АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 червня 2011 року колегія суддів з розгляду кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючого судді - Гладія С.В.,
суддів - Гриненка О.І., Худика М.П.,
за участю прокурора - Мінакової Г.О.,
засуджених - ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,
захисників - ОСОБА_4, ОСОБА_5,
законних представників – ОСОБА_6, ОСОБА_7,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляціями прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, законного представника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_2, засудженого ОСОБА_3 на вирок Печерського районного суду м. Києва від 17 березня 2011 року, -
ВСТАНОВИЛА :
Цим вироком:
ОСОБА_1, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого: АДРЕСА_2, раніше не судимий,
засуджений за ч.2 ст. 187 КК України на 2 (два) роки позбавлення волі.
ОСОБА_2, який народився ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого: АДРЕСА_3, раніше не судимий,
засуджений за ч.2 ст. 187 КК України на 2 (два) роки позбавлення волі.
ОСОБА_3, який народився ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого: АДРЕСА_4,
засуджений за ч.2 ст. 187 КК України на 2 (два) роки позбавлення волі.
По справі вирішено питання щодо речових доказів.
Справа № 11/2690/1274/2011 Головуючий у 1 інстанції Білоцерківець О.А.
Категорія – ч. 2 ст. 187 КК України Доповідач Худик М.П.
За вироком суду, 12.11.2010 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, за попередньою змовою, погрожуючи застосувати насильство, що є небезпечним для життя і здоров'я заволоділи майном ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10, в парку «Слави», Печерського району м. Києва. Злочин вчинили за наступних обставин: ОСОБА_1 спостерігаючи за навколишньою обстановкою, та зберігаючи змінний одяг та взуття ОСОБА_2, ОСОБА_3 В цей час ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зупинили раніше їм незнайомих ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10, після чого ОСОБА_3 з метою подолання волі потерпілих до опору, зробив два постріли у землю з пневматичного пістолета, демонструючи готовність його застосувати до потерпілих та наказав їм віддати грошові кошти та мобільні телефони. ОСОБА_2 тримаючи у руках палицю та своєю присутністю подавляв волю потерпілих до опору. В зв’язку з чим потерпілий ОСОБА_8, передав їм мобільний телефон марки «Сіменс А 52», вартістю 100 гривень, з сім карткою мобільного оператора «Лайф» вартістю 15 гривень, та коштами на рахунку 3 гривні; ОСОБА_9, мобільний телефон марки «НОКІА 6500» вартістю 800 гривень, з грошовими коштами на рахунку у сумі 36 гривень; ОСОБА_10 мобільний телефон марки «НОКІА 1280» вартістю 300 гривень.
Після чого, ОСОБА_3 повернув ОСОБА_8 його мобільний телефон «Сіменс А 52» як недостатньо коштовний.
В апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, не оспорюючи доведеності вини й кваліфікації діяння засуджених, просить вирок суду першої інстанції скасувати в частині призначеного покарання й постановити свій вирок, яким призначити:
ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 покарання за ч. 2 ст. 187 КК України у вигляді 7 років позбавлення волі. На обґрунтування апеляції, посилається на те, що призначене судом покарання не відповідає ступеню тяжкості і суспільної небезпечності скоєного злочину, особі підсудних. На думку прокурора, суд, ухвалюючи вирок, неналежним чином оцінив обставини, які характеризують осіб засуджених, а саме те, що діяння вчинене підсудними відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, крім того, даний злочин є умисним та корисливим. Також, в мотивувальній частині обвинувального вироку відсутні мотиви призначення покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті Особливої частини КК України.
В апеляції законний представник ОСОБА_2, просить вирок суду відносно ОСОБА_2 змінити, застосувати до нього статтю 75 КК України. На обґрунтування своєї апеляції, посилається на те, що суд не взяв до уваги, що у ході досудового слідства і судовому засіданні ОСОБА_2 попросив у потерпілих пробачення, які не бажали щоб суд призначив йому реальну міру покарання. Крім того, суд не врахував, що у його матері виявлено ряд тяжких захворювань.
В апеляції засуджений ОСОБА_3, просить вирок суду змінити та застосувати ст. 75 КК України. При цьому зазначає, що під час досудового слідства активно сприяв розкриттю злочину, вину визнав повністю, щиро розкаявся, відшкодував матеріальний збиток.
У поданих запереченнях на апеляцію прокурора, засуджений ОСОБА_3 вважає апеляцію прокурора такою, що не відповідає вимогам закону, тому повинна бути залишена без задоволення. При цьому зазначає, що прокурором помилково віднесено злочин передбачений ч. 2 ст. 187 КК України до категорії особливо тяжких злочинів, оскільки він є тяжким.
У поданих запереченнях на апеляцію прокурора, захисник засудженого ОСОБА_1 просить вирок суду залишити без зміни, а апеляцію без задоволення. При цьому зазначає, що суд розглянув справу об’єктивно, з’ясував всі необхідні обставини та виніс законний вирок.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав подану апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції та просив її задовольнити, засудженого ОСОБА_3 його законного представника та захисника, які підтримали подану апеляцію та просили її задовольнити і заперечували проти задоволення апеляції прокурора, засудженого ОСОБА_2 його законного представника та захисника, які підтримали подану апеляцію та просили її задовольнити і заперечували проти задоволення апеляції прокурора, засудженого ОСОБА_1 та його захисника, які заперечували проти задоволення апеляції прокурора, перевіривши матеріали справи та доводи апеляцій, провівши судові дебати, надавши останнє слово засудженим, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляцій.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 у вчинені розбою щодо ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 за обставин викладених у вироку підтверджується дослідженими у справі доказами і не оскаржується в апеляції.
Що стосується доводів апеляцій засудженого ОСОБА_3 та законного представника ОСОБА_6 про суворість призначеного покарання, то колегія суддів вважає їх безпідставними.
Вирішуючи питання про призначення покарання ОСОБА_1 ОСОБА_2 та ОСОБА_3, суд врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який є тяжким, дані про особи засуджених, їх виключно позитивні характеристики, відсутність обставин, які обтяжують покарання та наявність обставин, які пом’якшують покарання – щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування завданого збитку, стосовно ОСОБА_2 та ОСОБА_3, вчинення злочину неповнолітніми.
Також, судом враховано обставини вчинення тяжкого підготовленого злочину з підшуканням предметів, які могли бути застосовані для спричинення шкоди здоров’ю та життю кількох потерпілих і призначив ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 покарання, яке відповідає вимогам ст. 65 КК України і за своїм видом є необхідним і достатнім для виправлення засуджених і попередження нових злочинів.
За наведених вище обставин, колегія суддів вважає, що доводи прокурора щодо м’якості призначеного покарання є необґрунтованими.
Таким чином, колегія суддів вважає вирок суду законним і обґрунтованим, покарання справедливим, а подані апеляції такими, що не підлягають задоволенню.
Істотних порушень вимог КПК України, які б тягли скасування чи зміни вироку суду першої інстанції колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Апеляції прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, законного представника ОСОБА_2, засудженого ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Печерського районного суду м. Києва від 17 березня 2011 року щодо ОСОБА_1, ОСОБА_11 та ОСОБА_3 – без зміни.
Судді:
____________ _____________ ____________
Гладій С.В. Гриненко О.І. Худик М.П.