6
Справа № 1/0907/682/2011
Провадження 11/0990/81/2012
Категорія ст.186 ч.2 КК України
Головуючий у 1 інстанції Лазарів О.Б.
Доповідач
Фіцак Т.Д.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 лютого 2012 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого судді: Фіцака Т.Д.,
суддів: Вилки С.С., Іванів О.Й.
з участю: секретаря Лавринович С.Я.
прокурора Федорук Ю.І.
захисників ОСОБА_2, ОСОБА_3
засуджених: ОСОБА_4, ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляціями прокурора, яка брала участь у розгляді справи у суді першої інстанції, ОСОБА_6 та засудженого ОСОБА_4 на вирок Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 10 листопада 2011 року, -
в с т а н о в и л а:
Цим вироком
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, з середньою освітою, непрацюючого, неодруженого, українця, громадянина України, раніше судимого 14.02.2006 року Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області за ст.ст. 185 ч.1, 186 ч.2 КК України до одного року шести місяців позбавлення волі, з застосуванням ст. 75 КК України, з іспитовим терміном на 1 рік, згідно постанови Івано-Франківського міського суду від 06.03.2007 року було скасовано звільнення від відбування покарання та направлено для відбування призначеного судом покарання, 05.06.2007 року Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області за ст. 185 ч.3, 69, 71 КК України до двох років одного місяця позбавлення волі, 01.06.2010 року Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області за ст. 185 ч.2 КК України до одного року позбавлення волі, -
засуджено за вчинення злочинів, передбачених ст.ст. 185 ч.2, 185 ч.3, 186 ч.2 КК України та призначено покарання:
- за ч.2 ст. 185 КК України – один рік позбавлення волі;
- за ч.3 ст. 185 КК України три роки позбавлення волі;
- за ч.2 ст. 186 КК України чотири роки позбавлення волі.
На підставі ч.1 ст. 70 КК України визначено ОСОБА_4 остаточне покарання чотири роки позбавлення волі.
Обраний ОСОБА_4 запобіжний захід – взяття під варту – залишено без змін.
Також даним вироком
ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4,
уродженця та жителя АДРЕСА_2,
з середньою спеціальною освітою, непрацюючого, неодруженого,
українця, громадянина України, раніше не судимого, -
засуджено за вчинення злочинів, передбачених ст. ст. 185 ч.2, 186 ч.2 КК України та призначено покарання:
- за ч.2 ст. 185 КК України один рік позбавлення волі;
- за ч.2 ст. 186 КК України, з застосуванням ч.1 ст. 69 КК України один рік шість місяців позбавлення волі.
На підставі ч.1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначено ОСОБА_5 остаточне покарання позбавлення волі на строк один рік шість місяців.
Обраний ОСОБА_5 запобіжний захід – взяття під варту – залишено без змін.
За вироком суду:
- ОСОБА_4 вчинив таємне викрадення чужого майна, повторно, за попередньою змовою групою осіб; таємне викрадення чужого майна, повторно, поєднане з проникненням у сховище; а також відкрите викрадення чужого майна, поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров’я потерпілого, повторно, за попередньою змовою групою осіб;
- ОСОБА_5 вчинив таємне викрадення чужого майна, за попередньою змовою групою осіб; а також відкрите викрадення чужого майна, поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров’я потерпілого, повторно, за попередньою змовою групою осіб.
Злочини скоєно за наступних обставин.
21.03.2011 року близько 00-00 год. ОСОБА_5 разом із ОСОБА_4, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, по вул. В.Ветеранів в м. Івано-Франківську, відкрито заволоділи мобільним телефоном потерпілого ОСОБА_7, з сім карткою, з картою пам’яті на 64 Мб, та паспортом громадянина України на його ім’я. Будучи у парку Піонерів, який знаходиться по вул. Галицькій в м. Івано-Франківську, ОСОБА_5 передав ОСОБА_4 мобільний телефон, а паспорт викинув. Наступного дня ОСОБА_5 та ОСОБА_4 викрадений мобільний телефон продали на вул. Галицька у м. Івано-Франківську, біля центрального універмагу, водієві таксі ОСОБА_8 за гроші в сумі 150 грн.
22.03.2011 року близько 02-00 год., ОСОБА_5 спільно з ОСОБА_4 за попередньою змовою між собою з метою таємного викрадення чужого майна пройшли в під’їзд АДРЕСА_3, звідки зі сходової площадки між першим та другим поверхом, таємно викрали велосипед моделі «Трек», вартістю 250 грн., та велосипед моделі «Роккі», вартістю 500 грн., які належать потерпілому ОСОБА_9, чим спричинили останньому майнової шкоди, на загальну суму 750 грн.
16.04.2011 року близько 09-00 год. ОСОБА_4 перебуваючи в м. Івано-Франківську по вул. Дністровській на території ринку, шляхом вільного доступу зайшов до підвальних приміщень та скориставшись тим, що всередині складського приміщення нікого не було та за його діями ніхто не спостерігає, через відчинені двері проник всередину, звідки таємно викрав майно, а саме чотири господарські сумки з новим одягом загальною вартістю 8000 грн., спричинивши потерпілій ОСОБА_10 матеріальну шкоду
09.05.2011 близько 04-30 год. ОСОБА_5 разом із ОСОБА_4 перебуваючи по вул. Галицька в м. Івано-Франківську в стані алкогольного сп’яніння поблизу ТЦ «Прикарпаття» діючи з корисливих спонукань та з метою відкритого заволодіння чужим майном підійшли до потерпілого ОСОБА_11, якому нанесли удар в область обличчя, від чого потерпілий впав на землю, та відкрито викрали у нього мобільний телефон, вартістю 219 грн. зі стартовим пакетом, вартістю 30 грн., металевий ланцюжок (біжутерія) вартістю 68 грн., наручний годинник, вартістю 150 грн., гроші в сумі 7 грн., зняли з ніг кросівки, вартістю 413 грн., чим спричинили останньому матеріальної шкоди на загальну суму 887 грн.
У поданих апеляціях:
- з доповненнями прокурор, яка брала участь у розгляді справи в суді першої інстанції, ОСОБА_6, не оспорюючи правильності кваліфікації дій та доведеності вини засуджених у вчиненні злочинів, що їм інкриміновані, вважає, що вирок Івано-Франківського міського суду щодо вказаних осіб підлягає скасуванню в зв’язку з невідповідністю призначеного судом покарання, тяжкості злочину та особі засуджених внаслідок м’якості. Просить вирок суду скасувати та постановити новий вирок, призначити ОСОБА_4 та ОСОБА_5 більш суворе покарання запропоноване прокурором під час судових дебатів. Скасувати вирок в частині цивільного позову, та направити на новий судовий розгляд;
- засуджений ОСОБА_4 не оспорюючи доведеність його вини та кваліфікації дій, посилається на тяжкість призначеного судом покарання та просить вирок суду пом’якшити.
У засіданні апеляційного суду:
- прокурор просила задовольнити подану апеляцію з доповненнями, а апеляцію засудженого ОСОБА_4 залишити без задоволення;
- засуджений ОСОБА_4 та його захисник ОСОБА_2 просили задовольнити подану ними апеляцію , а апеляцію прокурора залишити без задоволення;
- засуджений ОСОБА_5 та його захисник ОСОБА_3 просили в апеляції прокурора відмовити, та вирок залишити в силі.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, пояснення засуджених та їх захисників, провівши судове слідство в частині призначення покарання, дослідивши матеріали справи та обговоривши викладені в апеляціях доводи, колегія суддів вважає, що в апеляції слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Згідно ст. 323 КПК України, вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим лише на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні.
Висновок суду першої інстанції про доведеність вини засуджених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 підтверджується наведеними у вироку доказами, що грунтуються на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи, яким дана належна правова оцінка.
Не оспорюючи кваліфікації дій та вини засуджених у вчиненні даних злочинів, апелянти в апеляціях посилаються на невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості злочину та особі засуджених. Прокурор посилається на м’якість призначеного покарання, а засуджений ОСОБА_4 вважає його занадто суворим, просить пом’якшити, застосувавши ст. 69 КК України.
Відповідно до ст. 65 КК України загальними принципами призначення покарання, є призначення покарання в межах санкції статті КК України, яка передбачає відповідальність за вчинений злочин, з врахуванням положень загальної частини КК України, та з врахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що пом’якшують та обтяжують покарання.
Призначаючи засудженим покарання, суд першої інстанції належним чином врахував усі обставини справи, ступінь тяжкості вчиненого з врахуванням індивідуального характеру в даному випадку, і належним чином мотивував призначене покарання засудженим.
У силу ст. 66 КК України судом першої інстанції обставинами, що пом’якшують покарання ОСОБА_4 та ОСОБА_5 визнано: повне визнання вини, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування потерпілим завданих збитків. Враховано і те, що ОСОБА_5 вперше притягується до кримінальної відповідальності.
Обставиною, що обтяжує покарання засудженим згідно ст. 67 КК України судом першої інстанції визнано вчинення злочину в стані алкогольного сп’яніння.
Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про призначення засудженому ОСОБА_5 покарання за ч.2 ст. 186 КК України нижче від найнижчої межі встановленої в санкції даної статті, на підставі ст. 69 КК України, встановивши наявність обставин, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину.
Враховуючи наведене в сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно призначив засудженим покарання у виді позбавлення волі.
Таким чином, колегія суддів приходить до переконання про відсутність підстав для задоволення апеляцій, вважає їх необґрунтованими, а призначене покарання судом першої інстанції необхідним й достатнім для виправлення засуджених та попередження нових злочинів.
Щодо цивільного позову, то колегією суддів під час апеляційного розгляду встановлено, що судом першої інстанції взагалі цивільний позов, який заявлено потерпілою ( а.с. 133 т.2 ) не розглядався, і потерпіла не брала участі в судовому засіданні та не підтримувала позовних вимог, тому посилання прокурора в апеляції щодо скасування вироку в частині цивільного позову та направлення на новий судовий розгляд є необґрунтованими.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що нерозв’язання цивільного позову під час постановлення вироку, не вплинуло на кваліфікацію дій засуджених та призначення покарання, та законність та обґрунтованість вироку.
При цьому невирішення цивільного позову не позбавляє права потерпілу звернутися до суду щодо його вирішення в порядку цивільного судочинства.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Вирок Івано-Франківського міського суду від 10 листопада 2011 року щодо ОСОБА_4 та ОСОБА_5 залишити без зміни, а апеляції прокурора з доповненнями, яка брала участь у розгляді справи у суді першої інстанції, ОСОБА_6 та засудженого ОСОБА_4 залишити - без задоволення.
Головуючий Т.Д. Фіцак
Судді: С.С. Вилка
О.Й. Іванів
Згідно з оригіналом
Суддя Т.Д. Фіцак