СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
07 лютого 2012 року Справа № 5002-26/4432-2011
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Антонової І.В.,
суддів Євдокімова І.В.,
Котлярової О.Л.,
за участю представників сторін:
позивача: ОСОБА_2, довіреність № 120-Д від 30.12.11, Фонд майна Автономної Республіки Крим;
відповідача: не з'явився, товариство з обмеженою відповідальністю "Гарант-СВ";
відповідач: не з'явився, ОСОБА_4;
прокурор: не з'явився, прокурор Автономної Республіки Крим;
розглянувши апеляційну скаргу Фонду майна Автономної Республіки Крим на ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Медведчук О.Л.) від 16.12.2011 у справі № 5002-26/4432-2011
за позовом Фонду майна Автономної Республіки Крим (вул. Севастопольська, 17,Сімферополь,95015)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант-СВ" (вул. Чехова, 51,Сімферополь,95000)
ОСОБА_4 (АДРЕСА_1)
за участю Прокурора Автономної Республіки Крим (вул. Севастопольська, 21,Сімферополь,95000)
про визнання договору дарування недійсним
ВСТАНОВИВ:
Фонд майна Автономної Республіки Крим звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Гарант - СВ”, ОСОБА_4 про визнання недійсним договору дарування нежитлових приміщень від 31 липня 2003 року № 2374 загальною площею 2402,3 кв.м, що складаються з літ. „А”, загальною площею 1676,1 кв.м, літ. „Б” загальною площею 396,1 кв.м, літ. „В” площею 330,1 кв.м, споруд, розташованих за адресою: АДРЕСА_2, укладеного між ОСОБА_4 і товариством з обмеженою відповідальністю „Гарант - СВ”.
Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 16 грудня 2011 року провадження у справі припинено на підставі пункту 1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України з огляду на те, що спір не підлягає вирішенню у господарських судах України.
Стверджуючи, що ухвалу суду першої інстанції прийнято з порушенням вимог закону, Фонд майна Автономної Республіки Крим звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим від 16 грудня 2011 року скасувати.
Апеляційна скарга обґрунтована порушенням місцевим господарським судом норм процесуального права.
Так, за твердженням заявника апеляційної скарги, в порушення положень статті 27 Закону України „Про приватизацію державного майна”, статті 3 Господарського процесуального кодексу України господарський суд Автономної Республіки Крим дійшов помилкового висновку про те, що спір по визнанню недійсним договору дарування, стороною якого є фізична особа –громадянин, яка набула права власності на майно від особи, якій це майно перейшло у власність на підставі договору купівлі –продажу, укладеного відповідно до Закону України „Про приватизацію майна”, не може розглядатися за правилами господарського процесуального законодавства, оскільки не підпадає під визначення поняття господарського спору та підвідомчості справ господарському суду, зазначеній у статті 12 Господарського процесуального кодексу України.
Апеляційна скарга прийнята до провадження Севастопольського апеляційного господарського суду колегією суддів у складі: головуючий –суддя Антонова І.В., судді Євдокімов І.В., Котлярова О.Л.
У судове засідання, призначене на 07 лютого 2012 року, представники відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант-СВ", відповідач - ОСОБА_4 та прокурор не з'явилися, про час та місце розгляду справи сповіщалися належним чином, причин своєї неявки суду не повідомили.
Оскільки явка в судове засідання представників - це право, а не обов’язок сторін, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору. Тому, з урахуванням наявних у справі доказів, судова колегія визнала можливим розглянути справу у відсутність осіб, що не з'явилися.
Переглянувши рішення суду першої інстанції в порядку статей 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.
30 квітня 1998 року між Фондом майна Автономної Республіки Крим (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Золота Осінь»(покупець) укладено договір купівлі –продажу комплексу виробничих приміщень, які знаходяться на балансі Сімферопольського заводу фурнітурних виробів ім. Островського, за конкурсом (а.с. 28-31).
Відповідно до п.1.1. договору продавець зобов’язується передати у власність покупцю комплекс виробничих приміщень, які знаходяться на балансі Сімферопольського заводу фурнітурних виробів ім. Островського, а саме - виробничий корпус (літера А) площею 1676,1кв.м.; адміністративну будівлю з гальванічним цехом та клубом –столовою (літера Б) площею 395,2кв.м.; 2-ву поверхову будівлю з прибудованою по другому поверху галереєю (літера В) площею 332,4 кв.м.; сараї (літера Г та Д) та навіс (літера Е), які знаходяться за адресою: Україна, АР Крим, АДРЕСА_2 на земельній ділянці площею 1830,0 кв.м., а покупець зобов’язується прийняти вищевказані будівлі та сплатити за них ціну відповідно до умов, визначених в даному договорі.
