ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ

З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого             Єлфімова О.В.,

суддів                 Сахна Р.І., Щепоткіної В.В.,

за участю прокурора         Саленка І.В.,

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 31 січня 2012 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_2 на вирок Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 17 травня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 липня 2011 року.

Вказаним вироком, залишеним без зміни апеляційним судом,

ОСОБА_1,  ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, громадянина України, не судимого,

засуджено за ч. 1 ст. 286 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік, з покладенням на нього обов’язків, передбачених пунктами 2, 3, 4
ч. 1 ст. 76 КК України.

Вирішено питання про стягнення судових витрат та долю речових доказів.

За наведених у вироку обставин ОСОБА_1 засуджено за те, що він 20 квітня 2009 року приблизно о 13:30, керуючи технічно справним автомобілем марки ВАЗ моделі 21011 (держ. реєстр. № НОМЕР_1), рухаючись по проїжджій частині автодороги «під’їзд до міста Дніпропетровськ» зі сторони м. Підгородне Дніпропетровського району Дніпропетровської області в районі ТЦ «Метро» в с. Ювілейне вказаного району та області не зупинився, а продовжив рух на червоний сигнал світлофору для транспортних засобів, що рухаються зі сторони
м. Підгородне і допустив зіткнення з автомобілем марки ВАЗ моделі 11193 (держ. реєстр. № НОМЕР_2) під керуванням водія ОСОБА_3, який перетинав проїжджу частину дороги на зелений колір світлофора зправа наліво в напрямку руху автомобіля під керуванням ОСОБА_1, чим грубо порушив вимоги п. 8.10 Правил дорожнього руху, що знаходиться в прямому зв’язку з настанням події дорожньо-транспортної пригоди (даної —ДТП). В результаті ДТП пасажир автомобіля під керуванням ОСОБА_3 — ОСОБА_4 отримала тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості.

У касаційній скарзі засуджений та його захисник просять судові рішення скасувати, а справу закрити на підставі ст. 6 КПК України, посилаючись на допущені органом досудового слідства порушення вимог кримінально-процесуального закону, однобічність і неповноту досудового та судового слідства. При цьому зазначають, що винність ОСОБА_1 у вчиненні ДТП як на досудовому, так і під час судового розгляду справи не знайшла свого підтвердження. Крім того вважають, що призначене покарання не відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого.

У запереченні на касаційну скаргу засудженого та його захисника, потерпіла ОСОБА_4 та цивільний позивач ОСОБА_3, посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів, просять залишити скаргу без задоволення, а судові рішення — без зміни.

Заслухавши доповідача, прокурора, який не підтримав касаційну скаргу та вважав, що постановлені судові рішення у справі є законними та обґрунтованими, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, наведені у скарзі, заперечення на неї, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню на таких підставах.

Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України за обставин, установлених судом, є правильним, відповідає фактичним обставинам справи, обґрунтований сукупністю розглянутих у судовому засіданні доказів, досліджених, належно оцінених судом та детально викладених у вироку.

Перевіркою матеріалів справи встановлено, що висновки суду про доведеність винності засудженого ОСОБА_1 в порушенні правил безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілій ОСОБА_4 тілесні ушкодження середньої тяжкості, ґрунтуються на зібраних органами досудового слідства та досліджених у судовому засіданні доказах.

Цей висновок ґрунтується на: показаннях потерпілої ОСОБА_4 та цивільного позивача ОСОБА_3, свідків ОСОБА_5,
ОСОБА_6, ОСОБА_7; даних, що містяться у протоколі відтворення обстановки і обставин події зі ОСОБА_3; протоколах очних ставок; протоколі огляду місця події зі схемою та фототаблицею до нього; протоколі огляду автомобіля марки «ВАЗ-21011»; висновках судово-медичних експертиз; висновку судової трасологічної експертизи; висновках судових авто-технічних експертиз та інших наведених у вироку доказах, сумніву щодо достовірності яких немає. Тому доводи засудженого та його захисника про неповноту досудового та судового слідства у справі щодо ОСОБА_1 колегія суддів вважає безпідставними.

Крім того, о б’єктивність оцінки зазначених у вироку доказів було перевірено апеляційним судом. При цьому порушень процесуального порядку збирання, дослідження та оцінки наведених у вироку доказів з боку органів досудового слідства та суду першої інстанції, апеляційним судом не встановлено.

Ретельно дослідивши наведені докази у їх сукупності та виходячи із встановлених у справі фактичних обставин, суд правильно кваліфікував дії засудженого ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 286 КК України.

Покарання ОСОБА_1 судом призначено відповідно до вимог статей 50, 65 КК України в межах санкції закону, за яким його визнано винним та засуджено, оскільки його вид та строк визначено судом з урахуванням ступеню тяжкості вчинено злочину та даним про його особу, воно є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Як видно зі змісту касаційної скарги та матеріалів справи, такі твердження, захисник та засуджений висловили і у своїй апеляції, які апеляційний суд обґрунтовано визнав безпідставними, належним чином умотивував і з ними погоджується колегія суддів. Вони підтверджуються доказами, які суд апеляційної інстанції ретельно перевірив і належним чином оцінив. У касаційній скарзі не наведено інших, не досліджених судом доказів, які б спростовували висновки суду першої та апеляційної інстанцій.

Істотних порушень кримінально-процесуального закону, які би перешкодили суду повно та всебічно розглянути справу та дати правильну юридичну оцінку діям засудженого, та були б підставою для скасування, зміни судових рішень, колегією суддів не встановлено.

Враховуючи наведене і керуючись статтями 394 — 396 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Вирок Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 17 травня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 липня 2011 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_2 — без задоволення.

Судді:

О.В. Єлфімов Р.І. Сахно В.В. Щепоткіна