АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 грудня 2011 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючого судді - Сілкової І.М.,
суддів - Балацької Г.О., Худика М.П.,
при секретарі - Боровикову Д.В.,
за участю прокурора - Тертичного О.А.,
засудженого - ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляціями прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, засудженого ОСОБА_1 на вирок Солом’янського районного суду м. Києва від 26 серпня 2011 року, -
ВСТАНОВИЛА :
Цим вироком:
ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1, судимий: 26.12.2008 року за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 289, ст. 70 КК України на 5 років позбавлення волі, звільнений 30.07.2010 року умовно-достроково на 2 роки 5 місяців 3 дні.
Засуджений за ч.2 ст. 187 КК України на 7 років 2 місяці позбавлення волі, з конфіскацією всього майна, яке належить йому на праві власності.
На підставі ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднано покарання за попереднім вироком і остаточно призначено покарання за сукупністю вироків – 7 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке належить йому на праві власності.
По справі вирішено питання щодо речових доказів та цивільного позову.
За вироком суду, 06.03.2011 року близько 05 години 00 хвилин ОСОБА_1 разом з невстановленими слідством особами, справа відносно яких виділена в окреме провадження, біля будинку №32/22 по вул. Гарматній в м. Києві нанесли численні удари руками та ногами по різних частинах тіла, в тому числі по голові, потерпілому ОСОБА_2 внаслідок чого останній впав на землю та втратив свідомість, під час побиття також відкрито заволоділи майном потерпілого на загальну суму 3 500 грн.
Справа № 11/2690/2430/2011 Головуючий у 1 інстанції Губко А.О.
Категорія – ч. 2 187 КК України Доповідач Худик М.П.
В апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, просить вирок скасувати в частині призначеного покарання, у зв’язку із м’якістю призначеного покарання за ч. 2 ст. 187 КК України та постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років 6 місяців з конфіскацією всього майна, яке належить йому на праві власності. На підставі ст. 71 КК України до покарання, призначеного за вказаним вироком частково приєднати не відбуту частину покарання за вироком Солом’янського районного суду м. Києва від 26.12.2008 і остаточно призначити покарання 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке належить йому на праві власності. На обґрунтування своєї апеляції посилається на те, що судом не враховано, що засудженим вчинено умисний, корисливий злочин, передбачений ч. 2 ст. 187 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України, віднесено до категорії тяжких злочинів. Крім цього, зазначає, що суд не в повній мірі врахував те, що ОСОБА_1 офіційно не працював і злочинним шляхом мав умисел забезпечити свої матеріальні потреби, тому призначене засудженому покарання є надто м’яким і недостатнім для його виправлення, перевиховання та попередження вчинення нових злочинів в подальшому.
В апеляції засуджений, просить вирок суду скасувати, а кримінальну справу повернути на додаткове розслідування. На обґрунтування своєї апеляції посилається на те, що під час нанесення ударів та викрадення майна потерпілий свідомість не втрачав. Крім цього, слідчий на неодноразові його показання про те, що він перебуває на психіатричному обліку не виніс постанову про проведення психіатричної експертизи.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який не підтримав подану апеляцію прокурора та заперечував проти задоволення апеляції засудженого, засудженого який підтримав подану ним апеляцію та заперечував проти задоволення апеляції прокурора, провівши часткове судове слідство, перевіривши матеріали справи та доводи апеляцій, провівши судові дебати, надавши останнє слово засудженому, колегія суддів вважає, що апеляції прокурора та засудженого не підлягають задоволенню, а вирок суду слід - залишити без зміни виходячи з наступного.
Винуватість ОСОБА_1 у вчинені розбою щодо ОСОБА_2 за обставин викладених у вироку, підтверджується дослідженими у справі доказами.
Зі змісту апеляції засудженого убачається, що сам факт відкритого заволодіння майном потерпілого у час і у місці встановленому у вироку, ним не оспорюється.
Разом з тим, він стверджує, що під час побиття потерпілого та заволодіння його майном він свідомості не втрачав. Крім цього побиття та викрадення майна він вчинив сам без участі інших осіб.
Проте, з такими доводами колегія суддів не може погодитися, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам справи, правильно встановленими судом першої інстанції.
Зокрема, потерпілий ОСОБА_2 в судовому засіданні, підтверджуючи обставини вчинення щодо нього розбою вказував, що його збили з ніг та наносили удари по різних частинах тіла, більшість ударів попадала в голову. Удари наносили декілька чоловік при цьому перевіряли вміст його кишень, після нанесених ударів відчув, що не може контролювати своїх рухів та втратив свідомість. Прийшов до тями коли приїхали працівники міліції, які викликали швидку медичну допомогу.
Фактично саме такі показання давав потерпілий і під час досудового слідства.
Отже, показання потерпілого правильно покладено в основу обвинувального вироку, оскільки вони були послідовними, дані у категоричній формі і безсумнівно, детально описували дії учасників події, не містили суперечностей. Також у справі відсутні будь-які дані про можливу обмову потерпілим засудженого.
Крім того, показання потерпілого узгоджується з іншими доказами у справі, що додатково свідчить про їх правдивість щодо нанесення йому ударів по голові з наступною втратою свідомості.
Так, з медичних довідок Оржицької центральної районної лікарні Полтавської області № 830 від 19.08.2011р. та Лазірківської номерної лікарні № 11 від 25.03.2011 року ОСОБА_2 звертався за медичною допомогою та йому було встановлено діагноз. Зокрема черепно-мозгова травма, струс головного мозку, перелом носа у двох місцях зі зміщенням, ушиби грудної клітини та волосяної частини голови з вираженим болевим синдромом. Як видно з цих довідок потерпілий був оглянутий лікарем 09.03.2011 року тобто через незначний проміжок часу після нападу на нього.
Таким чином, доводи про те, що засуджений під час нападу був один, а також потерпілий не втрачав свідомість – безпідставні.
З огляду на викладене, колегія суддів, вважає постановлений щодо засудженого вирок законним і обґрунтованим, оскільки доведено, що він вчинив стосовно потерпілого розбій.
Дії, поєднані з нанесенням ударів по голові потерпілому, від чого він втрачає свідомість, є ознакою розбою, оскільки є насильством, небезпечним для життя і здоров’я.
Кваліфікація його злочинного діяння за ч. 2 ст. 187 КК України є правильною, оскільки розбій вчинено за попередньою змовою групою осіб. Доводи апеляції засудженого про його психіатричний стан та необхідність проведення психіатричної експертизи не заслуговують на увагу, оскільки згідно довідки № 50/09-21772 від 25.03.2011 р. ОСОБА_1 не перебуває на психіатричному обліку. В судді апеляційної інстанції він також не зміг вказати коли та в якій медичній установі він перебував на обліку та з якого приводу.
Покарання, призначене засудженому, відповідає вимогам ст. 65 КК України і його особі.
При цьому судом враховано ступінь тяжкості вчиненого злочину, який є тяжким, особу засудженого, який раніше судимий, а також те, що злочин він вчинив в період умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, обставину, що обтяжує покарання, рецидив злочинів при цьому розмір покарання визначений не у максимально можливому розмірі.
Призначене покарання є необхідним та достатнім для виправлення та попередження нових злочинів, а тому доводи прокурора про м’якість покарання і призначення йому покарання на 6 місяців більше є необґрунтованими. Крім цього як видно з протоколу судового засідання прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції просив суд про призначення засудженому покарання, саме такого яке і визначив суд.
За таких обставин апеляції прокурора та засудженого не підлягають задоволенню.
Істотних порушень вимог КПК України, які б тягли скасування чи зміну вироку суду першої інстанції колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Апеляції прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції та засудженого ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Вирок Солом’янського районного суду м. Києва від 26 серпня 2011 року щодо ОСОБА_1 - залишити без зміни.
Судді:
____________ _____________ ____________
Сілкова І.М. Балацька Г.О. Худик М.П.