У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
2008 року квітня „29” дня колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого - Безверхого О.М.
суддів - Матуса В.В., Рунова В.Ю.
з участю прокурора - Шульги Л.О.
потерпілої - ОСОБА_2
засудженої - ОСОБА_1
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Суми кримінальну справу за апеляцією засудженої ОСОБА_1 на вирок Зарічного районного суду м. Суми від 28 січня 2008 року, яким
ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_1
народження, мешканка АДРЕСА_1раніше не судима,
засуджена за ст. 125 ч. 2 КК України з застосуванням ст. 69 КК України до штрафу в сумі 600 гривень.
В порядку задоволення цивільного позову прокурора Зарічного району м. Суми вирішено стягнути з ОСОБА_1 на користь сектору медичного забезпечення УМВС України в Сумській області - 886 гривень 40 коп. на відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілої ОСОБА_2від злочину.
Також вирішено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2- 152 гривні 22 коп. - на відшкодування матеріальних збитків і 1000 гривень - на відшкодування моральної шкоди.
Згідно вироку ОСОБА_1 було визнано винною і засуджено за злочинні діяння, скоєні при слідуючих обставинах.
25 квітня 2007 року біля 19 години ОСОБА_1 гуляла зі своєю собакою біля АДРЕСА_2 коли по під'їзній дорозі на своєму автомобілі повз неї проїхала раніше незнайома їй ОСОБА_2
ОСОБА_1, якій здалося, що ОСОБА_2надто швидко проїхала по двору жилого будинку та ледве не задавила її собаку, підійшла до автомобілю останньої і почала стукати по дверцям, висловлювати претензії та ображати її. Коли ж ОСОБА_2відкрила дверку автомобіля, то ОСОБА_1 схопила її за волосся, витягла з салону, почала тягати за волосся та вдарила головою об кузов автомобіля, а також своєю ногою нанесла їй удар по нозі, завдавши своїми умисними діями потерпілій ОСОБА_2легкі тілесні ушкодження, що спричинили їй короткочасний розлад здоров'я. Дії ОСОБА_1 були припинені сторонніми особами.
У поданій апеляції засуджена ОСОБА_1 стверджує, що суд упереджено розглянув справу і постановив щодо неї вирок, який є повністю незаконним. Зазначає, що в основу вироку покладено сумнівні докази, а її показання викладені неправильно; що вона не вчиняла дій, підпадаючих під ознаки ст. 125 ч. 2 КК України, а тільки взяла потерпілу за волосся, не тягнула за них і ніяким чином її не била. Вважає, що висновок судмедексперта є неправильним, оскільки у потерпілої не було ніяких тілесних ушкоджень; що потерпіла не була на прийомі у лікаря - нейрохірурга в обласній лікарні й не проходила стаціонарного лікування, бо в означений період виходила на роботу згідно доданої до справи довідки. Тому вважає також безпідставним задоволення позовів зі стягненням з неї коштів за стаціонарне лікування потерпілої та на користь потерпілої про відшкодування матеріальної і моральної шкоди. За наведених доводів ставить питання про скасування вироку та направлення справи на новий судовий розгляд.
Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення засудженої ОСОБА_1 на підтримку своєї апеляції, потерпілої ОСОБА_2і прокурора Шульги Л.О., на думку яких вирок суду є законним і обґрунтованим, а також перевіривши матеріали справи та вирок суду в межах апеляції, колегія суддів вважає, що зазначена апеляція засудженої підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається, суд першої інстанції, всебічно, повно і об'єктивно дослідивши обставини справи, дійшов обґрунтованого висновку про винність ОСОБА_1 у скоєнні злочинних діянь при обставинах, що викладені у вироку, поклавши в його основу сукупність перевірених доказів, яким дав належну оцінку з точки зору їх стосовності, допустимості, достовірності та достатності.
Сама підсудна ОСОБА_1 не визнала себе винною у скоєному і пояснила, що після того, як вона зробила зауваження ОСОБА_2з приводу швидкої їзди на автомобілі та почула від неї нецензурну лайку, то схопила рукою її волосся, потягнула до себе, утримувала кілька секунд, ніяких тілесних ушкоджень їй не наносила.
Але суд розцінив ці показання ОСОБА_1 як такі, що не узгоджуються з фактичними обставинами справи і є обраним нею способом захисту з метою уникнути відповідальності за скоєне.
Такі показання ОСОБА_1 у вироку спростовано сукупністю інших наведених у вироку доказів.
Зокрема, з пояснень потерпілої ОСОБА_2в суді слідує, що саме ОСОБА_1 почала нецензурно лаятися на її адресу, а потім схопила за волосся, витягла з машини і ударила головою об автомобіль, після цього відпустила її волосся і стала руками бити її по обличчю та ногою ударила їй по нозі нижче коліна.
Аналогічні показання потерпіла ОСОБА_2давала і під час досудового слідства, підтвердивши їх також при допиті на очній ставці з ОСОБА_1
Правдивість показань потерпілої ОСОБА_2 знайшла об'єктивне підтвердження іншими дослідженими доказами.
Так, показаннями очевидців події злочину свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4,ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7 стверджено те, що при описаних обставинах ОСОБА_1, висловлюючись брудною лайкою, схопила за волосся і витягла потерпілу ОСОБА_2з машини та вдарила її головою об машину, після чого в конфліктну ситуацію втрутився ОСОБА_6 і зупинив дії ОСОБА_1
З висновку судово - медичного експерта слідує, що у потерпілої ОСОБА_2були виявлені тілесні ушкодження: у потиличній області голови - крововилив і хвороблива припухлість м'яких тканин; на внутрішній поверхні верхньої губи - крововилив; на внутрішній поверхні нижньої третини правої гомілки - крововилив; струс головного мозку, забої м'яких тканин правої тім'яної області потилиці. Зазначені тілесні ушкодження утворилися від дії тупих предметів, могли виникнути при зазначених в постанові слідчого обставинах і кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.
Встановивши дійсні обставини справи і визнавши доказаною винність ОСОБА_1 у вчиненні злочину, суд вірно кваліфікував її діяння за ст. 125 ч. 2 КК України, а також, керуючись ст. 65 КК України і ст. ст. 334, 323 КПК України, належним чином мотивував свої висновки щодо виду та міри покарання, яке призначив цій засудженій особі, й щодо підстав та розміру задоволення позовних вимог потерпілої ОСОБА_2про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
Доводи апеляції засудженої ОСОБА_1 про упередженість суду при розгляді справи та незаконність її засудження за ст. 125 ч. 2 КК України й вирішення позовів потерпілої колегія суддів знаходить безгрунтовними, вважаючи в цій частині вирок суду законним і обґрунтованим.
Перш за все твердження ОСОБА_1 про відсутність тілесних ушкоджень у потерпілої та про не перебування її на стаціонарному лікуванні не відповідають дійсності і спростовуються наявними у справі доказами.
Висновок судово - медичного експерта про наявність у потерпілої ОСОБА_2тілесних ушкоджень, їх характер, походження і ступінь тяжкості ніяких сумнівів у об'єктивності та правильності не викликає. Такий висновок експерт дав на підставі первісного особистого обстеження потерпілої та представленого йому і вивченого оригіналу історії хвороби хворої ОСОБА_2, яка перебувала на стаціонарному лікуванні (а.с. 39, 47, 51 - 52)
Факт проходження нею стаціонарного лікування не може ставити під сумнів і те, що у цей період за даними у справі вона відлучалася з медичної установи для виконання службових обов'язків за місцем своєї роботи, оскільки як видно з відповідної медичної довідки ОСОБА_2знаходилась на денному стаціонарному лікуванні, а тому у зв'язку зі службовою необхідністю мала можливість відвідувати роботу для проведення заздалегідь спланованих занять зі студентами.
Безпідставними є твердження в апеляції ОСОБА_1 і про те, що потерпіла ОСОБА_2після сталої події не була на прийомі 25 квітня 2007 року у лікаря - нейрохірурга, оскільки на підтвердження цього у справі є відповідна довідка - висновок про її звернення до того лікаря і встановлення ним їй діагнозу: закрита черепно - мозкова травма, струс головного мозку (а.с. 38), а також відповідний лист головного лікаря Сумської обласної клінічної лікарні (а.с. 42).
Необґрунтованими є твердження в апеляції ОСОБА_1 і про те, що висновки суду щодо її винності ґрунтуються на сумнівних доказах, а її пояснення в суді викладені у вироку неправильно.
Як вбачається, показання підсудної ОСОБА_1 були наведені у вироку саме так, як їх зафіксовано в протоколі судового засідання, з яким засуджена надалі особисто ознайомлювалась і своїх зауважень на цей протокол не подавала.
При розв'язанні цивільних позовів потерпілої ОСОБА_2про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної злочинними діями ОСОБА_1, суд як слід умотивував свої рішення, керуючись нормами чинного матеріального і процесуального законодавства.
Призначене судом засудженій ОСОБА_1 покарання відповідає ступеню тяжкості скоєного злочину та її особі. Оскільки ОСОБА_1 при розгляді справи в суді першої інстанції та в апеляційному суді не дала своєї згоди на застосування до неї акту амністії, то це питання щодо неї не могло бути вирішено.
Разом з тим, колегія суддів вважає, що суд при вирішенні у вироку цивільного позову про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілої від злочину не дотримав вимог ст. ст. 93 - 1, 328 КПК України та постанови Кабінету Міністрів України від 16 липня 1993 року № 545 „Про затвердження порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання”.
Зокрема, суд як слід не перевірив розміру фактичних витрат медичного закладу на лікування потерпілої ОСОБА_2з урахуванням того, що вона лікувалась на денному стаціонарі, й не врахував того, що стягнені кошти повинні зараховуватися до відповідного державного бюджету або на користь юридичної особи (відомства), якій належить заклад охорони здоров'я.
Тому, вирок у зазначеній частині підлягає скасуванню з направленням на розгляд в порядку цивільного судочинства.
Виходячи з викладеного та керуючись ст. ст. 362, 365 - 367, 377 КПК України колегія суддів апеляційного суду, -
УХВАЛИЛА :
Апеляцію засудженої ОСОБА_1 задовільнити частково.
Вирок Зарічного районного суду м. Суми від 28 січня 2008 року відносно засудженої ОСОБА_1 скасувати в частині вирішення цивільного позову прокурора ОСОБА_1 району м. Суми про стягнення з ОСОБА_1 на користь сектору медичного забезпечення УМВС України в Сумській області 886 гривень 40 коп., а справу в цій частині направити на новий судовий розгляд у той же суд в порядку цивільного судочинства, в іншому складі суду.
В іншій частині даний вирок суду залишити без зміни, а апеляцію засудженої ОСОБА_1 - без задоволення.
Головуючий:
Судді: