Справа №11-222/12Головуючий у І інстанціїКафтанов
Категорія22Доповідач у 2 інстанції Літвінов
23.02.2012
УХВАЛА
Іменем України
15 лютого 2012 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду Київської області у складі:
Головуючого –судді Літвінова Є.В.
суддів –Черкасова В.М., Димарецького В.М.
за участю:
прокурора –Стаховської Н.О.
захисників –ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4
засудженого –ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві кримінальну справу за апеляціями прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, захисників –адвокатів ОСОБА_6 та ОСОБА_2, захисника ОСОБА_7, засуджених ОСОБА_5 та ОСОБА_8 на вирок Ірпінського міського суду Київської області від 18 квітня 2011 року, –
В С Т А Н О В И Л А :
Згідно вироку суду
ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець Алтайського краю, Цілинного району, с. Шалап, громадянин України, освіта неповна середня, не працюючий, не одружений, проживаючий за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимий в силу ст. 89 КК України,
засуджений за ч.2 ст.187 КК України до 9 (дев"яти) років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.
ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженець с. Нова Буда, Бородянського району, громадянин України, освіта неповна середня, не працюючий, одружений, маючий на утриманні неповнолітню дочку, проживаючий за адресою: АДРЕСА_2, раніше судимий:
- 18.03.1994 року Радомишельським районним судом Житомирської області за ч. 2 ст. 140 КК України (в ред. 1960 р.) до двох років позбавлення волі з конфіскацією Ѕ частини майна;
- 10.07.1997 року Бородянським районним судом Київської області за ч. 1 ст. 206 КК України (в ред. 1960 р.) до п"яти місяців позбавлення волі;
- 24.04.1998 року Орджонекидзевським районним судом м. Запоріжжя за ч. 2 ст. 140 КК України (в ред. 1960 р.) до трьох років позбавлення волі з конфіскацією майна;
- 21.07.1998 року Радомишельським районним судом Житомирської області за ч. 2 ст. 206, 81 ч. 3, 42, 42 ч. 3 КК України (в ред. 1960 р.) до чотирьох років шести місяців позбавлення волі з конфіскацією майна;
- 23.12.1998 року Бородянським районним судом Київської області за ст. 17, 94, 43 КК України (в ред. 1960 р.) до семи років шести місяців позбавлення волі;
засуджений за ч.2 ст.187 КК України до 9 (дев"яти) років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.
Цим же вироком вирішено питання про речові докази.
Згідно вироку суду, 04.03.2008 року близько 21 год. 20 хв. ОСОБА_5 та ОСОБА_8, перебуваючи в стані алкогольного сп"яніння, за попередньою змовою між собою, розподіливши злочинні ролі і знаходячись на зупиночній платформі ст. Буча, Київська область, звернули увагу на раніше їм не знайому ОСОБА_9, яка через платформу переходила з тамбуру одного вагону до тамбуру іншого вагону.
Реалізуючи свій злочинний намір направлений на напад з метою заволодіння чужим майном, ОСОБА_5 діючи за попередньою змовою з ОСОБА_8, який знаходився поруч і тим самим підтримував злочинні дії останнього та своєю присутністю подавляв волю потерпілої до опору, з правої руки відкрито вирвав мобільний телефон марки "W 200 A SONI ERIKSON", імей НОМЕР_1, вартістю 700 гривень з сім-карткою оператора мобільного зв"язку "Діджус", вартістю 45 гривень на рахунку якої знаходилось 10 гривень, чим заподіяли потерпілій матеріальних збитків на загальну суму 755 грн.
З метою утримання та остаточного заволодіння викраденим мобільним телефоном марки "W 200 A SONI ERIKSON", застосувавши фізичне насильство, яке не є небезпечним для життя та здоров"я в момент заподіяння, ОСОБА_5 та ОСОБА_8 схватили своїми руками за верхній одяг ОСОБА_9 і з перону посадочної платформи ст. Буча заштовхнули останню до тамбуру вагону електропотягу. Від поштовху потерпіла ОСОБА_9 впала на підлогу тамбуру та вдарившись головою об металеву стінку втратила свідомість. ОСОБА_5 та ОСОБА_8 з місця вчинення злочину втекли, а викраденим у подальшому розпорядились на власний розсуд.
В апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції не оспорюючи кваліфікації дій засуджених та міру призначеного їм покарання просить вирок суду скасувати, в зв"язку з невідповідністю викладених у вироку висновків фактичним обставинам справи, а справу направити на новий судовий розгляд. В обґрунтування апеляції зазначає, що в мотивувальній частині вироку суду не в повній мірі конкретизовано спосіб вчинення злочину, зокрема суд зазначив, що ОСОБА_5 та ОСОБА_8 заштовхнули потерпілу ОСОБА_9 до тамбуру вагону, при цьому не зазначив факт нанесення ОСОБА_5 потерпілій 2-3 ударів в область живота, від перших ударів вона присіла, а після останнього удару впала на спину в тамбурі і втратила свідомість.
