АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«21» березня   2011 року  колегія суддів судової палати з розгляду  кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого судді        -  Кравченко С.І.,                  

суддів                             -  Худика М.П., Верховець Т.М.,          

за участю прокурора    -  Пламадяла І.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляціями прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції та засудженої ОСОБА_1 на вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 14 грудня 2010 року, -

ВСТАНОВИЛА :

Цим вироком:

ОСОБА_1 , яка народилася  ІНФОРМАЦІЯ_1,   проживає  за  адресою:  АДРЕСА_2, раніше   судима: 11.03.2010 року за ч. 2 ст. 302 ч. 3 ст. 303 КК України з застосуванням ст. 75 КК України на 5 років позбавлення волі з іспитовим строком 3 роки,  

Засуджена   за ч.2 ст. 302 КК України до 3 років позбавлення волі, за              ч.2 ст. 303 КК України до 5 років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено покарання 5 років позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України до покарання, призначеного за цим вироком, приєднано частину невідбутого покарання, призначеного вироком Печерського районного суду м. Києва від 11 березня 2010 року, та остаточно визначено покарання 5 років 2 місяці позбавлення волі.

По справі вирішено питання щодо речових доказів.  

За вироком  суду, приблизно в листопаді 2009 року ОСОБА_1 з метою отримання незаконного прибутку, вступила в попередню змову з особою, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, яка займалась сутенерством, а саме: надавала орендовану нею квартиру АДРЕСА_1 особам, які надали згоду на зайняття проституцією, де останні проживали та надавали сексуальні послуги за винагороду клієнтам, розповсюджувала рекламу про надання даних послуг, тощо. Відповідно до спільно розробленого плану, ОСОБА_1 виконувала функцію диспетчера, а саме: приймала дзвінки від клієнтів, розповідала їм про послуги,які надаються

Справа № 11/2690/679/2011                                                                     Головуючий у першій інстанції – Колесник Л.А.,

Категорія:ч.2 ст.303, ч. 2 ст.302 КК України                                         Доповідач – Худик М.П.

повіями, про вартість даних послуг, пропонувала клієнтам на вибір дівчат, вела журнал обліку замовлень, збирала на зберігання гроші, отриманні повіями від клієнтів, суми яких в подальшому підлягали розподілу. Вартість  сексуальних послуг, що надавалися становила 400 грн. за одну годину. З вказаних сум ОСОБА_1 отримувала 15 грн., 50% отримували повії, а решту особа, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження.

Так 11.12.2009 року та 2.02.2010 року на номер телефону                       «НОМЕР_1», який знаходився у ОСОБА_1 зателефонували ОСОБА_3 та ОСОБА_4, яким засуджена забезпечила заняття проституцією з ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які за 400 грн. в вище наведеній квартирі, за попередньою оплатою, надали сексуальні послуги цим особам.

Крім того, ОСОБА_1 самостійно забезпечувала зайняття проституцією кількох осіб і отримувала від них 50% прибутку за надання ними сексуальних послуг. З цією метою вона орендувала АДРЕСА_2 та запрошувала через газету «Пропоную роботу» дівчат з привабливою зовнішністю, особам, які погоджувалися на зайняття проституцією, засуджена надала місце для проживання у вище зазначеній квартирі, де вони проживали та надавали сексуальні послуги за винагороду. ОСОБА_1 підшукувала клієнтів шляхом розміщення номерів телефонів, анкет з фотокартками в мережі Інтернет, а також  замовила та виготовила візитки, де було зазначено «Салон масажу» та номери телефонів, які належали                ОСОБА_1

Так 14.05.2010 року, 19.05.2010 року, 26.05.2010 року та 10.06.2010 року ОСОБА_1 за замовленням ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_10,  забезпечила заняття проституцією з ОСОБА_11, яка за 500 грн., в цій квартирі за попередньою оплатою надала сексуальні послуги цим особам.

Засуджена в апеляції не оспорюючи фактичних обставин справи, встановлених судом та кваліфікації її дій. Просить вирок суду змінити, пом’якшити призначене покарання посилаючись на те, що її батько хворий, злочин вчинила в зв’язку з потребою лікування батька, вона щиро розкаялась у вчиненому, на її утриманні знаходиться неповнолітній син, та мати пенсіонерка.

В апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, просить вирок скасувати в частині призначеного покарання у зв’язку з невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого засудженою злочину та її особі в наслідок м’якості та постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_1 покарання за ч. 2 ст. 303 КК України у вигляді 5 років позбавлення волі, за ч. 2 ст. 302 КК України у вигляді 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 70 КК України, шляхом поглинання більш суворим покаранням менш суворого призначити покарання у вигляді 5 років позбавлення волі, керуючись ст. 71 КК України частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком від 11.03.2010 р., призначивши остаточне покарання у вигляді 6 років позбавлення волі. На обґрунтування своєї апеляції, посилається, що судом не повною мірою враховані дані про особу засудженої, а саме, що засуджена не має пільг, інвалідностей, нагород, захворювань, які б перешкоджали відбуттю покарання, вчинила злочин маючи не зняту та не погашену судимість за вчинення аналогічних злочинів, та вважає що призначене їй мінімальне покарання, яке передбачене санкцією статті не є достатнім для її виправлення.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який не підтримав подану апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції і вважав вирок суду законним і обґрунтованим, пояснення засудженої, яка підтримала свою апеляцію, перевіривши матеріали справи та доводи апеляції, провівши судові дебати, надавши останнє слово засудженій ОСОБА_1, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляцій.

Як убачається з матеріалів справи, суд розглянув кримінальну справу у відповідності з вимогами ст. 299 КПК України обмеживши дослідження доказів по справі допитом засудженої, яка повністю визнала себе винною у вчиненні інкримінованих їй злочинів, дала детальні пояснення з приводу обставин їх вчинення, а тому суд обґрунтовано визнав недоцільним дослідження інших доказів по справі. За таких обставин, відповідно до вимог ч. 1 ст. 365 КПК України, враховуючи, що фактичні обставини справи ніким не оспорювалися  і докази щодо них, на підставі ст. 299 і ст. 301-1 КПК України, не досліджувалися, висновки суду першої інстанції щодо цих фактичних обставин перевірці апеляційним судом не підлягають.

Таким чином дії, ОСОБА_1, виходячи з визнаних судом доведеними фактичних обставин справи, кваліфіковані  за ч. 2 ст. 302 КК України, як звідництво для розпусти з метою наживи та ч. 2 ст. 303 КК України, як втягнення особи в заняття проституцією, сутенерство, вчинене щодо кількох осіб, повторно,  та оскільки в апеляціях не оспорюється кваліфікація дій засудженої, ці обставини апеляційним судом не перевіряються.

Що стосується доводів апеляції засудженої про суворість призначеного покарання, то колегія суддів вважає їх безпідставними.

Вирішуючи питання про призначення покарання ОСОБА_1, суд врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, які є середньої тяжкості та тяжким, обставини вчинення злочинів, дані про особу засудженої, її позитивну характеристику за місцем реєстрації, відсутність обставин, які обтяжують покарання та наявність обставин, які пом’якшують покарання – щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину,  те що в неї на утриманні знаходяться неповнолітній син та хворий батько. Також суд врахував, що злочин передбачений ч. 2 ст. 303 КК України, засуджена вчинила, під час відбування покарання, призначеного  11.03.2010 року за ч. 2 ст. 302 ч. 3 ст. 303 КК України, і призначив ОСОБА_1 покарання, ближче до нижчої межі санкції за вчиненні злочини, яке відповідає вимогам ст. 65 КК України і за своїм видом є необхідним і достатнім для виправлення засудженого і попередження нових злочинів.

За наведених вище обставин, колегія суддів вважає, що доводи прокурора щодо м’якості призначеного покарання є необґрунтованими.

Таким чином, колегія суддів вважає вирок суду законним і обґрунтованим, покарання справедливим, а подані апеляції такими, що не підлягає задоволенню.

Істотних порушень вимог КПК України, які б тягли скасування чи зміни вироку суду першої інстанції колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів,          

                                             УХВАЛИЛА:

Апеляції прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції та засудженої ОСОБА_1, залишити без задоволення, а вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 14 грудня 2010 року щодо                 ОСОБА_1 – без зміни.

                                                          Судді:

____________                              _____________                         ____________

Кравченко С.І.                                Худик М.П.                           Верховець Т.М.