30 квітня 1998 року договір посвідчений приватним нотаріусом Сімферопольського міського нотаріального округу та зареєстровано в реєстрі за №3929.
03 березня 1999 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Золота Осінь»та ОСОБА_4 укладений договір дарування комплексу виробничих приміщень, відповідно до якого товариство з обмеженою відповідальністю «Золота Осінь»подарувало, а громадянин ОСОБА_4 прийняв у дар комплекс виробничих приміщень, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 18-19).
Згідно з договором відчужуваний комплекс виробничих приміщень належить дарувальнику –товариству з обмеженою відповідальністю «Золота Осінь»на підставі договору купівлі –продажу комплексу виробничих приміщень, посвідченого приватним нотаріусом Сімферопольського міського нотаріального округу Автономної Республіки Крим 30 квітня 1998 року за реєстровим №3929, зареєстрованого в Бюро технічної інвентаризації міста Сімферополя 22 травня 1998 року під №3282 (а.с. 18-19).
03 березня 1999 року вказаний договір дарування посвідчений приватним нотаріусом Сімферопольського міського нотаріального округу Автономної Республіки Крим та зареєстровано в реєстрі за №1228.
31 липня 2003 року між ОСОБА_5, яка діє від імені ОСОБА_4, та товариством з обмеженою відповідальністю «Гарант –СВ»укладено договір дарування нежитлових приміщень (а.с. 16).
Відповідно договору громадянин ОСОБА_4 подарував, а товариство з обмеженою відповідальністю «Гарант – СВ»прийняло в дар нежитлові приміщення, розташовані за адресою: АДРЕСА_2.
31 липня 2003 року вказаний договір посвідчено приватним нотаріусом Сімферопольського міського нотаріального округу та зареєстровано в реєстрі за № К - 5854.
В позовній заяві про визнання договору дарування нежитлових приміщень, укладеного 31 липня 2003 року між ОСОБА_4 та товариством з обмеженою відповідальністю „Гарант - СВ”, Фонд майна Автономної Республіки Крим зазначає, що Законом України «Про приватизацію державного майна»встановлено заборону відчуження майна (акцій), обтяжених передбаченими у цій частині зобов’язаннями без згоди державного органу приватизації, який здійснює контроль за їх виконанням. Крім того, передбачено, що у разі подальшого відчуження приватизованого об'єкта новий власник у двотижневий термін з дня переходу до нього права власності на цей об'єкт зобов'язаний подати до державного органу приватизації копії документів, що підтверджують перехід до нього права власності. Між тим, ОСОБА_4 без дотримання погодження органу приватизації відчужив належні йому будівлі без покладення всіх зобов’язань на нового власника.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, колегія суддів Севастопольського апеляційного господарського суду дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги Фонду майна Автономної Республіки Крим з огляду на наступне.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.
Підставою для припинення провадження у справі на підставі вказаної процесуальної норми стали висновки суду про те, що спір по визнанню недійсним договору дарування, який укладений фізичною особою –громадянином після відчуження їй права власності особою, якій в свою чергу дане майно перейшло за договором купівлі –продажу, укладеного відповідно до Закону України «Про приватизацію державного майна», не може розглядатися за правилами господарського –процесуального законодавства, адже не підпадає під визначення поняття господарського спору та підвідомчості справ господарському суду, зазначеній у статті 12 Господарського процесуального кодексу України.
Такий висновок зроблено судом у зв’язку з тим, що стороною оспорюваного договору та одним із відповідачів у справі є фізична особа –ОСОБА_4, яка не пов’язана безпосередньо з умовами договору купівлі –продажу, укладеного відповідно до приватизаційного законодавства.
Разом з тим, статтею 12 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарським судам підвідомчі, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім спорів про приватизацію державного житлового фонду.
На підставі пунктів 3.1, 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам” господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції. Таким чином, господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб'єктами господарської діяльності, а також спори, пов'язані з приватизацією державного та комунального майна (крім спорів про приватизацію державного житлового фонду). З огляду на приписи частини другої статті 1 та статті 12 ГПК зазначені справи підвідомчі господарським судам і в тому разі, якщо сторонами в судовому процесі виступають фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності... укладенням, зміною, виконанням і розірванням усіх господарських договорів між суб'єктами господарювання і органами державної влади і місцевого самоврядування, включаючи договори, які укладаються шляхом проведення конкурсу, біржових торгів, аукціонів тощо. До таких договорів відносяться, зокрема, такі: про відчуження об'єктів приватизації (крім приватизації державного житлового фонду).
Статтею 3 Господарського процесуального кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
У зв’язку з тим, що об’єктом приватизації у даній справі є комплекс виробничих приміщень, право власності у цей час зареєстровано за юридичною особою, відчуження об’єкта регулюється законодавством про приватизацію державного майна, колегія суддів вважає, що спір щодо законності подальшого відчуження приватизованого майна є господарським спором.
У відповідності до статті 27 Закону України „Про приватизацію державного майна” зобов’язання за договором купівлі – продажу обов’язкові для всіх наступних власників об’єкту приватизації. Тобто, як правильно зазначив заявник апеляційної скарги, всі сторони у цій справі пов’язані безпосередньо з умовами договору купівлі –продажу, укладеного відповідно до приватизаційного законодавства.
Згідно з пунктом 5.1 Порядку здійснення державними органами приватизації контролю за виконанням умов договорів купівлі-продажу об'єктів приватизації, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 24 червня 2009 року N 967, зняття з контролю кожного конкретного договору здійснюється у разі: повного виконання його умов (незалежно від термінів їх виконання, визначених договором), що підтверджено актом підсумкової перевірки; отримання рішення суду про розірвання договору (або визнання його недійсним) та повернення об'єкта у державну власність (після виконання рішення суду).
Умови оспорюваного договору купівлі – продажу у встановлений договором та законодавством граничний строк не виконано, акт підсумкової перевірки не складено, отже, договір з контролю до цього часу не знято.
Відповідно до вимог статті 27 Закону України „Про приватизацію державного майна” державний орган приватизації зобов’язаний вимагати від нового власника виконання зобов’язань, визначених договором купівлі –продажу об’єкта приватизації і застосувати до нього у разі їх невиконання санкції згідно з законом.
У зв’язку з ти, що спір у даній справі виник не у зв’язку із здісненням прав власника приватизованого майна –ОСОБА_4, а у зв’язку із здійсненням повноважень органу контролю –Фондом майна Автономної Республіки Крим, колегія суддів погоджується з доводами заявника апеляційної скарги про помилковість висновку місцевого господарського суду про те, що наслідком набуття прав власника на майно фізичною особою є зміна підвідомчості спору, який виник не у зв’язку із здійсненням прав власника вказаного майна.
З урахуванням того, що стороною у справі є суб’єкт господарювання, спір виник з відносин приватизації майна, можливість вирішення спору щодо приватизації майна господарським судом прямо передбачена законодавством, приватизаційні відносини є господарськими, а не цивільними, колегія суддів дійшла висновку про підвідомчість вказаного спору господарському суду.
Відповідно до частини 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є, зокрема, порушення або неправильне застосування норм процесуального права.
Згідно зі статтею 106 Господарського процесуального кодексу України у випадках скасування апеляційною інстанцією ухвали про припинення провадження у справі справа передається на розгляд місцевого господарського суду.
Порушення господарським судом норм процесуального права дає підстави суду апеляційної інстанції для скасування винесеної у справі ухвали та передання справи на розгляд місцевого господарського суду.
Керуючись статтею 101, пунктом 2 статті 103, пунктом 4 частини 1 статті 104, статтями 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Фонду майна Автономної Республіки Крим задовольнити.
2. Ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим від 16.12.2011 у справі № 5002-26/4432-2011 скасувати.
3. Справу передати на розгляд до господарського суду Автономної Республіки Крим.
Головуючий суддя І.В. Антонова
Судді І.В. Євдокімов
О.Л. Котлярова
Розсилка:
1. Фонд майна Автономної Республіки Крим (вул. Севастопольська, 17,Сімферополь,95015)
2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Гарант-СВ" (вул. Чехова, 51,Сімферополь,95000)
3. ОСОБА_4 (АДРЕСА_1)
4. Прокурор Автономної Республіки Крим (вул. Севастопольська, 21,Сімферополь,95000)
5. Прокуратура міста Севастополя (99011, м. Севастополь, вул. Павліченко, 1)