Справа № 2-543/11

Р І Ш Е Н Н Я

          І М Е Н Е М   У К Р А І Н И

          14 лютого 2012 року

          Брусилівський районний суд Житомирської області

                    В складі: головуючого  –судді В. К.Коваленко

                    при секретарі –Марієвській Н.А.

                             з  участю:

                                                          позивача  ОСОБА_1

                                                          відповідача ОСОБА_2

                                             представника позивача ОСОБА_3

                                             представника    відповідача   ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Брусилів Житомирської області цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до  ОСОБА_2  про визнання  майна  особистою приватною власністю  та зустрічним позовом ОСОБА_2  в особі представника  ОСОБА_4 до ОСОБА_1  про визнання  частини майна  особистою приватною власністю,                                                                                                     

                                                В С Т А Н О В И В:

           7 жовтня 2011 року ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся  до суду з позовом  до ОСОБА_2 (далі відповідач)   про визнання  житлового будинку № 1  з надвірними  будівлями, що знаходиться  по АДРЕСА_1  та земельної ділянки  площею 0,6346 га. її особистою власністю, з 21 червня 2007 року.

Відповідач  подав до суду зустрічний позов про визнання 1\2 частини, вказаного вище житлового будинку  та земельної ділянки  площею 0,6346 га.   його особистою власністю.                   

          Свої позовні вимоги  позивачка обґрунтовує тим, що 7 лютого 2007 року нею  було   набуто 1\2  частина квартири  АДРЕСА_1.

            29 травня  2007 року  нею було продано  1\2 частину  квартири  АДРЕСА_1 за  429 250 гривень.

            21  червня  2007 року  нею було  куплено  за особисті  кошти , які вона отримала від продажу 1\2  частини квартири , житловий будинок  № 1 з надвірними  будівлями, який  знаходиться в АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,6346 гектрарів за 98 145,00 гривень.

           Шлюб між  нею(позивачкою) та відповідачем було укладено  20 квітня 2007 року.

           Так як придбане , за її особисті кошти, майно не є  спільною  сумісною власністю  подружжя  просила її позов задовільнити. Більш того  відповідач знав, що вона купувала   майно, а саме житловий будинок з надвірними будівлями  та земельну ділянку, за свої  особисті  кошти , так як він  по довіреність від продавця ОСОБА_5  укладав з нею договір купівлі продажу, в зв»язку з чим його згода як чоловіка не  потребувалася.

                     В позовній заяві та запереченнях  до первісного позову,  відповідач та представник відповідача обґрунтували  свій зустрічний позов тим, що  житловий будинок по АДРЕСА_1 та земельна ділянка  площею  0,6346 га. належить позивачці та відповідачу на  праві спільної сумісної власності. Майно було придбане в період шлюбу  за спільні кошти подружжя, а тому  просили   виділити  відповідачу 1\2 частину вказаного вище майна.

           В судовому засіданні  позивачка  та її представник  позовні вимоги підтримали в повному  об’ємі,  по мотивах наведених в позовній заяві, а зустрічний позов  відповідача не визнали.  Просили задовільнити  її позов повністю та стягнути з відповідача судові витрати.  

          В судовому засіданні  позивач та представник позивача  просиди  первісний позов задовільнити частково , а їх зустрічний позов повністю  по мотивах наведених в позовній заяві та запереченнях до первісного позову.

             Вислухавши пояснення позивача, відповідача,представника позивача, представника відповідача, свідка, вивчивши та оцінивши матеріали справи, докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав:

              7 лютого 2007  року  позивачкою  було набуто  1\2 частина квартири  АДРЕСА_1 , що підтверджується  Свідоцтвом  про право власності на житло  від 7 лютого  2007 року ( а.с.9). Дане майно було набуто до укладення шлюбу, тобто до  20 квітня 2007 року  (а.с.30).  Відповідач  не проживав у даній квартирі і її співласником не був  про ,що свідчить довідка з місця проживання сім»ї та реєстрації(а.с.10)                                                                                                 

            29 травня  2007 року   позивачкою було продано  1\2  частину квартири  АДРЕСА_1 за 429 250 гривень , що підтверджується  договором купівлі-продажу  квартири  від 29 травня  2007 року(а.с.7)

            21 червня  2007 року  позивачкою  було куплено  за особисті кошти, які вона отримала  від  продажу квартири  за 98 145 гривень  житловий будинок  № 1  з надвірними  будівлями  по АДРЕСА_1  та земельну  ділянку площею 0,6346 га., зареєстровано на її ім.»я в БТІ та видано державні акти.( а.с.11,14).

