АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня   2011 року  колегія суддів з розгляду  кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого судді       -  Кравченка С.І.,                  

суддів                             - Худика М.П., Верховець Т.М.,            

за участю прокурора    - Мінакової Г.О.,            

засуджених                    - ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

захисників                     -  ОСОБА_4, ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляціями захисника ОСОБА_5 в інтересах засудженого                   ОСОБА_2, прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_3, на вирок Подільського районного суду м. Києва від 17 листопада 2010 року, -

ВСТАНОВИЛА :

Цим вироком:

ОСОБА_1, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, без постійного місця проживання у м. Києві, раніше не судимий,

засуджений  за ч.2  ст. 186 КК України до п’яти років позбавлення волі, за          ч. 1 ст. 187 КК України до шести років позбавлення волі, за ч. 2 ст. 187 КК України  до дев’яти   років позбавлення волі.

    На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим  остаточно призначено покарання дев’ять років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що належить йому на праві власності.

ОСОБА_2, який народився ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 раніше судимий                                    5 лютого 2004 року за ч. 3 ст. 185 КК України на три роки позбавлення, 6 лютого 2007 року за ч. 2 ст. 186 КК України на три роки позбавлення волі, звільнений 22 грудня 2008 року умовно-достроково з невідбутим строком покарання 1 рік 28 днів,

Справа № 11/2690/840/2011                                                                    Головуючий у першій інстанції – Отвіновський П.Л.,

Категорія : ч.2 ст.186, ч. 1, 2 ст. 187  КК України                                Доповідач – Худик М.П.

засуджений  за ч.2  ст. 187 КК України   на вісім  років позбавлення волі.

    На підставі ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднано покарання за попереднім вироком і остаточно призначено покарання за сукупністю вироків – дев’ять років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що належить йому на праві власності.

ОСОБА_3, який народився ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрований та проживає  за  адресою:  АДРЕСА_3, раніше судимий 27 листопада 1997 року за ч. 2 ст. 140 КК України на три роки позбавлення волі, 17 січня 2001 року за ст. 17, ч. 3 ст.81, ч. 3 ст. 81 КК України на чотири роки позбавлення волі, 11 лютого 2005 року за  ст. 15 ч. 2 ст. 186, ч. 3 ст. 185 КК України на чотири роки шість місяців позбавлення волі та звільнений 16 січня 2008 року умовно-достроково з невідбутим строком покарання 1 рік 4 місяці 2дні,

засуджений  за ч.2  ст. 187 КК України   на вісім  років позбавлення волі.

    На підставі ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднано покарання за попереднім вироком і остаточно призначено покарання за сукупністю вироків – вісім років один місяць позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що належить йому на праві власності.

По справі вирішено питання щодо речових доказів та цивільних позовів.

За вироком суду, ОСОБА_1  3 липня 2008 року о 4 годині 00 хвилин перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння біля вхідних дверей під’їзду  будинку АДРЕСА_4  напав  на потерпілу ОСОБА_7 обхопив  рукою за шию та здушуючи її, повалив на землю, застосувавши таким чином насильство, що є небезпечним для життя і здоров’я потерпілої в момент нападу. Утримуючи ОСОБА_7 на землі ОСОБА_1 вирвав з  рук  жіночу сумочку,  в якій знаходились: мобільний телефон „Нокіа 3250" з            сім-карткою, на рахунку якої було 15 грн.,гроші в сумі 1800 грн. та  100 доларів США, шкіряний гаманець «Манго», духи «Еклат», туш «Люмене» та жіноча блузка, всього заволодів майном потерпілої на загальну суму 3 655 грн. та 100 доларів США.

25 грудня 2008 року, близько  23 годині 30 хвилин ОСОБА_1  перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, повторно біля будинку АДРЕСА_5,   підбіг  до потерпілої ОСОБА_8, шляхом ривка зірвав з її  плеча жіночу сумочку, в якій знаходились: мобільний телефон «Нокіа 6300», з сім-карткою мобільного оператора «Київстар», на рахунку якої було 500 грн.; гаманець,  дві кредитні картки «Укрсиббанку», десять карток на знижки в торгівельних закладах, посвідчення водія на ім'я ОСОБА_9,  документи на автомобіль,  косметичка, блиск для губ, пудра,  туш для вій,  крем для обличчя,  а всього ОСОБА_1 відкрито викрав майна ОСОБА_8 на загальну суму 4 890 грн., чим завдав останній матеріальну шкоду на вказану суму.

