< Список >
СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
30 січня 2012 року Справа № 5002-5/3907-2011
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Коваля В.М.,
суддів Остапової К.А.,
Рибіної С.А.,
за участю представників сторін:
позивача: ОСОБА_1, довіреність №173 від 20 червня 2011 року, публічне акціонерне товариство "Діамантбанк" в особі Кримської дирекції публічного акціонерного товариства "Діамантбанк";
відповідача: не з'явився, товариство з обмеженою відповідальністю "Сімшляхіндустрія"
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Сімшляхіндустрія" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Гаврилюк М.П.) від 06 грудня 2011 року у справі № 5002-5/3907-2011
за позовом публічного акціонерного товариства "Діамантбанк"
(Контрактова площа, 10-а, місто Київ 70, 04070)
в особі Кримської дирекції публічного акціонерного товариства "Діамантбанк" (Долгоруковська/Жуковського/О. Невського, 1/1/6, місто Сімферополь, 95000)
до товариства з обмеженою відповідальністю "Сімшляхіндустрія"
(пр. Кірова, 52, кв. 82, місто Сімферополь, 95000)
про стягнення 39834,60 грн. та спонукання до виконання певних дій
ВСТАНОВИВ:
Публічне акціонерне товариство „Діамантбанк” в особі Кримської дирекції публічного акціонерного товариства „Діамантбанк” звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Сімшляхіндустрія” про стягнення 39834,60 грн. та спонукання до виконання певних дій, обґрунтовуючи позовні вимоги невиконанням товариством з обмеженою відповідальністю „Сімшляхіндустрія” договірних зобов’язань, відмовою публічного акціонерного товариства „Діамант банк” в особі Кримської дирекції публічного акціонерного товариства „Діамантбанк” від договору фінансового лізингу та посиланнями на положення статті 387 Цивільного кодексу України.
Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 14 вересня 2011 року вказана позовна заява прийнята до розгляду.
Заявою від 28 листопада 2011 року публічне акціонерне товариство „Діамантбанк” в особі Кримської дирекції публічного акціонерного товариства „Діамантбанк” уточнило позовні вимоги та просило стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Сімшляхіндустрія” на його користь заборгованість зі сплати пені у розмірі 2124,40 грн. та зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю „Сімшляхіндустрія” повернути йому сідловий тягач МАЗ 642205-220, рік випуску: 2007, реєстраційний номер АК 4073 ВВ, номер кузова Y3М64220570002831, у кількості 1 одиниці, вартістю 334900,00 грн. та самоскид напівпричіп МАЗ 950600-020, рік випуску: 2008, реєстраційний номер АК 0020 ХТ, номер кузова Y3М95060080002116, у кількості 1 одиниці, вартістю 122600,00 грн. (а.с. 66-68).
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 06 грудня 2011 року у справі № 5002-5/3907-2011 (суддя М.П. Гаврилюк) позов публічного акціонерного товариства „Діамантбанк” в особі Кримської дирекції публічного акціонерного товариства „Діамантбанк” до товариства з обмеженою відповідальністю „Сімшляхіндустрія” задоволений.
З товариства з обмеженою відповідальністю „Сімшляхіндустрія” на користь публічного акціонерного товариства "„Діамантбанк” в особі Кримської дирекції публічного акціонерного товариства „Діамантбанк” стягнута заборгованість зі сплати пені у розмірі 2124,40 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю „Сімшляхіндустрія” зобов'язано повернути публічному акціонерному товариству „Діамантбанк” в особі Кримської дирекції публічного акціонерного товариства „Діамантбанк” сідловий тягач МАЗ 642205-220, рік випуску: 2007, реєстраційний номер АК 4073 ВВ, номер кузова Y3М64220570002831, у кількості 1 одиниці, вартістю 334900,00 грн. та самоскид напівпричіп МАЗ 950600-020, рік випуску: 2008, реєстраційний номер АК 0020 ХТ, номер кузова Y3М95060080002116, у кількості 1 одиниці, вартістю 122600,00 грн.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскільки публічним акціонерним товариством „Діамантбанк” в особі Кримської дирекції публічного акціонерного товариства „Діамантбанк” зобов’язання за договором фінансового лізингу від 26 лютого 2008 року виконані у повному обсязі, майно передано відповідачу за актом прийому-передачі 10 квітня 2008 року, рахунки виставлені своєчасно, однак товариством з обмеженою відповідальністю „Сімшляхіндустрія” у порушення умов договору своєчасно не виконані зобов’язання щодо сплати лізингових платежів, публічним акціонерним товариством „Діамантбанк” в особі Кримської дирекції публічного акціонерного товариства „Діамантбанк” на підставі пункту 9.1. договору фінансового лізингу та положень чинного законодавства обґрунтовано нарахована сума пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу у сумі 2124,40 грн.
Крім того, місцевий господарський суд вказав на те, що на підставі листа від 25 серпня 2011 року договірні правовідносини сторін припинились, у зв’язку з чим правомірною є вимога публічного акціонерного товариства „Діамантбанк” в особі Кримської дирекції публічного акціонерного товариства „Діамантбанк” про зобов’язання повернути предмет лізингу.
Не погодившись з рішенням суду, товариство з обмеженою відповідальністю „Сімшляхіндустрія” звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення господарського суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю „Сімшляхіндустрія” повернути публічному акціонерному товариству „Діамантбанк” в особі Кримської дирекції публічного акціонерного товариства „Діамантбанк” сідловий тягач МАЗ 642205-220, рік випуску: 2007, реєстраційний номер АК 4073 ВВ, номер кузова Y3М64220570002831, у кількості 1 одиниці, вартістю 334900,00 грн. та самоскид напівпричіп МАЗ 950600-020, рік випуску: 2008, реєстраційний номер АК 0020 ХТ, номер кузова Y3М95060080002116, у кількості 1 одиниці, вартістю 122600,00 грн.
Апеляційна скарга мотивована посиланням товариства з обмеженою відповідальністю „Сімшляхіндустрія” на порушення господарським судом Автономної Республіки Крим норм матеріального та процесуального права, неповне з’ясування всіх обставин справи, що мають суттєве значення для її розгляду.
Зокрема, заявник апеляційної скарги вказує на те, що господарським судом першої інстанції при прийнятті рішення не враховано, що відповідно до пункту 8.2. договору фінансового лізингу публічне акціонерне товариство „Діамантбанк” в особі Кримської дирекції публічного акціонерного товариства „Діамантбанк” має право відмовитися від цього договору та вимагати повернення предмета лізингу у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізинговий платіж не сплачений частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів. Однак за захистом свого порушеного права публічне акціонерне товариство „Діамантбанк” в особі Кримської дирекції публічного акціонерного товариства „Діамантбанк” звернулось не до нотаріуса з вимогою про вчинення виконавчого напису, а до суду.
Також товариство з обмеженою відповідальністю „Сімшляхіндустрія” зазначає, що за договором фінансового лізингу йому, нібито, був переданий сідловий тягач МАЗ 2008 року випуску, а у рішенні господарського суду Автономної Республіки Крим його зобов’язано повернути сідловий тягач МАЗ 2007 року випуску.
Крім того, заявник апеляційної скарги вказує на неврахування місцевим господарським судом скрутного фінансового становища товариства з обмеженою відповідальністю „Сімшляхіндустрія”, яке й стало причиною виникнення спору у даній справі.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 03 січня 2012 року апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю „Сімшляхіндустрія” прийнята до провадження суду апеляційної інстанції.
Розпорядженням в.о. секретаря судової палати від 30 січня 2012 року у зв’язку з відпусткою судді Антонової І.В. здійснено заміну судді Антонової І.В. на суддю Рибіну С.А.
Від публічного акціонерного товариства „Діамантбанк” в особі Кримської дирекції публічного акціонерного товариства „Діамантбанк” до Севастопольського апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Сімшляхіндустрія”, у якому публічне акціонерне товариство „Діамантбанк” в особі Кримської дирекції публічного акціонерного товариства „Діамантбанк” просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення господарського суду Автономної Республіки Крим залишити без змін.
