_____________________________________________________________________________

                                                       Справа№2-5630/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

          07.02.2012 року, Київський районний суд м. Одеси у складі:

Головуючого    –    судді  Непоради М.П.                               

при секретарі   -                 Єрьоменко Л.В., Яіцької А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання правочину дійсним та поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, суд -

                                     ВСТАНОВИВ:

03 серпня 2011 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання правочину дійсним та поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Свої позовні вимоги позивачка обґрунтовує тим, що з відповідачем по справі вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з 13 січня 1973 року, який було розірвано 08 серпня 2008 року.

За час спільного життя ними було нажито майно, а саме 12 лютого 1997 року відповідачем ОСОБА_2 у відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 було придбано за договором купівлі-продажу квартиру АДРЕСА_1. Договір купівлі-продажу зареєстрований в КП «ОМБТІ і РОН»за № 211 пр. стр. 114 р. № 632 від 17 лютого 1997 року.

На момент вчинення угоди діяв Закон України «Про товарну біржу», та нотаріальному посвідченню договір купівлі-продажу не підлягав.  

          Після розірвання шлюбу відповідач ОСОБА_2 залишив спірну квартиру, мешкає окремо, а вона залишилась проживати в квартирі разом з сином, сплачує комунальні послуги та всі необхідні витрати по утриманню квартири.

          В наступний час у позивача виникла потреба розпорядитись належній часткою квартири, але цього вона не може зробити, так як договір купівлі-продажу не посвідчений нотаріально та спір між сторонами про поділ спільного майна подружжя не вирішений.

          Позивач просить суд ухвалити рішення, яким визнати угоду купівлі-продажу спірної квартири дійсною, визнати АДРЕСА_1 спільним майном подружжя, та визнати за нею та за ОСОБА_2 право власності по Ѕ частини квартири.

          В судовому засіданні позивач підтримала свої позовні вимоги в повному обсязі.

          Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, сповіщався належним чином про час та місце слухання справи, причини неявки суду не відомі, заяви про розгляд справи за його відсутністю до суду не надходило.

          Відповідачі ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_6 в судове засідання не з'явились, надали суду заяви, в яких вони позовні вимоги визнають в повному обсязі та з проханням слухати справу без їх участи.

Згідно п. 4 ст. 174 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

            Оцінивши  всі докази зібрані  у справі у їх  сукупності,  виходячи з обставин, встановлених  під час судового розгляду справи, враховуючи норми діючого законодавства, яким врегульовані  встановлені судом правовідносини, суд вважає,  що позовні вимоги   підлягають задоволенню.

            Так,   основним  законним правовим  режимом майна подружжя  є правовий режим спільної сумісної власності.

Судом встановлено, що 13 січня 1973 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб, який було розірвано 04 вересня 2008 року.  

13 лютого 1997 року за договором купівлі-продажу № 19314 ОСОБА_2 придбав у ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6  квартиру під АДРЕСА_1. Договір купівлі-продажу зареєстрований в КП «ОМБТІ і РОН»під № 211 пр.стр. 114 р № 632 від 17.02.1997 року.    

В судовому  засіданні  встановлено. що всі  зобов'язання  за договором   купівлі-продажу нерухомого майна  сторонами  виконані  в повному  обсязі, тому  договір купівлі –продажу  повинен  бути  визнаний  дійсним.

Відповідно довідки АБ ГУМВС України в Одеській області ОСОБА_2 зареєстрований за адресою АДРЕСА_1.  

Згідно копії паспорту ОСОБА_1 зареєстрована за адресою АДРЕСА_1.

За таких обставин, суд  вважає, що 13 лютого 1997  року  ОСОБА_2 та відповідачі ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_6   уклали договір, який  не порушує нічиїх  прав  та інтересів, охороняємих  законом.

ОСОБА_2, як  покупець, свої  обов'язки  за договором  виконав, та суд  має  право  визнати  таку  угоду  дійсною, що передбачено  ст.47 ЦК України в редакції 1963 року.

При розгляді  справи  суд  користується  нормами  Цивільного  Кодексу в редакції 1963 року, бо договір  купівлі –продажу  нерухомого  майна  був  укладений до вступу в законну силу Цивільного Кодексу України в редакції 2003 року.

Відповідно до ст. 22 КпШС України, стосовно майна набутого до 01.01.2004 року, та ст. 60 СК України, стосовно майна, набутого після 01.01.2004 року,  майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.

Пунктом 22 Постанови Пленуму Верховного Суду № 11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вказано, що поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами встановленими Сімейним Кодексом України та ст. 372  ЦК України.

Відповідно до вимог ст. 68 СК України, жінка та чоловік мають право на розділ майна, яке належить їм на праві спільній сумісній власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Згідно ст. 70 СК України, при розділі майна, яке є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна жінки та чоловіка рівні, якщо інакше не встановлено домовленістю, між ними або шлюбним договором.

Відповідно до вимог ст. 372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділено між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Тобто, частки подружжя при розділі майна є рівними.

Відповідно договору купівлі-продажу від 13 лютого 1997 року частка позивача та відповідача ОСОБА_2 в спірній квартирі становить Ѕ частини.  

За таких обставин, суд вважає, що позивачу ОСОБА_1 належить право на Ѕ  частину квартири АДРЕСА_1, тому позов підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

                    На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 88, 174, 213-215, 218, 223 ЦПК України, ст.ст. 69-71 СК України, ст.  372 ЦК України суд -

ВИРІШИВ:

                 Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання правочину дійсним та поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя –задовольнити.

Визнати договір купівлі-продажу  нерухомого майна зареєстрований 13 лютого 1997 року на Одеській товарній біржі  за № 19314, за яким ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 продали, а ОСОБА_2 придбав АДРЕСА_1, та який зареєстрований в КП «ОМБТІ і РОН»під № 211 пр.стр. 114 р № 632 від 17.02.1997 року  –дійсним.

Визнати право спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1.

Поділити спільне майно подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2  та припинити їх право спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1.  

Визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частку квартири АДРЕСА_1.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на Ѕ частку квартири АДРЕСА_1.  

           Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 - денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, з подачею Ії копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя :                                           Непорада М.  П.