Справа - № 11-719 Головуючий у 1 інстанції - Білокур В.І.
Категорія - ст.286 ч.1 КК Доповідач- Зенченко Т.С.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 вересня 2007 року. Колегія суддів судової палати з
кримінальних справ апеляційного суду Чернігівської області у складі :
головуючого - судді Кузюри М.М.
суддів - Зенченко Т.С, Борисенка І.П.
з участю прокурора - Томилка М.П.
потерпілої - ОСОБА_1
представника потерпілої - ОСОБА_2
захисника - ОСОБА_3
засудженого - ОСОБА_4
цивільного відповідача - ОСОБА_5
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові кримінальну справу за апеляціями: цивільного відповідача ОСОБА_5., засудженого ОСОБА_4та помічника Прилуцького міжрайонного прокурора на вирок Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 25 липня 2007 року.
Цим вироком ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Туровка Яготинського району Київської області, громадянин України, одружений, має на утриманні неповнолітню дочку ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_3, із середньою освітою, не працюючий, мешканець м. Прилуки Чернігівської області, в силу ст. 89 України не судимий
засуджений за ст. 286 ч.1 КК України до 3 місяців арешту з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на один рік.
Стягнуто з ОСОБА_5. на користь потерпілої ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 10000 гривень.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди залишений без розгляду.
Стягнуто з засудженого на користь держави 122 грн. 40 коп. в рахунок відшкодування вартості експертизи.
Речовий доказ по справі автомобіль марки „ВАЗ- 21102" д.н.з. залишено у власності ОСОБА_5.
ОСОБА_4 визнано винним у порушенні вимог п.п.11.1, 12.3, 13.1, 13.3 Правил дорожнього руху України, вчинених за таких обставин.
28 грудня 2005 року о 22 годині 20 хвилин ОСОБА_4., керував автомобілем марки „ВАЗ - 21102" державний номерний знак НОМЕР_1, що належить на праві приватної власності ОСОБА_5. та здійснював рух по автодорозі в м. Прилуках по вул. Гвардійській зі сторони вул. Ярмаркової у напрямку вул. Перемоги.
Рухаючись у темну пору доби при погіршених погодних умовах (мокра дорога), в районі будинку № 62 по вул. Гвардійській виявши перешкоду для руху в особі двох пішоходів ОСОБА_1 та ОСОБА_6, які рухались у попутному напрямку по узбіччю правої частини дороги - не вжив своєчасно заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди, порушив правила розташування транспортних засобів на дорозі, виїхав на узбіччя, не вибравши при цьому безпечного інтервалу під час об'їзду перешкоди для руху пішоходів, не забезпечивши тим самим безпеки дорожнього руху, унаслідок порушення обумовлених правил. Виїхавши на праве узбіччя проїзної дороги та здійснив наїзд автомобілем на пішохода ОСОБА_1, яка стояла на цьому узбіччі в очікуванні проїзду цієї машини. Внаслідок наїзду пішоходу ОСОБА_1 були заподіяні тілесні ушкодження середньої тяжкості.
Не погоджуючись з вирок суду цивільний відповідач ОСОБА_5., засуджений та прокурор подали апеляції.
В апеляції цивільного відповідача ОСОБА_5. ставиться питання про зміну вироку в частині стягнення моральної шкоди на користь потерпілої ОСОБА_1, відмовивши потерпілій у заявленому позові про стягнення моральної шкоди. Доводи апеляції зводяться до того, що її чоловік не винуватий в спричиненні тілесних ушкоджень потерпілій, а тому вона як власник не повинна нести ніякої відповідальності. Досудове слідство та судове слідство проводилось однобічно і упереджено, тільки з обвинувальним ухилом. Не була оглянута верхня одежа потерпілої, так як вона вказувала, що її шуба була пошкоджена, не встановлено з якого боку і який механізм пошкодження, не перевірені покази потерпілої на предмет втрати нею свідомості від отриманих пошкоджень. Ні досудовим слідством, ні судом не надано ніякої оцінки діям пішоходів, які грубо порушили вимоги дорожнього руху п. 41., 4.4, 4.14, що стало причиною виникнення ДТП.. Про поверховий розгляд справи говорить той факт, що у вироку зазначено, що речовий доказ автомобіль залишається у її власності при тому, що даний автомобіль проданий більше року. Ніяких обмежень відносно автомобіля ні органами досудового слідства, ні судом не було встановлено. Упередженість
досудового слідства говорить той факт, що в обвинувальному висновку в списку осіб, яких необхідно було викликати до суду не було вказано очевидців ДТП, а саме: ОСОБА_7, ОСОБА_8 і подружжя ІНФОРМАЦІЯ_2
В апеляції засуджений просить вирок суду скасувати як незаконний, а справу повернути органам слідства для проведення додаткового розслідування. Вказує, що вирок ґрунтується на неправдивих показах потерпілої та її чоловіка. В основу вироку суд положив висновок судової авто-технічної експертизи, який не базується на всіх матеріалах справи, так як на експертизу були направлені тільки протокол огляду місця події і схема до нього, протокол огляду і перевірки технічного засобу та постанова про призначення експертизи, а поза дослідженням залишилися матеріали відтворення, схеми до них, покази свідків і інші матеріали. Вважає, що суд не мав ніяких підстав не брати до уваги покази свідків, яких він перевозив. У вироку взагалі не дана ніяка оцінка показам працівника ЛПС ОСОБА_10, який при допиті у судовому засіданні дав покази, що в даній ситуації він діяв правильно. Суд без ніякої мотивації відмовив захиснику в задоволенні клопотання про встановлення водія зустрічного транспорту. Ні досудовим слідством, ні судом не було встановлено причину його поведінки.
Прокурор в апеляції не оспорюючи фактичні обставини скоєного, юридичної кваліфікації, покарання призначеного судом, вважає, що судом були порушені вимоги кримінально-процесуального закону. По справі у якості речового доказу приєднаний автомобіль, яким керував ОСОБА_4., вилучений автомобіль повернутий йому на зберігання, проте даний автомобіль використовувався засудженим, а потім був проданий. У зв'язку з цим на підставі ст. 78, 79 КПК належало прийняти міри щодо вилучення автомобіля. Адвокат засудженого наполягав на проведенні трасологічної та повторної авто технічної експертизи. З матеріалів справи вбачалося, що автомобіль слідчим докладно не оглядався, відсутні ідентифікуючи ознаки слідів на капоті автомобіля, їх детальні фотознімки, які містять важливу інформацію щодо механізму наїзду на потерпілу такі як ширина, глибина, точне розташування. Ці ознаки мають значення для проведення експертизи.
В апеляційній інстанції прокурор подав зміни до апеляції відповідно до ст. 355 КПК України. Доводи апеляції зводяться до того, що судом не вірно стягнуто з цивільного відповідача моральна шкода, яку необхідно було стягнуто із засудженого. Посилаючись на зазначені обставини, прокурор просить вирок в частині стягнення моральної шкоди скасувати, а справу направити для розгляду в порядку цивільного судочинства.
Заслухавши доповідь судді, цивільного відповідача про задоволення її апеляції, засудженого, який вважає, що вирок суду є незаконним, захисника засудженого про задоволення апеляції засудженого, потерпілу та законного представника потерпілої, які вважають вирок законним та обґрунтованим, думку прокурора про задоволення апеляції прокурора, перевіривши
матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора підлягає задоволенню, апеляція цивільного відповідача підлягає частковому задоволенню, а апеляція засудженого не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Висновки суду про винність ОСОБА_4 у злочині, за який його засуджено, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджуються зібраними в ній доказами, які судом належно досліджені та правильно оцінені.
Твердження засудженого про те, що він не вчиняв злочин, за який його засуджено, а висновки суду, які викладені у вироку не відповідають фактичним обставинам справи, позбавлені підстав.
Як видно з матеріалів кримінальної справи, суд першої інстанції відповідно до вимог кримінально-процесуального закону дослідив всі докази і, давши їм оцінку обґрунтовано поклав в основу вироку показання потерпілої, свідків, висновки експертиз.
Суд дійшов обґрунтовано висновку про доведеність вини ОСОБА_4 у порушенні правил безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілій середньої тяжкості тілесне ушкодження. За цим обвинуваченням суд повно і всебічно перевірив зібрані у справі докази. У вироку з належною мотивацією наведено достатньо доказів на підтвердження обвинувачення ОСОБА_4
Дії засудженого за ст. 286 ч.1 КК України кваліфіковані правильно.
Доводи апеляції засудженого проте, що суд при винесенні вироку послався на покази потерпілої та його чоловіка про вчинення ним наїзду не можуть братися до уваги, оскільки дані особи давали неправдиві покази, які між собою мають суперечності та неодноразово змінювали їх. Проте, колегія суддів не може погодитися із зазначеними твердженнями, оскільки з матеріалів кримінальної справи вбачається, що потерпіла ОСОБА_1 та свідок ОСОБА_6 постійно стверджували, що водій, а саме ОСОБА_4. скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_1 Конкретизація обставин та механізм заподіяння тілесних ушкоджень при ДТП, дача з цього приводу більш розширених показань потерпілої та свідка ОСОБА_6 не свідчать про зміну їх показань в частині фактичних обставин скоєння дорожньо -транспортної пригоди.
Колегія суддів не може погодитися з доводами апеляції, що авто технічна експертиза проведена некомпетентним експертом, а тому суду необхідно було провести додаткову експертизу, є необгрунтованими. Як при розгляді справи в суді першої інстанції так і в апеляційному суді засуджений та цивільний відповідач пояснювали, що автомобіль після ДТП
використовувався, а потім був проданий, за таких обставин проведення додаткової експертизи є недоцільним. При ознайомленні з висновком авто технічної експертизи засуджений ніяких зауважень та доповнень не мав, це свідчить про факт погодження з зазначеною експертизою.
Твердження апелянта, що суд не мав законних підстав брати до уваги висновок судово-медичної експертизи, позбавлені будь-яких підстав. Саме висновок судово - медичної експертизи № 440 від 8.06.2006 року підтверджує наявність у потерпілої тілесних ушкоджень і дані тілесні ушкодження могли утворитися в результаті наїзду автомобіля, а тому доводи, засудженого та його захисника, що потерпіла отримала тілесні ушкодження від падіння, є безпідставними.
Покази потерпілої та свідка ОСОБА_6 про факт скоєння наїзду на пішохода ОСОБА_1 узгоджуються з висновками зазначених експертиз, які були належно оцінені судом першої інстанції.
Колегія суддів вважає, що встановлення по справі водія автомобіля,
який рухався у зустрічному напрямку, є необгрунтованими. Дана пригода
відбулася 28 грудня 2005 року, пройшов великий проміжок часу, а тому дану
обставину по встановленню автомобіля органами слідства, є
безперспективна.
Органи досудового слідства вжили всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи, а тому колегія суддів не знаходить підстав для направлення кримінальної справи на додаткове розслідування, про що просить засуджений у своїй апеляції.
Колегія суддів погодилася з апеляцією прокурора про скасування вироку суду в частині стягнення моральної шкоди в сумі 10000 грн. з цивільного відповідача. Матеріали кримінальної справи свідчать, що автомобіль перебував у власності ОСОБА_5, яка дала доручення своєму чоловіку ОСОБА_4 керувати зазначеним автомобілем. 28 грудня 2005 року засуджений керував автомобілем та порушив правила безпеки дорожнього руху, скоївши наїзд на потерпілу. Коли шкоду заподіяно транспортним засобом, яким керував не його володілець, а особа, якій останній дозволив відповідно до п.2.2 Правил дорожнього руху, перед потерпілим за заподіяну шкоду відповідає згідно цивільного законодавства та особа, яка керувала транспортним засобом, а не його володілець. За таких обставин моральну шкоду потерпілій повинен відшкодовувати засуджений, а не цивільний відповідач.
Апеляція цивільного відповідача ОСОБА_5. підлягає частковому задоволенню в частині скасування рішення суду щодо стягнення з неї моральної шкоди за скоєння ДТП засудженим. Колегія суддів не може
погодитися з доводами апелянта, що засуджений не скоював злочину, органи досудового слідства не в повному обсязі встановили обставини скоєння ДТП та не дали ніякої оцінки потерпілій та свідку, які були пішоходами і при цьому порушили Правила дорожнього руху. Відповідно до ст.51 КПК України та ст. 348 п.7 КПК України цивільний відповідач може подати апеляцію в частині, що стосується вирішення цивільного позову. А тому доводи апелянта щодо встановлення фактичних обставин скоєного злочину, не можуть братися до уваги.
Керуючись ст.ст. 365, 366, 379 КПК України, колегія судді, -
ухвалила:
Апеляцію засудженого ОСОБА_4 залишити без задоволення.
Апеляцію цивільного відповідача ОСОБА_5. задовольнити частково.
Апеляцію помічника Прилуцького міжрайонного прокурора
задовольнити.
Вирок Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 25 липня 2007 року відносно ОСОБА_4 в частині цивільного позову щодо стягнення моральної шкоди з цивільного відповідача ОСОБА_5. в сумі 10000 грн. скасувати, а справу в цій частині направити на новий судовий розгляд до того ж суду в іншому складі в порядку цивільного судочинства.
У решті вирок суду залишити - без змін.