В судові засідання товариство з обмеженою відповідальністю „Сімшляхіндустрія” свого представника не направляло, про місце і час розгляду апеляційної скарги було повідомлена належним чином.
Таким чином, вказаний учасник судового процесу не скористався своїм процесуальним правом у справі на участь свого представника в засіданні суду апеляційної інстанції.
Суд вважає можливим розглянути апеляційну скаргу у відсутність даного учасника судового процесу за наявними у справі доказами, оскільки згідно статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Повторно розглянувши справу в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції встановив наступне.
26 лютого 2008 року між акціонерним банком „Діамант”, правонаступником якого є публічне акціонерне товариство „Діамантбанк”, в особі директора філії акціонерного банка „Діамант” в місті Сімферополі (Лізингодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю „Сімшляхіндустрія” (Лізингоодержувач) був укладений договір фінансового лізингу транспортних засобів № 019 ((а.с. 11-20).
Відповідно до пункту 1.1. вказаного договору фінансового лізингу Лізингодавець зобов’язався набути у власність транспортні засоби згідно з визначеною Лізингоодержувачем специфікацією і передати їх у користування Лізингоодержувачу на визначений договором строк за встановлену плату.
Пунктом 1.2. договору від 26 лютого 2008 року Лізингоодержувачем встановлено специфікацію, а саме, сідловий тягач МАЗ 642205-220, рік випуску: 2008, у кількості 1 одиниці, вартістю 334900,00 грн. та самоскид напівпричіп МАЗ 950600-020, рік випуску: 2008, у кількості 1 одиниці, вартістю 122600,00 грн.
Розділом 2 договору фінансового лізингу № 019 закріплено розмір та порядок сплати лізингових платежів.
Згідно з пунктом 3.2. спірного договору передача Лізингодавцем Лізингоодержувачу предмета лізингу оформлюється актом прийому-передачі.
Розділом 7 зазначеного договору врегульовано строк лізингу та строк цього договору.
Відповідно до розділу 8 договору фінансового лізингу від 26 лютого 2008 року визначено право Лізингодавця або Лізингоодержувача на відмову від договору.
Розділом 9 даного договору встановлено відповідальність сторін за порушення умов договору фінансового лізингу.
Відповідно до свідоцтв про реєстрацію транспортного засобу АКС 025390 та АКС 025392 від 01 квітня 2008 року акціонерним банком „Діамант” зареєстровані сідловий тягач МАЗ 642205-220, рік випуску: 2007, реєстраційний номер АК 4073 ВВ, номер кузова Y3М64220570002831 та самоскид напівпричіп МАЗ 950600-020, рік випуску: 2008, реєстраційний номер АК 0020 ХТ, номер кузова Y3М95060080002116 (а.с. 21-22).
10 квітня 2008 року між акціонерним банком „Діамант” в особі директора філії акціонерного банка „Діамант” в місті Сімферополі (Лізингодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю „Сімшляхіндустрія” (Лізингоодержувач) був підписаний акт прийому-передачі предмету лизінгу, а саме, сідлового тягача МАЗ 642205-220, рік випуску: 2007, реєстраційний номер АК 4073 ВВ, номер кузова Y3М64220570002831, у кількості 1 одиниці, вартістю 334900,00 грн. та самоскида напівпричіп МАЗ 950600-020, рік випуску: 2008, реєстраційний номер АК 0020 ХТ, номер кузова Y3М95060080002116, у кількості 1 одиниці, вартістю 122600,00 грн. (а.с. 19-20).
Таким чином, акціонерним банком „Діамант”, правонаступником якого є публічне акціонерне товариство „Діамантбанк”, в особі директора філії акціонерного банка „Діамант” в місті Сімферополі договірні обов’язки було виконано, однак товариством з обмеженою відповідальністю „Сімшляхіндустрія” не сплачувались лізингові платежі згідно з графіком.
