АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
Справа № 22-ц/2690/921/2012 Головуючий у 1 інстанції – Сенюта В.О.
Суддя-доповідач – Соколова В.В.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
24 січня 2012 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого: Соколової В.В.
суддів: Усика Г.І., Слободянюк С.В.,
при секретарі: Кононенко В.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 07.10.2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» про визнання договору поруки і договору іпотеки недійсним, -
В С Т А Н О В И Л А:
25.05.2011 р. позивач звернувся до суду з позовом у якому просив визнати недійсними договір поруки та договір іпотеки, укладений між ним та відповідачем. Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що йому стало відомо про збільшення суми основного зобов’язання на 11000 доларів США та зміну строків виконання, що відбулись без його погодження, як майнового поручителя. Позивач вважає, що вказані зміни повинні були відображені у письмовій формі шляхом укладання з ним додаткової угоди, чого дотримано не було, а тому є підстави для визнання недійсними договору поруки та договору іпотеки .
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 07.10.2011 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» про визнання договору поруки і договору іпотеки недійсним .
Не погоджуючись з рішенням суду, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій зазначається про незаконність та необґрунтованість рішення суду, як постановленого з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з’ясуванням обставин справи, які мають значення для її вирішення. А саме, апелянт зазначає, що основне зобов’язання було змінено без його згоди, в результаті чого збільшився обсяг його відповідальності як поручителя, проте суд не дав належної оцінки вказаним обставинам. На підставі наведеного просить скасувати рішення суду та постановити нове про задоволення позову в повному обсязі.
В судовому засіданні представник позивача підтримав апеляційну скаргу з підстав викладених у ній, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги, вважає рішення суду законним і обґрунтованим, просив залишити його без змін.
Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб які приймали участь в судовому засіданні, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що сума траншу у розмірі 11000 доларів США була видана в межах основного зобов’язання 180000 доларів США. У зв’язку з цим суд прийшов до висновку, що кредитні зобов’язання не були збільшені та не вийшли за межі основного зобов’язання ОСОБА_3, а тому були відсутні підстави вносити відповідні зміни у договори іпотеки та поруки, укладені 15.11.2007 року.
Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції такими, що відповідають обставинам справи та вимогам чинного законодавства.
Судом встановлено, що 15.11.2007 року між позивачем та відповідачем укладено договір поруки № 07-02-147П, згідно якого позивач виступив поручителем за виконання зобов’язань ОСОБА_3 перед ЗАТ КБ «Приват Банк» по кредитному договору № 07-02-147 МП від 15.11.2007 року. Також в забезпечення виконання зобов’язання за кредитним договором № 07-02-147 МП від 15.11.2007 року між позивачем та ЗАТ КБ «Приват Банк» був укладений договір іпотеки, а 10.06.2008 року додаткова угода до Договору іпотеки (а.с.15-18,40-48,50-51).
Згідно кредитного договору № 07-02-147 МП від 15.11.2007 року його сторони (ОСОБА_3 та ЗАТ КБ «Приват Банк») погодилися, що надання коштів здійснюється окремими частинами – траншами кредиту сукупна величина сальдо по яких не буде перевищувати 180000 доларів США. Видача чистин кредиту здійснюється після підписання договору про видачу траншу на термін і на умовах, передбачених у даній угоді, а також у договорі про видачу траншу. Умови видачі – сума кожної частини, термін по кожному траншу кредиту оформлюється окремим договором про видачу траншу при кожній видачі частин кредиту. Кожний договір про видачу траншу є невід’ємною частиною даної угоди (а.с.8-10,56-63).
На виконання вказаної угоди 15.11.2007 року між ОСОБА_3 та ЗАТ КБ «Приват Банк» був укладений договір про видачу траншу № Д 07-02-147 МК/І, згідно якого сума траншу становила 180000 доларів США.
10.06.2008 року між ОСОБА_3 та ЗАТ КБ «Приват Банк» був укладений договір про видачу траншу № Д 07-02-147/2 МК, згідно якого сума траншу становила 11000 доларів США.
Проте, з розрахунку заборгованості вбачається, що за період з 22.11.2007 року по 21.05.2007 року ОСОБА_3 здійснила погашення кредиту на суму 13089,98 доларів США. Тому, в порядку п. 2.4.3. Кредитного договору ОСОБА_3 набула право звернуся до банку за отримання чергового платежу. А отже, при укладанні договору № Д 07-02-147/2 МК сукупна величина сальдо не перевищувала 180000 доларів США.
Отже, висновки суду першої інстанції про те , що кредитні зобов’язання не були збільшені та не вийшли за межі основного зобов’язання ОСОБА_3 відповідають обставинам справи.
Згідно ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
В порядку ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Позивач був ознайомлений з умовами кредитного договору, в тому числі з п.2.4.3, і саме в забезпечення визначених цим договором зобов’язань уклав договір поруки та договір іпотеки, а тому доводи апеляційної скарги про зміну основного зобов’язання без погодження з поручителем, в результаті якого збільшився обсяг його відповідальності є необґрунтованими.
Крім того, виходячи з положень ЦК України, наслідком зміни зобов’язань без згоди поручителя є припинення поруки (ст. 559 ч. 1), а не недійсність укладених угод (ст. 215).
Враховуючи вищевикладене, колегія судді приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону, зібраним доказам, обставинам справи і підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – відхилити.
Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 07.10.2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» про визнання договору поруки і договору іпотеки недійсним – залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: