 00 гривен, у листопаді 2009 р.- 12 600, 00 гривен, у грудні 2009 році - 12 000, 00 гривен, у січні 2010 р. - 8 400, 00 гривен.

Усі зазначені суми за автопослуги ПП «Шахтобудівельне управління № 14»перераховувало на розрахунковий рахунок позивача в банківській установі філії Донецьке регіональне правління ПАТ Комерційного банку «Приватбанк», що підтверджується виписками банку.

Після скоєння ДТП з вини відповідача, позивач не міг надавати автотранспортні послуги за договором, у зв’язку з находженням його пошкодженого автомобіля в ремонті з 25 січня 2010 року по 28 лютого 2010 року.

У відповідності до довідки ПП «Шахтобудівельне управління № 14» про вартість простою автотранспорту, вартість простою автомобілю позивача, що був пошкоджений в результаті дорожньо-транспортної пригоди з вини відповідача склала за період знаходження в ремонті автомобіля з 25 січня 2010 року по 28 лютого 2010 року 15 000, 00 гривен.

Таким   чином,  розмір  упущеної  вигоди  завданих  позивачу  внаслідок знаходження автомобіля в ремонті складає 15 000, 00 гривень.

За таких обставин, позивач просить суд стягнути на його користь з ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 15 000, 00 грн. в порядку відшкодування втраченої вигоди, 5 000, 00 грн. в порядку відшкодування моральної шкоди та судові витрати.

Ухвалою суду від 01.11.2011 року дані позови були об’єднані в єдине провадження.

Крім того, позивач ОСОБА_3 звернувся до Кіровського районного суду м. Донецька із заявою про уточнення позовних вимог, в якій він вказує, що відповідно до Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.

За таких обставин, позивач просить суд стягнути на його користь з ОСОБА_4 суму франшизи у розмірі 510, 00 грн.

Позивач ОСОБА_3 в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку, надав суду заяву в якій просив розглядати справу у його відсутність.

Представник позивача ОСОБА_1, який діяв на підставі довіреності, в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_3 підтримав, надав пояснення аналогічні викладеним, просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_4 в судовому засіданні з позовом ОСОБА_3 не погодився, надав суду заперечення у відповідності з якими пояснив наступне.

                    1. Так в позовній заяві позивач вказує, що згідно до висновку спеціаліста від 02.03.2010 року - яким виступив СПД-ФО ОСОБА_5, загальна вартість відновлюваного ремонту його автомобілю склала 27 683 гривні 73 копійки. При цьому і в позові і у висновку зазначено, що вартість відновлюваного ремонту з урахуванням фізичного зносу автомобілю позивача (якому на час скоєння ДТП було вже 10 років) склала 12 321, 72 копійки, яка була практично в повному обсязі (за відрахуванням 500 гривень) відшкодована позивачеві у розмірі 11 811, 72 грн. страховою компанію СК «Гарантія», у якій відповідач застрахував свою цивільну відповідальність (згідно до полісу ВЕ/0760678 від 14.11.2009 року).

У довідці про ДТП від 10.02.2010 року, що є в матеріалах справи, зафіксовані пошкодження які нібито зазнав автомобіль позивача в результаті ДТП, а саме пошкодження та деформування: переднього бамперу, переднього лівого крила, капоту, передньої лівої блок фари, решітки радіатору, передньої обліцовки. Однак згідно фотознімку автомобілю позивача, який відповідач встиг зробити під час оформлення ДТП працівниками ДАІ, деякі з зафіксованих пошкоджень ними у довідці - на фотознімку не вбачаються.

Більш того, із висновку спеціаліста чітко не вбачається співпадіння пошкоджень визначних у довідці з ДТП та у висновку.