Вказані обставини й стали підставою для звернення публічного акціонерного товариства „Діамантбанк” в особі Кримської дирекції публічного акціонерного товариства „Діамантбанк” до господарського суду Автономної Республіки Крим з даним позовом.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши присутнього у судовому засіданні представника публічного акціонерного товариства „Діамантбанк” в особі Кримської дирекції публічного акціонерного товариства „Діамантбанк”, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю „Сімшляхіндустрія” не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Враховуючи, що предметом вказаного спору є відносини щодо фінансового лізингу та витребування майна з чужого незаконного володиння, до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми спеціального законодавства, а саме, Закону України „Про фінансовий лізинг”, а також Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України.
Згідно з вимогами статті 292 Господарського кодексу України правове регулювання лізингу здійснюється відповідно до цього Кодексу та інших законів.
Відповідно до положень статті 806 Цивільного кодексу України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом, а також загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.
Статтею 1 Закону України „Про фінансовий лізинг” закріплено, що за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
Згідно з нормою статті 4 Закону України „Про фінансовий лізинг” суб'єктами лізингу можуть бути, зокрема, лізингодавець - юридична особа, яка передає право володіння та користування предметом лізингу лізингоодержувачу; лізингоодержувач - фізична або юридична особа, яка отримує право володіння та користування предметом лізингу від лізингодавця.
Відповідно до положень статті 6 Закону України „Про фінансовий лізинг” договір лізингу має бути укладений у письмовій формі. Істотними умовами договору лізингу є:
- предмет лізингу;
- строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу);
- розмір лізингових платежів;
- інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
З матеріалів справи вбачається, що договір фінансового лізингу № 019 від 26 лютого 2008 року був укладений між двома юридичними особами: акціонерним банком „Діамант” та товариством з обмеженою відповідальністю „Сімшляхіндустрія”, - у простій письмовій формі та містить всі передбачені Законом України „Про фінансовий лізинг” істотні умови.
Звертаючись до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, товариство з обмеженою відповідальністю „Сімшляхіндустрія” вказало на те, що за договором фінансового лізингу йому, нібито, був переданий сідловий тягач МАЗ 2008 року випуску, а у рішенні суду його зобов’язано повернути сідловий тягач МАЗ 2007 року випуску, тобто сідловий тягач, який не є предметом договору фінансового лізингу.
Слід вказати на те, що пунктом 1.2. договору від 26 лютого 2008 року при встановленні Лізингоодержувачем специфікації було визначено сідловий тягач МАЗ 642205-220, рік випуску: 2008, у кількості 1 одиниці, вартістю 334900,00 грн. та самоскид напівпричіп МАЗ 950600-020, рік випуску: 2008, у кількості 1 одиниці, вартістю 122600,00 грн.
Однак, відповідно до свідоцтв про реєстрацію транспортного засобу АКС 025390 та АКС 025392 від 01 квітня 2008 року акціонерним банком „Діамант” були зареєстровані сідловий тягач МАЗ 642205-220, рік випуску: 2007, реєстраційний номер АК 4073 ВВ, номер кузова Y3М64220570002831 та самоскид напівпричіп МАЗ 950600-020, рік випуску: 2008, реєстраційний номер АК 0020 ХТ, номер кузова Y3М95060080002116.
За актом прийому-передачі предмету лізингу від 10 квітня 2008 року акціонерним банком „Діамант” в особі директора філії акціонерного банка „Діамант” в місті Сімферополі (Лізингодавець) товариству з обмеженою відповідальністю „Сімшляхіндустрія” (Лізингоодержувач) були передані саме сідловий тягач МАЗ 642205-220, рік випуску: 2007, реєстраційний номер АК 4073 ВВ, номер кузова Y3М64220570002831, у кількості 1 одиниці, вартістю 334900,00 грн. та самоскид напівпричіп МАЗ 950600-020, рік випуску: 2008, реєстраційний номер АК 0020 ХТ, номер кузова Y3М95060080002116, у кількості 1 одиниці, вартістю 122600,00 грн.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що зазначення у пункті 1.2. договору від 26 лютого 2008 року при встановленні Лізингоодержувачем специфікації 2008 року випуску сідлового тягача МАЗ 642205-220 не свідчить про відсутність домовленості сторін договору щодо предмету лізингу, оскільки остаточне визначення предмету договору фінансового лізингу № 019 відбулось під час підписання сторонами акту прийому-передачі від 10 квітня 2008 року, у якому закріплено 2007 рік випуску сідлового тягача МАЗ 642205-220, що відповідає даним свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу АКС 025392 від 01 квітня 2008 року.
