Справа № 11 -701 \2007 Головуючий у 1 інстанції Шитченко Н.В..
Категорія - ч.2 сТ.15, ч.3 ст.289 КК Доповідач Зенченко Т.С.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 вересня 2007 року. Колегія суддів судової палати з кримінальних справ
апеляційного суду Чернігівської області в складі:
головуючого - судді Кузюри М.М.
суддів - Зенченко Т.С, Борисенка І.І.
з участю прокурора - Томилка М.П.
засудженого - ОСОБА_1
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Чернігові кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1., на вирок Чернігівського районного суду Чернігівської області від 20 липня 2007 року.
Цим вироком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Нестерова Львівської області, громадянин України, не працюючий, не одружений, мешканець смт. Куликівка Чернігівської області, раніше судимий: 16.10.1990 року Куликівським районним судом за ст. 140 ч.3, ч.3 ст.81, 208, 42 КК України ( в редакції 1960 р.) до 4 років позбавлення ; 9.09.1992 року Куликівським районним судом за ст.ст.140 ч.2, 43 КК України ( в редакції 1960 р.) до 4 років позбавлення волі; 5.10.1998 року Куликівським районним судом за ст.140 ч.2 КК України( в редакції 1960 р.) до 2 років виправних робіт з відрахуванням 20% заробітку; 13.06.2000 року Куликівським районним судом за ч.3 ст. 140, 26, 43 ( в редакції 1960 р.) до 6 років 3 місяців позбавлення волі; 1 липня 2006 року звільнений з місць позбавлення волі по відбуттю строку покарання
засуджений за ст. 15 ч.2, ч.3 ст.289 КК України до 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного майна.
Стягнуто з ОСОБА_1. на користь Чернігівського фінансового відділу 937 грн. 20 коп. залікування потерпілого.
Стягнуто з засудженого на користь держави судові витрати за проведення експертиз 207 грн.78 коп.
Судом ОСОБА_1 визнаний винним в тому, що 18 квітня 2007 року близько 16 години він, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння за попередньою змовою з особою, щодо якої матеріали виділені в окреме провадження, повторно на території садового товариства „Капрон", поблизу с Киянка Чернігівського району, знаходячись в салоні автомобіля „таксі" марки ВАЗ 2105 д.н.з. НОМЕР_1, вартістю 8026, 49 грн., під керуванням ОСОБА_2. з метою заволодіння транспортним засобом напали на останнього та нанісши йому удари загостреним напилком, спричинили тяжкі тілесні ушкодження за ознакою небезпеки для життя, але не довели свій злочинний намір до кінця з причин, що не залежали від їх волі у зв'язку з активним опором з боку потерпілого.
Не погоджуючись з вироком суду засуджений ОСОБА_1 подав апеляцію, в якій просить вирок суду переглянути, оскільки він даний злочин не скоював, у нього не було наміру заволодіти автомобілем потерпілого. Проте, що інший чоловік на ім'я ОСОБА_3 мав намір здійснити напад на таксиста він не знав. Вважає, що суд неправомірно стягнув з нього на користь фінансового відділу витрати на лікування потерпілого, так як він злочину не скоював. З самого початку, коли його затримали працівники міліції він знаходився у стані алкогольного сп'яніння. До нього були застосовані недозволені методи з боку оперативних співробітників, він давав неправдиві покази, щодо його причетності до злочину. Йому оперативники давали спиртні напої, він відмовлявся давати покази, посилаючись на поганий стан здоров'я та стомленням. Проте працівники міліції сказали, що будуть писати його покази з їх коригуванням, а він лише повинен ці протоколи підписати.
Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого, який підтримав свою апеляцію, думку прокурора, який вважає, що вирок суду є законним та обґрунтованим, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція засудженого не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з вимогами ст.ст. 323, 327 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і постановляється на достатніх та допустимих доказах, які всебічно, повно і об'єктивно були досліджені в
судовому засіданні. З огляду на це, висновки суду про винність особи мають ґрунтуватися на доказах, які одержані з дотриманням установленого процесуальним законом порядку їх збирання, а також на перевірених у судовому засіданні матеріалах досудового слідства. Визнання обґрунтованим своєї вини, як того вимагає ч.2 ст.74 КПК України, має бути всебічно перевірене і може бути покладене в основу обвинувального вироку лише при підтвердженні його сукупністю інших доказів. При зміні підсудним своїх показань, даних на досудовому слідстві, суд повинен ретельно перевірити інші його пояснення, в яких він визнавав свою причетність до злочину, достовірність відомостей про явку з повинною, з'ясувати причини відмови від попередніх показань, і в залежності від установленого, дати їм належну оцінку.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1. у вчиненні злочину за обставин, встановлених судом, відповідає фактичним обставинам справи і підтверджений зібраними у встановленому порядку доказами, які досліджені, належно оцінені судом і детально викладені у вироку суду.
Твердження засудженого про те, що він не вчиняв злочин, за який він засуджений, позбавлені підстав.
Як видно з матеріалів кримінальної справи, суд відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства, дослідив всі докази і давши їм оцінку обґрунтовано поклав в основу вироку показання потерпілого, свідків, засудженого та висновки експертиз.
У вироку з належною мотивацією наведено достатньо доказів на підтвердження обвинувачення ОСОБА_1.
Дії засудженого відповідно до встановлених фактичних обставин правильно кваліфіковані за ч.2, ст. 15, ч.3 ст. 289 КК України.
Вирок суду відповідає вимогам ст.ст. 323, 327, 334 КПК України.
Впродовж досудового слідства на неодноразових допитах засуджений, відтворюючи деталі вчиненого, наводив такі дані щодо своєї участі, якими по суті, і в такий спосіб викривав самого себе у вчиненні злочину.
Враховуючи наведе й те, що показання засудженого відзначалися послідовністю і відповідали іншим об'єктивним доказам, рішення суду про покладення зазначених показань в основу вироку є обґрунтованим.
Колегія судді не може погодитися з доводами апеляції засудженого, проте, що він не знав, що буде скоєний напад на таксиста з метою заволодіння автомобілем.
Показаннями потерпілого ОСОБА_2., який як на досудовому слідстві так і в судовому засіданні підтверджено, що дії нападників були узгодженими, об'єднаними спільним умислом, ролі кожного, в тому числі місце розташування в автомобілі. Підстав для сумніву в правдивості показань потерпілого немає.
Наведені в апеляції твердження засудженого, про те, що показання на досудовому слідстві не відповідають дійсності, оскільки змушений був обмовити себе про причетність до злочину під тиском працівників органів слідства, є необгрунтованими.
На досудовому слідстві засуджений говорив, що покази він давав без будь-якого тиску зі сторони правоохоронних органів, в судовому засіданні засуджений пояснював, що покази про його причетність він давав в стані алкогольного сп'яніння, а тому їх не можна брати до уваги. В апеляції засуджений вказує на незаконні дії щодо його органами слідства. Таким чином, колегія суддів вважає, що дані версії засуджений висунув з метою захисту.
Твердження засудженого, що суд не мав правових підстав для стягнення з нього у відшкодування витрат на лікування потерпілого, оскільки він тілесних ушкоджень йому не наносив, є безпідставними. Суд першої інстанції відповідно до чинного законодавства задовольнив позов прокурора про стягнення з засудженого витрат за лікування потерпілого. Згідно ст. 1206 Цивільного Кодексу особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину. Відповідно до довідки витрати на лікування потерпілого ОСОБА_2. становлять 937 грн. 20 коп., а тому зазначена сума була стягнута з засудженого.
При призначенні ОСОБА_1покарання, суд в повній мірі врахував ступінь суспільної небезпечності вчиненого ним злочину, дані про його особу, а також обставини, які обтяжують покарання, що відповідає вимогам ст. 65 КК України.
Колегія суддів вважає, що обране ОСОБА_1покарання є достатнім для його виправлення.
Істотних порушень норм кримінально-процесуального закону, які б тягли зміну або скасування постановленого по справі судового рішення не встановлено.
Керуючись ст.ст. 365, 366, 379 КПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
апеляцію засудженого ОСОБА_1. залишити без задоволення, а вирок Чернігівського районного суду Чернігівської області від 20 липня 2007 року щодо ОСОБА_1- без зміни.