Спеціалістом проводилося лише товарознавче дослідження за яким було визначено взагалі вартість відновлюваного ремонту, а причини пошкодження тих чи інших вузлів автомобілю не встановлювалися, тобто чи дійсно пошкодження автомобілю позивача зазначені у довідці про ДТП є пошкодженнями які він зазнав в результаті ДТП, яке відбулося 25 січня 2010 року о 14 годин 15 хвилин в результаті зіткнення автомобілів сторін не визначено.

Також, з акту приймання передачі робіт між ОСОБА_6 та ПП «Іскра»від 28.02.2010 року чітко вбачається, що деякі роботи по ремонту автомобілю позивача жодним чином не пов’язані з відновлюваними ремонтом який необхідно було здійснити для відновлювання пошкоджень які автомобіль позивача зазнав саме в результаті зазначеного вище ДТП.

Так наприклад: незрозуміло розібрання правої фари та правого поворотніка, радіатора охолодження, бачку гідропідсилувача, обшивки лівої двері, лівої ручки, вікон лівої двері, сидінь салону у кількості 4 шт., обшивки салону лівої сторони, корпусу повітряного фільтру, рихтування правого переднього крила, задньої лівої боковини, заміна невідомого лівого бризговика та лівого переднього бризговика, заміна лівого переднього крила та передньої панелі та відповідно фарбування правого переднього крила, задньої лівої боковини, лівого бризговика, хімчистка салону, антикорозійну обробку всього автомобілю, поліровку кронштейних деталей, ремонту проводки, мийки автобусу, а також придбання таких запчастин як передній бампер за 4 500, 00 гривень, лівий бризговик, бачок гідропідсилювача та рідин для нього,   бокового повороту на суму 12 000, 00 гривень.

У зазначеному акті приймання передачі робіт вартість тільки запасних частин складає 28 500 гривень, вартість матеріалів складає 2 230, 00 гривень, а загальна сума акту складає 20 840 гривень, все це ставить під сумнів цей акт виконаних робіт як належний доказ та свідчить саме про те, що позивач обманним шляхом намагається додатково отримати від відповідача матеріальну вигоду.

Також позивач не надав суду доказів, які би підтверджували придбання ним запасних частин на суму 28 500, 00 гривень.

Крім того, в матеріалах справи є довідка ПП «Іскра»яка свідчить, що автомобіль позивача знаходився в ремонті на ПП «Іскра»з 25 січня 2010 року по 14 березня 2010 року, в той час як акт виконаних робіт датований 28 лютим 2010 року, що навпаки свідчить про те, що автомобіль позивача знаходився у ремонті до лютого, а ні до березня 2010 року.

Більш того, в матеріалах справи є квитанція до прибутково касового ордеру від 14 березня 2010 року за якою ПП «Іскра»нібито отримала від позивача 14 березня 2010 року за ремонт автомобілю суму у розмірі 20 840, 00 гривень, що неприпустимо відповідно до діючого законодавства, та свідчить про порушення касової дисципліни підприємством ПП «Іскра»та відповідно спростовує ти факти, що позивач придбав запчастини у автомагазині, на ринках, замовляв у Німеччині для ремонту автомобілю, так як ремонт було розпочато ПП «Іскра»25.01.2010 року - за їх довідкою завершено 14.03.2010 року, за їх актом завершено 28.02.2010 року, а гроші за ремонт та запчастини отримані 14 березня 2010 року.

Все вищезазначене свідчить про те, що позивач намагається безпідставно компенсувати загальну вартість ремонту свого строго автомобілю якій він зробив на власний розсуд використовуючи дуже зручний випадок.

Таким чином, відповідач вважає, що позивач не надав суду належних доказів, яки би свідчили, що вартість відновлюваного ремонту автомобілю, якій він нібито здійснив у ПП «Іскра»на загальну суму 20 840, 00 гривень, є саме тими необхідними витратами, які він нібито поніс для відновлення свого автомобілю після ДТП.

                    2. Крім того відповідач вказує, що він застрахував свою цивільну відповідальність (згідно до полісу ВЕ/0760678 від 14.11.2009 року) у страховій компанії СК «Гарантія».