При цьому згідно з пунктом 5 акту прийому-передачі предмету лізингу від 10 квітня 2008 року підписанням цього акту Лізингоодержувач підтвердив якість, комплектність, справність предмету лізингу і відповідність техніко-економічним показникам та викладеній у пункті 1.2. договору фінансового лізингу від 26 лютого 2008 року специфікації на предмет лізингу.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що між акціонерним банком „Діамант” та товариством з обмеженою відповідальністю „Сімшляхіндустрія” склались зобов’язальні правовідносини на підставі договору фінансового лізингу № 019 від 26 лютого 2008 року.
Відповідно до положень статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 193 Господарського кодексу України також визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до положень статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з вимогами статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 9.1. договору фінансового лізингу від 26 лютого 2008 року закріплено, що за несвоєчасну сплату Лізингоодержавачем лізингових платежів він сплачує Лізингодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення.
Слід вказати на те, що підпунктом 2.2.2. пункту 2.2. договору фінансового лізингу від 26 лютого 2008 року було визначено, що лізингові платежі сплачуються Лізингоодержувачем Лізингодавцю в розмірі та в порядку, визначених графіком сплати лізингових платежів, що наведений у додатку 1 до цього договору.
Під час розгляду справи було встановлено та не заперечується товариством з обмеженою відповідальністю „Сімшляхіндустрія”, що ним лізингові платежі в розмірі та в порядку, визначених графіком сплати лізингових платежів, що наведений у додатку 1 до договору фінансового лізингу № 019, не сплачувались.
У зв’язку з цим станом на 23 серпня 2011 року за товариством з обмеженою відповідальністю „Сімшляхіндустрія” утворилась заборгованість у розмірі 37582,52 грн. та була нарахована пеня у розмірі 2124,40 грн., про що товариство з обмеженою відповідальністю „Сімшляхіндустрія” було повідомлено листом публічного акціонерного товариства „Діамантбанк” № 6713/35.2-02 від 25 серпня 2011 року (а.с. 23-24).
В ході розгляду справи в господарському суді Автономної Республіки Крим товариством з обмеженою відповідальністю „Сімшляхіндустрія” було вжито заходів до погашення суми заборгованості, що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями № 202, № 203 від 30 вересня 2011 року та № 207 від 17 жовтня 2011 року.
Сума заборгованості зі сплати пені у розмірі 2124,40 грн. товариством з обмеженою відповідальністю „Сімшляхіндустрія” сплачена не була.
На підставі викладеного, перевіривши наданий публічним акціонерним товариством „Діамантбанк” в особі Кримської дирекції публічного акціонерного товариства „Діамантбанк” розрахунок пені, з урахуванням вимог чинного законодавства та положень пункту 9.1. договору фінансового лізингу від 26 лютого 2008 року, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованим висновок господарського суду Автономної Республіки Крим про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог публічного акціонерного товариства „Діамантбанк” в особі Кримської дирекції публічного акціонерного товариства „Діамантбанк” в частині стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю „Сімшляхіндустрія” суми заборгованості зі сплати пені у розмірі 2124,40 грн.
Статтею 7 Закону України „Про фінансовий лізинг” закріплено, що лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів.
Відповідно до пункту 8.2. договору фінансового лізингу від 26 лютого 2008 року Лізингодавець має право відмовитися від цього договору та вимагати повернення предмета лізингу від Лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо Лізингоодержувач не сплатив Лізингодавцю платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів.