В апеляції адвокат ОСОБА_2 та захисник ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_8 вважають вирок суду незаконним, таким, що не відповідає фактичним обставинам справи. В обґрунтування апеляції зазначають, що протокол добровільної видачі від 05.03.2008 року, в якому свідок ОСОБА_10 добровільно видав мобільний телефон, який було викрадено у потерпілої ОСОБА_9, не може являтися доказом по кримінальній справі, оскільки був складений до порушення 25 березня 2008 року кримінальної справи. Крім того, суд не дав жодної оцінки показам даним в судовому засіданні потерпілою, про те, що спочатку вона отримала мобільний телефон у свідка ОСОБА_10 на зупиночній станції "Склозаводська", а потім знову отримала його вже від працівників міліції. Також не може являтися доказом по справі протокол пред"явлення предмета для впізнання, оскільки він датований 25.03.2008 року, а як пояснила потерпіла ОСОБА_9 викрадений у неї мобільний телефон знаходився у неї вже з дня викрадення, а саме з 05.03.2008 року, тобто, вона упізнавала телефон, який перед цим повинен був бути у неї вилученим.
Також судом не встановлено будь-яких доказів отримання потерпілою ОСОБА_9 тілесних ушкоджень, втрати свідомості внаслідок злочинних дій нападників, не встановлені особи, які допомагали їй піднятися, не встановлено чи була екстрена зупинка поїзда, яким чином, звідки та з ким потерпіла поверталась за зупиночну платформу "Склозаводська"; судом не дана оцінка тим обставинам, що з показів потерпілої випливає, що мобільний телефон у неї було забрано, коли вона вже вступила в тамбур вагона, а не знаходячись на пероні, і злочинні дії були закінчені в момент, коли телефон було забрано з руки потерпілої, тому в подальшому ніякого нападу не було.
Тому просять вирок суду скасувати, виправдавши ОСОБА_8 за відсутністю в його діях складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України.
В апеляції захисник ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_5 вважає вирок суду незаконним, таким, що не відповідає фактичним обставинам справи і постановлений з неправильним застосуванням кримінального закону. В обґрунтування апеляції зазначає, що ОСОБА_5 скоїв злочин, який кваліфікується за ч. 1 ст. 186 КК України, а не за ч. 2 ст. 187 КК України, оскільки ОСОБА_5 сам відкрито заволодів мобільним телефоном потерпілої і ніякої попередньої змови між ним та ОСОБА_8 не було, про що свідчать всі матеріали кримінальної справи. Крім того, посилання суду першої інстанції на ту обставину, що насильство з метою заволодіння майном, яке застосовували ОСОБА_3 та ОСОБА_8 до потерпілої ОСОБА_9 було небезпечним для її життя в момент заподіяння, тобто створювало реальну загрозу попадання під колеса електропоїзду, не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки ОСОБА_5 штовхнув потерпілу в тамбурі електропоїзду, а не на платформі. Крім того, як вбачається з показів ОСОБА_5 він не наносив потерпілій ушкоджень, а тільки вихватив у неї мобільний телефон.
Тому просить вирок суду змінити, перекваліфікувати дії ОСОБА_5 з ч. 2 ст. 187 КК України на ч. 1 ст. 186 КК України та призначити йому покарання в межах санкції ч. 1 ст. 186 КК України. Враховуючи ту обставину, що ОСОБА_5 знаходиться під вартою з 25.03.2008 року по теперішній час, то звільнити його від відбуття покарання.
В апеляції засуджений ОСОБА_8 вважає вирок суду незаконним. В обґрунтування апеляції зазначає, що ні в ході досудового слідства, ні в судовому засіданні не було зібрано достатньо доказів його вини за ч. 2 ст. 187 КК України. Вказує, що попередньої змови між ним та ОСОБА_5 не було, оскільки він навіть не знав, що останній викрав у потерпілої мобільний телефон.
Просить вирок суду скасувати, а справу направити на додаткове розслідування.
В апеляції засуджений ОСОБА_5 просить вирок суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд. В обґрунтування апеляції зазначає, що ні в ході досудового слідства, ні в судовому засіданні не було зібрано достатньо доказів його вини за ч. 2 ст. 187 КК України. Вважає, що його дії неправильно кваліфіковано за ч. 2 ст. 187 КК України, тому що між ним та ОСОБА_8 не було попередньої змови і розподілення ролей, так як мобільний телефон у потерпілої він побачив виходячи з електропоїзду і тут же його вихопив.