Згідно з полісом страхування, ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну, якій підлягає відшкодуванню страховою компанією у випадку настання страхової події складає 25 500, 00 гривень. Таким чином, незрозумілі вимоги позивача, щодо стягнення витрат які він нібито поніс ні зі страхової компанії, а з відповідача. Все це можна пояснити саме тим, що страхова компанія відшкодувала тільки ти витрати позивачу які він дійсно поніс, а все інше це його незаконне намагання отримати додаткове матеріальне благо за мій рахунок.

          3. Що стосується моральної шкоди, то позивач не надав суду належних обґрунтованих доказів, які би дійсно підтверджували, що він зазнав моральної шкоди у розмірі 2 500, 00 гривень, тобто не зазначив: в чому саме було порушено нормальний життєвий уклад позивача, якими видами транспорту він користувався і чим він це може підтвердити, які незручності були доставлені його родині, в чому саме виразися його стрес при ДТП, чим може бути підтверджений  той  факт,  що  позивач  відвідував  авторинок та магазини,  та замовляв запчастини у Німеччині саме з метою здійснення ремонту автомобілю в результаті ДТП, як багато часу було ним витрачено на звернення до страхової компанії та втрачено при перебуванні автомобілю на ремонті.

          Всі обґрунтування позивача зводяться до загальних фраз та обертів,   без належного обґрунтування.

          4. Що стосується витрат на правову допомогу у розмірі 1200 гривень, то ці витрати взагалі не підтверджені жодним доказом.

Таким чином позивач не надав суду належних та допустимих доказів в розумінні ст. ст. 57-59 ЦПК України та в розумінні ст.60 ЦПК України не довів ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог у позовній заяві та не довів причинно послідовний звязок між завданою шкодою та наслідками, що настали в її результаті (в результі ДТП).

Більш того слід звернути увагу суду, що в діях позивача вбачається зловживання своїми правами, при цьому слід зазначити, що ст.13 ЦК України визначені межі здійснення цивільних прав особи.

Так згідно ч. 1 цієї статті цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. Частина 2 передбачає, що при здійсненні своїх прав особа зобов’язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.

Частина 3 передбачає, що не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах, що власно кажучи намагається гробити позивач.

Частина 4 констатує, що при здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства. Більш того, стаття 6 передбачає, що у разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п’ятою цієї статті, суд може зобов’язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

За таких обставин, відповідач вважає, що не має жодних підстав на відшкодування позивачу матеріальної та моральної шкоди яку він нібито зазнав в результаті ДТП, та відповідно компенсації усіх додаткових витрат ( в тому числі судових) які він зазнав  у зв’язку з чим просить суд в задоволенні позовної заяви ОСОБА_3 до ОСОБА_4 «про стягнення матеріальної та моральної шкоди завданої в результаті ДТП»відмовити в повному обсязі.

Позов ОСОБА_3 про стягнення втраченої вигоди відповідач ОСОБА_4 також не визнав, надав суду заперечення, у відповідності до яких пояснив наступне.

                    1. Так в позовній заяві в обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на норми матеріального права, які регулюють відшкодування шкоди ст.ст.1166-1167,1190 ЦК України та одночасно на норми матеріального права ст.ст. 22 ЦК України, тобто незрозуміла мотивувальна частина позовної заяви - чого все ж таки хоче позивач.  При цьому слід зазначити, що моральна шкода яку просить стягнути позивач у позові не визначна (в чому саме вона виражається в розумінні ст. 23 ЦК України) та необґрунтована належними доказами в розумінні ЦПК, тобто взагалі немає ніякого обґрунтування.

                    2. В обґрунтування позову позивач посилається на Договір №2-10 від 01.09.2009 року нібито укладений між ПП «Шахтобудівельне управління №14»та СПД-ФО ОСОБА_3, який за своєю правовою природою є господарським договором, так як укладений в рамках господарських правовідносин між суб’єктами підприємницької як різновид господарської діяльності, в розумінні ст.ст.3,42,181 ГК України.