З матеріалів справи, а саме, з листа публічного акціонерного товариства „Діамантбанк” № 6713/35.2-02 від 25 серпня 2011 року, вбачається, що товариство з обмеженою відповідальністю „Сімшляхіндустрія” було повідомлено про утворення заборгованості у розмірі 37582,52 грн. та нарахування пені у розмірі 2124,40 грн., а також про те, що публічне акціонерне товариство „Діамантбанк” в особі Кримської дирекції публічного акціонерного товариства „Діамантбанк” на підставі наведеної вище норми чинного законодавства та пункту 8.2. договору фінансового лізингу № 019 відмовляється від цього договору.
Згідно з частиною 3 статті 7 Закону України „Про фінансовий лізинг” відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову.
Статтею 651 Цивільного кодексу України визначено, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
З матеріалів справи також вбачається, що лист публічного акціонерного товариства „Діамантбанк” № 6713/35.2-02 від 25 серпня 2011 року був отриманий товариством з обмеженою відповідальністю „Сімшляхіндустрія” 31 серпня 2011 року, що підтверджується копією повідомлення про вручення поштового відправлення.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про розірвання з 31 серпня 2011 року договору фінансового лізингу № 019 від 26 лютого 2008 року, укладеного між акціонерним банком „Діамант” в особі директора філії акціонерного банка „Діамант” в місті Сімферополі та товариством з обмеженою відповідальністю „Сімшляхіндустрія”.
Відповідно до підпункту 4.2.2. пункту 4.2. вказаного договору Лізингоодержувач зобов’язаний у разу закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання цього договору повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння з урахуванням нормального зносу.
Листом № 6713/35.2-02 від 25 серпня 2011 року публічне акціонерне товариство „Діамантбанк” повідомило товариство з обмеженою відповідальністю „Сімшляхіндустрія” про те, що предмет лізингу має бути повернутий протягом трьох календарних днів з моменту отримання цього листа шляхом передачі предмету лізингу уповноваженому представнику публічного акціонерного товариства „Діамантбанк” за адресою: місто Сімферополь, с. ГРЕС, пров. Монтажників, 2.
Згідно з вимогами статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Слід зазначити, що матеріали справи не містять доказів того, що товариство з обмеженою відповідальністю „Сімшляхіндустрія” на підставі відповідного документу (акта) повернуло публічному акціонерному товариству „Діамантбанк” предмет лізингу: сідловий тягач МАЗ 642205-220, рік випуску: 2007, реєстраційний номер АК 4073 ВВ, номер кузова Y3М64220570002831, у кількості 1 одиниці, вартістю 334900,00 грн. та самоскид напівпричіп МАЗ 950600-020, рік випуску: 2008, реєстраційний номер АК 0020 ХТ, номер кузова Y3М95060080002116, у кількості 1 одиниці, вартістю 122600,00 грн.
Відповідно до положень статті 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Отже, враховуючи те, що договір фінансового лізингу № 019 від 26 лютого 2008 року, укладений між акціонерним банком „Діамант” в особі директора філії акціонерного банка „Діамант” в місті Сімферополі та товариством з обмеженою відповідальністю „Сімшляхіндустрія”, був розірваний з 31 серпня 2011 року, а також те, що матеріали справи не містять доказів того, що товариством з обмеженою відповідальністю „Сімшляхіндустрія” було повернуто предмет лізингу, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованим висновок господарського суду Автономної Республіки Крим про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог публічного акціонерного товариства „Діамант банк” в особі Кримської дирекції публічного акціонерного товариства „Діамантбанк” в частині зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю „Сімшляхіндустрія” повернути йому сідловий тягач МАЗ 642205-220, рік випуску: 2007, реєстраційний номер АК 4073 ВВ, номер кузова Y3М64220570002831, у кількості 1 одиниці, вартістю 334900,00 грн. та самоскид напівпричіп МАЗ 950600-020, рік випуску: 2008, реєстраційний номер АК 0020 ХТ, номер кузова Y3М95060080002116, у кількості 1 одиниці, вартістю 122600,00 грн.