               Згідно ст.. 57 СК  України  визначається майно , що  є особистою власністю дружини , чоловіка: майно, набуте  нею до шлюбу ; майно, набуте нею ним  за час шлюбу , але на підставі  договору  дарування або в порядку спадкування  ; майно набуте , нею , ним за час шлюбу , але  за кошти ,які належили  їй, йому особисто.

                 Судом встановлено, що саме у позивачки були  реальні її особисті кошти для купівлі  житлового будинку , господарських споруд  та земельної ділянки  по АДРЕСА_1 , які набагато менші ніж кошти які вона виручила за продаж квартири.

                   Доводи  представника відповідача  про те,що  у відповідача також були кошти  при купівлі  будинку , являються безпідставними. Надані ним  докази із виписки з банку не вказує хто саме  мав у пасиві 5000 гривень; із  виписки клієнта  слідує,що  відповідач  поклав на карточку всього 25 гривень 14 копійок, а клієнтська  виписка  по договору  датована 2011 роком  і до справи  по договору  купівлі –продажу будинку ніякого відношення не має.

                    Крім того відповідач був представником  продавця  ОСОБА_5.(а.с.11) при продажі  житлового будинку, господарських будівель  та земельної ділянки, а тому згідно ст.. 238 ч.3 ЦК України представник не може  вчиняти  правочин  від імені особи , яку  він представляє, у своїх інтересах або  в інтересах іншої особи , представником  якої він  одночасно є, за винятком  комерційного представництва, або щодо  інших осіб , встановлених законом.

           Отже  будучи  представником  прадавця  житлового будинку, господарських будівель та земельної ділянки в АДРЕСА_1  відповідач  не може вчиняти дії на свою користь. Відповідач усвідомлював, що дійсно покупцем і власником  будинку ,господарських будівель та земельної ділянки є позивачка по справі.

           У  позові про  набуття права власності саме з 21 червня 2007 року , суд позивачці відмовляє, так як  право власності набувається з дати  реєстрації  її в  комунальному  підприємстві «Житомирське обласне міжміське БТІ»Житомирської обласної ради. Так як,  житловий будинок  зареєстровано в БТІ 10  вересня  2007 року, визнавати  право власності  з 21  липня 2007 року  суд вважає безпідставно, а тому  в цій частині позову позивачці  відмовляє.

          Згідно ст.88 ЦПК України  стороні на користь  якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони  понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Позов був поданий до вступу в дію Закону України «Про судовий збір», а тому суд стягує з відповідача на користь позивачки, судовий збір в сумі 1083,45 гривень та  витрати  на інформаційно-технічне зебеспечення розгляду справи в сумі 120 гривень.

               На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10,11,15,60,88,174,196,209,212-218,294 ЦПК України,ст.ст. 238 ЦК України, ст..57 СК України ,суд  

                                            В И Р І Ш И В :              

              Позов   ОСОБА_1 до  ОСОБА_2  про визнання  майна  особистою приватною власністю  задовільнити частково, а  у  зустрічному позові ОСОБА_2  в особі представника  ОСОБА_4 до ОСОБА_1  про визнання  частини майна  особистою приватною власністю відмовити за безпідставністю позовних вимог.

              Визнати  житловий будинок  № 1 з надвірними будівлями , який знаходиться в АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею  0,6346 гектарів   особистою  приватною власністю  ОСОБА_1.

             В решті позовних вимог відмовити за безпідставністю позовних вимог

            Стягнути з ОСОБА_2  на користь  ОСОБА_1   судові витрати  судовий збір в розмірі 1083, 45 гривень та витрати  на інформаційно-технічне забезпечення  розгляду справи в сумі 120 гривень.

             Рішення суду  набирає законної сили  після закінчення строку для  подання  апеляційної скарги,якщо  апеляційну скаргу  не було подано. У разі  подання апеляційної  скарги  рішення,якщо  його не було  скасовано,набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

              Рішення суду  набирає законної сили  після закінчення строку для  подання  апеляційної скарги,якщо  апеляційну скаргу  не було подано. У разі  подання апеляційної  скарги  рішення,якщо  його не було  скасовано,набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

             На рішення  суду може бути подано апеляційну скаргу до апеляційного суду Житомирської області через Брусилівський  районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи ,які брали  участь  у справі,але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення,можуть подати апеляційну скаргу  протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

          Суддя                                                                      В. К. Коваленко