АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 листопада 2011 року колегія суддів з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючого судді - Сілкової І.М.,
суддів - Гриненка О.І., Худика М.П.,
за участю прокурора - Тертичного О.А.,
засудженого - ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Солом’янського районного суду м. Києва від 06 вересня 2011 року, -
ВСТАНОВИЛА :
Цим вироком:
ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1, проживає за адресою: АДРЕСА_1, судимий: 22.01.1991 року за ч. 3 ст. 140 КК України 1960 року на 2 роки позбавлення волі з відстрочкою виконання вироку на 2 роки; 27.08.1991 року за ч. 3 ст. 81 КК України 1960 року із застосуванням ст. 43 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна; 19.01.1998 року за ч. 2 ст. 140 КК України 1960 року на 3 роки позбавлення волі з конфіскацією майна; 11.03.2003 року за ч. 3 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі.
Засуджений за ч.2 ст. 185 КК України на 2 роки позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 (два) роки та покладено обов’язки передбачені ст. 76 КК України.
По справі вирішено питання щодо речових доказів.
За вироком суду, 30.01.2010 року близько 10 години 30 хвилин ОСОБА_1, перебуваючи в будівельному вагончику, який знаходиться на території будівельного майданчика по АДРЕСА_2, повторно таємно викрав мобільні телефони та гроші потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 всього на загальну суму 2 634 грн.
В апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої
Справа № 11/2690/2288/2011 Головуючий у першій інстанції – Криворот О.О.
Категорія КК: ч. 2 ст. 185 Доповідач – Худик М.П.
інстанції, просить вирок скасувати в частині призначеного покарання, у зв’язку із м’якістю призначеного покарання та постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки. На обґрунтування своєї апеляції посилається на те, що суд, призначаючи покарання із застосуванням ст. 75 КК України, не дав належної правової оцінки ступеню тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до категорії середньої тяжкості злочинів, а також не враховано особу засудженого, який раніше неодноразово судимий. Тому вважає, що звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням є недостатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав подану апеляцію прокурора, засудженого ОСОБА_1, який заперечував проти задоволення апеляції прокурора, провівши часткове судове слідство, перевіривши матеріали справи та доводи апеляції, провівши судові дебати, надавши останнє слово засудженому, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора не підлягає задоволенню, а вирок суду слід - залишити без зміни виходячи з наступного.
Як убачається з матеріалів справи, суд розглянув кримінальну справу у відповідності з вимогами ст. 299 КПК України, обмеживши дослідження доказів по справі допитом засудженого, який повністю визнав себе винним у вчиненні інкримінованого йому злочину, дав детальні пояснення з приводу обставин його вчинення, а тому суд обґрунтовано визнав недоцільним дослідження інших доказів по справі. За таких обставин, відповідно до вимог ч. 1 ст. 365 КПК України, враховуючи, що фактичні обставини справи ніким не оспорювалися і докази щодо них, на підставі ст. 299 і ст. 301-1 КПК України, не досліджувалися, висновки суду першої інстанції щодо цих фактичних обставин перевірці апеляційним судом не підлягають.
Таким чином дії, ОСОБА_1, виходячи з визнаних судом доведеними фактичних обставин справи, кваліфіковані за ч. 2 ст. 185 КК України, як повторне таємне викрадення чужого майна та оскільки в апеляції не оспорюється кваліфікація дій засудженого, ці обставини апеляційним судом не перевіряються.
Що стосується доводів апеляції прокурора про м’якість призначеного покарання засудженому, то колегія суддів вважає їх безпідставними.
Вирішуючи питання про призначення покарання ОСОБА_1, суд врахував ті обставини та дані на які вказує прокурор, зокрема ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до злочинів середньої тяжкості, дані про особу засудженого, який раніше судимий, має не зняті та не погашені у встановленому законом порядку судимості. При цьому, колегія суддів враховує це, що хоча судимості не погашені та не знятті у встановленому законом порядку, але з моменту звільнення ОСОБА_1 з місць позбавлення волі пройшло більше чотирьох років, він працевлаштувався, у нього народилася дитина, яка перебуває на його утриманні.
Та обставина, що у ОСОБА_1 є непогашені судимості за попередні корисливі злочини врахована судом першої інстанції, оскільки вплинула на остаточну кваліфікацію дій засудженого, як кваліфікуюча ознака повторність, тому суд не може її врахувати як обставину, що обтяжує покарання чи характеризує особу.
Крім цього суд врахувавши, що ОСОБА_1 на обліках у наркологічному та психіатричному не перебуває, має виключно позитивну характеристику, відсутність обставин, які обтяжують покарання та наявність пом’якшуючої покарання обставини – щире каяття, призначив йому покарання, яке відповідає вимогам ст. 65 КК України і за своїм видом є необхідним і достатнім для виправлення засудженого і попередження нових злочинів.
Скасовуючи вирок суду першої інстанції у даній кримінальній справі з мотивів необґрунтованості застосування ст. 75 КК України суд касаційної інстанції зазначив, що місцевий суд не врахував, що ОСОБА_1 не відшкодовано заподіяну потерпілим матеріальну шкоду, також він не працює, тому на його утриманні не може знаходитися малолітній син.
Проте під час нового розгляду справи судом першої інстанції ОСОБА_1 працевлаштувався, відшкодував потерпілим заподіяну шкоду, тому суд, на думку колегії суддів, обґрунтовано призначив йому покарання із застосуванням ст. 75 КК України.
Таким чином, колегія суддів вважає вирок суду законним і обґрунтованим, покарання справедливим, а подану апеляцію такою, що не підлягає задоволенню.
Істотних порушень вимог КПК України, які б тягли скасування чи зміну вироку суду першої інстанції колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції - залишити без задоволення.
Вирок Солом’янського районного суду м. Києва від 06 вересня 2011 року щодо ОСОБА_1 - залишити без зміни.
Судді:
____________ _____________ ____________
Сілкова І.М. Гриненко О.І. Худик М.П.