УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
1
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 червня 2011 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:
головуючого судді – Гладія С.В.,
суддів – Гриненка О.І., Худика М.П.,
за участю прокурора – Мінакової Г.О.,
засудженого – ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на постанову судді Голосіївського районного суду міста Києва від 19 жовтня 2010 року,-
в с т а н о в и л а:
Постановою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 19 жовтня 2010 року апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції на вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 15 вересня 2010 року визнана такою, що не підлягає розгляду. Таке рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що вказана апеляція не відповідала вимогам ст. 350 КПК України, постановою судді 8.10.2010 року апеляція прокурора на вирок була залишена без руху. Апелянту було надано семи денний строк для усунення вказаних у постанові недоліків. Проте, в зазначений термін недоліки усунуто не було.
В апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, просить постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 19 жовтня 2010 року скасувати. На обґрунтування апеляції, зазначає, що постанова суду незаконна, оскільки суд першої інстанції вийшов за межі наданих йому повноважень, так як перевірка доводів апелянта належить до компетенції апеляційного суду при розгляді апеляції та перевірці законності вироку.
Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав вимоги поданої апеляції, вивчивши матеріали справи та доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора не підлягає задоволенню, а постанову судді слід – залишити без зміни виходячи з наступного.
Вироком Голосіївського районного суду м. Києва 15.09.2010 р. ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України і призначено йому покарання:
за ч. 2 ст. 185 КК України 2 (два) роки позбавлення волі. Вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 12.10.2009 року, яким ОСОБА_2 засуджено за ч. 2 ст. 186 КК України на 4 роки позбавлення волі, на підставі ст. 75, 76 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки виконувати самостійно;
за ч. 2 ст. 186 КК України ОСОБА_2 призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки 6 (шість) місяців. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим призначено покарання 4 (чотири) роки 6 (шість) місяців позбавлення волі. На підставі ч. 5 ст. 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання на підставі ч. 1 ст. 70 КК України, частково приєднано невідбуту частину покарання і остаточно призначено покарання 5 (п’ять) років позбавлення волі.
ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України і призначено йому покарання 4 (чотири) роки 6 (шість) місяців позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків призначено покарання 5 (п’ять) років позбавлення волі.
ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України і призначено йому покарання 4 (чотири) роки позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання з іспитовим строком 3 (три) роки з покладенням на нього обов’язків передбачених ст. 76 КК України.
Прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, подав апеляцію на вирок суду, в якій просить змінити вирок в частині призначеного покарання а саме: виключити кваліфікуючу ознаку повторність у ОСОБА_3 та застосувати положення ч. 4 ст. 70 КК України при призначенні покарання ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування кримінального закону.
Постановою від 8.10.2010 року суддя Голосіївського районного суду м. Києва, керуючись ч. 1 ст. 352 КПК України, апеляцію прокурора залишив без руху, зазначивши, що в апеляції відсутнє чітке прохання апелянта, а саме: не зазначено звідки саме необхідно виключити кваліфікуючу обставину, чітко не вказано, яким чином має бути призначене покарання засудженому ОСОБА_2, крім того відсутні доводи на обґрунтування прохань прокурора та посилання на відповідні аркуші матеріалів кримінальної справи, і прокурору запропоновано усунути недоліки щодо змісту апеляції в семиденний строк з моменту отримання повідомлення.
Оскільки прокурор в установлений строк не усунув недоліки апеляції, суддя постановою від 19.10.2010 р., керуючись ст. 352 КПК України, визнав апеляцію такою, що не підлягає розгляду.
Згідно зі ст.ст. 350, 352 КПК України апеляції на вироки суду повинні відповідати вимогам закону, а саме: містити прохання особи, яка подає апеляцію, посилання на відповідні аркуші матеріалів кримінальної справи. В разі недотримання апелянтом цих вимог суд вправі залишити апеляцію без руху, встановивши строк для усунення недоліків апеляції, а якщо вони апелянтом не усунуті, то прийняти рішення про визнання апеляції такою, що не підлягає розгляду.
Всі ці вимоги кримінально-процесуального законодавства були дотримані судом.
Доводи прокурора про те, що суд першої інстанції вийшов за межі наданих йому законом повноважень визнаючи апеляцію такою, що не підлягає розгляду, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки в апеляції відсутнє чітке прохання апелянта. Зокрема, прокурор просить змінити вирок в частині призначеного покарання, виключивши кваліфікуючу ознаку повторність у ОСОБА_3, однак у резолютивній частині вироку відсутнє посилання на таку кваліфікуючу ознаку, як повторність у ОСОБА_3. Крім цього, прокурор просить, змінивши вирок, при призначенні покарання ОСОБА_2 застосувати положення ч. 4 ст. 70 КК України, проте така вимога може бути задоволена лише при скасуванні вироку та постановлені нового. Також, апелянтом не зазначається саме до яких злочинів слід застосувати ч. 4 ст. 70 КК України. Саме по собі цитування постанови Пленуму ВС України в мотивувальній частині апеляції не можна в даному випадку вважати достатніми доводами обґрунтування вказівки на те, в чому полягає незаконність вироку. Крім того, в апеляції відсутні посилання на відповідні аркуші матеріалів кримінальної справи, як того вимагає ч. 2 ст. 350 КПК України.
Керуючись ст.ст. 352, 365, 366, 382, КПК України, колегія суддів,-
УХВАЛИЛА:
Апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, залишити без задоволення.
Постанову судді Голосіївського районного суду м. Києва від 19 жовтня 2010 року, якою апеляція прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції на вирок суду від 15 вересня 2010 року щодо ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_1, визнана такою, що не підлягає розгляду - залишити без зміни.
Судді:
____________ _____________ _____________
Гладій С.В. Гриненко О.І. Худик М.П.
Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав вимоги поданої апеляції, вивчивши матеріали справи та доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора підлягає __________________
Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України апеляція на вирок суду може бути подана протягом 15 діб з моменту його проголошення.
Останнім днем подачі апеляції на вирок суду Солом’янського районного суду м. Києва щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_8 від 15.12.2010 р. є 30.12.2010 р.
Прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, відповідно до вимог закону подав апеляцію на вирок Солом’янського районного суду м. Києва щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_8 30.12.2010р., що підтверджується, поданою в судовому засіданні апеляційного суду копією апеляції прокурора з штампом суду «прийняв 30.12.2010 р. секретар Солом’янського районного суду м. Києва», що відповідає вимогам п. 2.2 Інструкції з діловодства в апеляційному загальному суді ( надалі Інструкція ),
проте в порушення тієї ж Інструкції реєстраційний штамп суду, у якому зазначається дата надходження матеріалу до суду і реєстраційний номер згідно з журналом реєстрації вхідної кореспонденції проставлений лише 31.12.2010 р.
Таким чином, апеляція прокурора подана вчасно, тому постанова судді підлягає скасуванню, а справа поверненню в суд першої інстанції для виконання вимог ст. 351 КПК України.
З огляду на викладене, керуючись ст. 382 КПК України, колегія суддів,-
УХВАЛИЛА:
Апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, задовольнити.
Постанову Солом’янського районного суду м. Києва від 10.03.2010 року щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_8 скасувати, визнати апеляцію прокурора на вирок суду від 15.10.2010р. такою, що підлягає розгляду.
Кримінальну справу повернути в суд першої інстанції для виконання вимог ст. 351 КПК України.
Судді:
____________ _____________ _____________
Гладій С.В. Гриненко О.І. Худик М.П.