АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
Справа № 11/2690/246/2011 Головуючий у першій інстанції – Побережний В.І,
ОСОБА_2:ч.2 ст.185 Доповідач – Худик М.П.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
«8» лютого 2011 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючого судді - Кравченко С.І.,
суддів - Худика М.П., Кепкал Л.І.,
за участю прокурора - Тертичного О.А.,
захисника - ОСОБА_3,
потерпілої - ОСОБА_4,
засудженого - ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляцією захисника ОСОБА_3 в інтересах засудженого та потерпілої ОСОБА_4, на вирок Солом’янського районного суду м. Києва від 19 липня 2010 року, -
ВСТАНОВИЛА :
Цим вироком:
ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1, в м. Києві, проживає за адресою: АДРЕСА_1, судимий: 26 жовтня 2009 року ч.1 ст. 185 КК України до штрафу в сумі 1700 грн.; 28 грудня 2009 року за ч. 2 ст. 185, з застосуванням ст. 75 КК України на 2 роки позбавлення волі з іспитовим строком на 2 роки.
Засуджений за ч.2 ст. 185 КК України на два роки позбавлення волі.
На підставі ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднано покарання за попереднім вироком і остаточно призначено покарання за сукупністю вироків - два роки шість місяців позбавлення волі.
По справі вирішено питання щодо цивільного позову.
За вироком суду, 8 квітня 2010 року близько о 15 годині ОСОБА_5, перебуваючи за місцем проживання в АДРЕСА_1 скориставшись відсутністю своїх батьків таємно викрав належні його матері потерпілій ОСОБА_4, вироби із золота каблучку та перстень на загальну суму 2100 грн..
В апеляції потерпіла ОСОБА_4 вважає, що покарання призначене засудженому ОСОБА_5 є занадто суворим, просить вирок суду змінити, та призначити засудженому покарання більш м’яке не пов’язане з позбавленням волі, посилаючись на те, що ним відшкодовано завдані збитки, на його утриманні знаходиться батько інвалід 2 групи.
В апеляції захисник засудженого просить вирок суду змінити, та призначити йому покарання, не пов’язане з позбавленням волі. Зазначає, що судом було порушено загальні засади призначення покарання визначені ст. 65 КК України бо не було враховано, що викрадені речі є сімейним майном, а також визнання засудженим своєї вини, щире каяття, відсутність обставин, що обтяжують покарання.
Заслухавши доповідача, пояснення захисника та потерпілої, які підтримали подані ними апеляції та просили її задовольнити, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляції та просив вирок суду першої інстанції залишити без зміни, пояснення засудженого, який підтримав апеляції захисника та потерпілої, перевіривши матеріали справи та доводи апеляцій, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово засудженого, колегія суддів вважає, що апеляції захисника та потерпілої не підлягають задоволенню, а вирок суду слід залишити без зміни виходячи з наступного.
Як убачається з матеріалів справи, суд розглянув кримінальну справу у відповідності з вимогами ст. 299 КПК України, обмеживши дослідження доказів по справі допитом засудженого, який повністю визнав себе винним у вчиненні інкримінованого йому злочину, дав детальні пояснення з приводу обставин його вчинення, а тому суд обґрунтовано визнав недоцільним дослідження інших доказів по справі. За таких обставин, відповідно до вимог ч. 1 ст. 365 КПК України, враховуючи, що фактичні обставини справи ніким не оспорювалися і докази щодо них, на підставі ст. 299 і ст. 301-1 КПК України, не досліджувалися, висновки суду першої інстанції щодо цих фактичних обставин перевірці апеляційним судом не підлягають.
Таким чином дії, ОСОБА_7, виходячи з визнаних судом доведеними фактичних обставин справи, кваліфіковані за ч. 2 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна вчинене повторно, та оскільки в апеляції не оспорюється кваліфікація дій засудженого за ч. 2 ст. 185 КК України, ці обставини апеляційним судом не перевіряються.
Що стосується доводів апеляції потерпілої та захисника про суворість призначеного покарання засудженому, то колегія суддів вважає іх безпідставними.
Обираючи ОСОБА_5 міру покарання, суд першої інстанції відповідно до вимог ст. 65 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини що пом’якшують покарання. Зокрема те, що засуджений вчинив злочин середньої тяжкості, по місцю проживання характеризується посередньо, свою вину у вчиненому визнав повністю, щиро покаявся, активно сприяв розкриттю злочину, добровільно відшкодував завдані збитки, відсутність обставин, які обтяжують покарання. При цьому врахувавши, що ОСОБА_5 раніше двічі судимий, суд обґрунтовано призначив покарання в межах санції ч. 2 ст. 185 КК України ближче до мінімальної межі у виді позбавлення волі. Крім цього суд, враховуючи, що ОСОБА_5 злочин вчинив в період іспитового строку, вірно на підставі ч. 1 ст. 71 КК України частково приєднав невідбуту частину покарання за попереднім вироком.
Посилання потерпілої, що на утримані засудженого знаходиться батько інвалід 2 групи, не може бути достатньою підставою для пом’якшення покарання засудженому, крім цього, як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_5 не працює.
Істотних порушень вимог КПК України, які б тягли скасування чи зміну вироку суду першої інстанції колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Апеляції потерпілої ОСОБА_4, захисника ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Вирок Солом’янського районного суду м. Києва від 19 липня 2010 року щодо ОСОБА_5 залишити без зміни.
Судді:
____________ _____________ ____________
Кравченко С.І. Худик М.П. Кепкал Л.І.