У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 лютого 2012 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
Головуючого: Шалаути Г.І,
суддів: Меленко О.Є., БойчукаІ.В.,
секретаря: Сурмачевської У.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства ?ВТБ Банк?, третьої особи без самостійних вимог Управління Національного Банку України в Івано-Франківській області про визнання кредитного договору, Генеральної угоди до цього договору .договору про внесення змін №1 до Генеральної угоди та договору про внесення змін №2 до кредитного договору недійсними за апеляційною скаргою ОСОБА_1. на рішення Косівського районного суду від 26 грудня 2011 року, -з участю апелянта ОСОБА_1, його представника ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3
в с т а н о в и л а:
У травні 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПАТ ?ВТБ Банк? про визнання недійсними ,укладених між ним та банком угод:Генеральної угоди №16.111-79/07 від 26.12.2007року та кредитного договору №16.111-79/07-СК від 26.12.2007року про надання кредитних коштів в розмірі 46500доларів США ,виходячи із курсу долара США 1=5.05грн., сплатою14% річних, в розмірах в строки, згідно графіку повернення кредиту і сплати процентів та із зазначенням в Генеральній угоді про те,що загальний розмір позичкової заборгованості позичальника не повинен перевищувати 100000доларів США. Також просив визнати недійсними Договір про внесення змін до Генеральної угоди №1 від 14.04.2010року та Договір про внесення змін №2 до кредитного договору від 14.04.2010року із зміною курсу долара США 1= 7.96грн. Підставами визнання угод недійсними позивач зазначає: надання незаконного кредиту банком в
_____________________________________________________________________________
Справа № 2/0907/1043/2012 Головуючий у 1 інстанції БельмегаМ.В
Провадження №22ц/0990/285/2012 Суддя-доповідач ШалаутаГ.І.
Категорія 27
іноземній валюті при відсутності у нього відповідної індивідуальної ліцензії на проведення
валютних операцій ,внесення несправедливих змін до угод,які істотно змінили його матеріальне становище в сторону погіршення щодо спроможності виконання ним боргових зобов»язань ,укладення угод під впливом тяжкої обставини,на вкрай невигідних для нього умовах. Позивач вважає змінені умови кредитного договору ,такими ,що не відповідають принципу добросовісності та спричинили, істотний дисбаланс договірних прав та обов?язків,
сторін, на шкоду однієї сторони договору - позичальника. Також зазначає,що на погіршення його матеріального становища вплинула фінансово-економічна криза, нестабільність гривні ,просить позов задоволити ,визнати зазначені вище угоди недійсними .
Рішенням Косівського районного суду від 26 грудня 2011 року, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 Дмитровичу.до ПАТ ?ВТБ Банк?, третьої особи без самостійних вимог Управління Національного Банку України в Івано-Франківській області про визнання :Генеральної угоди до договору №16.111 -79/07 від 26.12.2007 року , кредитного договору №16.111-79/07-СК від 26.12.2007 року, договору про внесення змін №1 до Генеральної угоди від 14.04.2010 року та до договору про внесення змін №2 до кредитного договору від 14.04.2010 року недійсними .
В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неповне з»ясування судом обставин справи,не відповідність висновків суду обставинам справи,на не доведеність обставин ,які суд вважав доведеними ,на порушення норм процесуального та матеріального права (не застосування судом ст.65 СК України до спірних правовідносин, не застосування судом правових норм -ч.1ст.233,ч.2 ст.652 ЦК України ,не прийняття судом до уваги рішення суду по аналогічній справі до ?ВТБ Банк?, яким позов задоволено і яке набрало законної сили ,порушенням суддею,що розглядав справу таємниці нарадчої кімнати, просить рішення суду першої інстанції скасувати,постановити нове рішення ,яким позов задовільнити.
В судовому засіданні апелянт ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 доводи апеляційної скарги підтримали та просили їх задоволити.
Представник відповідача скарги не визнав,просив її відхилити.
Заслухавши суддю-доповідача,пояснення осіб,що беруть участь у справі,перевіривши подані докази та доводи апеляційної скарги , дослідивши матеріали справи,колегія суддів приходить до висновку що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено,що підписуючи Генеральну угоду №16.111-79/07 від 26.12.2007 року та кредитний договір №16.111-79/07-СК від 26.12.2007 року ОСОБА_1 був застережений банком про надання кредиту у валюті,погоджувався зі всіма умовами договору ,підписав графік погашення кредиту,фактично сплачував тіло кредиту та відсотки,а після внесення змін до договору перестав сплачувати відсотки ,однак не звертався до банку із заявою про те,що у нього вкрай тяжке матеріальне становище та не надавав доказів про те,чим таке обумовлене. Посилання апелянта на те,що банк не мав права надавати йому кредит у валюті ,оскільки не мав індивідуальної ліцензії на проведення такої операції є хибним.
Судом встановлено,що ВАТ ?ВТБ Банк?, як фінансова установа,отримавши у встановленому порядку, згідно ст.ст.19,47 Закону України ?Про банки і банківську діяльність? генеральну ліцензію Нацбанку України (дозвіл№79-1від 20.04.2007 року та дозвіл №79-2 від 26.03.2009 року) мав право здійснювати операції з валютними цінностями,тобто надавати кредит в іноземній валюті ОСОБА_1.
Статтями 47,49 Закону України ?Про банки і банківську діяльність? визначено,що банківські установи мають право здійснювати кредитні операції,на власних умовах та на власний ризик,на підставі банківської ліцензії.Ст.5Декрету Кабінету МіністрівУкраїни ?Про систему валютного регулювання і валютного контролю? визначає перелік операцій,що потребують отримання індивідуальних ліцензій ,серед яких у пункті 4, підпункт в зазначено- надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті,якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі. Оскільки спірний кредит не входить у перелік,визначених п.4 ст.5 цього Декрету підстав,який є вичерпним,то наявність у « ВТБ Банк» генеральної ліцензії НБУ на проведення валютних операцій , надавало право надавати кредит у валюті,терміни і сума якого не перевищує встановлені законодавством межі.
Така позиція висловлена у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 21 березня 2011 року ,в якій зазначено,що за відсутності нормативних умов для застосування режиму індивідуального ліцензування щодо валютних операцій ,достатньою правовою підставою для здійснення банками кредитування в іноземній валюті згідно з вимогами ст.5Декрету КМУ є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій,отриманої у встановленому порядку,тобто письмового дозволу НБУ на операції,пов»язані з іноземною валютою.
Ст.1054 ЦК України передбачено,що за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов»язується надати грошові кошти(кредит)позичальникові у розмірі та на умовах визначених у договорі,а позичальник зобов»язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі ст.2 Закону України ?Про банки і банківську діяльність? кошти-це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.
Конституція України ,визначаючи у ст.99 статус гривні,як грошової одиниці держави,не встановлює сферу її обігу,а ст.192 ЦК визначає,що іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку,встановлених законом.
Посилання апелянта на іншу підставу визнання угод недійсними - вкрай тяжке його матеріальне становище,що сталося внаслідок обвалу гривні,фінансової кризи,яке він вважає істотною зміною обставин, та розцінює, як вчинення правочину під впливом тяжкої обставини є недоведеним,оскільки будь-яких тяжких обставин, які змусили його укласти таку угоду він не наводить.
Відповідно до положень ст.223ЦК України правочин може бути визнаний судом недійсним,якщо він вчинений особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай не вигідних для неї умовах. Під тяжкими обставинами слід розуміти не будь-яке несприятливе,фінансове чи інше становище особи, а його крайні форми,наприклад важка хвороба особи чи її близьких,смерть годувальника,крайня нужденність сім»ї чи інші тяжкі обставини, для усунення яких було необхідно укласти правочин. Окрім того, судом встановлено з пояснень апелянта ,що кредит він отримав для придбання двох грузових автомобілів, марки КАМАЗ, з метою використання їх не для особистих потреб ,як споживача,а для розвитку підприємницької діяльності,однак в умовах фінансової кризи сподіваного попиту замовників на перевезення грузів немає,а тому виникли труднощі з погашенням кредиту.
Також не заслуговують на увагу посилання апелянта на те,що судом першої інстанції не взято до уваги надане ним рішення по аналогічній справі до ПАТ ?ВТБ Банк? про задоволення позову,яке вступило в законну силу і має преюдиційне значення, оскільки таке рішення є прикладом неоднозначного застосування судом норм матеріального права . Подібне рішення було скасовано ,про що зазначено в Постанові Пленуму Верховного Суду України,від 21.03.2011року, яка прийнята за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах,яка є обов»язковою до виконання для всіх судів України
Безпідставним є посилання представника апелянта на не застосування судом першої інстанції до спірних правовідносин дії ст.65СК України,оскільки дана норма врегульовує порядок розпорядження майном,що перебуває у спільній сумісній власності подружжя і не стосується права одного з подружжя на отримання кредиту,оскільки кредитний договір є правочином щодо отримання у власність грошових коштів і не створює обов»язків для другого з подружжя,а лише для позичальника,як сторони договору(ч.1ст.1054ЦК)
Посилання представника ОСОБА_1-ОСОБА_2. в апеляційній скарзі на те,що суддя допустив порушення норм процесуального права при постановленні рішення - не дотримався таємниці нарадчої кімнати, колегія суддів відхиляє, розцінює, як голослівне, оскільки будь-яких доказів на підтвердження такого ним не надано.
За таких обставин судова колегія вважає,що висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову є законним,а наведені в апеляційній скарзі ОСОБА_1. доводи є необґрунтованими.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Косівського районного суду від 26 грудня 2011 року залишити без зміни.
Ухвала набирає чинності з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: Г.І.Шалаута
Судді: О.Є.Меленко
І.В.Бойчук