Згідно до ч. 1 ст.181 ГК України «Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками».

Більш того, відповідно до ч.2 ст. 180 ГК України «Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов».

Так договір, графік, протокол узгодження договірної ціни та акти про надані послуги, які додані позивачем до договору не містять печатки СПД-ФО ОСОБА_3 і в розумінні ст. 180 ГК України є підстави вважати цій договорі неукладеним, тобто таким що не відбувся. Окрім цього у актах про надання послуг №2 и №4, наданих разом з позовом, взагалі немає підпису СПД-ФО ОСОБА_3.

                    3. Що стосується неотримання позивачем збитків у вигляді упущеної вигоди, то в процесі розгляду справи виявлено, що окрім пошкоджень завданих у результаті ДТП –ОСОБА_3 здійснював ремонт та відновлення пошкоджень свого автомобілю, яких його автомобіль зазнав не в результаті ДТП за участю відповідача.

                    4. Ставиться під сумнів і факт часу простою, як вже зазначалося в первинних
запереченнях на позов про стягнення матеріальної та моральної шкоди завданої в результаті ДТП так як позивачем надані документі які суперечать один одному, що до часу простою. Так згідно довідки ПП «Іскра», автомобіль позивача знаходився в ремонті на ПП «Іскра»з 25 січня 2010 року по 14 березня 2010 року, в той час як акт виконаних робіт датований 28 лютим 2010 року, що навпаки свідчить про те, що автомобіль позивача знаходився у ремонті до лютого, а ні до березня 2010 року. Більш того, згідно до квитанції до прибутково касового ордеру від 14 березня 2010 року ПП «Іскра»нібито отримала від позивача 14 березня 2010 року за ремонт автомобілю суму у розмірі 20 840, 00 гривень, що неприпустимо відповідно до діючого законодавства, та свідчить про порушення касової дисципліни підприємством ПП «Іскра».

                    5. Також   незрозуміло на якій   правовій підставі довідку простою автівки позивача та вартість простою надає ПП «ШСУ №14», при тому що цій транспортний засіб не належить  ПП «ШСУ №14».

                    6. З урахуванням визначеного вище   без ретельної дослідження (перевірки)   фактів у документах наданих позивачем разом з позовом (а саме у договорі, проколі, графіку та актах) неможливо зробити висновку, а чи дійсно між позивачем та ПП «ШСУ №14»мали місце правовідносини з надання послуг з автоперевезення.

Також у довідці про ДТП від 10.02.2010 року, зафіксовані пошкодження які нібито зазнав автомобіль позивача в результаті ДТП, а саме пошкодження та деформування: переднього бамперу, переднього лівого крила, капоту, передньої лівої блок фари, решітки радіатору, передньої обліцовки. Однак згідно фотознімку автомобілю позивача, який відповідач встиг зробити під час оформлення ДТП працівниками ДАІ, деякі з зафіксованих пошкоджень ними у довідці - на фотознімку не вбачаються.

          7. З урахуванням зазначених пошкоджень вбачається, що автомобіль позивача міг здійснювати перевезення при зазначених пошкодженнях, та одночасно проходити ремонт з урахуванням графіку наданого позивачем, та незрозуміло чому (з якою метою) позивач не використовував свою автівку при наявності реальної можливості її використання. Таким чином, якщо й припустити, що простой мав місце, то не з вини відповідача і відповідно до ч. 2 ст. 1166 ЦК України відповідач звільняється від відшкодування шкоди та збитків.

Таким чином, немає жодних підстав для стягнення збитків та моральної шкоди у зв’язку із їх недоведеністю та відсутністю вини з боку відповідача, а якщо й припустити, що вони мали місце, то не з вини відповідача, в зв’язку з чим відповідач у задоволенні позовної заяви ОСОБА_3 до ОСОБА_4 «про стягнення збитків»відмовити в повному обсязі.

