< Список >
СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
30 січня 2012 року Справа № 5002-12/4293-2011
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Коваля В.М.,
суддів Остапової К.А.,
Рибіної С.А.,
за участю представників сторін:
позивача: не з'явився, Міжводненська сільська рада;
відповідача: не з'явився, Чорноморська районна державна адміністрація;
3-ої особи: ОСОБА_2, довіреність № від 10 січня 2012 року, фізична особа-підприємець ОСОБА_3
розглянувши апеляційну скаргу Міжводненської сільської ради на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Іллічов.М.М.) від 24 листопада 2011 року у справі № 5002-12/4293-2011
за позовом Міжводненської сільської ради
(вул. Ювілейна, 1, с. Міжводне, Чорноморський район, 96420)
до Чорноморської районної державної адміністрації
(вул. Кірова, 16, смт. Чорноморське, 96400)
за участю 3-ої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, фізичної особи-підприємця ОСОБА_3
(АДРЕСА_1)
про визнання протиправним та скасування пункту розпорядження
ВСТАНОВИВ:
Міжводненська сільська рада звернулась до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Чорноморської районної державної адміністрації, за участю 3-ої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, про визнання протиправним та скасування пункту розпорядження, обґрунтовуючи позовні вимоги посиланням на положення статті 22 Закону України „Про основи містобудування”, а також на те, що акт на право постійного користування землею було видано лише 26 грудня 1997 року, тобто після введення об’єкту до експлуатації.
Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 07 жовтня 2011 року вказана позовна заява прийнята до розгляду.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 24 листопада 2011 року у справі № 5002-12/4293-2011 (суддя М.М. Іллічов) відмовлено у задоволенні позову Міжводненської сільської ради до Чорноморської районної державної адміністрації за участю 3-ої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування пункту розпорядження.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, господарський суд першої інстанції дійшов висновку про сплив трирічного строку позовної давності щодо оскарження спірного розпорядження від 06 серпня 1997 року.
Не погодившись з рішенням суду, Міжводненська сільська рада звернулась до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення господарського суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Апеляційна скарга мотивована посиланням Міжводненської сільської ради на порушення господарським судом Автономної Республіки Крим норм матеріального та процесуального права, неповне з’ясування всіх обставин справи, що мають суттєве значення для її розгляду.
Зокрема, заявник апеляційної скарги вказує на те, що господарським судом першої інстанції при прийнятті рішення не враховано, що Міжводненській сільській раді про прийняття спірного розпорядження стало відомо лише у червні 2011 року після проведення відповідної перевірки прокуратурою Чорноморського району Автономної Республіки Крим.
Крім того, на думку заявника апеляційної скарги, у даному випадку позовна давність на заявлені позовні вимоги взагалі не розповсюджується, оскільки Міжводненською сільською радою заявлений негаторний позов.
Ухвалами Севастопольського апеляційного господарського суду від 03 січня 2012 року Міжводненській сільській раді поновлений строк на подання апеляційної скарги та апеляційна скарга прийнята до провадження суду апеляційної інстанції.
Розпорядженням в.о. секретаря судової палати від 30 січня 2012 року у зв’язку з відпусткою судді Антонової І.В. здійснено заміну судді Антонової І.В. на суддю Рибіну С.А.
Від фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Севастопольського апеляційного господарського суду надійшли заперечення на апеляційну скаргу Міжводненської сільської ради, у яких фізична особа-підприємець ОСОБА_3 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення господарського суду Автономної Республіки Крим залишити без змін.
В судові засідання Міжводненська сільська рада та Чорноморська районна державна адміністрація своїх представників не направляли, про місце і час розгляду апеляційної скарги були повідомлені належним чином.
Таким чином, вказані учасники судового процесу не скористались своїм процесуальним правом у справі на участь свого представника в засіданні суду апеляційної інстанції.
Суд вважає можливим розглянути апеляційну скаргу у відсутність даних учасників судового процесу за наявними у справі доказами, оскільки згідно з статтею 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Повторно розглянувши справу в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції встановив наступне.
26 серпня 1997 року Чорноморською районною державною адміністрацією було прийнято розпорядження № 311-р „Про затвердження актів державної технічної комісії”.
Пунктом 1.3. вказаного розпорядження був затверджений акт державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об’єкту до експлуатації, а саме, магазину, що належить ОСОБА_3, по АДРЕСА_1.
Відповідно до Державного акту серії І-КМ № 016791 від 26 грудня 1997 року, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Міжводненської сільської ради від 05 грудня 1997 року, ОСОБА_3 в постійне користування для будівництва та обслуговування жилого будинку та господарських споруд була надана земельна ділянка площею 0,26 га за адресою: АДРЕСА_1.
