АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 вересня 2011 року колегія суддів з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючого судді - Сілкової І.М.,
суддів - Корнієнко Т.Ю., Худика М.П.,
за участю прокурора - Пламадяла І.П.,
захисника - ОСОБА_1,
засудженого - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 31 травня 2011 року, -
ВСТАНОВИЛА :
Цим вироком:
ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимий.
Засуджений за ч.2 ст. 186 КК України на чотири роки позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбуття покарання з випробуванням строком на 2 (два) роки та покладено обов’язки передбачені ст. 76 КК України.
За вироком суду, 6.03.2011 року близько 03 години 00 хвилин ОСОБА_2, знаходячись в приміщенні розважального закладу «Фабор» в м. Києві, застосувавши фізичну силу, примусово вивів ОСОБА_3 з розважального закладу «Фабор» при цьому, відкрито викрав у ОСОБА_3 гроші в сумі 200 гривень.
Після того, як потерпілий почав чинити опір, підсудний застосував до нього насильство, яке не є небезпечним для життя потерпілого, що виразилося у нанесені декількох ударів рукою в груди, у збиті потерпілого з ніг та утримані на землі з метою подолання опору, відкрито викрав належний потерпілому мобільний телефон «Самсунг 5212», вартістю 1098 гривень з СІМ-карткою оператора «МТС», вартістю 30 гривень, на рахунку якої було 30 гривень, СІМ-карткою оператора «Діджус», вартістю 25 гривень,
Справа № 11/2690/1676/2011 Головуючий у першій інстанції – Федосєєва С.В.
Категорія КК: ч. 2 ст. 368 Доповідач – Худик М.П.
спричинивши потерпілому матеріальну шкоду на загальну суму 1383 гривні 00 копійок.
В апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, просить вирок скасувати в частині призначеного покарання, у зв’язку із м’якістю призначеного покарання та постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років. На обґрунтування своєї апеляції посилається на те, що суд, призначаючи покарання із застосуванням ст. 75 КК України, не дав належної правової оцінки ступеню тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до категорії тяжких злочинів. Тому вважає, що звільнення ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням є недоцільним, а виправлення його не можливе без ізоляції від суспільства.
У поданих запереченнях на апеляцію прокурора, захисник засудженого вважає, що Дніпровський районний суд м. Києва постановив законний і обґрунтований вирок засудженому ОСОБА_2 на доказах, які були розглянуті в судовому засіданні, на всебічному, повному й об’єктивному розгляді всіх обставин справи, тому просить апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції - залишити без задоволення.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав подану апеляцію прокурора, засудженого ОСОБА_2 та його захисника, які заперечували проти задоволення апеляції прокурора, провівши часткове судове слідство, перевіривши матеріали справи та доводи апеляції, провівши судові дебати, надавши останнє слово засудженому, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора не підлягає задоволенню, а вирок суду слід - залишити без зміни виходячи з наступного.
Як убачається з матеріалів справи, суд розглянув кримінальну справу у відповідності з вимогами ст. 299 КПК України, обмеживши дослідження доказів по справі допитом засудженого, який повністю визнав себе винним у вчиненні інкримінованого йому злочину, дав детальні пояснення з приводу обставин його вчинення, а тому суд обґрунтовано визнав недоцільним дослідження інших доказів по справі. За таких обставин, відповідно до вимог ч. 1 ст. 365 КПК України, враховуючи, що фактичні обставини справи ніким не оспорювалися і докази щодо них, на підставі ст. 299 і ст. 301-1 КПК України, не досліджувалися, висновки суду першої інстанції щодо цих фактичних обставин перевірці апеляційним судом не підлягають.
Таким чином дії, ОСОБА_2, виходячи з визнаних судом доведеними фактичних обставин справи, кваліфіковані за ч. 2 ст. 186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна, поєднане з насильством, яке не є небезпечним для здоров’я та оскільки в апеляції не оспорюється кваліфікація дій засудженого, ці обставини апеляційним судом не перевіряються.
Що стосується доводів апеляцій прокурора про м’якість призначеного покарання засудженому, то колегія суддів вважає їх безпідставними.
Вирішуючи питання про призначення покарання ОСОБА_2, суд врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який є тяжким, дані про особу засудженого, його позитивну характеристику, те що він не перебуває на обліку у лікаря нарколога та психіатра, має на утримані матір-пенсіонерку, відсутність обставин, які обтяжують покарання та наявність обставин, які пом’якшуть покарання – щире каяття та добровільне відшкодування завданого збитку, і призначив ОСОБА_2 покарання, яке відповідає вимогам ст. 65 КК України і за своїм видом є необхідним і достатнім для виправлення засудженого і попередження нових злочинів.
Таким чином, колегія суддів вважає вирок суду законним і обґрунтованим, покарання справедливим, а подану апеляцію такою, що не підлягає задоволенню.
Істотних порушень вимог КПК України, які б тягли скасування чи зміну вироку суду першої інстанції колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції - залишити без задоволення.
Вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 31 травня 2011 року щодо ОСОБА_2 - залишити без зміни.
Судді:
____________ _____________ ____________
Сілкова І.М. Корнієнко Т.Ю. Худик М.П.