Що стосується позовних вимог ОСОБА_3 щодо стягнення на його користь з ОСОБА_4 суму франшизи, відповідач також просив суд відмовити в цій частині, оскільки заява про уточнення позовних вимог та стягнення суми франшизи була заявлена в процесі розгляду справи та вже не може братися до уваги судом як подана поза межами стадії  судового процесу для надання доказів.

Представник відповідача ОСОБА_8, який діяв на підставі довіреності, в судовому засіданні підтримав доводи ОСОБА_4, надав пояснення аналогічні викладеним та просив суд відмовити у позові ОСОБА_3 у повному обсязі.

Представник відповідача –Страхового товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія»в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку, надав суду заяву в якій просив суд розглядати справу за його відсутності а також заперечення на позови у відповідності до яких пояснив наступне.

          15.11.2009 року між СТзДВ «Гарантія»та ОСОБА_4 був укладений поліс обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВЕ/0760578 (в подальшому - поліс ОСЦПВВНТЗ).

          25.01.2010 р. з забезпеченим за полісом ОСЦПВВНТЗ транспортним засобом відбувся страховий випадок - дорожня транспортна пригода за участю автомобілів Форд д/н НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_4 та Мерседес д/н НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3

27.05.2010 року, після отримання всіх необхідних документів, які мають відношення до даної дорожньо-транспортної пригоди, завірених у встановленому порядку, СТзДВ «Гарантія»виплатила позивачу страхове відшкодування у повному обсязі, а саме грошову суму у розмірі 11 811, 72 грн., що підтверджується платіжним дорученням № СК 01375 від 25.05.2010 року. Факт виплати страхового відшкодування та його розмір позивачем не оспорюється.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв’язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов’язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідно до ст. 33, 34 Закону, розмір збитків визначається експертом або аварійним комісаром, а страховик відшкодовує потерпілому витрати на проведення експертизи.

Відповідно до ч.2 п.12.1 Закону, страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Відповідно до заяви, СТзДВ «Гарантія»була виконана оцінка вартості матеріального збитку завданого власнику транспортного засобу, за результатами якої був складений висновок №228/03 експертного автотоварознавчого дослідження по факту спричинення пошкоджень автомобілю Мегсеdes-benz-vario, реєстраційний номер НОМЕР_4 від 02 березня 2010 р. Згідно до вказаного висновку вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Мегсеdes-benz-vario (державний номер НОМЕР_4) з урахуванням зносу складає 12 321, 72 грн. (дванадцять тисяч триста двадцять одна гривня 72 коп.).

Відповідно до п.2 вищевказаного полісу ОСЦПВВНТЗ розмір франшизи складає 510,00 грн.

Виконуючи свої зобов’язання за полісом ОСЦПВВНТЗ, СТзДВ «Гарантія»виплатила страхове відшкодування у розмірі 11 811, 72 грн. (одинадцять тисяч вісімсот одинадцять гривень 72 коп.), яке розрахувало наступним чином:

вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Мегсеdes-benz-vario (державний номер НОМЕР_4) з урахуванням зносу, розрахована експертом - франшиза за полісом = 12 321, 72 грн.-510, 00 грн. = 11 811, 72 грн.

Таким чином, СТзДВ «ГАРАНТІЯ»були належним чином виконані свої зобов’язання за полісом ОСЦПВВНТЗ.

Відшкодування страховою компанією будь-яких інших витрат позивача у зв’язку із настанням ДТП діючим законодавством не передбачено.

Крім того, що стосується позовних вимог позивача щодо стягнення втраченої вигоди, відповідач вважає що вони також не можуть бути задоволені, оскільки згідно із ст. 998 ЦК України та ст. 9 Закону України «Про страхування», страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. Непрямі збитки вважаються застрахованими, якщо це передбачено договором страхування.

Таким чином, діючим законодавством та укладеним полісом ОСЦПВВНТЗ не передбачається відшкодування страховою компанією непрямих збитків (упущеної вигоди) потерпілого.

За таких обставин, відповідач просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з СТзДВ «Гарантія»грошових сум в повному обсязі.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні суду пояснив, що він є директором ПП «Іскра». Його підприємство здійснює сервісне обслуговування автомобіля Мерседес ОСОБА_3 Ремонтні роботи вказаного автомобіля після ДТП проводило його підприємство. В автомобілі були проведені ремонтні роботи згідно замовлення ОСОБА_3, тобто було відремонтовано те, що замовив ОСОБА_3. Праве переднє крило фарбувалось, так як передня панель вварювалась до крил. Інші роботи були проведені згідно замовлення. Коли були зроблені розрахунки за ремонт не пам’ятає.   

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні суду пояснив, що він працює слюсарем-мотористом на ПП «Іскра». ОСОБА_3 є його дальнім родичем. При цьому ОСОБА_10 виступав гарантом оплати ОСОБА_3 ремонту автомобілю. Особисто ніяких ремонтних робіт він не проводив та про закупівлю запчастин і розрахунки нічого пояснити не може.

Заслухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд вважає що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Так, в судовому засіданні було встановлено, що  25 січня 2010 року в 14.15 відповідач ОСОБА_4, керуючи належним йому автомобілем марки «Форд», державний номер НОМЕР_1, рухаючись по вул. Купріна у Кіровському районі м. Донецька, в порушення вимог п. 12.1 Правил дорожнього руху України, не вибрав безпечну швидкість руху, не урахував дорожню обстановку та скоїв зіткнення з автомобілем марки «Мерседес», державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3

За наслідками розгляду протоколу про адміністративне правопорушення, складеного за фактом ДТП за участю водія ОСОБА_4, постановою суді Кіровського районного суду м. Донецька від 30 жовтня 2010 року провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_4 закрито за спливом строку накладення адміністративного стягнення за ст. 124 КУоАП.

Згідно з довідкою слідчого СВ ДТП СУ ГУМВС України в Донецькій області Юшана О.А. від 10.02.2010 року, дорожньо транспортна пригода сталася внаслідок порушення водієм ОСОБА_4 пункту 12.1 Правил дорожнього руху України.

Також винність ОСОБА_4 у скоєні вказаної дорожньо-транспортної пригоди підтверджується Постановою про відмову в порушенні кримінальної справи від 03.02.2010 року слідчого СВ ДТП СУ ГУМВС України в Донецькій області Юшана О.А.  

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4 була застрахована у Страховому товаристві з додатковою відповідальністю «Гарантія», що підтверджується Полісом обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВЕ 0760578 від 15.11.2009 року.

Згідно з висновком № 228/03 автотоварознавчого дослідження виконаного експертом СПД - ФО ОСОБА_5, вартості відновлювального ремонту автомобілю позивача становить 27 683 гривень 74 копійок, вартість ремонту з врахуванням фізичного зносу складає суму –12 321, 72 гривен. Відповідно до квитанції № 6749972 від 27 грудня 2007 року, за виконання зазначеного звіту позивачем сплачено 150, 00 гривень.

27.05.2010 року, СТзДВ «Гарантія»виплатила позивачу страхове відшкодування у повному обсязі, а саме грошову суму у розмірі 11 811, 72 грн., що підтверджується платіжним дорученням № СК 01375 від 25.05.2010 року. Факт виплати страхового відшкодування та його розмір сторонами не оспорюється.

Сума франшизи за вказаним полісом страхування складає 510, 00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків)

Згідно Постанови Пленуму Верховного суд України № 6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», коли відшкодування шкоди в натурі неможливо, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна.

Таким чином, суд вважає, що при визначенні розміру збитків експертом СПД-ФО ОСОБА_5 була правильно застосована реальна вартість пошкодженого майна з урахуванням його зношеності а не вартість нового майна.

Акт  виконаних робіт та наряд-замовлення не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки вони не є експертними висновками.

Тому посилання ОСОБА_3 як на докази розміру матеріальної шкоди на акт виконаних робіт та наряд замовлення не можуть бути прийняті судом до уваги.

Таким чином, заявлені позовні вимоги ОСОБА_3 про стягнення з відповідача матеріальної шкоди в розмірі 9 028, 28 грн. не підлягають задоволенню.

Також не підлягають задоволенню позовні вимоги ОСОБА_3 про стягнення з ОСОБА_4 упущеної вигоди, оскільки надані позивачем докази про строк простою автомобілю є суперечливими та не можуть бути застосовані судом.

Крім того, довід позивача про те, що саме така кількість часу, яка вказана у  документальних доказах в обґрунтування його позову про стягнення упущеної вигоди, потрібна для відновлення транспортного засобу з урахуванням спричинених відповідачем механічних пошкоджень автомобілю,  експертно не досліджувався.

Що стосується заявлених позовних вимог позивача щодо стягнення вартості автотоварознавчого дослідження для визначення вартості відновлювального ремонту транспортного засобу в розмірі 150, 00 грн., суд вважає що вони підлягають задоволенню, оскільки вказані витрати перебувають у безпосередньому наслідковому зв’язку із спричиненою шкодою.

Також підлягають задоволенню позовні вимоги ОСОБА_3 щодо стягнення з ОСОБА_4 суми франшизи у відповідності до Полісу обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВЕ 0760578 від 15.11.2009 року в розмірі 510, 00 грн., оскільки СТзДВ «Гарантія» вказана сума не виплачена.

Згідно з п. 36.6.Закону України «Про обов’язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів», страхувальником  або особою,  відповідальною за завдані збитки,  має бути  компенсована  сума  франшизи,  якщо  вона  була передбачена договором страхування.

Крім того, суд вважає, що в матеріалах справи є достатньо доказів тому, що позивачу була заподіяна моральна шкода, та наявність причинного зв’язку її з заподіяною матеріальною шкодою.

Згідно з ч. 3 ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Згідно з ч.2 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями, чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала.

Позивач просить суд стягнути з відповідача в рахунок відшкодування спричиненої йому моральної шкоди по позову про відшкодування матеріальної шкоди 2 500, 00 грн. і по позову про відшкодування упущеної вигоди - 5 000, 00 грн., але суд, вирішуючи питання про стягнення конкретної суми, вважає, що вимоги позивача є завищеними. Суд, зважаючи на перенесені ним моральні страждання, а також на той факт, що він не міг вести звичний образ життя, що привело до втрати його нормальних життєвих зв’язків, вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди 2 000, 00 грн.

Крім того, відповідно до ст. 88 ЦПК України та ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»від 30.04.1993р. з подальшими змінами та доповненнями, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в сумі 51, 00 грн., а також відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 05.08.2009р. № 825 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 21.12.2005р. № 1258», витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120, 00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 23, 1167, 1187, 1190 ЦК України, ст.ст. 3, 10, 60, 88, 119 –121, 212 –215 ЦПК, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Страхового товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія»«про стягнення матеріальної та моральної шкоди а також втраченої вигоди, спричинених в наслідок дорожньо-транспортної пригоди»  –задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4  на користь ОСОБА_3 суму франшизи в розмірі 510, 00 грн., витрати на проведення авто товарознавчого дослідження в розмірі 150, 00 грн., моральну шкоду в розмірі 2 000, 00 грн., а всього стягнути 2 660 (дві тисячі шістсот шістдесят) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_4  на користь ОСОБА_3 витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення розгляду в розмірі 120, 00 грн. а також державне мито в розмірі 51, 00 грн.

В іншій частині позову ОСОБА_3 –відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Кіровського районного суд м. Донецька протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя: