Київський районний суд м. Полтави

Справа №  1-23/2011

2009 р.

В И Р О К

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

16.06.2011м. Полтава     

       16 червня 2011 року Київський районний суд м. Полтави в складі:

                головуючого –Шияна В.М.

       при секретарі –Півень Я.В.

       за участю прокурора –Мандича С.М.

                та захисника –адвоката ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві справу по обвинуваченню:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Заворонезьке Мічурінського району Тамбовської області, громадянина України, освіта вища військова, одруженого, не працюючого, в силу ст. 89 КК України раніше не судимого, проживаючого в АДРЕСА_1, у скоєнні злочинів, передбачених ч.4 ст.27 ч.1 ст.369, ч.1 ст.190, ч.3 ст.358 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

28.01.2005 року, рішенням КДКА в Кіровоградській області, за порушення ОСОБА_2 вимог ЗУ «Про адвокатуру»в частині відсутності юридичної освіти і засудження за скоєння злочину, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю НОМЕР_1 було анульовано.

На протязі лютого 2010 року ОСОБА_2, підтримуючи дружні стосунки з адвокатом ОСОБА_3, від останнього дізнався про конфліктну ситуацію братів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 та побиття їх працівниками лінійного відділу міліції станції «Полтава».

ОСОБА_3 запропонував ОСОБА_2 надавати юридичні послуги одному з учасників конфлікту –міліціонеру, водію лінійного відділу міліції на станції «Полтава»ОСОБА_6

Під час спілкування з ОСОБА_6, достовірно знаючи про проведення  Полтавською транспортною прокуратурою перевірки в порядку ст.97 КПК України за фактом неправомірних дій працівників міліції, у ОСОБА_2 виник злочинний  намір, направлений на шахрайське заволодіння грошовими коштами ОСОБА_6

З цією метою, ОСОБА_2, шляхом обману ОСОБА_6, назвавшись адвокатом, запропонував останньому надання юридичних послуг для вирішення мирним шляхом конфліктної ситуації.

04.03.2010 року ОСОБА_2 в розмові з ОСОБА_6, реалізовуючи  свій злочинний намір, направлений на шахрайське заволодіння грошовими коштами, шляхом умовляння, підбурив ОСОБА_6 до давання хабара за вирішення питання щодо прийняття прокурором Полтавської міжрайонної транспортної прокуратури рішення про відмову в порушенні кримінальної справи за фактом заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_5 та ОСОБА_4  

10.03.2010 року ОСОБА_6 прийшов в офіс № 302, розташований за адресою: АДРЕСА_2, та передав ОСОБА_2 4000 доларів США, для подальшої передачі прокурору Полтавської міжрайонної транспортної прокуратури, за прийняття рішення  про відмову в порушенні кримінальної справи.

При цьому, ОСОБА_2, діючи з прямим умислом, направленим на шахрайське  заволодіння грошовими коштами ОСОБА_6, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер злочинних дій, передбачаючи та бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді заподіяння матеріальної шкоди ОСОБА_6, заволодів шляхом обману його грошима і надав ОСОБА_6 заздалегідь підготовлені розписки від імені ОСОБА_4  та ОСОБА_5 про  відсутність будь-яких претензій до працівників лінійного відділу міліції на станції «Полтава»та відшкодування матеріальних і моральних збитків.

  Цього ж дня, близько 10 год. 20 хв., при проведенні огляду місця події в офісному приміщенні № 302, за адресою: АДРЕСА_2, в присутності ОСОБА_2 було вилучено грошові кошти на суму 4 000 доларів США, посвідчення адвоката на його ім’я, інші  документи з відтиском печатки адвоката ОСОБА_2  

Допитаний в суді ОСОБА_2 винним себе у вчиненні злочинів не визнав та пояснив, що приблизно в кінці лютого на початку березня 2010 року адвокат ОСОБА_3 через завантаженість у роботі попросив його бути посередником між братами ОСОБА_5 і працівником міліції ОСОБА_6, бо між ними виник конфлікт і його треба було вирішити мирним шляхом. ОСОБА_3 розповів, що хлопці зняли побої, були акти СМЕ. Казав, що наче вже все вирішено, але можуть бути провокації з боку ОСОБА_5. ОСОБА_5 і ОСОБА_6 самі зустрічались і між ними було вирішено суму відшкодувань в розмірі 4000 доларів. В Ленінському районному суді м. Полтави розглядався адміністративний матеріал відносно ОСОБА_5. ОСОБА_5 хотіли подавати скаргу на дії працівників міліції. ОСОБА_3 йому пояснив, що ОСОБА_5 напишуть розписки про те, що не мають претензій до працівників міліції. Він повинен був передати розписку працівнику міліції ОСОБА_6, а ОСОБА_5 передати гроші. З ОСОБА_6 він познайомився 04.03.2010 року  в офісі ОСОБА_3 по АДРЕСА_2. ОСОБА_6 він своє посвідчення адвоката не показував, а лише сказав, щоб він збирав гроші для передачі ОСОБА_5. 10.03.2010 року він заїхав додому до ОСОБА_3, який віддав йому розписки ОСОБА_5. Потім ОСОБА_7  поїхав в офіс  ОСОБА_3, де його вже чекав ОСОБА_6. В офісі він віддав ОСОБА_6 розписки братів ОСОБА_5, а ОСОБА_6 поклав йому на стіл гроші. Гроші він не перераховував та сказав, що ці гроші для передачі братам ОСОБА_5. На запитання ОСОБА_6 щодо того, як він буде вирішувати питання з прокурором, він пояснив, що заяви в прокурора немає, а тому прокурору вирішувати нічого не потрібно. До грошей він не торкався, конверт в руки не брав. Коли він почав виходити з кабінету зайшли працівники міліції, які вилучили у ОСОБА_6 розписки та зі столу конверт з грошима. На місці події у ОСОБА_2 був портфель, з якого було  вилучено документи. Також пояснив, що вважав своє адвокатське  посвідчення дійсним, але оскільки його було пошкоджено, він зробив кольорову копію в комп’ютерному клубі ще у 2004 році, але нікому його не пред’являв. Бланки ордерів він також виготовив у 2004 році, але ніде їх не використовував. Адвокатом він також ні кому не представлявся, в тому числі і ОСОБА_6. Про те, що його адвокатське свідоцтво анульовано він дізнався лише 10.03.2010 року. Раніше йому ніяких повідомлень про це не надходило. Просить його виправдати.

Не зважаючи на те, що підсудний винним себе у вчиненні злочинів не визнав, його вина підтверджується:

показаннями допитаного в суді потерпілого ОСОБА_6, який розповів про обставини конфлікту братів ОСОБА_5 з ним та іншими співробітниками ЛВ міліції. Приблизно у 20-х числах лютого 2010 року до нього звернувся з цього приводу адвокат ОСОБА_3 та повідомив, що якщо працівники міліції хочуть, щоб їм нічого не було, вони повинні заплатити 4 тис. доларів США, а також повідомив, що справою братів ОСОБА_5 буде займатися інший адвокат. Через кілька днів ОСОБА_6 зателефонував чоловік та представився адвокатом братів ОСОБА_5. ОСОБА_6 зустрівся з ним в офісі у ОСОБА_3, що по АДРЕСА_2. Це був ОСОБА_2 ОСОБА_3 вийшов з кабінету, а ОСОБА_2 почав говорити, щоб він зібрав гроші в сумі 4000 доларів США і приніс йому для передачи прокурору за прийняття рішення про відмову в порушенні кримінальної справи і братам ОСОБА_5. Через кілька днів він зустрівся з ОСОБА_2 в приміщенні Ленінського райсуду м. Полтави, де ОСОБА_7 підійшов до нього та запитав, чи зібрав він гроші, на що він відповів, що ще ні. Тоді ОСОБА_2 сказав, щоб збирали гроші, оскільки на них дуже злий прокурор. Після цього, ОСОБА_6 пішов в УБОЗ, де написав відповідну заяву. 10.03.2010 року працівники міліції дали йому конверт з грошима і він пішов до ОСОБА_2 в офіс, що по АДРЕСА_2 в м. Полтаві, де ОСОБА_2 передав йому розписки братів ОСОБА_5 без дати та прізвищ, згідно змісту яких останні не мають ні яких претензій ні до нього, ні до інших співробітників ЛВ. ОСОБА_6 дістав конверт з грошима з кишені і за вказівкою ОСОБА_2 поклав його під канцелярську підставку. Після цього, до офісу зайшли працівники УБОЗ. Також пояснив, що у нього при собі був записуючий пристрій «Олімпус», на який він зафіксував розмову;

показаннями допитаного в суді свідка ОСОБА_3, який розповів, що  на початку 2010 року він захищав в суді інтереси братів  ОСОБА_5 з приводу складених відносно них протоколів працівниками міліції. Коли вони до нього звернулись, то на них були видимі тілесні ушкодження і вони пояснювали, що їх били працівники міліції. Оскільки він раніше працював у ЛВ міліції, він залишив черговому ЛВ свій мобільний телефон, щоб той передав його ОСОБА_6. Через деякий час до нього зателефонував ОСОБА_6, вони зустрілися і він пояснив, що братам ОСОБА_5 нанесені моральні та матеріальні збитки. В подальшому він запропонував ОСОБА_2 займатися цією справою і він погодився. Тоді він дав ОСОБА_2 номер мобільного телефону ОСОБА_6. Хто, про що і з ким домовлявся йому не відомо. Потім йому було відомо, що до участі у справі причетні 4 працівники міліції і кожен має відшкодувати по 1 тис. доларів США. Також він відібрав розписки у ОСОБА_5, що вони не мають претензій до працівників міліції, та передав їх ОСОБА_2 ОСОБА_2 не був знайомий з братами ОСОБА_5;

показаннями допитаних в суді свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_4, які розповіли, що в січні 2010 року на південному вокзалі їх затримали працівники міліції. Під час затримання їм були нанесені тілесні ушкодження і у них зникли особисті цінні речі. Потім в Ленінському райсуді м. Полтави  розглядалися адмінпротоколи, складені відносно них. В суді їх інтереси представляв адвокат ОСОБА_3 З приводу нанесення їм тілесних ушкоджень вони взяли направлення на проходження медичного обстеження. Пізніше, в приміщенні лінійного відділу міліції, вони спілкувалися з начальником цього відділу, який пообіцяв, що їх речі будуть повернуті. Коли вони вийшли з відділку міліції їх зустрів ОСОБА_6 та запропонував вирішити питання, але вони відмовилися, пославшись на те, що всі питання потрібно вирішувати з їх адвокатом ОСОБА_3 ОСОБА_3 казав їм, що до нього приходив працівник лінійного відділу, щоб їм щось відшкодувати. Про суму відшкодування з ОСОБА_3 вони не домовлялися, а лише просили, щоб повернули золотий ланцюжок і відшкодували збитки за побої. На прохання адвоката ОСОБА_3 вони 09.03.2010 року в приміщенні суду написали розписки, про те,  що претензій до працівників міліції не мають. Лише через деякий час після написання розписок ОСОБА_3 зателефонував і сказав про гроші в сумі чотири тисячі доларів США. З підсудним ОСОБА_2 до 10.03.2010 року включно вони знайомі не були;

показаннями допитаних в суді свідків  ОСОБА_7 і ОСОБА_8, які розповіли, що були запрошені в якості понятих в зв'язку з проведенням перевірки за заявою ОСОБА_6 про вимагання у останнього грошових коштів. В їх присутності були помічені та вручені ОСОБА_6 грошові кошти, прослухано запис на цифровому диктофоні, мова в якому йшла про сплату грошей за не порушення кримінальної справи прокурором. В подальшому вони були присутні при огляді офісного приміщення № 302 за адресою: АДРЕСА_2, де в присутності ОСОБА_2 було вилучено конверт, в якому знаходились 40 купюр номіналом по 100 доларів США, з яких 4 купюри помічені хімічною речовиною і 36 сувенірних купюр. В їх присутності з рук ОСОБА_2 зроблені змиви, а також вилучені розписки від імені ОСОБА_5 та ОСОБА_4 про відсутність будь-яких претензій до працівників лінійного відділу міліції.

Також вина підсудного ОСОБА_2 підтверджується дослідженими та оголошеними в суді:

даними протоколу огляду помітки та  вручення  грошових  коштів ОСОБА_6, згідно   яких заявнику вручені чотири банкноти грошових купюр номіналом по 100 доларів США з серійними номерами: НВ 95647939 L, СВ 46371127 F, СВ 17230140 А, НF19283496С, на загальну суму 400 доларів США,  які були помічені спеціальною  хімічною  речовиною «Промінь-1»,  та  муляж купюр номіналом по 100 доларів США  на загальну суму 3 тис. 600 доларів США,  в  кількості  36 сувенірних  купюр (т.1  а.с. 10, 12);

даними протоколу добровільної видачі ОСОБА_6  цифрового диктофона «Олімпус»(Digital voice recorder WS-310М № 4123), протоколом його огляду та  прослуховування,  на  якому  зафіксовано розмова заявника з ОСОБА_2 від  04.03.2010 р.           Згідно  роздруківки  розмови  ОСОБА_2 повідомляє, про  вирішення  з  прокурором  питання; взяття особами,  яких   не  називає,  провини  за  ст. 185;    згадування про гроші, без конкретизації суми; вирішення з прокурором  про непорушення  кримінальної  справи, наявності акта освідчення; причин отримання тілесних ушкоджень, в  стані  неадекватності, як  непокори;   проведення прокуратурою перевірки терміном 10 днів та винесення відносно ОСОБА_6 постанови за  п.2 ст.6 (т.1  а.с.13, 14-16);

даними протоколом огляду місця події, згідно яких 10.03.2010 р. в офісному  приміщені № 302, офісного центра, розташованого по АДРЕСА_2, в м. Полтаві, на столі  був  вилучений конверт, в якому знаходились 4 купюри по 100 доларів США кожна, серії НВ 95647939 L, серії СВ 46371127 F, серії СВ 17230140 А,  серії  НF19283496 С, які помічені хімічною  речовиною, 36 купюр  номіналом по 100 доларів США з позначкою «сувенір», а  також  вилучені  інші докази: розписки від  імені  ОСОБА_5 та ОСОБА_4, про  відсутність будь-яких претензій до працівників лінійного відділу міліції станції «Полтава», посвідчення, бланки  угоди  та  ордерів з  відтиском  печатки  від  імені адвоката ОСОБА_2 (т.1 а.с.21-23);

висновком експерта № 539 від 25.03.2010 р., згідно якого встановлено, що на  грошових  купюрах  за номерами НF19283496 С, СВ 17230140 А, СВ 46371127 F, НВ 95647939 L, виявлені нашарування спеціальної хімічної речовини  (люмінофору) з  яскравою   люмінесценцією  жовто-зеленого  кольору. Спеціальні хімічні речовини, виявленні на  купюрах співпадають з речовиною, яка надана, як зразок згідно протоколу помітки   грошових коштів та вручення їх ОСОБА_6 від  10.03.2010 р.           На  марлевих  тампонах -   змивах  з    рук   ОСОБА_2   нашарувань  спеціальної   хімічної  речовини (люмінофору)  не  виявлено. Відсутність  спеціальної хімічної речовини на руках ОСОБА_2 не суперечить записам легалізованих матеріалів проведеного 10.03.2010 р. негласного аудіо та відео контролю, зафіксованого  в  протоколі  №1191 т, згідно  якого ОСОБА_2  умисно не бажав брати поштовий конверт з грошовими  коштами в  руки, а попросив ОСОБА_6 покласти його на столі, де  через  короткий  проміжок  часу   в  ході  огляду  місця  події  він  був  виявлений  та  вилучений (т.2 а.с.230-233, 220);

даними протоколу № 1192т легалізованих матеріалів УБОЗ ГУМВС України в  Полтавській  області, згідно яких 04.03.2010 р. при проведенні ОРЗ направлених на  негласний аудіо та  відео контроль в офісному приміщенні № 302 зафіксована розмова    ОСОБА_2  та  ОСОБА_6 щодо  шахрайства та підбурення до давання хабара за  прийняття прокуратурою  постанови  про  відмову  в  порушенні  кримінальної справи (т.2 а.с.217-218);

даними протоколу № 1191т легалізованих матеріалів УБОЗ ГУМВС України в   Полтавській  області, згідно яких 10.03.2010 р. при проведенні ОРЗ направлених на  негласний аудіо та відео контроль в офісному приміщенні № 302 зафіксована розмова ОСОБА_2 та  ОСОБА_6,  в ході  якої  проходить передача  грошових  коштів,  демонстрація розписок, йде мова про вирішення питання мирним шляхом за грошове  відшкодування, та повідомлення про це прокурора (т.2 а.с.219-220);           

іншими матеріалами справи в їх сукупності.

Показання ОСОБА_2 суд оцінює критично, як спосіб захисту від пред’явленого йому обвинувачення.

Дії ОСОБА_2 судом кваліфіковані за ч.4 ст.27 ч.1 ст.369 КК України, як підбурювання до давання хабара, та за ч.1 ст.190 КК України як заволодіння  грошовими коштами шляхом обману (шахрайство).

В той же час в суді не знайшло свого підтвердження пред’явлене органами досудового слідства обвинувачення ОСОБА_2 у вчинені злочину, передбаченого ч.3 ст.358 КК України, а саме: використання завідомо підробленого документу, яке виразилося у пред’явленні  ОСОБА_2 потерпілому ОСОБА_6 фіктивного посвідчення адвоката.

Так допитаний в суді підсудний ОСОБА_2 показав, що жодного разу посвідчення адвоката на своє ім’я потерпілому не пред’являв.

Допитаний в суді потерпілий ОСОБА_6 пояснив, що під час розмови в приміщені офісу № 302 по АДРЕСА_2 ОСОБА_2 називався адвокатом, але посвідчення адвоката на своє ім’я йому не пред’являв. Лише під час розмови з ОСОБА_2, він бачив на столі у останнього невідомий документ, з пластику або з картону, розміром з візитну картку, на якому було зображено фото ОСОБА_2, стояла печатка та був напис: «адвокат».

Будь-яких інших доказів, що вказують на вчинення підсудним зазначеного злочину в ході судового слідства добуто не було.

За таких обставин ОСОБА_2 за ч.3 ст.358 КК УК необхідно виправдати.

При обранні міри покарання підсудному, суд враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу підсудного, наявність пом’якшуючих та обтяжуючих обставин.

В силу ст.66 КК України обставини, що пом’якшують покарання підсудного відсутні.

В силу ст.67 КК України обставини, що обтяжують покарання підсудного не виявлено.

Згідно медичного висновку підсудний працездатний, примусового лікування не потребує.

Хоча ОСОБА_2 характеризується позитивно, суд з врахуванням суспільної небезпечності скоєних злочинів, а також з врахуванням того, що підсудний у скоєному не розкаявся, приходить до висновку, що його виправлення не можливе без відбування покарання.

Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд –

З А С У Д И В:

ОСОБА_2 визнати винним у скоєнні злочинів, передбачених ч.4 ст.27 ч.1 ст.369, ч.1 ст.190 КК України i призначити йому покарання:

За ч.4 ст.27 ч.1 ст.369 КК України у виді чотирьох років обмеження волі;

За ч.1 ст.190 КК України у виді двох років обмеження волі.

Відповідно до ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначити ОСОБА_2 покарання у виді чотирьох років обмеження волі.

За ч.3 ст.358 КК України ОСОБА_2 виправдати.

Запобiжний захiд ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили залишити у виглядi пiдписки про невиїзд.

Строк відбування покарання ОСОБА_2 рахувати з моменту його затримання після набрання вироком законної сили, зарахувавши йому в строк відбування покарання за правилами ст.72 КК України строк тримання його під вартою з 10.03.2010 року по 13.12.2010 року.

Цивільний позов АТ «ОТП Банк»залишити без розгляду.

Речові докази у вигляді:

4 банкноти грошових купюр номіналом по 100 доларів США з серійними номерами: НВ 95647939 L, СВ 46371127 F, СВ 17230140 А, НF19283496 С, на загальну суму 400 доларів США. , 36 банкнот грошових купюр номіналом по 100 доларів США  на загальну суму 3 тис. 600 доларів США, які  є сувенірними виробами –повернути власникам.

Речові докази у вигляді розписок від імені братів ОСОБА_5 та ОСОБА_4 від 09.03.2010р. з залишити в матеріалах кримінальної справи.

Речові докази у вигляді цифрового диктофону «Олимпус»(Digital voice recorder WS-310М)–повернути власнику ОСОБА_6          

Вилучені  в ході обшуку офісного приміщення № 302, офісного  центра по АДРЕСА_2 від 11.03.2010р. предмети та документи:

свідоцтво про укладення шлюбу серія НОМЕР_2 між громадянами ОСОБА_9 та ОСОБА_10;

ключ стального кольору, з брелоком стального кольору з написом «Ahmad tea»;

ноутбук «ASUS»білого кольору;

зарядний пристрій білого кольору  з написом «ASUS Model: EXA0702EG»;

корінець повістки судді Октябрського районного суду м. Полтави;

шкіряний портфель, коричневого  кольору –повернути власнику.

          Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави за проведення судово-хімічної експертизи № 539 від 25.03.2010 року –304 грн. 24 коп.

Вирок може бути оскарженого до апеляцiйного суду Полтавської областi протягом 15 дiб з моменту його проголошення.

Головуючий                                                                        Шиян В.М.