 27 грудня 2008 року, о 03 годині ОСОБА_1 та невстановлена особа, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, повторно біля будинку АДРЕСА_6, підбіг до потерпілої ОСОБА_10, вдарив ногою по її ногам, в результаті чого ОСОБА_10 впала на землю. ОСОБА_1  здавлюючи коліном грудну клітину ОСОБА_10 та утримуючи її на землі, руками наніс близько 9 ударів в область обличчя, внаслідок чого остання втратила свідомість. Після чого ОСОБА_1 та невстановлена особа, заволоділи майном ОСОБА_10, а саме:  золотою обручкою, двома каблучками, мобільним телефон «Нокіа Н 73», з сім картою мобільного оператора «Білайн», жіночою сумочкою,  в якій знаходилось: шкіряний гаманець, гроші в сумі 12 грн.,  золотий годинник «Зоря», зарядний пристрій до мобільного телефону,  навушники до мобільного телефону, набір косметики, посвідчення водія на ім'я ОСОБА_10,  візитна картка, три дисконтні картки на знижки в торгівельних мережах,  чотири банківські картки «Родовід банку», та з однієї знято грошові в сумі 520 грн, а всього ОСОБА_1 та невстановлена особа у ході розбійного нападу заволоділи майном ОСОБА_10 на загальну суму 10 267 грн, чим завдали матеріальну шкоду останній на вказану суму. Внаслідок злочинних дій потерпілій спричинено легкі тілесні ушкодження.

 4 січня 2009 року, приблизно 6 години, ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за попередньою змовою між собою, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння  біля вхідних дверей в під’їзд будинку АДРЕСА_7,  підійшли до ОСОБА_11, ОСОБА_2, погрожуючи застосуванням насильства небезпечного для життя та здоров’я потерпілої тримаючи в руці ніж, спрямований в напрямку грудної клітини, наказав їй  знімати золоті вироби. У цей час ОСОБА_3 вирвав з рук потерпілої жіночу сумочку, в якій знаходилась: косметичка, губна помада,  блиск для губ,  олівець для очей, гаманець,   всього ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у ході розбійного нападу заволоділи майном ОСОБА_11 на загальну суму 1 349 грн., чим завдали матеріальну шкоду останній, на вказану суму.

 4 січня 2009 року, о 22 годині 50 хвилин, повторно ОСОБА_1,                ОСОБА_2 та ОСОБА_3, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, біля вхідних дверей  під’їзду будинку АДРЕСА_8, приставивши ніж до шиї потерпілої ОСОБА_12 при цьому погрожуючи застосуванням насильства, яке є небезпечним для життя та здоров’я заволоділи майном:  тональний крем,  туш для вій,  блиск для губ,  пляшка напою «Сітро»  пачка горішків «Сенсація».Чим спричинили шкоду потерпілій на загальну суму 841 гривня 50 коп..

 7 січня 2009 року, близько  23 годині 30 хвилин, повторно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за попередньою змовою, біля вхідних дверей в під'їзд будинку АДРЕСА_9, застосувавши  насильство, що є небезпечним для життя і здоров'я в момент заподіяння, утримуючи ОСОБА_13 за праве передпліччя та приставивши їй до шиї ножа чим спричинив поріз шкіри, та заподіяв легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров’я. Після цього повалив                ОСОБА_13 на землю та продовжував її утримувати, приставивши ножа до шиї. У цей час ОСОБА_1 вирвав із рук ОСОБА_13 жіночу сумочку, в якій знаходилось: фотоапарат «Соні Сайбер»,  з картою пам'яті,  гаманець,  гроші в сумі 170 грн, косметичка з косметикою,  перепустка на ім'я ОСОБА_13, три дисконтні картки. Чим спричинили шкоду потерпілій на загальну суму 3 185 грн.