Щодо посилань товариства з обмеженою відповідальністю „Сімшляхіндустрія” на те, що публічне акціонерне товариство „Діамантбанк” в особі Кримської дирекції публічного акціонерного товариства „Діамантбанк” всупереч положенням пункту 8.2. договору фінансового лізингу звернулось за захистом свого порушеного права не до нотаріуса з вимогою про вчинення виконавчого напису, а до суду, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Дійсно, пунктом 8.2. договору фінансового лізингу від 26 лютого 2008 року було закріплено право публічного акціонерного товариства „Діамантбанк” в особі Кримської дирекції публічного акціонерного товариства „Діамантбанк” на відмову від цього договору та вимогу повернення предмета лізингу у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.
Однак, відповідно до положень статті 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
Статтею 16 Цивільного кодексу України також закріплено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Аналогічна норма міститься у статті 55 Конституції України.
Слід зазначити, що право вимагати повернення предмета лізингу у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса встановлено статтею 7 Закону України „Про фінансовий лізинг”.
Одночасно Закон України „Про фінансовий лізинг” не пов’язує можливість звернення до суду за захистом свого порушеного права, наприклад, вимогою про повернення предмету лізингу, з дотриманням вказаного порядку – шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса.
Отже, враховуючи те, що нормами спеціального законодавства, а саме, Законом України „Про фінансовий лізинг” не передбачений обов’язок дотримання досудового порядку врегулювання спору, а також те, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а юрисдикція судів відповідно до положень статті 124 Конституції України поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими твердження товариства з обмеженою відповідальністю „Сімшляхіндустрія” щодо відсутності права публічного акціонерного товариства „Діамантбанк” в особі Кримської дирекції публічного акціонерного товариства „Діамантбанк” на звернення саме до суду з вимогою про зобов'язання повернути предмет лізингу.
Стосовно доводів заявника апеляційної скарги щодо неврахування місцевим господарським судом скрутного фінансового становища товариства з обмеженою відповідальністю „Сімшляхіндустрія”, а саме, фактів наявності заборгованості перед товариством з обмеженою відповідальністю „Сімшляхіндустрія” його контрагентів, що й стало причиною виникнення спору у даній справі, слід зазначити таке.
Статтею 3 Господарського кодексу України закріплено, що під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом.
Відповідно до положень статті 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Одночасно, статтею 526 Цивільного кодексу України чітко визначено загальне правило виконання зобов’язань, за яким зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Тобто, наявність заборгованості перед товариством з обмеженою відповідальністю „Сімшляхіндустрія” його контрагентів відноситься до сфери ризиків, з якими зіштовхується суб’єкт господарювання під час здійснення господарської діяльності, та не може бути підставою для звільнення товариства з обмеженою відповідальністю „Сімшляхіндустрія” від обов’язку належного виконання договірних зобов’язань, зокрема, за договором фінансового лізингу від 26 лютого 2008 року.
За вказаних обставин Севастопольський апеляційний господарський суд дійшов висновку про повне з’ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими. Висновки, викладені в рішенні місцевого господарського суду, відповідають обставинам справи. Порушень або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права не встановлено.
Отже, вимоги товариства з обмеженою відповідальністю „Сімшляхіндустрія”, викладені в апеляційній скарзі, задоволенню не підлягають, підстави для скасування рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 06 грудня 2011 року у справі № 5002-5/3907-2011 відсутні.
Керуючись статтею 101, пунктом 1 частини 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Сімшляхіндустрія” залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 06 грудня 2011 року у справі № 5002-5/3907-2011 залишити без змін.
Головуючий суддя < Підпис > В.М. Коваль
Судді < Підпис > К.А. Остапова
< Підпис > С.А. Рибіна
Розсилка:
1. публічне акціонерне товариство "Діамантбанк"
(Контрактова площа, 10-а, місто Київ 70, 04070)
2. Кримська дирекція публічного акціонерного товариства "Діамантбанк"
(Долгоруковська/Жуковського/О. Невського, 1/1/6, місто Сімферополь, 95000)
3. товариство з обмеженою відповідальністю "Сімшляхіндустрія"
(пр. Кірова, 52, кв. 82, місто Сімферополь, 95000)