УКРАЇНА
Господарський суд
Житомирської області
_________________________________________
______________________________________________________________________
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Від "02" лютого 2012 р. Справа № 5/5007/89/11
Господарський суд Житомирської області у складі:
Судді Ляхевич А.А.
при секретарі Нагорній М.М.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1. довіреність №03 від 12.01.2012 р.,
від відповідача: не з"явився,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Баракуда і К" (м.Київ)
до Закритого акціонерного товариства "ЕЛПРОФІ" (м. Житомир)
про стягнення 166430,42 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Баракуда і К" звернулось до господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з Закритого акціонерного товариства "ЕЛПРОФІ" 166430,42 грн., з яких:
- 144421,20 грн. основного боргу за договором про надання охоронних послуг №19/09 від 31.12.2009 р.,
- 9412,16 грн. пені,
- 8619,44 грн. інфляційних,
- 3977,62 грн. 3% річних.
Ухвалою господарського суду Житомирської області від 23.12.2011 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №5/5007/89/11 та призначено її розгляд на 16.01.2012 р.
Ухвалою господарського суду Житомирської області від 16.01.2012 р. розгляд справи відкладено на 02.02.2012р., у зв"язку з неявкою в судове засідання представника відповідача, враховуючи, що направлена судом відповідачу ухвала про порушення провадження у справі повернулась на адресу суду неврученою із відміткою поштового відділення "За закінченням терміну зберігання".
В засіданні суду 02.02.2012 р. представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з"явився.
При цьому, щодо нез"явлення в засідання суду представника відповідача, господарський суд приймає до уваги наступне.
01.02.2012р. на адресу суду повернулась неврученою кореспонденція господарського суду - ухвала суду від 16.01.2012р. по справі №5/5007/89/11, яка надсилалась відповідачу- ЗАТ "ЕЛПРОФІ" за адресою: м.Житомир, вул.Черняховського, 153, з відміткою поштового відділення "За закінченням терміну зберігання".
Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (а.с.54-55), місцезнаходження Закритого акціонерного товариства "ЕЛПРОФІ": 10005, Житомирська обл., м.Житомир, вул.Черняховського, буд.153.
Відповідно до вимог ч.1 ст.17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.
Згідно з ч.2 ст.17 вказаного Закону в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, у тому числі її місцезнаходження.
Відповідно до ч.1 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 №01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що відповідача було належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи, проте, своїм правом приймати участь в судовому засіданні останній не скористався.
Враховуючи, що явка представників сторін в судове засідання не визнавалася обов’язковою, господарський суд Житомирської області визнає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача та за наявними матеріалами справи, відповідно до ст.75 ГПК України.
Заслухавши пояснення присутнього представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд
ВСТАНОВИВ:
Як вбачається з матеріалів справи, 31.12.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Баракуда і К" (охорона) і Закритим акціонерним товариством "Елпрофі" (замовник) укладено договір №19/09 про надання охоронних послуг (а.с.9-14), підписаним з протоколом розбіжностей (а.с.15-16). За даним договором замовник передає, а охорона приймає під охорону об"єкт, складові частини якого наведені в дислокації та зазначений в додатку №1, який є невід"ємною частиною договору. Вид охорони визначається за згодою сторін як інспекторська-сторожова служба охорони.
Відповідно до п.1.4. договору, охорона об"єкту здійснюється у дні і години, вказані у дислокації, зазначеній в додатку №1 до даного договору (а.с.17) та згідно інструкції несення служби на постах, вказаних в додатку №2. Схема охорони об"єкту та дислокація постів визначається охороною і узгоджується замовником у додатках, вказаних у п.п.1.5. договору.
В пункті 1.5. договору зазначено, що додаток №1 "Дислокація об"єктів", додаток №2 "Інструкція про порядок здійснення пропускного режиму на об"єкті замовника, додаток №3 "Інструкція про порядок приймання (здавання) об"єктів та окремих приміщень під охорону" є невід"ємними складовими частинами договору.
В розділі 3 договору сторони встановили обов"язки охорони. Зокрема, охорона зобов"язана здійснювати на об"єкті перепускний режим, контролювати ввіз та вивіз (вніс та винос) товарно-матеріальних цінностей на територію та з території об"єкта, що охороняється, згідно з додатком №2, по перепусткам встановленої форми (якщо пропускний режим передбачений); забезпечувати охорону товарно-матеріальних цінностей замовника, прийнятих під охорону, від розкрадання і не допускати проникнення сторонніх осіб на об"єкт, що охороняється та ін..
Згідно п.1.2. договору, сума даного договору складає 6600,00 грн. щомісяця (з врахуванням 1100,00 грн. 20% ПДВ).
Відповідно до п.7.1. за надані послуги замовник сплачує охороні щомісячно суму оплати договору, обумовлену сторонами (п.1.2.).
Оплата щомісячної суми договору здійснюється до 15 числа місяця, що слідує за звітним, за безготівковим розрахунком (п.7.2. договору).
У відповідності до п.7.3. договору, акт про надання охоронних послуг підписується замовником в останній день місяця.
Пунктом 8.2. договору передбачено, що дія договору може бути припинена достроково, причому, сторона – ініціатор припинення договору, інформує про це іншу сторону у письмовій формі не менш як за 10 діб.
Згідно п.9.1, п.9.2. договору, договір набирає чинність з 01 січня 2010 р. і діє до 31.12.2010 р. Даний договір вважається пролонгованим на один рік в разі, якщо одна із сторін за один місяць до його закінчення письмово не заявить про його розірвання.
29.11.2011 р. сторонами підписано додаткову угоду 1 до договору №19/09 від 31.12.2009 р. про надання охоронних послуг (а.с.18), згідно якої сторони погодили зупинити з 24 год. 00 хв. 30 листопада 2011 року дію договору про надання охоронних послуг №19/09 від 31.12.2009 р. та яка вступає в силу з 01 грудня 2011 р.
У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, договори та інші правочини.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Приписами частини 1 статті 67 Господарського кодексу України встановлено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.
Відповідно до статті 629 цього кодексу договір є обов'язковим для виконання сторонами, а тому суттєвим для вирішення спору, який випливає з договору є встановлення обставин виконання сторонами тих умов договору, які є спірними та з якими закон пов'язує настання певних правових наслідків.
В даному випадку, укладений сторонами договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг.
Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу (виконати певні дії або здійснити певну діяльність, що приносить користь), а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
У разі, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу у розмірі, строки та у порядку, що встановлені договором (стаття 903,905 Цивільного кодексу України).
На виконання умов договору про надання охоронних послуг №19/09 від 31.12.2009р., позивачем у період з 01.01.2010р. по 30.11.2011р. надано відповідачу послуги по охороні об’єкту ЗАТ "ЕЛПРОФІ" на загальну суму 151800,00 грн., про що свідчать акти здачі-прийняття робіт за вказаний період, на суму 6600,00 грн. кожен (а.с.19-41).
В свою чергу, ЗАТ "ЕЛПРОФІ" зобов"язання з оплати наданих позивачем послуг по охороні об'єкта належним чином не виконало, сплативши лише 7378,80 грн. - 08.12.2010р. Доказів здійснення відповідачем інших проплат в рахунок оплати наданих позивачем послуг суду не надано. Таким чином, заборгованість відповідача становить 144421,20 грн. Розрахунок заборгованості з переліком зазначених актів міститься в матеріалах справи (а.с.42).
Крім того, факт надання послуг в період з 01.01.2011 р. по 30.11.2011 р. на суму 72600,00 грн. та існування заборгованості за надані послуги в сумі 144421,20 грн. станом на 01.12.2011р. визнається відповідачем, про що свідчить акт звірки взаємних розрахунків за вказаний період, підписаний представниками обох сторін та засвідчений їх печатками (а.с.43).
Зі змісту ст.538 Цивільного кодексу України вбачається, що при зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок (ч.2, ч.4 ст.538 ЦК України).
У відповідності до ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Аналогічні норми містяться в ст.193 Господарського кодексу України.
На час розгляду справи суду не надано доказів погашення заборгованості перед позивачем в сумі 144421,10 грн.
Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 144421,20грн. основного боргу є обгрунтованими та підлягають задоволенню.
Окрім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 9412,16 грн. пені, 8619,44 грн. інфляційних та 3977,62 грн. 3% річних.
Розглядаючи питання обґрунтованості вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Баракуда і К" щодо стягнення з ЗАТ "ЕЛПРОФІ" пені, інфляційних та 3% річних, господарський суд враховує наступне.
Порушенням зобов'язання, згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно з ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 8.5 договору №19/09 від 31.12.2009р. сторони обумовили, що у випадку несвоєчасної сплати суми договору, нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.
Водночас, у відповідності до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Як вбачається з наведеного у позовній заяві розрахунку (а.с.3), позивач просить стягнути на свою користь з відповідача 9412,16 грн. пені, нарахованої за період з 16.06.2011р. по 16.12.2011р.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені та здійснивши відповідний розрахунок, з урахуванням вимог ч.6 ст.232 ГК України, господарський суд встановив, що правомірним є наступне нарахування пені в межах зазначеного позивачем періоду (з огляду на межі позовних вимог):
- за несвоєчасну оплату послуг охорони, наданих у грудні 2010р., сума заборгованості за які становить 6600,00 грн. (прострочення оплати з 16.01.2011 р., тобто, нарахування пені, відповідно до ч.6. ст.232 ГК України можливе було з 16.01.2011р. по 16.07.2011 р., проте, в межах зазначеного позивачем періоду - з 16.06.2011 р. по 16.12.2011 р. - нарахування пені здійснюється за період з 16.06.2011 р. по 16.07.2011 р. Таким же чином здійснюється розрахунок пені по наступним чотирьом періодам) - за період з 16.06.2011 р. по 16.07.2011 р. пеня, нарахована на суму боргу 6600,00 грн. складає 84,08 грн.;
- за несвоєчасну оплату послуг охорони, наданих у січні 2011р., за період з 16.06.2011 р. по 16.08.2011 р.,сума боргу 6600,00грн., пеня - 170,97 грн.;
- за несвоєчасну оплату послуг охорони, наданих у лютому 2011р., за період з 16.06.2011 р. по 16.09.2011 р.,сума боргу 6600,00грн., пеня - 257,85 грн.;
- за несвоєчасну оплату послуг охорони, наданих у березні 2011р., за період з 16.06.2011 р. по 16.10.2011 р.,сума боргу 6600,00грн., пеня - 341,93 грн.;
- за несвоєчасну оплату послуг охорони, наданих у квітні 2011р., за період з 16.06.2011 р. по 16.11.2011 р.,сума боргу 6600,00грн., пеня - 428,82 грн.;
- за несвоєчасну оплату послуг охорони, наданих у травні 2011р., за період з 16.06.2011 р. по 16.12.2011 р.,сума боргу 6600,00грн., пеня - 512,90 грн.;
- за несвоєчасну оплату послуг охорони, наданих у червні 2011р., за період з 16.07.2011 р. по 16.12.2011 р.,сума боргу 6600,00грн., пеня - 428,82 грн.;
- за несвоєчасну оплату послуг охорони, наданих у липні 2011р., за період з 16.08.2011 р. по 16.12.2011 р.,сума боргу 6600,00грн., пеня - 341,93 грн.;
- за несвоєчасну оплату послуг охорони, наданих у серпні 2011р., за період з 16.09.2011 р. по 16.12.2011 р.,сума боргу 6600,00грн., пеня - 255,05 грн.;
- за несвоєчасну оплату послуг охорони, наданих у вересні 2011р., за період з 16.10.2011 р. по 16.12.2011 р.,сума боргу 6600,00грн., пеня - 170,97 грн.;
- за несвоєчасну оплату послуг охорони, наданих у жовтні 2011р., за період з 16.11.2011 р. по 16.12.2011 р.,сума боргу 6600,00грн., пеня - 84,08 грн.,
а всього, на суму 3077,40 грн.
Таким чином, вимоги позивача про стягнення на свою користь з відповідача пені підлягають частковому задоволенню в сумі 3077,40 грн. У задоволенні вимог про стягнення пені в сумі 6334,76 грн. суд відмовляє.
У відповідності до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Керуючись названою нормою закону, позивач заявив до стягнення з відповідача 3977,62 грн. 3% річних, нарахованих за період з 16.02.2010 р. по 19.12.2011 р. та 8619,44 грн. інфляційних, нарахованих за період з лютого 2010 року по листопад 2011 року.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних (а.с.4), господарський суд встановив його правомірність та, як наслідок, обгрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 3977,62 грн. 3% річних. Позов в цій частині підлягає задоволенню.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних в сумі 8619,44 грн., нарахованих за період з лютого 2010 року по листопад 2011року, господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до Роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 12.05.1999р. №02-5/223 "Про деякі питання, пов'язані з застосуванням індексу інфляції" позивач, який бажає стягнути збитки з урахуванням індексу інфляції, повинен у кожному конкретному випадку подати господарському суду обґрунтований розрахунок відповідної суми. Оцінюючи поданий позивачем розрахунок, господарський суд повинен виходити з розміру збитків, обрахованого за цінами і тарифами, що діють в умовах інфляції.
У відповідності з Рекомендаціями Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ №62-97р від 03.04.1997р. у випадку, коли відшкодуванню підлягає сума, яка складається з внесків, зроблених в різні періоди, кожний внесок збільшується на величину індексу відповідного періоду, результати підсумовуються. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; тому умовно слід вважати, що сума внесена в період з 1 по 15 число відповідно місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.
Перевіривши наведений позивачем у позовній заяві розрахунок інфляційних (а.с.3-4), з урахуванням умов укладеного сторонами договору щодо строків оплати та обставин даної справи, а також рекомендацій Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ №62-97р від 03.04.1997р., господарський суд встановив, що, у даному випадку, правомірним є нарахування інфляційних наступним чином:
- за березень 2010 року, сума боргу 6600,00 грн., індекс інфляції 100,9%, інфляційні становлять 59,40грн., (в період з квітня 2010 року по липень 2010 року інфляційних процесів не відбувалось, інфляційні позивачем за даний період не нараховувались);
- за серпень 2010 року, сума боргу 39600,00 грн., індекс інфляції 101,2%, інфляційні - 475,20 грн.;
- за вересень 2010 року, сума боргу 46200,00 грн., індекс інфляції 102,9%, інфляційні - 1339,80 грн.;
- за жовтень 2010 року, сума боргу 52800,00 грн., індекс інфляції 100,5%, інфляційні - 264,00 грн.;
- за листопад 2010 року, сума боргу 59400,00 грн., індекс інфляції 100,3%, інфляційні - 178,20 грн.;
- за грудень 2010 року, сума боргу 58621,20 грн. (66000,00 - 7378,80=58621,20 грн.), індекс інфляції 100,8 %, інфляційні - 468,96 грн.;
- за січень 2011 року, сума боргу 65221,20 грн., індекс інфляції 101,0%, інфляційні - 652,21 грн.;
- за лютий 2011 року, сума боргу 71821,20 грн., індекс інфляції 100,9%, інфляційні - 646,39 грн.;
- за березень 2011 року, сума боргу 78421,20 грн., індекс інфляції 101,4%, інфляційні - 1097,89 грн.;
- за квітень 2011 року, сума боргу 85021,20 грн., індекс інфляції 101,3%, інфляційні - 1105,27 грн.;
- за травень 2011 року, сума боргу 91621,20 грн., індекс інфляції 100,8%, інфляційні - 732,97 грн.;
- за червень 2011 року, сума боргу 98221,20 грн., індекс інфляції 100,4%, інфляційні - 392,88 грн., (в період липень - серпень 2011 року інфляційних процесів не відбувалось, інфляційні за вказані місяці позивачем не нараховувались);
- за вересень 2011 року, сума боргу 118021,20 грн., індекс інфляції 100,1%, інфляційні - 118,02 грн.;
- за жовтень 2011 року, сума боргу 124621,20 грн., індекс інфляції 100,0%, інфляційні - 0,00 грн.;
- за листопад 2011 року, сума боргу 131221,20 грн., індекс інфляції 100,1%, інфляційні - 131,22 грн.
Отже, загальна сума інфляційних нарахувань, яка підлягає стягненню з відповідача, становить 7662,41 грн. В задоволенні позову щодо стягнення решти суми інфляційних, а саме, 957,03 грн., слід відмовити.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідач позовні вимоги не оспорив, доказів сплати заборгованості суду не надав.
Враховуючи вищевикладене, позов обґрунтований, підтверджений належними доказами, що містяться в матеріалах справи та підлягає частковому задоволенню. З відповідача підлягає стягненню на користь позивача 144421,20 грн. основного боргу, 3077,40 грн. пені, 7662,41 грн. інфляційних, 3977,62 грн. 3% річних, в решті позову суд відмовляє.
Витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно сумі задоволених вимог.
Керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути із Закритого акціонерного товариства "ЕЛПРОФІ" (10005, Житомирська область, м.Житомир, вул.Черняховського, буд.153, ідентифікаційний код 33020029) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Баракуда і К" (04070, м.Київ, вул.Спаська, буд.11, ідентифікаційний код 36632174):
- 144421,20 грн. основного боргу,
- 3077,40 грн. пені,
- 7662,41 грн. інфляційних,
- 3977,62 грн. 3% річних,
- 3182,77 грн. витрат по сплаті судового збору.
В решті позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Ляхевич А.А.
Повний текст рішення підписано 09.02.2012 р.
віддрук.прим.:
1 - до справи
2 - позивачу (прост.)
3 - відповідачу (реком.з пов.)