АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня   2011 року  колегія суддів судової палати з розгляду  кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого судді           -  Кравченко С.І.,                  

суддів                                -  Худика М.П., Верховець Т.М.,            

за участю прокурора        -  Прокофьєвої Н.О.,

захисника                          -  ОСОБА_1,

потерпілої                         -  ОСОБА_2,

представника потерпілої -  ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляціями захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5, засудженого ОСОБА_5 на вирок Деснянського районного суду м. Києва від 28 січня 2011 року, -

ВСТАНОВИЛА :

Цим вироком:

ОСОБА_5, який народився                    ІНФОРМАЦІЯ_1,   проживає  за  адресою:  АДРЕСА_1, раніше не  судимий.

Засуджений   за ч.1 ст. 286 КК України до 3 років обмеження волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки.              

На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування основного покарання з випробуванням на 2 роки з покладенням обов’язків передбачених ст. 76 КК України.

По справі вирішено питання щодо речових доказів та цивільного позову.  

За вироком  суду, 5 листопада 2010 року приблизно 20.50 год. ОСОБА_5, керуючи технічно справним автомобілем «Шевроле Авео» державний номерний знак НОМЕР_1, рухаючись в крайній лівій смузі руху по проїзній частині пр. Маяковського в м. Києві з боку вул. Сабурова в напрямку вул. Данькевича, в порушення п. 18.1 Правил дорожнього руху, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, по якому переходила проїзну частину пр. Маяковського  пішохід ОСОБА_2, не переконавшись у відсутності пішохода на пішохідному переході, скоїв наїзд на останню. В результаті дорожньо-транспортної пригоди пішоходу ОСОБА_2 спричинені тілесні ушкодження середньої тяжкості.

В апеляціях засуджений та його захисник  просять вирок суду змінити, та призначити покарання у виді штрафу без позбавлення права керування транспортним засобом. При цьому зазначають, що призначене судом покарання не відповідає тяжкості злочину та особі засудженого.

Справа № 11/2690/773/2011                                                                     Головуючий у першій інстанції – Васильєва М.А.,

Категорія : ч.1 ст.286 КК України                                                           Доповідач – Худик М.П.

На обґрунтування своїх апеляцій посилаються на те, що при призначенні покарання суд порушив вимоги ст. 69-1 КК України та не взяв до уваги те, що ОСОБА_5 вперше притягується до кримінальної відповідальності, не притягувався до адміністративної відповідальності за порушення ПДР, на утримані має неповнолітню доньку, працює та використовує в своїй підприємницькій діяльності транспортний засіб, добровільно відшкодував матеріальну шкоду, оплатив додаткове лікування потерпілої, позитивно характеризується за місцем проживання та місцем роботи. Крім того, суд призначаючи додаткове покарання у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом, не врахував, що засуджений використовує транспортний засіб при здійснені підприємницької діяльності, що є єдиним джерелом існування його родини.

  А також засуджений стверджує, що при визначенні розміру  моральної шкоди, суд не врахував ряд обставин, які свідчать про те, що він своєю поведінкою та усіма прийнятими заходами зробив все, щоб потерпіла морально та матеріально не страждала за наслідками дорожньо-транспортної пригоди, а отримала відповідну допомогу та підтримку.

В запереченнях прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції просить визнати апеляції засудженого ОСОБА_5 та його захисника ОСОБА_4 такими, що не підлягають задоволенню, а вирок залишити без змін. При цьому зазначає, що суд при призначенні засудженому покарання врахував тяжкість вчиненого злочину, особу підсудного, який раніше не судимий, працює, за місцем проживання характеризується позитивно, має на утриманні малолітню доньку. Обставини, що пом’якшують покарання, - щире каяття та добровільне відшкодування матеріальної шкоди,  тому вважає вирок законним та обґрунтованим.  

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляцій, потерпілу ОСОБА_2 та її представника, які в категоричній формі заперечували проти задоволення апеляцій, захисника ОСОБА_1 та засудженого ОСОБА_5, які підтримали подані   апеляції та просили їх задовольнити, перевіривши матеріали справи та доводи апеляцій, провівши судові дебати, надавши останнє слово засудженому, колегія суддів вважає, що апеляції засудженого  та захисника  не підлягають задоволенню, а вирок суду слід - залишити без зміни виходячи з наступного.

Винність ОСОБА_5 у вчинені злочину передбаченого                              ч. 1 ст. 286 КК України за обставин викладених у вироку, кваліфікація його дій в апеляційній інстанції не оспорювалася, а тому колегія суддів докази, щодо цього не досліджує згідно з вимогами ч. 1 ст. 365 КПК України.

Що стосується доводів апеляцій засудженого та захисника про суворість призначеного покарання засудженому, то колегія суддів вважає їх безпідставними.

Вирішуючи питання про призначення покарання ОСОБА_5, суд врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, дані про особу засудженого, його позитивну характеристику, те що він працює, має на утриманні малолітню доньку, відсутність обставин,  які обтяжують покарання та наявність обставин, які пом’якшуть покарання – щире каяття, добровільне відшкодування матеріальної шкоди і призначив покарання,  яке відповідає вимогам  ст. 65 КК

України і за своїм видом є необхідним і достатнім для виправлення засудженого і попередження нових злочинів.

Підстав для пом’якшення покарання засудженому, у тому числі для застосування  до нього положень ст. 69-1 КК України, як про це ставиться питання в апеляції захисника, колегія суддів не вбачає.

Оскільки для застосування ст. 69-1 КК України, та призначення покарання не більше двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, необхідна наявність двох обставин, які пом’якшують покарання, в тому числі такі, як добровільне відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди.

Проте, як видно з матеріалів справи, потерпілою ОСОБА_2 в суді було заявлено цивільний позов, який вироком суду частково задоволений, що свідчить про відсутність добровільного відшкодування завданого збитку.

Крім цього в апеляціях, як засудженого, так і його захисника ставиться питання про застосування до засудженого покарання у виді штрафу. Покарання більш м’якшого за обмеження волі, проте, яке належить виконувати реально, що погіршить становище засудженого. Таке рішення апеляційний суд з огляду на  ч. 2 ст. 378 КПК України за відсутністю апеляції потерпілого та прокурора ухвалити не може.  

Таким чином, колегія суддів вважає вирок суду законним і обґрунтованим, покарання справедливим, а подані апеляції такими, що не  підлягають задоволенню.

Істотних порушень вимог КПК України, які б тягли скасування чи зміну вироку суду першої інстанції колегія суддів не вбачає.  

Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів,

                                                  УХВАЛИЛА:

Апеляції  засудженого ОСОБА_5, захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого залишити без задоволення.

Вирок Деснянського  районного суду м. Києва від                                        28 січня 2011 року щодо ОСОБА_5 залишити без зміни.

                                                             Судді:

____________                              _____________                         ____________

Кравченко С.І.                                Худик М.П                             Верховець Т.М.