В апеляції захисник засудженого ОСОБА_2 просить вирок суду відносно свого підзахисного  змінити,  перекваліфікувати його дії з ч. 2 ст. 187 КК України на ч. 2 ст. 186 КК України та призначити йому покарання 4 роки позбавлення волі, відповідно до ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування покарання, з випробування, встановивши  іспитовий строк  три роки з покладенням обов’язків, передбачених ст. 76 КК України. На обґрунтування своєї апеляції, посилається на те, що даний вирок є незаконним, оскільки висновок суду про те, що в діях ОСОБА_2 мала місце погроза застосування насильства, небезпечного для життя та здоров’я потерпілих, суд зробив з того, що у кожному з названих випадків засуджений використовував для досягнення своєї мети ніж, що не відповідає фактичним обставинам справи. Оскільки, по епізодам заволодіння майном у                 ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 засудженні заперечували проти застосування ножа, ніж, як речовий доказ відсутній, покази потерпілих ОСОБА_11 та ОСОБА_12 які перебували на момент злочину у стані алкогольного сп’яніння, щодо присутності ножа у засуджених не підтверджені іншими доказами по справі. Окрім того, апелянт посилається на неправильне застосування кримінального закону. За його твердженням, відповідно встановлених обставин у цій справі підлягає застосуванню кримінальний закон, який передбачає  відповідальність за ч. 2 ст. 186 КК України. Одночасно з цим апелянт стверджує, що призначене покарання не відповідає тяжкості злочину та особі засудженого, посилаючись на те, що ОСОБА_2 є молодою людиною, характеризується позитивно, має намір одружитися, обзавестись сім’єю. Будь-яких тяжких наслідків для потерпілих його дії не спричинили.

В апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, не оспорюючи доведеності вини й кваліфікації діяння засуджених, просить вирок суду першої інстанції скасувати за м’якістю призначеного покарання ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 і постановити  свій вирок, яким призначити покарання:

ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 187, ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 187 КК України за сукупністю злочинів у виді 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна;                  

ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 187 КК України у виді  10 років позбавлення волі  з конфіскацією майна. На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків  шляхом повного приєднання невідбутої частини покарання за попереднім вироком остаточно призначити покарання у виді 11 років 28 днів позбавлення волі з конфіскацією майна.

ОСОБА_3 призначити покарання за ч. 2 ст. 187 КК України у виді 8 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна. На підставі                        ст. 71 КК України за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за попереднім вироком  остаточно призначити покарання у виді 8 років 10 місяців 14 днів позбавлення волі з конфіскацією майна.

При цьому, прокурор посилається на те, що судом першої інстанції не надано правової оцінки ступеню тяжкості вчинених злочинів, не повною мірою враховані дані про особи засуджених, зокрема те, що:

ОСОБА_2 вчинив злочин вже будучи двічі судимим за вчинення тяжких корисливих злочинів та реально відбував покарання. Злочин вчинив на 13 день після умовно-дострокового звільнення.

ОСОБА_3 вчинив злочин будучи тричі судимим за вчинення тяжких корисливих злочинів та реально відбував покарання, інкриміновані злочини вчинив у період умовно-дострокового звільнення з місць відбування покарання.

ОСОБА_1 вчинив  6 злочинів стосовно потерпілих, з яких 4 у групі, а        5 – з застосуванням чи погрозою застосування фізичного насильства.

В апеляції ОСОБА_1 просить вирок суду змінити,  перекваліфікувати його дії з ч. 2 ст. 187 КК України на ч. 2 ст. 186 КК України та призначити йому покарання 4 роки позбавлення волі. На обґрунтування своєї апеляції посилається, що він свою вину у незаконному заволодінні майном постраждалих визнав, однак заперечує, що всі злочини були за попередньою змовою і що при нападі на ОСОБА_14, ОСОБА_15 та                      ОСОБА_11 був застосований ніж. Зокрема зазначає, що у матеріалах справи відсутні докази, про попередню змову підсудних, про застосування  до потерпілих насильства небезпечного для їх здоров’я та життя, а також відсутні докази про застосування ними ножа при вчинені злочину.

В апеляції ОСОБА_3 просить вирок суду скасувати та повернути справу на додаткове розслідування. При цьому зазначає, що вирок незаконний із за однобічності та неповноти дізнання, досудового та судового слідства, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, порушено кримінально-процесуальний закон та неправильно застосовано кримінальний закон. При цьому, вважає що його дії неправильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 187 КК України в зв’язку з відсутністю таких кваліфікуючих ознак, як вчинення злочину  за попередньою змовою групою осіб,  застосуванням предмета у вигляді ножа, застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров’я особи або погрози застосування такого насильства.        

А також відсутня така обтяжуюча обставина, як вчинення злочину в стані алкогольного сп’яніння.

  Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав апеляцію прокурора,  який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції та заперечував проти задоволення апеляції засуджених та захисника,   захисника засудженого ОСОБА_2, який змінив свою апеляцію та просив вирок суду змінити пом’якшити покарання до 4 років позбавлення волі, засудженого ОСОБА_2, який підтримав апеляцію захисника, засудженого                  ОСОБА_3, який підтримав подану апеляцію, засудженого ОСОБА_1, який змінив свою апеляцію та просив вирок суду скасувати, а кримінальну справу повернути на новий судовий розгляд, перевіривши матеріали справи та доводи апеляцій, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово, колегія суддів уважає, що апеляції прокурора, засуджених та захисника в інтересах засудженого ОСОБА_2 не підлягають  задоволенню, а вирок суду слід – залишити без зміни виходячи з наступного.

Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_1 ОСОБА_2              ОСОБА_3 у вчиненні розбою щодо ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 за обставин викладених у вироку підтверджується дослідженими у справі доказами.

Зі змісту апеляційних скарг захисника, засуджених убачається, що сам факт відкритого заволодіння майном потерпілих у час і у місці встановленому у вироку, ніким з апелянтів не оспорюється. Разом з тим, вони стверджують, що під час цих дій ніхто із засуджених не погрожував ножем та не застосовував його до потерпілих, а тому відсутня така кваліфікуюча ознака як застосування та погроза застосування насильства, що є небезпечним для життя та здоров’я.

Проте з такими доводами колегія суддів не може погодитись, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам справи, правильно встановленими судом першої інстанції.

Зокрема потерпіла ОСОБА_13 в судовому засіданні, підтверджуючи обставини вчинення щодо неї розбою зазначила, що 07.01.2009 року близько                23 год. 30 хв. біля дверей під’їзду будинку де вона проживає на неї напали двоє невідомих. При цьому один із них приставив їй до шиї колючий предмет поранивши (порізавши) шию поклавши її на землю, другий нападник вирвав з рук сумку.

     Фактично такі саме показання давала потерпіла і під час досудового слідства.

Показання потерпілої ОСОБА_13 про застосування ножа до неї об’єктивно підтверджуються висновком експерта №360 від 22.01.2009 року, згідно якого у потерпілої виявлено тілесні ушкодження у вигляді різаної рани лівої під нижньощелепної ділянки, які відноситься до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров’я.

По факту розбійного нападу на ОСОБА_12, на досудовому слідстві потерпіла ОСОБА_12 зазначала що 04.01.2009 року близько 22 год. 30 хв. біля дверей під’їзду будинку де вона проживає на неї напав незнайомий хлопець приставивши ножа до шиї поранив її, внаслідок чого вона відчула сильний фізичний біль. При цьому цей же хлопець разом з іншими відкрито заволоділи її майном.

Крім того, показання потерпілої узгоджуються з іншими доказами у справі, зокрема дослідженими у судовому засіданні показаннями свідків ОСОБА_16 та ОСОБА_17, які на досудовому слідстві показали, що коли їх син привів до квартири невістку ОСОБА_12 то вона трималася за шию з якої текла кров, при цьому їм повідомили, що потерпілу підрізали та забрали сумку. Наведене додатково свідчить про правдивість показань потерпілої.

Потерпіла ОСОБА_11 в судовому засіданні підтверджуючи обставини вчинення щодо неї розбою, зазначала, що повертаючись близько         5 години додому біля під’їзду будинку, де вона проживає на неї напали                  ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_3. При цьому ОСОБА_2 погрожуючи ножем сказав, щоб вона відала сумку та золото. Оскільки вона є медичним працівником і до них часто в реанімацію привозять людей з ножовими пораненнями, вона вирішила не чинити опору та віддати сумку і золото.

Про ці ж обставини, з використанням ножа, детально показали засудженні ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3 під час відтворення обстановки та обставин події.

Не заслуговують на увагу і доводи захисника засудженого ОСОБА_2 про відсутність в матеріалах справи відомостей, щодо попередньої змови засуджених про вчинення по відношенню до потерпілих насильства небезпечного для їх здоров’я та життя.

Оскільки вони спростовуються показаннями потерпілих. Зокрема потерпіла ОСОБА_11 в суді пояснила, що до неї підбігли троє вказавши на підсудних, при цьому ОСОБА_2 погрожував ножем, а ОСОБА_1 та ОСОБА_3 схватили сумку, дії нападників були злагодженими.

