"30" січня 2012 р.                                                                                       

.

                                                                                             Справа «А»- 27/12                                ПОСТАНОВА

                                                                     ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2012 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:

головуючої                     Толкачової Л.А.

при секретарі                  Мельник О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вишгороді справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Вишгородської районної державної адміністрації про стягнення недоотриманої щорічної допомоги на оздоровлення, суд –

                                                   В С Т А Н О В И В :

          Позивач звернувсь до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Вишгородської районної державної  адміністрації  про стягнення з Управління праці та соціального захисту населення  недоплачену суму одноразової грошової допомоги на оздоровлення за період з 15.03.1993 року по 01.08.2011 року, передбачену ст. 48 Закону України  „ Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ” від 28.02.1991 р.

          В судовому засіданні позивач підтримав свої позовні вимоги та просив їх задовольнити, в обґрунтування своїх вимог, він посилається на те, що є постраждалим ІІ категорії від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, тому йому передбачена Законом допомога на оздоровлення.

          Представник відповідача у судове засідання не зявилась, повідомлена належним чином, надала суду заяву в якій позов не визнала, надала свої заперечення та просила слухати справу за її відсутності. В письмових запереченнях посилається на те, що виплата доплати позивачу здійснювались відповідачем в розмірах, визначених на підставі Закону - №796-ХІІ з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року №836, а також того, що здійснення соціальних виплат неодноразово зупинялося законами про Державний бюджет України. Відповідач наполягає на тому, що здійснював виплати на користь позивача в порядку і розмірах, передбачених чинним законодавством. Районні управління праці і соціального захисту населення не наділені повноваженнями самостійно визначати розмір компенсаційних виплат громадянам, тому у відповідача не було законних підстав проводити доплати позивачу в іншому розмірі, ніж це передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 №836. таким чином, дії відповідача відповідають чинному законодавству, тому підстави для визнання дій відповідача незаконними відсутні, а тому, у задоволенні позову просить відмовити.

          Заслухавши пояснення позивача, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

При розгляді справи суд керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, що  закріплені статтею 8 КАС України.

          Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України  органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України  та Законами України.

          Судом встановлено, що позивач по справі є  потерпілим від Чорнобильської катастрофи, що підтверджується наявними матеріалами у справі та не заперечується представником відповідача.

          Відповідно до вимог ст. 48 Закону України „ Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ”  від 28.02.1991 р.  щорічна допомога  інвалідам 3 групи  становить у розмірі п’яти  мінімальних заробітних плат. При цьому, розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.  Щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання  органами соціального захисту населення.

          Згідно з вимогами ст.ст. 62, 63 Закону України „ Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ”  роз’яснення порядку застосування цього Закону провадиться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов’язковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади України, місцевим органам державної виконавчої влади,  всіма суб’єктами господарювання незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності. Фінансування витрат, пов’язаних з реалізацією вищевказаного Закону, здійснюється за рахунок державного бюджету.   

          05.10.2006 р. внесено зміни до Закону України „ Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ”   відповідно до вимог ст. 71 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ”  дія положень цього Закону не може призупинятися іншими  законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.

          За таких обставин, суд вважає, що починаючи з 05.10.2006 р. відсутнє  будь-яке обмеження розміру виплат щорічної допомоги на оздоровлення, крім внесення змін до цього Закону.

          Встановлений у 1996 р.  Постановою Кабінету Міністрів України  від 26.07.1996 р.  № 836 „ Про  компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи „ розмір щорічної допомоги на оздоровлення  протягом тривалого часу не змінювався на протязі тривалих років і не відповідав розміру встановленому законами України.

          Встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 р. № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»гарантований мінімальний розмір розрахункової величини для всіх видів виплат, передбачених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» суперечить вимогам ст.. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Розмір мінімальної заробітної плати  зростав кожен наступний рік. Будь-які обмеження щодо застосування  ст. 48 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ” відсутні.  Оскільки ні Верховна Рада України, ні Кабінет Міністрів України в наступному будь-яких рішень  із цих питань не приймали, то виходячи з загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами при вирішенні даного спору  застосуванню підлягає саме  ст. 48 Закону України „ Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ”,  а не постанова Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 р. № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

          Закон України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” має вищу юридичну силу і при вирішенні даного спору слід застосовувати його положення.

Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шести місячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свої прав, свобод чи інтересів.

Оскільки, виплата допомоги на оздоровлення виплачується одноразово кожного року, тому суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню в частині перерахунку та виплати допомоги на оздоровлення за 2011 рік.

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає за необхідне зобов’язати відповідача здійснити перерахунок і виплату заборгованості за доплатою особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи за період, вказаний у судовому рішенні, виходячи із розміру мінімальної заробітної плати  на момент виникнення права на  виплату.

Керуючись Законом України „ Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ” від 28.02.1991 р. ,  ст.ст. 158 - 160 КАС України  суд –

                                                  В И Р І Ш И В :

          Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Вишгородської районної державної адміністрації про стягнення недоотриманої щорічної допомоги на оздоровлення, - задовольнити частково.

Визнати дії Управління праці та  соціального захисту населення  Вишгородської районної державної адміністрації щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 недоплаченої суми одноразової грошової допомоги на оздоровлення в розмірі, передбаченому ст. 48 Закону України „ Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ”.

          Зобов’язати Управління праці та  соціального захисту населення  Вишгородської районної державної адміністрації зробити перерахунок та виплатити на користь ОСОБА_1 недоплачену суму одноразової грошової допомоги на оздоровлення за 2011 рік,  виходячи із розміру передбаченого ст. 48 Закону України „ Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ”.

На постанову суду може бути подана апеляційна скарга протягом десяти днів з дня її отримання.

Суддя                                                                                                     Л.А. Толкачова