Справа № 22ц-1442/2007 Головуючий у першій інстанції ІВАНЮК T.I.
Категорія - цивільна
Доповідач - МАМОНОВА О.Є.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 вересня 2007 року м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
голоеуючого-судді: ПОЗІГУНА М.І.
суддів: МАМОНОВОЇ О.Є., ІШУТКО В.М.
при секретарі: ГАВРИЛЕНКО Ю.В.
за участю: ОСОБА_1, ОСОБА_2,ОСОБА_3., ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційної скаргою ОСОБА_1 на рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 25 липня 2007 р. у справі за позовом ОСОБА_2 доОСОБА_1, Козелецької державної нотаріальної контори про визнання недійсним договору дарування та визнання права власності на житловий будинок, -
встановив:
В червні 2007 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1, Козелецької державної нотаріальної контори про визнання договору дарування житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1 від 29 липня 2005 року, виданого Козелецькою державною нотаріальною конторою з відміткою про його реєстрацію за № 510, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_6, недійсним; визнання за нею права власності на ¼ частину спірного будинку з надвірними будівлями, який є спільною сумісною власністю подружжя, набутою під час перебування в шлюбі; визнання за нею права власності на ½ частину спірного житлового будинку з надвірними будівлями, як на спадкове майно, що відкрилось після смерті її чоловіка ОСОБА_5
Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що під час перебування у шлюбі зі ОСОБА_5ними було збудовано житловий будинок з надвірними житловими будівлями в АДРЕСА_1, який було зареєстровано на ім'я чоловіка. В 2006 році її чоловік помер, вона залишилася проживати в спірному будинку. 29.02.2005 року ОСОБА_5без її письмової нотаріально посвідченої згоди подарував спірне домоволодіння, що є спільною сумісною власністю подружжя, ОСОБА_6Окрім того, даний договір дарування не значиться в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій за № 510.
Рішенням Козелецького районного суду Чернігівської області від 25 липня 2007 року позов ОСОБА_2 задоволено частково, визнано недійсним договір дарування, укладений між ОСОБА_5 і ОСОБА_6, посвідчений 29 липня 2005 року державним нотаріусом
Козелецької районної державної нотаріальної контори Чернігівської області з відміткою про реєстрацію № 510; визнано за ОСОБА_2 ½ частину домоволодіння АДРЕСА_1 Чернігівської області; у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, так як рішення суду не відповідає дійсним обставинам справи і вимогам закону, судом неповно з'ясовані обставини, що мають значення по справі, порушено і неправильно застосовано норми матеріального права.
При цьому вказується, що договір дарування укладався в присутності позивачки ОСОБА_2, яка давала згоду на вчинення даного правочину і ставила свій підпис, оспорюваний договір був укладений в письмовій формі і нотаріально посвідчений Козелецькою державною нотаріальною конторою. Апелянт підкреслює, що саме з вини нотаріуса договір не був зареєстрований в реєстрі правочинів і були загублені документи, в тому числі і письмова згода на укладання договору ОСОБА_2, але суд не взяв до уваги зазначені доводи, не перевірив їх, не допитав нотаріуса та інших працівників нотаріальної контори. Наголошує на тому, що сторони не ухилялись від нотаріального посвідчення договору, а тому посилання суду на ч. 1 ст. 220 ЦК України є неправильним. Про неправомірні дії нотаріуса апелянту стало відомо тільки в судовому засіданні, після звернення до Козелецького РВ він дізнався, що сотні правочинів незареєстровані в нотаріальному реєстрі та сотні документів зникли, чим і скористалась позивачка. Також суд безпідставно визнав повністю договір дарування недійсним, не врахував волевиявленняОСОБА_5, яке було вільним і відповідало його внутрішній волі і вимогам закону.
В запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить залишити її без задоволення, а рішення суду без змін, зазначає, що вона не підписувала ніякі документи, згоди на дарування не давала, на даний час в неї навіть виникають сумніви, чи підписував цей договір її покійний чоловік.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає за необхідне її відхилити.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
По справі встановлено, під час перебування у шлюбі ОСОБА_2 та ОСОБА_5було збудовано житловий будинок з надвірними будівлями в АДРЕСА_1, який було зареєстровано на ім'яОСОБА_5, при цьому виділу в натурі часток спільно набутого майна не проводилось.
ІНФОРМАЦІЯ_1ОСОБА_5помер, ОСОБА_7залишилась проживати в спірному будинку.
Як виявилося після смерті ОСОБА_7, 29.07.2005 року останній подарував спірний будинок ОСОБА_6 без письмової та нотаріально посвідченої згоди дружини ОСОБА_7
Визнаючи договір дарування від 29.07.2005 року недійсним та право власності на 1/2 частину спірного домоволодіння за ОСОБА_7, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що в силу ст. 60 СК України будинок, набутий подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності, а тому відповідно до ст. 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Крім того, згідно абз.З ч. 2 ст. 369 ЦК України згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.
Ст. 67 СК України передбачає, що дружина, чоловік мають право укласти з іншою особою договір купівлі-продажу, міни, дарування, довічного утримання (догляду), застави щодо своєї частки у праві спільної сумісної власності подружжя лише після її визначення та виділу в натурі або визначення порядку користування майном.
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо відмови у задоволенні частини позовних вимог про визнання за ОСОБА_2 права власності на х/г частину спірного домоволодіння як спадкового майна після смерті чоловіка, оскільки зазначені позовні вимоги є передчасними.
Розглядаючи спір, апеляційний суд вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Доводи апелянта про те, що ОСОБА_2 була присутня при укладанні договору та підписувала документи, не заслуговують на увагу, оскільки безспірних доказів зазначеного апелянтом не надано.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги не є суттєвими і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст. 303, 304, п. 1 ст. 307, 308, 313, п.1 ст. 314, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,
ухвалив:
Апеляційну скаргуОСОБА_1 - відхилити.
Рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 25 липня 2007 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.