Досліджені в суді покази потерпілої ОСОБА_12, які вона давала на досудовому слідстві підтверджують спільність дій нападників, оскільки як пояснила потерпіла один із нападників приставив до шиї ніж, зняв з плеча сумочку та передав її іншому.

Потерпіла ОСОБА_15, якій підсудні під час нападу спричинили легкі тілесні ушкодження у вигляді різаної рани під нижньощелепної ділянки, показала в суді, що нападники діяли злагоджено. Один з нападників, як встановлено досудовим та судовим слідством саме ОСОБА_2 приставив до шиї колючий предмет поранивши шию поклав її на землю, інший вирвав з її рук сумку.

Судом першої інстанції у вироку показання потерпілих ретельно проаналізовано і їм дана належна оцінка.

Отже, показання потерпілих разом з іншими наведеними доказами правильно покладено в основу обвинувального вироку, оскільки вони були послідовні, дані в категоричній формі і безсумнівно описували дії усіх учасників події, також у справі відсутні які-небудь дані про можливу обмову потерпілими засуджених.

 Таким чином, доводи апелянтів про те, що засуджені під час відкритого заволодіння майном потерпілих ОСОБА_14, ОСОБА_13,     ОСОБА_11,  не застосували та не погрожували застосувати насильство, що є небезпечним для життя та  здоров’я використовуючи при цьому ніж, а також про відсутність у них  попередньої змови на застосування такого насильства – безпідставні.

Крім цього доводи апеляції ОСОБА_1 про перекваліфікацію його дій з ч. 2 ст. 187 на ч. 2 ст. 186 КК України є безпідставними, ще із тих причин, що вироком суду його визнано винним у вчинені   розбійних нападів щодо потерпілих ОСОБА_10 та ОСОБА_7. При цьому, його вина у вчинені зазначених злочинів в апеляції ним не оскаржується, та не підлягає перевірці апеляційним судом в силу ст. 365 КПК України.

Процесуальних порушень, які б давали підстави для скасування або зміни вироку матеріали справи не містять.

А твердження засудженого ОСОБА_3 про порушення його права на захист спростовується матеріалами справи. Так на а.с. 102 т.2 є протокол 08.01.2009р. про  забезпечення підозрюваному ОСОБА_3 права на захист, а на а.с. 104 протокол про відмову підозрюваного від захисника, де                   ОСОБА_3 власноручно зазначено про відмову від захисника, що не пов’язано з його матеріальним становищем.

Не може колегія суддів погодитися і з доводами апеляції ОСОБА_3 про те, що злочини ним вчинялися не у стані алкогольного сп’яніння, оскільки вони спростовується його поясненнями  та поясненнями ОСОБА_2, які вони давали на досудовому та судовому слідстві про те, що 04.01.2009 року перед викраденням майна у ОСОБА_11 вони вжили пиво.  

Таким чином, судом першої інстанції справа розглянута достатньо повно, наявним у справі доказам дана належна оцінка з урахуванням позиції захисту і обвинувачення.

Кваліфікація дій засуджених за ч. 1, ч. 2 ст. 187, ч. 2 ст. 186 КК України є правильною.

Покарання призначено з дотриманням вимог ст. 65 КК України, відповідає вчиненому і особам засуджених, з урахуванням обставин, що обтяжують покарання, а також з урахуванням тих обставин та даних, які вказують апелянти і воно визначене кожному з засуджених не у максимально можливих межах.

Виходячи з викладеного доводи апелянтів стосовно неправильної кваліфікації дій засуджених і суворості або м’якості призначеного покарання є безпідставним.

Судова колегія вважає необґрунтованим твердження прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, в апеляції про м’якість призначеного ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 покарання, оскільки воно їм призначено за своїм розміром необхідне і достатнє для їх виправлення і попередження нових злочинів.

Істотних порушень вимог КПК України, які б тягли скасування чи зміну вироку суду першої інстанції колегія суддів не вбачає.  

Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України колегія суддів:,

                                    УХВАЛИЛА:

Апеляції прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції,    захисника ОСОБА_5 в інтересах засудженого ОСОБА_2, засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Вирок Подільського  районного суду м. Києва від 17 листопада 2010 року щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 залишити без зміни.

                                                      Судді:

____________                              _____________                         ______________

Кравченко С.І.                                Худик М.П.                            Верховець Т.М.