АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________________________________________________________________________________________________

Справа  №   2-7110/2011 р.                                                                         Головуючий 1 інст.- Лазюк С.В.

№ 22ц/2090/788//2012 р.                                                                                                   Суддя-доповідач-Піддубний Р.М.

Категорія: «договірні правовідносини»

                                                   РІШЕННЯ

     ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

11 січня 2012 року.                                                                                                                м. Харків

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

                                      головуючого судді: Піддубного Р.М.,  

                                        суддів: Швецової Л.А.,, Даниленка В.М.,

                                     при секретарі: Колісник Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 07 листопада 2011 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк»до ОСОБА_1, Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське Фінансове Агенство «Верус»про стягнення заборгованості за договором кредиту, -

                                                                 встановила:

У вересні 2011 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»(ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулось до суду з позовом, в обґрунтування якого зазначило, що 05 квітня  2006 року уклало із ОСОБА_1 кредитний договір на суму 6 000 грн.  зі  сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 36 % річних.  Посилаючись на те, що ОСОБА_1. свої зобов'язання щодо своєчасного погашення кредиту та сплати процентів належним чином не виконала, позивач просив стягнути з відповідачки виниклу станом на 31 січня 2011 року заборгованість за кредитом в сумі 5 596 грн. 31 коп. та 14 727 грн. 96 коп. нарахованих процентів за користування кредитом, крім того, стягнути солідарно з ОСОБА_1. та поручителя - Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське Фінансове Агентство «Верус»(ТОВ «УФА Верус») заборгованість за кредитним договором в розмірі 200 грн.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 07 листопада 2011 року позов задоволено. Ухвалено стягнути з ОСОБА_1. на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором в сумі 20 124 грн., а також  судові витрати в сумі 203 грн. 24 коп., крім того, стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_1. та ТОВ «УФА Верус»200 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1., посилаючись на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просила рішення скасувати, ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити. Зазначила, що ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції не врахував, що 14 вересня 2007 року Вовчанським районним судом Харківської області було видано судовий наказ про стягнення з неї на користь ПАТ КБ «ПриватБанк»заборгованості за цим же кредитним договором у розмірі 7 955 грн. 97 коп.

Заслухавши суддю-доповідача,  перевіривши законність і обґрунтованість  рішення суду першої  інстанції  в межах доводів апеляційної  скарги  та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія  дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із доведеності факту порушення відповідачкою ОСОБА_1 взятих на себе за кредитним договором зобов’язань, наслідками чого є стягнення з відповідачки заборгованості за кредитом та процентами, розмір якої станом на  31 січня 2011 року складає 20 124 грн., а також стягнення в солідарному порядку з боржника та поручителя - ТОВ «УФА Верус»200 грн. в межах передбаченого договором поруки розміру відповідальності.

Проте повністю погодитись з такими висновками суду першої інстанції не можна.

Судовим розглядом встановлено та не заперечується сторонами, що 05 квітня  2006 року між   ПАТ КБ «ПриватБанк»та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір на суму 6 000 грн.  зі  сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 36 % річних.

У цей же день між ПАТ КБ «ПриватБанк»та ТОВ «УФА Верус»було укладено договір поруки відповідно до якого, останнє зобов’язалось відповідати перед банком за виконання ОСОБА_1 її зобов’язань перед кредитором у розмірі 200 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.   

Зобов’язання виникають із підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, зокрема: договорів та інших правочинів (ч. 2 ст. 509 ЦК України).   

Згідно зі ст. 526 ЦК зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК.

Зобов’язання перестає діяти в разі його припинення з підстав, передбачених договором або законом (ч. 1 ст. 598 ЦК України).   

За відсутності інших підстав припинення зобов’язання, передбачених договором або законом, зобов’язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).   

Належним виконанням зобов’язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов’язки сторін зобов’язання.   

Оскільки судовим розглядом встановлено, що відповідачка ОСОБА_1. взятих на себе за кредитним договором зобов’язань належним чином не виконала, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит»про стягнення заборгованості за договором.

Як убачається із матеріалів справи, 14 вересня 2007 року Вовчанським районним судом Харківської області було видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1. на користь ПАТ КБ «ПриватБанк»заборгованості за кредитним договором від 05 квітня  2006 року у розмірі 7 955 грн. 97 коп.

Проте ухвалення рішення (судового наказу) про задоволення вимог кредитора не припиняє зобов’язальних правовідносин сторін договору й не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов’язання та не позбавляє кредитора права на отримання процентів та інших платежів, передбачених договором.   

Разом з тим, оскільки вищевказаним судовим наказом вже було вирішено питання про стягнення з ОСОБА_1. заборгованості за певний період часу за тим самим кредитним договором, сума, яка підлягає стягнення з відповідачки за оскаржуваним рішенням має бути зменшена, у зв’язку з чим апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішенню суду першої інстанції –зміні.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,  

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 07 листопада 2011 року змінити, зменшити суму, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 05  квітня 2006 року до 12 168 грн. 30 коп.

В іншій частині рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 07 листопада 2011 року залишити без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його   проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий

Судді