Вважаючи, що акт державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об’єкту до експлуатації, а саме, магазину по АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_3, не мав бути затверджений 26 серпня 1997 року у зв’язку з тим, що право користування відповідною земельною ділянкою було оформлено лише 26 грудня 1997 року, Міжводненська сільська рада звернулась до господарського суду Автономної Республіки Крим з даним позовом.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши присутнього у судовому засіданні представника фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Міжводненської сільської ради не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Статтею 22 Закону України „Про основи містобудування”, у редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, було встановлено, що забудова земельних ділянок, що надаються для містобудівних потреб, здійснюється після виникнення права власності чи права користування земельною ділянкою у порядку, передбаченому земельним законодавством, та одержання дозволу на виконання будівельних робіт.
Відповідно до вимог статей 22 та 23 Земельного кодексу України від 18 грудня 1990 року право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється.
Таким чином з наведених норм законодавства вбачається, що забудова земельної ділянки можлива лише за умов її оформлення з виданням державного акту.
У даній справі державний акт серії І-КМ № 016791 на право постійного користування землею дійсно був оформлений лише від 26 грудня 1997 року, вже після введення об’єкту до експлуатації.
Однак суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити на те, що з матеріалів справи, а саме, з викопіювання з генплану, рішення виконавчого комітету Міжводненської сільської ради від грудня 1996 року, яким ОСОБА_3 було дозволено змінити типовий проект № 145-000-155 на індивідуальний жилий будинок з магазином, з акту державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об’єкту до експлуатації від 24 червня 1997 року, у якому визначено, що будівництво об’єкту здійснювалось на підставі дозволу Чорноморської інспекції ДАБК № 57 від 12 березня 1997 року, висновку з відведення земельної ділянки під забудову № 34 від 19 грудня 1996 року, вбачається, замовником будівництва - ОСОБА_3 - у повній мірі вживались заходи, спрямовані на здійснення будівництва згідно з вимогами чинного на той час законодавства.
Відповідно до ДБН А.3.1-2-93. Порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт, затверджених Наказом Мінбудархітектури України від 10 серпня 1993 № 136, для реєстрації об’єкта та одержання дозволу на виконання будівельних робіт забудовник повинен був подати до органу держархбудконтролю, зокрема, документ, що посвідчує право забудовника на користування (власність) земельною ділянкою, на якій буде розміщено об’єкт (будова) та рішення відповідної Ради народних депутатів про погодження будівництва.
Як вже вказувалось, ОСОБА_3 будівництво нерухомості здійснювалось за дозволом Чорноморської інспекції ДАБК № 57 від 12 березня 1997 року, при наданні якого мало бути досліджено, зокрема, й право забудовника на земельну ділянку.
Обставини того, що земельна ділянка, на якій будувався об’єкт нерухомості, знаходилась у той час у користуванні ОСОБА_3 підтверджуються й пунктом 4 рішення виконавчого комітету Міжводненської сільської ради від грудня 1996 року, у якому зазначено, що за ОСОБА_3 закріплена земельна ділянка.
Крім того, з матеріалів справи, а саме з листа прокуратури Чорноморського району Автономної Республіки Крим № 2357вих-11 від 15 червня 2011 року, вбачається та підтверджується доводами Міжводненської сільської ради, викладеними у позові, що фактично обставинами звернення Міжводненської сільської ради до суду стало те, що земельна ділянка, яка була надана ОСОБА_3 в постійне користування відповідно до Державного акту серії І-КМ № 016791 від 26 грудня 1997 року, використовується не для будівництва та обслуговування жилого будинку, а для розміщення та обслуговування магазину, який й був введений до експлуатації спірним пунктом розпорядження.
Однак, рішенням 14 сесії 6 скликання Міжводненської сільської ради № 953 від 12 вересня 2011 року внесено зміни до рішення 8 сесії 6 скликання Міжводненської сільської ради № 454 від 11 квітня 2011 року та дозволено ОСОБА_3 складання проекту відведення щодо зміни цільового призначення частини земельної ділянки для обслуговування магазину за адресою: АДРЕСА_1.
Відповідно до положень частини 2 статті 21 Господарського процесуального кодексу України позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.
Статтею 15 Цивільного кодексу України також закріплено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Аналогічна за змістом правова норма міститься у статті 20 Господарського кодексу України.
Згідно з вимогами статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
З наведених норм чинного законодавства вбачається, що захисту підлягають лише порушені або оспорювані права та охоронювані законом інтереси особи, яка звертається з позовом до суду. Обов'язковим при зверненні до суду з певною матеріально-правовою вимогою є доведення особою під час розгляду справи фактів порушення, невизнання, оспорювання своїх прав та законних інтересів, на захист яких заявлено позов.
Слід вказати на те, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб’єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов’язку зобов’язаною стороною.
Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.
Спосіб захисту втілює безпосередньо мету, якої прагне досягнути суб’єкт захисту, вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв’язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Одночасно, рішенням суду має вирішуватись питання про захист прав та охоронюваних законом інтересів учасників господарських правовідносин, тобто ним мають усуватись перешкоди, які виникли на шляху здійснення особою, яка звернулася з позовом, свого права.
Відповідно до положень статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Міжводненською сільською радою не надано доказів ані того, яке право чи охоронюваний законом інтерес порушено, не визнається або оспорюється, ані того, яким чином скасування спірного пункту розпорядження може призвести до відновлення права чи охоронюваного законом інтересу.
Слід зазначити й на те, що статтею 96 Земельного кодексу України визначено, що землекористувачі зобов'язані забезпечувати використання землі за цільовим призначенням.
У статті 141 Земельного кодексу України закріплено, що використання земельної ділянки не за цільовим призначенням є підставою припинення права користування земельною ділянкою.
Тобто у разі, якщо Міжводненська сільська рада вважає, що земельна ділянка використовується не за цільовим призначенням передбаченим законом способом захисту її права було б, наприклад, припинення права користування земельною ділянкою.
На підставі викладеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що обраний Міжводненською сільською радою спосіб захисту не відповідає змісту порушеного права, що є підставою для відмови у позові.
Одночасно суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що висновку про сплив строку позовної давності суд першої інстанції дійшов на підставі припущення про те, що за пунктом 3 Положення про порядок введення в експлуатацію об’єктів, які не являються державною власністю, затвердженим Постановою уряду Автономної Республіки Крим № 268 від 14 серпня 1996 року, до складу відповідної державної технічної комісії включаються і представники виконавчого органу місцевої ради, тож Міжводненська сільська рада мала бути обізнана про наявність спірного розпорядження ще з серпня 1997 року.
Однак господарським судом Автономної Республіки Крим пункт 3 Положення про порядок введення в експлуатацію об’єктів, які не являються державною власністю, процитовано у редакції Постанови уряду Автономної Республіки Крим від 24 лютого 2000 року № 45, тоді як прийняття об’єкту до експлуатації відбулось у 1997 році.
Статтею 58 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, чітко закріплено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.
На час прийняття об’єкту до експлуатації пункт 3 Положення про порядок введення в експлуатацію об’єктів, які не являються державною власністю діяв у такій редакції: „До складу комісії включаються представники замовника, проектувальника, державного архітектурно-будівельного контролю, державного санітарно-епідеміологічного нагляду, державного пожежного нагляду, Державної інспекції з ефективного використання газу, Держнаглядохоронпраці, організації, що здійснила будівництво, експлуатаційної організації, Державної екологічної інспекції”.
Тобто обов’язку включення представника виконавчого органу місцевої ради закріплено не було.
Більш того, за результатами дослідження акту державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об’єкту до експлуатації від 24 червня 1997 року судом апеляційної інстанції встановлено, що до складу цієї комісії представник Міжводненської сільської ради не входив.
Таким чином висновок господарського суду Автономної Республіки Крим про сплив строку позовної давності зроблений передчасно, без повного дослідження доказів, що мають значення для вирішення спору.
Більш того, правила про позовну давність у будь-якому разі мають застосовуватися лише тоді, коли буде доведено існування у позивача суб'єктивного права, за захистом якого він звернувся. У випадках відсутності такого права або коли воно не порушено, в позові має бути відмовлено не з причин пропуску строку позовної давності, а в зв'язку з необґрунтованістю самої вимоги.
Будь-які висновки з цього питання в судовому рішенні відсутні.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що позовні вимоги правильно відхилені судом першої інстанції через безпідставність, але з невірним посиланням на обставини справи та норми процесуального та матеріального права, у зв’язку з чим мотивувальна частина оскаржуваного рішення підлягає зміні в повному обсязі, а резолютивна частина рішення залишенню без змін.
Керуючись статтею 101, пунктом 1 частини 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Міжводненської сільської ради залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 24 листопада 2011 року у справі № 5002-12/4293-2011 залишити без змін.
Головуючий суддя < Підпис > В.М. Коваль
Судді < Підпис > К.А. Остапова
< Підпис > С.А. Рибіна
Розсилка:
1. Міжводненська сільська рада
(вул. Ювілейна, 1, с. Міжводне, Чорноморський район, 96420)
2. Чорноморська районна державна адміністрація
(вул. Кірова, 16, смт. Чорноморське, 96400)
3. фізична особа-підприємець ОСОБА_3
(АДРЕСА_1)