В доповненнях до апеляції засуджений ОСОБА_5 вказує, що при винесенні вироку суддею були допущені порушення вимог законодавства, а саме : не були оцінені та взяті до уваги його послідовні покази щодо інкримінованого йому злочину; покази потерпілої ОСОБА_9, яка постійно змінювала свої покази, що свідчить про те, що вона не пам"ятає обставин події; покази його, ОСОБА_8 та потерпілої ОСОБА_9, з яких вбачається, що між ним та ОСОБА_8 не було попередньої змови.
Заслухавши доповідача –суддю апеляційного суду;
- прокурора, який підтримав апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, просив її задовольнити, вирок суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд та заперечував проти задоволення апеляцій засуджених та їх захисників;
- адвоката ОСОБА_2, який просив вирок суду скасувати, виправдати ОСОБА_8, оскільки у справі немає ніяких доків його вини у вчиненні інкримінованого йому злочину та заперечував проти задоволення апеляції прокурора;
- захисника ОСОБА_7, яка повністю підтримала апеляцію адвоката ОСОБА_2, просила вирок суду скасувати та виправдати ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 187 КК України. Також заперечувала проти задоволення апеляції прокурора та підтримала апеляції засуджених ОСОБА_5, ОСОБА_8 та адвокатів;
- захисника ОСОБА_3, який підтримав свою апеляцію та апеляцію ОСОБА_5, заперечував проти задоволення апеляції прокурора, просив вирок суду скасувати;
- засудженого ОСОБА_5, який заперечував проти задоволення апеляції прокурора та підтримав всі інші подані апеляції.
перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів приходить до висновку, що апеляції підлягають до часткового задоволення виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 22 КПК України прокурор, слідчий і особа, яка провадить дізнання зобов»язані вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об»єктивного дослідження обставин справи.
Згідно п. 1 ст. 64 КПК України при провадження досудового слідства і розгляді справи в суді підлягає доказуванню подія злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину).
У відповідності до ст. 367 КПК України однобічність або неповнота досудового чи судового слідства є підставою для скасування вироку.
За змістом ст. 368 КПК України однобічним або неповним визнається досудове чи судове слідство, коли залишилися недослідженими такі обставини, з»ясування яких може мати істотне значення для правильного вирішення справи.
З матеріалів справи вбачається, що зазначені вимоги Закону в повній мірі дотримані не були, досудовим слідством були допущені однобічність і неповнота досудового слідства, оскільки не з»ясовані обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Так, як вбачається з показів потерпілої ОСОБА_9, даних в судовому засіданні місцевого суду (т. 3, а.с. 14), ОСОБА_5 наніс їй 2-3 удари руками в область живота, після перших ударів вона присіла, а після останнього удару впала в тамбурі втратила свідомість. Вказані обставини потерпіла підтвердила також на очних ставках між нею, ОСОБА_5 та ОСОБА_8 (т. 1, а.с. 74-77).
За наявності таких показань потерпілої ОСОБА_9 органами досудового слідства не досліджувалося питання способу вчинення злочину, що впливає на повноту досудового слідства та правильність кваліфікації дій винних осіб.
За таких обставин, досудове слідство не може вважатися повним і об»єктивним. Даним обставинам суд також не дав ніякої оцінки, а тому вирок суду не може вважатися законним і обґрунтованим, а тому підлягає скасуванню з поверненням справи на додаткове розслідування, під час якого слід повно та об»єктивно дослідити всі обставини справи, з»ясувати спосіб вчинення засудженими злочину, і в залежності від встановленого, прийняти законне і обґрунтоване рішення по справі.
Доводи прокурора про необхідність направлення справи на новий судовий розгляд колегія суддів вважає не обґрунтованими, оскільки неповнота по справі допущена саме на досудовому слідстві і впливає на правильність кваліфікації.
Під час провадження додаткового розслідування ретельно перевірити обставини, про які йдеться мова у всіх апеляціях, надати їм юридичну оцінку.
Керуючись ст. ст. 365,366 КПК України, суд,-
У Х В А Л И Л А :
Апеляції прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, засуджених ОСОБА_5, ОСОБА_8, захисників –адвокатів ОСОБА_6 та ОСОБА_2, захисника ОСОБА_7 задовольнити частково.
Вирок Ірпінського міського суду Київської області від 18 квітня 2011 року щодо ОСОБА_5 та ОСОБА_8 –скасувати, а кримінальну справу направити до прокуратури з питань нагляду за додержанням і застосуванням законів на транспорті Київської області для організації проведення додаткового розслідування.
Запобіжний захід щодо ОСОБА_5 та ОСОБА_8 залишити попередній –тримання під вартою.
Судді:
_____________ ____________ ____________
(Літвінов Є.В.) (Черкасов В.М.) (Димарецький В.М.)
З оригіналом згідно:
Суддя Є.В. Літвінов